Радийочытальня #32 - 2020 09 12, Ґеоґрафія
Еп. 32

Радийочытальня #32 - 2020 09 12, Ґеоґрафія

•

Опис епізоду

Odcinek poświęcono geografii Łemkowszczyzny: prowadzący omawia wyznaczanie jej granic, zwłaszcza wschodniej, oraz odwołuje się do badań Romana Reinfussa. W audycji pojawiają się też teksty i piosenki z nazwami łemkowskich miejscowości, w tym żartobliwy wiersz oparty na nazwach wsi.

Автоматычна транскрипция

Чытаня то найліпша забава яку выдумали собі люде Чытаня то подорож котра
ниґда ся не кінчыт долга ба вічна подорож в часі котрой стаєме
ся лагіднійшы мильшы і барже чловечы То чытат книжкы жыє два разы
Радийо чутальны Киша без книжок єст як тіло без душы Думам то
чытам чытам то єм Книжкы сут товариством котре собі чловек сам доберат
Добрый ден Витаме сердечні вшыткых слухачів і просиме до выслуханя ХХ одтинка
Радийочытальні Днеска Куцьок побесідуєме о ґеоґрафіі Прочытаме тексты і послухаме співанок в
котрых появляют ся назвы лемківскых місцевости Роботу над выділіньом границ Лемковины вело
вельох дослідників Найчастійше довірят ся Романови Райнфуссови котрий вюл досліджыня перед І
світовом войном Найбарже проблематичне єст усталіня східньой границі Лемковины де в сусідстві
Лемків жыли бойкы Райнфусс границю тоту вызначат гырбатами Хрыщатой великого Ділу і
Буковиці Зо взгляду на выселіня неє можливости провести докладнійшых досліджынь Більшіст джерел
подає іх операючы ся на досліджынях Романа Райнфусса Але де некотры пошыряют
тоты границі покликуючы ся на спомины і почутя приналежности до Лемковины жытелів
сел якы подля Райнфуса не приналежали уж до Лемковины Так як наш
великій учытель Іван Русенко трактуєме Лемковину як част Карпатской Руси Русенко В
своіх текстах часто прикликує ґеоґрафічны назвы Послухайме жартібливого верша в котрым явит
ся парунадцет наз лемківскых сел Хто ма замір ся женити або лекция
з лемківской ґеоґрафіі Смоте на мапу Хто ма замір ся женити Най
не чекат до сены але най ся пообзерат най ся шумні поприберат
і най дораз ся оженит Бо хто сой жычыт доброй ґаздыні най
сой выберат жену зо Ждыні А хто зас любит молоды дівкы тот
най перейде аж до Фанівкы там сут дівчата оцінь горошы але не
мают ґрунту ни грошы Як лем богаты хоц стары вдівці можут сой
найти жену в Ванівці Але як іщы молодий вдовец то най ся
удаст до Костаровец Там сой выбере хоц кусиі брыдку Але достане дуже
майтку А хто бы хотіл доброй співачкы то най ся звідат де
до мухначкы де до тилича або до гуты Там сут дівчата што
знают нуты А іщы тото потихы повім же часом найде шену в
Лапові лем до Ухрына нідчого іти Бо там дівчата не мают діти
А котрий любит парс чорниочка то най ся удаст лем до выслочка
Хто собі жычыт зас парадницю то най посмотрит лем на креницю А
хто зайде аж до завадкы то певно найде дівчат хваткы А хто
уж нияк не найде пары то най ся звідат де сут брунары
Бо там на <unk> народа <unk> тисяча женского рода Ай в вороблику
Шклярах Кролику В ізбах в Ропици в Чарні в Выпнику лемківскых дівчат
мате без ліку Темперамену лем тра до того і кус одвагы і
силы в ногах Але річ перша то сут дуляры най о тім
знают млады і стары Женити ся можут навет дурні ци то в
репедиі ци то востурні най собі каждий мапу розложыт і най поглядат
декотре село найде сой жену яку сам схоче і буде ся му
до смерти вело чытала Моніка Тылявска де некотры назвы нашых сел ся
повтаряют Маме напримір по дві місцевости Лоси Поляны ци баниці Послухайме співанку
о жытелю єдной з них баниці коло Крениці співают дуляровы братя ага
Василь ціле жытя мыскы в Лем в Бманиці Радмісяций су на ярмарк
в Хрениці твердий то был Лемко вшыткы о ним знали хлопы пере
селі капелюхы знимали же в собі спокійні в своім рідным краю і
был того певній же жыє як в раю на ті буртакы тото
памятают же на цілым світі носе порожают ін жебы ся ціли нашого
новцити Але ґы бор такы не хочут радити Европейска Уня меншыны попера
дале поза чужы мерця фурт роззера треба нам за чати своє шанувати
бо зараз не буде южо чым співати раз ся притрафило нещастя в
родині басиль поіхал на погріб в Любіні Вшыткы си думали же там
ґуз посідит і цілу почерзі родину одвидит Але скоро вернул і з
той подорозы ниґдам не біду повіл вера Боже Мацкі бурдакы тото памятают
же на цілым світі насе поважают і жебы ся тіли ношого рочыти
але пиртакы не гол драбити Европейска Уня меншыны попера дале поза чуже
мся фурт роззера Треба нам зачати своє шанувати бо зараз не буде
уж о чым співати Василь вшыткым повіл же гын ся злі діє
праві каждый Лемко з Заходу дуріє Нова модра тепер вшыткых переонацят і
наси молоды барз ся там полячат стары тіж ся ганьблят посому радити
Василь не міг того нияк зрозуміти Маті бурдакы товды памятают же на
цілым світі насе порожают і жебы ся хтіли нашого новчыти а лемкы
бурдакы не хоцут радити Европейска Уня меншыны попера дале поза Чужым Лемця
Фурт Роззера треба нам зачати своє шанувати поза разным будучым співаті Нашы
буркы тото памятают же на цілым світі поважают Мы жебы ся коли
нашого очыти Але Ґыбортанґы не хочу градити Европска Унія меншыны попера далеко
за Чужыма ся Фур Ґрозера Треба нам зачати своє жалювати бо зараз
не будужым співаті Наш кыбуртанкы Тото памятаючы на цілым світі наше порожаю
дебы ся хыли вашого рочыти але кыбы такы не хочу зрадити Европейска
Унія медже попера малеко чужы ляця будрозера треба вам зачати своє шанувати
бо зараз не буде уж біваті Кєд были сме в Баниці то
зазрійме на хвильку до Солотвин Послухайме фраґменту повісти Шыбаничний верх в котрым
Володимир Хыляк описує кєрмеш Заохочаме вшыткых котры не прочытали іщы той книжкы
зробити тото і познати долю Ізбян а тіж і інчых Лемків котры
мали дочыніня з конфедератами Владимир Хыляк шыбеничный верх фраґмент такой погідной і
теплой осены як была в <unk> році Не так зас скоро діждут
ся люде На темно блакітным небі ани єдной хмаркы Ани найлегший вітерец
не остуджал промены ясного сонця Оно правда Не пригрівало уж так як
в Петрівці але простомирным і лагідным теплом обнимало земличку як бы друга
в році весна настала Горділи ся зеленым замаєны верхы густыма листочками вкрывали
ся дерева Птахам неспішні іщы было летіти за далекє море Веселым цвірканьом
чырликаньом перекликували ся взаємні аж і спізнены овадя і мушкы шумным летом
і в безконечным жуграню любували ся жытьом І гурма люди што серед
натолпу выходили зо солотвиньской церкви здавала ся ріком пчів яка по долгым
зимовым сні вылетіла на вільний простір і тепле сонечко Днес праздник покровы
До того кєрмеш в Солотвинах зато і служба Божа так ся продолжыла
За зле не возме нихто ожывлений гук народа попри церкви Ту стары
ґаздове вытают посторонны гости і просят іх до своіх хыж на хліб
і сіль Видно нерідко і такого посторонного што го двох місцевых ґаздів
тягне за рукавы од чугы <unk> в свою сторону другій в свою
Мусит гіст торжественно обіцяти єдному кумови же го одвідит предвечырньом і другому
што по вечырни Ані товды не штука і без рукавів остати Там
стрійны парібци в вызываючы натягнены на уха капелюхах опоясаны шырокыма ременями з
блищачым в спряшкы і кільчата з добліньом В самозахопліню позерают по собі
і коли не предост уж Налюбуют ся тым легкым занятьом Товды зачынают
вести медже собом ожывлену бесіду Прислухаш ся ім зміркуєш іх розмилуване лице
пізріня звернене в єдну сторону Ех Там в кісным колічку дівчата чудовий
солотвыньскій квіт позберане до білых рантухів гафтуваных запасок червеных ґорсетів квітчастых кабатів
в жолтых черевіках на высокых запятках Просто волоса жебы переплетена ріжнокольоровыма басамунками
полова коса одбывала ся од округліцького личка Они перешептували ся зо своіх
думок замыслів якы в часі долгого богослужыня шукали в іх молодечых головках
Але ци правдивы тоты звіруваня хто то може знати Речы молоды дівчата
не хят штоправда самы выявити таємниці свого сердечка але барз задоволены коли
одгаднете тоту тайну Де ся затрясли нашы мамы же так долго мусиме
на них ждати повіла высока чорнобрівка озераючы ся доокола Тобі не о
маму ходит Афіо втрутила невеличка красотка на перший позір найкрасша медже дівчатми
Ты знаш што они не дітина Не стратят ся А о тото
жебы позераючы за мамом зіркнути і на свого Матвія Вшыткы дівчата бухнули
душеным пілголосным сміхом Афія запонурила ся Яка з Тебе свиня Фесьо рекла
напіл з гнівом напіл з насмішком Ледво ты высхло молоко піт а
уж стріляш очами там де не все ся годит Коли бы м
могла зазріти до твойого серця кєд бы м одгадла хто ся там
загніздил де ся заруменіла але старала ся рівнодушні втримати своі думкы Коли
пересвідчыш што окрем няня є іщы дахто інчий то беру на ся
яко лебо кару аж і хоц бы танцувати днес ся не судило
А кєд мі не доведеш та ти за кару Матвія одобіл А
Думам нетяжко мі буде таку пакіст зробити при тым прудко одвернула ся
на пальцях вдарила за пятками і перехылила кокєтливу голову Як бы хтіла
вказати своій товаришці же стати юбити не хоц яком суперницьом Пристаю на
тото одповіла весело Афійка Я ся о Матвія не бою бо він
бідачыско пропадат за мном як уця за пахнячым сіном Вартало бы спрібувати
а пак буде видно перебыла фенця прибераючы вызываючу поставу Не перебивай гнівно
шмарила Афія Ту о Тебе ходит а вас дівчата беру на свідків
нашого спору слухаме в доєден голос пристали дівчата Ци выділи в церкви
того шумного парібка з червеным ременьом в чужі перевязаній на єдну страну
што стоял недалеко од Крилоса Виділи виділи хто тото одкале він певно
не зо сусіднього села довідували ся дівчата А ти фенцьо виділа єс
го продолжуючы рекла Афія в єй сторону Ні я го не виділа
несміло одповіла фенця яка не знала іщы одгризати а ту аж ся
просит затаіти Не виділа с Як же єс не виділа кєд ти
раз по раз одвертала ся до Крилоса Та коли єм ся уж
і одвертала та лем по то жебы дякову ноту піднімати і підтягнути
Така дітиняча одповід розсмішыла вшыткы дівчата Чом же маш таіти фенцьо повіла
Феврося і найблизша товаришка Таж то нияка уйма кєд ся нам подабат
гардий хлопец Але ж я го не виділа та він ся мі
і не подабат гнівно одповіла фенця Як же знаш же ся ты
не подабат кєдис го не виділа Але ся здрадила засміяли ся дівчата
Фенця жалувала в душы свойой неувагы Розгубліня надавало єй урокливому личку іщы
більшой красы Єдно уж знаме але о другым може іщы не вшыткы
знате Преці тот паробок так ся засмотрил в церкви на фенцю што
навірую хтіл іти до святого Причастя Шмарила наперекір Афія Таци я дакому
бороню смотрити на ня одтяла ся Феся Кєд ся призерал тот паробок
то видно ліпший розум має і очы в голові як твій матві
або твій семан твій февронцю гнадко такє несподіване выявліня дівочых уподобань Дорешты
уж перевершыло терпеливіст дівчат і они не звертаючы увагы на хлопців голосно
зачали докіряти фесі Але фесю уж штоси інче порушыло она поблідла Коли
попри бесіді одвертала ся до каждой з стоваришок взріла недалеко того незнаного
парібка як спершы ся на камінне церковне огороджыня зо зложеныма на грудьох
руками безустанні взерал ся в ню Она одчула як єй сердечко мило
затрепотало як єй розлюблят Зір його ласкавий Чытала Олена Дуць Солотвины то
тепер част Крениці Послухайме як співат о своій доли Лемко вроджений в
Креници співат кычера в Лігниці Лемко огоси Лемко три децим вороми самы
што я ся набудил Што я ся на будил выромили соми Карпаты
бескіды поз мішом зовы <unk> тим році мы нас поли сходили як
нас слово гоняли попераця дісла всито до версила Неє дво Лемка з
борба ме пустила на спороды до долону Ци ся вер та коли
доды Лем по яси лем то зо самой Крениці ісци пим ся
напил з няньовой Некотры села особливо вславили ся даякым ремеслом В Бортным
і Бодаках были найліпшы каменяре а в Кункові Ліщынах і Новици квытнул
деревяний промысл Іщы не цілком загынула традиция вырабляня деревяных лыжок і жытелі
тых сел доднеска іх продают Деревяны лужыці трафляли до вшыткых лемківскых сел
Послухайме верша Євы Вансач Єва Вансач нашы лышкы Нашій хыжы были лыжкы
деревяны З липового дровна непомалюваны На пецу лежали головы сушыли Кєд іх
моі мама недавно помили На свято вечерю іх повязували Жебы ся бы
для та купочкы тримали Перед тым з повагом вшыткых накормили Кєселицю рыбы
до ґанды носили На свята різдвяны лыжкы деревяны мискы выберали перогы румяны
За знаматку біжу гомілка лежала На тій лыжці вірте велькы очы мала
Вшытко написане певно ся міснило Бо в нас такых лыжок уж ниґда
не было Може дідо з бабом о тым повідали Бо они в
Боґушы такы лыжкы мали Мама іх памятат а не памятают Днес уж
до родичів на вы не ґадают Мама тіж памятат як баба чыріла
деревяном лышком зато не хворіла Тепер діти мают фидельці мециі і з
того вшыткого сут лем алерґіі Лизне алюмініюм купрум срібро злото тато вшытко
гірше гірше од болота Чытала Варвара Дуць Дротаре барз добрі знали ґеоґрафію
Лемковины вандрували по селах і направляли глиняны горці Был то тяжкій фах
Бо дорога з білой воды Чорной Воды Явірок і Шляхтовы была далека
А то як раз жуталі тых сел занимали ся дротуваньом горців Ходил
дротдар од хызы до хызы горці дроту Великы мали дроту вал курил
файку і сплювал за роботу пінязі казал сой давати Ходил дротар од
села до села Горці дроту мали цьом ся під бе рал за
дівцятми позе рал крыцал горци дроту вватза сом собі співал Де сут
горці і велькы і малы Горці дроту Не смутте ся дівця та
зем вам те сут горня та дідо дротар з дро тує тай
позартує Ходил Тротар по горах зка горці дроту Змуку носил торбинку злиток
дроту мерин дю на нога гону ци кєрбці дуган в тамакєрц Ходил
дротар з біло чорной воды Горці дроту Великы малы дроту бал ґурів
файку і сп вал за робет цупінгальз і казал сой давати З
західньой Лемковины перенесеме ся до середущой єй части а докладнійше до Драґашова
Михал Діндзьо пришло козо до возы Был колиси в ґорлицкым повіці присілок
Драґошів Стояло там осем хыж Приписаны они были до громады Ропиця Руска
Хоц присілок Драґошів был барз малый Ґаздове снего мали великій хотар землі
Дуже Орного Поля обшырны пастиска і лукы коло рікы котры называли ся
Завоі Присілок был відомий на Лемковині з того же люде ту часто
процесували ся з околичныма ґаздами Часто можна было почути Драґашовяне зо суду
не вылазят А вшытко прото же наоколо присілка граничыли Поля Ропиці Руской
Маластова Пантной Баниці Бортного Бодаків Стружного На меджах тых піль были постійны
непорозумліня А окрем того Дроґашовяне были добрыма ґаздами Зберали незлий уроджай Жыта
вівса і бандурок ховали дуже коров і овец Мали добры коні котрыма
зимом возили дерево з Паньского Ліса до Ґорлиц Через Драґошів вела дорога
до Бортного і далі до Гір Драґошів з двох сторон оплыват ріка
Тенча яка літом при великых злывах выходила зо своіх берегів Заливала сіно
косы і орны поля чым робила немалы шкоды ґаздам Через ріку Тенчу
не было моста і як не было великой воды фіры переізджали єй
в брід Была положена лем долга лавка з бельок для пішых Але
зливы были часто Велика вода заберала лавку товды не было жадной можливости
перейти ріку Товды єдному Драґашовянови притрафила ся велика пригода Называл ся він
Ланьо Коли він был іщы парібком сподабало ся му шварне молоде дівча
зо сусіднього села Дівчатко тото было барз вродливе веселе але барз неприступне
Зачал Ланьо вечерами ходити до того села На вечірках з тым шварным
дівчатом часто він танцює але нияк не може ся з ним добесідувати
Хоче го одпроваджати з вечірок домів Але де там Дівча втіче од
него гет Прібує Ваньо ріжныма способами приєднати сой серце парасі так звали
тото дівча То на ярмаку в Ґорлицях до ней підходит то в
неділю коло церкви бесідує часто з ньом лем вшытко на дармо Товди
Ланю звідує ся парібків з того села в якым жыла Параска ци
она має даякого інчого хлопця Никого она не має она така велика
парадниця же нами вшыткыма погорджує никого з нас не хоче А вы
не будете против того як я буду до ней ходил Та хоц
сой кілько хочеш Што нам по єй красі Як она не хоче
з нами бесідувати І ты тіж єй ниґда не поцілуєш Уж мы
єй знаме А я вам докажу же парася буде моя і я
єй поцілую повіл Ваньо І іщы більше зачал Ваньо крутити ся коло
Парасі Але все на дармо Не хоче го дівка і уж Цілу
зиму протанцювал Ваньо з парасьом на вечірках а серця єй не прихылил
до себе Врешті зліст почала опановувати Ваня Парібкы сміяли ся з него
же він нич не може порадити з том парадницьом Ланьо все іщы
хоче показати перед парібками же не мече слів на вітер Єдного разу
танцюючы з парасьом він несподівано поцілувал єй в лице при вшыткых парібках
і дівчатах Парася одскочыла од ланя як бы він єй облял горячом
водом А потім як вытягне руку та як вліпит ланя в лице
Як ты смієш м ня цілювати Я більше ся не хочу знати
Ани не підход більше до ня близко кричала она Ого як королева
ты іщы сама придеш до мене і будеш ня цілувала одповіл Ланьо
Николи того не буде Хіба як пісок на камені выросне одрубала Парася
і тріснувшы дверми пішла гец з вецірок Приде іщы коза до воза
крикнул і на вздогін Ваньо З того часу они більше не спотыкали
ся ниґде боньо здалека омиял Парасю як лем єй де увиділ Прошла
весна і літо ся зачало а пророцтво Ланя не сполнят ся Ланьо
цілыма днями косил траву коло рікы Жебы заглушыти зліст і жаль на
парасю він часто переходил через ріку на другій беріг і ішол до
корчмы пити з горілку Жебы не ходити далеко аж до лавкы він
коло своіх сінокосів поклал впілперек рікы великы камені по якых переходил на
другу сторону Тепер Ланьо мал свій перехід через ріку Коли вода заберала
лавку і навет камені вкрывала так же іх не было видно Ланьо
з дручком в руці переходил по тых каменях сміло на другій беріг
коли лем хтіл Не страшно му было же вода сягала му по
коліна або і высше Єдного разу дуже ґаздинь пішло на ярмак до
Ґорлиц Зрана была гарда погода але пополудни надишла велика буря Раз по
раз блискала блискалка і часто гырміл грім Потім зорвала ся страшно злива
Вода в тенчы піднесла ся высоко і перша фаля зорвала лавку На
березі зобрали ся тоты ґаздині што вертали домів з Ярмаку Они ходили
коло рікы і не знали як дістати ся на другу сторону Декотры
ґаздыні плакали бо барз хотіли дістати ся домів закля на дейде вечер
Ланьо як раз вышол посмотрити ци му вода не забрала сіно в
копах Ґаздыні почали кричати до Ланя Жебы він дал знати іх мужам
най придут кінми перевести іх Коли Ваньо підышол ближе то увиділ же
на другым боці рікы медже ґаздынями є парася попала с мі пташко
в рукы подумал сой Іваньо але Ани вид не подає же ся
втішыл і так одповідат ґаздыням То за далеко ходити по вашых хлопів
Зрештом такой воды і кін не перейде А што робити Як дате
каждам горич то вас вшыткы перенесут через воду на другій беріг Як
то Повідат же той воды кін не перейде А ты з нами
перейдеш То уж моя справа Ідте вшыткы горі берегом аж до того
місця де я буду до Вас через ріку переходил Ланьо пішол тіж
горі берегом до того місця де были камені Він взял в рукы
добрі дручок і намацуючий ним камені якы были тепер глубоко під водом
осторожно поліз в воду Він ступил на першый камін і далі уж
дотримуючы ся одповіднього кроку натрафлял на дальшы камені На середині рікы вода
сягала му праві же до пояса Але Ланьо міцно спераючый ся дручком
о дно рікы Сміло перешол через глубоку воду на другій беріг Ґаздині
зо страгом смотрили на Бованя і не могли си выобразити як то
він іх буде переносил Но котра з вас найодважнійша котра хоче найскорше
домів звідує ся Оня Ґаздині позерают на ріку де з шумом перекочували
ся брудны од глины фалі то на то як злоня стікала вода
і не рушают ся з місця Ага жалуєте грайцар на Могоріч а
я мам ся ту коло вас перестудити і захворіти Як сы такы
скупы то вертайте ся до Ґорлиц а я піду домів повіл Ваньо
і хоче сам в воду переходити То почекай Ваню нам не пінязи
жаль для Тебы лем ся боіме же нас ту в тій воді
потопиш повідат єдна з ґаздин Не бійте ся не втоплю я вас
І дві можу одразу нести А хоц бы м іздакотром впал до
воды Та і так з ньом выплыну бо м ся навчыл добрі
плавати як єм служыл в войску Ґаздинів важно слухают тоту бесіду але
одвагы ім тото не додавал Аж ту найстарша бабуся повідат Не знял
Аню першу Як ня втопиш в тітенчы то невелика шкода буде бо
я уж стара і достєм ся на світі нажыла Ланя взял бабусю
на плечы як то люде повідали на Кыркоша і осторожно поліз в
воду Тримайте ся недобрі руками і ногами жебы вас не змило з
мене наказує Ланя Бабусі не треба было два раз того повтаряти І
хоц она повідала же готова ся в тенчы втопити то єднак Так
стисла ланя руками за шыю же він аж ся здивувал де ся
той силы тілько набрало в старых костистых руках Ідучы барз поволи ланьол
перенюс бабусю на другы беріг змоччывшы бабусі ногы по коліна і кусцьок
спідниці В зогнутым вікті бабуся добрі тримала плетений кошык з сольом патичками
і всякым інчым крамом што купила на ярмаку в Ґорлицях Вшытко тото
сухо і ціле было перенесене разом з бабусьом на другый бік Як
то увиділи другы ґаздині уж смільше годили ся на такый перехід на
плечах ланя Ланюл поволи і осторожно приносил вшыткы ґаздыні на другу сторону
рікы Не обышло ся без крику і виску бо ланьо што молодшы
ґаздыні і дівчата старал ся як найбільше змочыти Нарешті на тым боці
лишыла ся лем єдна парася А чого ся Ваню не верташ по
парасю звідуют ся о ґаздині а она мі заказала близко до себе
підходити то я не іду одповідат Ланю Та ой Оню хыба ты
не знаш дівоцкых вибриків Прецієй не лишыш саму на ніч на тамтій
стороні рікы Ід Ваню перенес Парасю най разом з нами домів просят
они Як Парася сама ня о тото попросит то може єй принесу
Парась Парасю Попро званя най ся перенесе бо уж близко вечер То
де ся в таку пору подієш Кричат ґаздині голосно жебы перекричати шум
воды Бідна парася стояла за водом біла як полотно уж направду зачынало
ся змеркати скоро цілком сте міє а она остане ся саміт на
березі розбуханой рікы Она барз бояла ся назад вертати просити ся на
ніч ліг Бо до найблизшого села тіж было далеко Она добрі памятала
слова котры повіла Ваньови втовды як він єй прилюдно поцілувал Припомнуло ся
єй і тото як сильно оно го полици вдарила Як же тепер
она буде просила го о поміч Вшыткы там на другым боці просядуваня
жебы перенюс єй а она сама нияк не може зо себе слова
выдобити Вкінци пара ся голосно розплакала ся Слезы цюрком потекли по лици
ціла аж затрясла ся од плачу серце єй забило ся неспокійно в
грудях а горло здавлювал якыс стиск і бракувало повітря для діганя Чого
плачеш Треба Ваня просити а не плакати глупа дівко Кричат до ней
з тамтого берега Ґаздыні ланьо хоц гнів і образу затаюл на Парасю
Єднак коли виділ як она гірко плаче пожаліл єй Він крикнул до
ней Но то як Парась Хочеш жебы я ся приносил през воду
ци не хочеш Пара ся змогла лем головом кивнути на згоду Товды
Ланьо перешол до ней взял на своі плечы і так повідал Хоц
я не мам права быти близко при тобі то тепер мусиш ся
до обрідо мене притулити і обняти ня руками за шыю бо як
ні то впадеш до воды Уж темно і мож не вгадати де
сут тоты моі камені Пара ся рада не рада обхопила Ваня сильно
своіма руками Ланя якысий час присмотрювал ся до воды як бы однайдувал
скрыты там камені а потім осторожно штораз то глубше входил до воды
Коли уж перешол більше як піл рікы раптом Ци том вода дручок
підірвала ци то він не потрафил ногом стати на камінь дост же
полеціл разом з парасьом під воду котра ся замкнула над іх головами
Але одразу они выплы на верх Боланьо енергічно вдарял ногами і руками
по воді На березі вшыткы голосно закричали а Парася в великым страху
ойкнула Йой Воню ратуй ня Вода несе іх діл Ланьо гребе што
силу руками і ногами рве ся до берега і до парасі повідат
На што тя ратувати І так ти ня не хочеш а я
без Тебе жытя не мам Ліпше буде як ся ту обоє втопиме
З тыма словами ланьо занурят ся з парасьом під воду Але зас
выплыват на верх парася єщы сильнійша як тот кліщ вчепила ся ланя
руками і ногами Она присылат свою голову до головуваня і коли фалі
вышмарили іх на верх цілує го Ланю Як ся выратуєме з той
воды то я піду за тебе А я не хочу такой жены
жебы з мусу за мене выходила Ланю Йоны з мусу Я і
перше тя любила але м того не розуміла Нарешті Ланю доплынул якоси
до берега Вхопил кряк што ріс при березі і поволи разом з
парасьом вышол з воды Пара ся далі ни жыва ни мертва тримат
ся руками за Ланя Што м з ньом робити Раз мі повідат
жебы м близко до ней не підходил то сама не може ся
зо мном нияк розлучыти повідат Ланю до ґаздинь А што ся вам
розлучати Жень ся Ланю з ньом юж Вшыткы мы чули як пара
ся кричала же тя любит Повідают ґаздині дованя а до Парасі додают
Прецілюбиш го Парась Но хыба неправда Пара ся нич на тото не
одповідат лем тихо плаче уж сама не знає з чого Ци зо
жалю же перше была така глупа ци може з радости же аж
доперо там в воді зрозуміло же она і перше ваня любила Лем
не хтіла ся навет собі о тым признати Не всяка ламутна вода
приносит шкоду чытал Кыприян Рутковскій Село Высова тіж находит ся на середущі
Лемковині Послухайме співанкы о красных дівчатах з Высовы співат Серенча Горіла лемка
горила дівчына під нього сідилы І сколькы на ню бадали А хлопці
за ньом пакали І скорґынаню падали А хлопці за ньом кады Брешет
і воду носит жыті роды Носит елену лемку ласит лемку асе мешати
Той воды дівкопарибской огороди Тілько мишати Той воды дівкопарибского Брашыти модужы Носи
зелену лемку але дописати диро Тілько писові Краздивы Кілько бышети Дільдиро Дількобысови
Краздивы Бизкыно од цізаньом лаґа із Ґортино од цізаньом лаґа мна но
дано ля Но дале новы но лем но рано но но но
но но но на тото на тото Розсіяны по цілым світі Лемкы
памятают о своіх рідных селах одвиджают іх в міру можливости і плекают
в своіх серцях любов до них Бідне село конечне Конечно конечно як
єс ся змінила Така єс маленька Де ти ся поділа Верше ту
мешкало ґаздів аж <unk> в цілым селі остало ся десят Перше ту
ся вербы гарді зеленіли од самой границі посаджены были Ци повысихали ци
іх вырубали А вет жадны сліды по них не остали Стоіт іщы
церков як давно стояла Пан Біхій хоронил зато ся остала Же і
не збури зато Богу слава Будещы село церков прикрашала Школа іщы стоіт
не вчат ся в ней діти Як там гарні было А школа
ялиця Як там квыкли ружны квіткы в шкільній загороді Новесу там заквитал
каштан при дорозі діти ся бавили весело співали пчолы над каштаном весело
принчали Війні конечна маленькє селечко При самій границі стоіт як містечко Не
мож конечну з мапів вымазати Жыют ту руснати як іх отец мати
Помалы переміщаме ся на схід Турме на хвильку до розділя і потнаркы
а Наконец запрашаме до выслуханя верша о пригодах парібка Себастияна Тришкы На
конец запрашаме до выслуханя верша о пригодах парібка Себастіяна Трышкы родом з
Тылавы Сопко Тришка Был єден паробок Сын худобной вдолы Служыл в ґазды
в Дошні родом был Стыльови Всі люде го зывали Сопко з Підберіжка
Хоц мал на метриці Собестиян Тришка Од молодых років іднал ся заслугу
І все сой заслужыл на гуньку і чугу Служыл в ріжных селах
і тады і сяды А же были робітны того мали рады Раз
му ґазда гварит послухай лем сопку Планно тепер ґазді бо неє заробку
уж єм ся вышал з пінязы дочыста Треба поіхати з дырвами до
міста Бо вшыткого треба соли мыдла ґрису і ци то враз не
возме раз з того кризису На другій ден по пілночы сопко уж
в дорозі Бычмол в руках пусто в торбі і надію в бозі
Же попродаст дирла добрі даякому пану То сой купит хліба сала фабликы
юдугану Але ся му уж не вело з самого початку вшытко ішло
до ничого Ци то доля братку Лем выіхал на дорогу зараз такой
в дошні сіл на сучок і сой роздер на заді холошні Але
тото гірше было же роздер і ґачы Та лем скоро як міх
шматом діру заоначыл Іде дале іде є халашку рыманову Смотрит псякіст а
підручний кін згубил підкову Але сні вкус припорошыл і не было слизко
Іщы заліз до Коросна хоц босий конеско Заіхал на торговицю коням шмарил
сіна сам люди ся звідує яка ниска ціна Кєльо платят за піл
ся добрых дробуковых і продати кому ліпше пану ци Жыдови При тым
вшыткым соп котрышка змерз в ногы як біда А одырва нихто реку
ани ся не звідат Чекат дальше на морозі ідут два панове Ей
Русінє Єден злоти дай нам на тарґове Не дам варит ани гроша
пані комісажю Продам дирва то заплачу іщы пива кажу Але было уж
дост пізно година <unk> а ту треба іщы ниска до дошна вертати
Адже кричыт Купце дырва букови карпатскы Пятку можна за них дати аж
і помацкы Лем посмотте та видіте же сама буджына плагы грубы несукаты
і невелика ціна Кєд з дервами было товды хлопів не дай Боже
Дают Жыдам за пілдарму як дем дахто може Навезли дров руснакы з
нетребы і красны Обшарникы прецямают в своі ліси власны Та найліпше было
хлопів з села Коростенкы Вязаночкы дров привезли як жбінка маленькы і по
грошу продавали по грошу вязничка Ци єст дашто в Польщы туньше Хыба
лем машлянка Всі уж дервас продавали лем собко самостал голодний был як
сомар і змерз аж до косты Може было кус з полудня Жыдиско
приходит Хы купити і зо сопком оціну ся годит Злотый дає му
за дерва трышка ци три злоты Як не даш вшыткы верхну гварит
до болота Жыднич на то лем подумал і додому іде Але Сопко
кричыт за ним Ей почекай Жыде Фраз тя побрал дай два злоты
Сам я те оплатил видиш вечер а я мушу до дошна вертати
Але Жыд ся впер і гварит Чекай до вечора што робити Сопко
продал ледве за пілтора Як лем достал дудкы в рукы а то
два панове но Русінє давайте раз злотого тарґове Оно треба было дати
хоц і грошы мало дал злотого тым двом панам а піл му
остало Зато купил сой циґарів хліба честну кутрохы Наклял брыдко свиснул бычом
і поіхал дохыж чытала Наталия Малецка Новак Іж вшутко што зрыхтували сме
на гнеска Дякуєме вшыткым заанґажуваным в творіня авдициі і слухачам радия Лем
фм Заохочаме до познаваня нашой Лемковины звіджаня рідных земель Запрашаме на наступны
одтинкы на закінчыня пісня о селі Поляны коло Тылявы На Лемковині Лемковині
по медже горы Тамны Лемкови ні по медже горами сой селечко зване
Пляны Чом того то селячкого поля На мизвы Чом того то селячкого
поля На лизвы Чом тото зелечко ми звали челізами поля карчували Лі
карчували полявли карчували поля управли Лісы карчували поля управляли поточками леник пристеря
лемк пристаряли гвачер до місичкы лем пристаряли гвачер до місичкы Ленек пристаряли
гва чарны міскы головенькы хлопци і шварны дівчык пристаряли красні сой співы
пристеряли красні сой свіх пристеряли красні сой слівали Аж ся догола горыгы
А як пристаряли Красні сой співали Аж ся доколо горы розліґыли