Радийочытальня #35 - 2020 10 03, Б. І. Антонич
Еп. 35

Радийочытальня #35 - 2020 10 03, Б. І. Антонич

•

Опис епізоду

Odcinek poświęcono życiu i twórczości Bohdana Ihora Antonicza, a jego wiersze zaprezentowano w łemkowskim przekładzie Piotra Trochanowskiego. Audycja zawiera też zarys biografii poety, w tym informacje o dzieciństwie, studiach i związkach z Łemkowszczyzną.

Автоматычна транскрипция

Чытаня то найліпше забава яку выдумали собі люде Чытаня то подорож котра
ниґда ся не кінчыт долга ба вічна подорож в часі котрой стаєме
ся лагіднійшы мельшы і барже чловечы То чытат книжкы жыє два разы
радийо чытаня Пиша без книжок єст як тіло без душы Думам то
чытам чытам то єм Книжкы сут товариством котре собі чловек сам доберат
Дай Божу добры ден Витаме вас нашы дорогы слухаче і щыро запрашаме
на черговый <unk> уж одтинок авдициі Радийочытальня Днеска будеме бесідувати о жытю
і творчости поеты Богдана Ігоря Антонича Поета тот писал вершы по украіньскы
Але в <unk> році стараньом Стоваришыня Лемків вышла збірка під наголовком Зелена
Євангелия з выбраныма творами в перекладі на лемківскій язык Автором перекладів єст
Петро Трохановскій На початок послухайме вершы ЗЕНЕВАНІ Богдан Ігор Антонич Зелена Євангелия
Уж Яр як карузалі гін на карузелі коні білы Селечко Сандie і
місяц Як ту лепан цілий Стіл єст сеньови на Ним Дзбан славяньскій
а в Вызбані сонце єдній лем землі по квіндам зо сну мойого
як з віконця чытала Аня Дзямба Антонич вродил ся <unk> жолтня <unk>
р в Селіновиця на серединові Лемковині де його няньом Василь Антонич был
грекокатолицкым священником Отец Богдана Ігоря змінил скорше своє назвиско Кід іщы перед
народинами єдиного сына мамом Антонича была Ольга Волошынович рідна сестра Александра Волошуновича
выдатного русиньского політика діяча Лемківской Республикы Тепер выслухайме верша під наголовком Дорогы
Богдан Ігор Антонич Дорогы гейбы книжка розгыбла ся земля Дорогы дорогы дорогы
Розшуміла ся трава і злегла постелила ся тихо під ногы і лем
небо лем єдна пшениця над нами за нами під нами Незмірена далечынь
без кінця Невідоме назвитат вітрами Лем синява і злато і зелін яругы
розтокы і кряча і спілтаємничий Дзин зелень хрущ коників в коничы пахнячым
желізиста водычка в Креници Дорогы дорогы дорогы Одкрий же нам своій таємниці
дивен місяц ты мідиянорогы Як чудово нас кличут дорогы о зелін молодіст
незнане Іщы жытя природі на вздогін коло систым нам літом пристан четвер
<unk> і пятниця <unk> мая <unk> рока В <unk> році родина Антоничів
зо своім десятрічным сыном Богданом схоронила ся перед польском пацифікацийом Лемковины в
Чехословациі в Уйка Александра Волошыновича Вшыткы тоты подіі повязаны были з істнуваньом
Руской Народной Республикы Лемків Од половины <unk> р родиче Богдана Ігоря прожывали
в селі Бортятин на Львівщыні де його отец Василь был назначений місцевым
парохом Свою основну освіту Богдан Ігор Антонич отримал од приватной учытелькы Дальше
в <unk> році родиче послали го на наукы до саноцкой ґімназиі котру
завершыл в <unk> році В тым тіж році поступил Богдан Ігор Антонич
на Львівскій Університет обравшы свойом специяльністю славяньску філолоґію Дипльом єднако отримал по
завершыню студий в обшыри польской філолоґіі Вчас студиюваня Антонич шырше влучыл ся
в громадскє культурне жытя Львова Як споминали особы з котрыма студиювал іщы
вчас львівского періоду не бесідувал він чысто по украіньскы Лем дакус інакше
твердо значыт підсвідомі нашмарял собі лемківскій язык Послухайме чергового верша Богдана Ігоря
Антонича в перекладі Петра Трохановского Богдан Ігор Антонич Черемхы Як свічка ся
курит черемга вечера по Божній Руці З вечерні вертают ся Лемкы до
хыж задумано ідучы Забитым мій краю негодан Цвіт черам в мистах болячых
Кєд місяц над нима выходит гейби вілсяний колачык чытал як отутко Лемкы
якы жыют поза простором Лемковины фурт тужат за красом гірской природы запрашаме
до выслуханя співанкы ансамблю Надія Там далеко де моя земля Моі смуткы
убыло там доти Думкы думати то місценды Можу сут думати тота Прирона
злена Русина Буде як масльоза выґы Там далеко дни сме Там моє
Ян чоло там быти дом кю Перший свій верш Богдан Ігор Антонич
опубликувал в <unk> році в журналі Вогні Дальше своі творы поміщал в
вельох періодичных выданях Найвекше узнаня Антонич придбал сой завдякы збіркам привитаня жытя
в котрій поета лем дітнул лемківского духа але тіж три персцені яка
явила ся богатством образів краю дітинства значыт Лемковины Послухайме лемківского перекладу верша
Рождество Богдан Ігор Антоныч Рождество Бог народил ся на Санях во містечку
Тыхым Дупли Ідут Лемкы і в Кресаны Місяц не сут му округлий
За дуявом нічка вісит попри соломяных стріхах божа матір всяла місяц срібным
стал ся він оріхом чытал Михал Братко Тот верш Антонича інспірує вельох
творців На Украіні окрисляный єст як лемківска коляда послухайме го іщы раз
по украіньскы фаранжациі Христины Солові Народи на саля В лемківскє містець в
Ґудукли Пришли Лемкы укрісаня і принесли місяц кругы Дешы сріб Сталиця сліжы
На тих сыня не зна риси на тисаля Однавсат На долонях Місяцы
воли Міцяц диця Єдот сали болят ся в панігосте лиця жыт ся
лиця жытя Антонич вмер завчасу барз молодо в <unk> році жытя <unk>
липця <unk> р як жертва ріжных хворот з якыма товдышня медицина не
знала сой порадити По смерти памят про выдатного творцю не была плекана
такой невыгідна з огляду на офіцийну цензуру зо страны УС яка Антонича
мала за аполітичного поету містика Його творы наново остали одкрываны од <unk>
років ХХ столітя Послухайме наступного верша Богдана Ігоря Антонича котрого Петро Трохановскій
называт поетом през великє пе Богдан Ігор Антоныч Дахи Селечко тото в
Вільхах і Ліщыні де дахів червеніют калениці та горнеш гейбы в плахту
в Небосинє І років цвіт загорнеш таємницю Ци маш памяти вхід каленовий
гын де пастухы напавают сонце Очут вечері вычаруєш повіст О вільх задумі
тіж напишеш конце <unk> квітня <unk> рік чытала Наталия Полегач Антонич в
своіх творах доцінял красу природы Любил єй о каждій порі рока але
найчастійше в його вершах явит ся Яр Богдан Ігор Антонич Клены схылили
ся в два смутны клены по букві одчытуют Яр За землю молют
ся зелений зелений сам посеред трав кленам самітных лишка вчена зложыла поетычны
твір Заспівал ден співают клены під небом променистых ствір чытала Павлина Фыль
Надышол час на музичну перерву а в ній терочка чате полі настрічу
мі зо світцю созоль сану делазо Пішла весно і то сий перта
Треба підчыркнути же хоц Антонич писал по украіньскы то не приєднал ся
до ниякого з політычных кругів товдышньой інтеліґенциі не называл тіж себе Украінцьом
сам поета писал Я не мам долініст ниякого гурта В вельох творах
вводил лемківскы мотивы Послухайме прекрасной Елеґіі о дверях співаючых Богдан Ігор Антонич
Елеґія о дверях співаючых тесаний поріг Явір сивий і двери поскрипливых спів
Так мі в памяти ся лишыли місця дітячых моіх дни Так доховала
памят хлопця образы што уж никнут в гмлах Поокраваний стал ся обсяг
той пісні штою в собі мам яка воєтит моіх груды так все
ж без непотрібных слез минулых дни малюнкы будит і зас ся мі
збагат днес быти Хлопчыком як колиси рвучым потоком теча кров і хорят
очы щестливістю перо в долони хватат зол Свіют на кычерах травы червлений
камін всіл ся в дні смолиста ніч і ден смахлявий як циґаньчыных
личоктін Потокы быстры розсміяны гейбы парібцы простір жнут до Долин Змерком Колысаных
як до тихого дівчат сну і двихат ся од квітя запах гейбы
зрізбленых файок дым тремтят ялиці в вітру лапах до плачу прийти годно
ім Стікают долов каплі шуму як зжывечного строму клий в зелін сповити
і задуму з джерела єлень воду пил Заснуло в студни мирне сонце
на мохом выстеленым дні і таємничым кущом конча возвістит рано хыбніст снів
І співат пущат нам кудуватым і ожыл каждоденний гыр Ач на убочах
гейбы лата присіло село серед гір Корчма яснину од свічы родит Як
хорючий жыє кущ Балінка все ту верхо водит заржавілий скрипит ключ Ох
низ тым з сым мыком тнут циґане гын розскосистий ху де бас
І пече звук розпоясаний струн опянілых в пізний час На флеті тремтит
пальців десят музычне дровно іскор жде збул бы нас здушений гурк ся
несе розлыват ся як дзба на мед Горіют уж ліхнут вянут і
серце бубна співом пяне і о збійниках сотний раз В співанці розповідат
бас Свячены кулі литий пояс таємне зіля дика борт заклятанічій смерт на
поях што іх коханкам варит чорт Шалений місяц вышній тенор містичну пісню
шле до звізд А дівча Гейбы веретенно пристрасно ся в кабатах ґзит
Памятам іщы в сірых млах держачы іскры рано сіє Памятам іщы шытий
дах зо стромів стіны і з надіі памятам іщы Деж бы ніт
міст в сонци хырбет рудий хріє як кєд величезний кіт што в
сні ледачым очы тулит Стоят як мышлю дім і міст Але для
мене ся минули і лем мі туха душу іст Неситий круґ над
мостом кракал плынуло ріком Сонце в світ тама дем ходил і мал
ракы кєд мі на <unk> пішло рік пальці тернина мі колола кровєм
зосысал крайом уст до звізд ся взерал глядал свойой лем не нашол
Трудно уж ту сиве небо сивы очы страплений хырбат хнете труд Ту
слота дуднит шыбы мочыт радістных розмов рідко ту Під сивым небом дыхат
земля кущів ядлівця віл саряс скробота мысли на ню легла і мохом
ю отулила час як символ горя Холод зіля лобода ся выбыват з
выш одвічне небо покрай сіло І нужда Лемків вічна тіж Хлопчыскам лада
розложыла ворожбны кулі на свій стілу В церковках пахне дым кадила возносит
ся молитвы спіл На небі лем синявы зорі мольб выслухати годны сут
люди Што серед світа поход жыти не звыкли лем в покорі цілуют
приолтарну смут устами мыдлыма од пороху што ся на ворхах іх розмаже
І молят ся до Христа духа жебы придбали сой пінязи на хліб
на сіль і на сивуху Не родит земля дуют вітры на поли
мох як глунька мила а люде як по цілым світі родят ся
терплят і вмерают Пожары жрут і жухрюют зливы Не сут за собом
пусткы сніт шаліют войны і мыняют Пан што был вчера уж гоніт
рокы як гірскы втічут воды і о збійниках дощ осінній спомне лем
часом в непоходу Неєдна буря пішла гет лем ты лемківскє Ты на
змінне село што за ним ся міцна Гын гыбы стрілы слова шлю
гын ся на крылах несе пісня З тамалем своі стежкы вюл поклонник
жытя сын тамтышній спосеред люди обычайных всещырых і смиренных все што ся
кланяли небезтайным під знаком што го значыл Серб І може Был бы
м ту і остал як інчы покорений сын в тій земли німо
щыро просто молил ся віл сам калял ім Та тот што легкіст
серні дал і пчола розстомилий цвіт і пожырливий хыст для рыся слова
придивны вом я склал і острых зубів дал мі щыт Жебы м
бороти в жытю міг ся великій світ од серця векший як вітер
в крылах шырин тіж ту слота дуднит шыбы мочыт Не помістити в
гевсым вершы землі ни неба ани звізд шырокы тракты не зміряти До
світа пішол хлопцьом сам Заправды трудно час стримати хоц зрозуміти тяжко нам
радости журбы і час мамун коханя зрада в ніч не спану ач
сіроокы дівчату Розпукы охен і любови і хмель і жаль на серце
ждут і непоятий злет духовий дохубна з неохоты жолч і творча ласка
пренайвысша а вшытко жытя дало мі Зато возношу я тот світ і
кличу дням Не дост не дост охмельте мя най смерт і близше
наіминуле арджа іст най іний сніг го припорошыт і мысли невтриманых ліс
А кажда як прозрачніст сильс О молодост єдна ти чыста безскверна найдорожша
тисаний поріг при ним Явір і двери співаюча тін Так ся в
памяти записали місця хлопячых моіх втіх чытала Моніка Тилявска Найвекшом популярністю тішат
ся тоты вершы Богдана Ігоря Антонича в котрых являт ся лемківскы мотивы
і тоты тіж творы найчастійше сут перекладаны на інчы языкы Бо в
них акуратні пелегатий Лемко отворил свою душу Богдан Ігор Антонич поворот Пришол
єм зас де вільхы рыбы Де мята вербы де квіткасти стіны І
засцілую чорны скыбы Припалшы перед сонцьом на коліна Як мати тепле ся
схылило над мном як над своім сыном Спрагу мі буде засгасила як
роса квітю земля уз дітхніньом І чорны скыбы ся звиджают на плоті
гейбы плахты вісят хмары Ту мене в пельгатым маю під сонцьом і
вірхами повывали <unk> квітня <unk> рока Чытала Варвара Дуць То вшытко што
зрыхтували сме на днешній оддинократий очытальні Як все заохочаме до чытаня книжок
познаваня лемківской літературы і біоґрафіі назв і біоґрафіі найвыдатнійшых лемківскых творців доступных
на нашым порталю Лем фм До стрічы в наступных одтинках На закінчыня
Пісня з платні пісні і співанкы Петра Мурянкы співат Сусана іду до
Ласиі За єд горой тридний До селы рідного до дворо здаляй до
двійдных рідного Вартом мі никого не ели Знатній ніс яйник нада