Радийочытальня #40 - 2020 11 07, Я. Дудра
Еп. 40

Радийочытальня #40 - 2020 11 07, Я. Дудра

•

Опис епізоду

Odcinek jest poświęcony łemkowskiemu poecie Jakowowi Dudrze i jego twórczości. Prowadzący przedstawia jego biografię, czyta teksty po łemkowsku oraz przywołuje wiersze o pracy mazjera, życiu we wsi Łosie i doświadczeniach wojennych. W programie pojawia się też śpiewana interpretacja utworu z czasów I wojny światowej.

Автоматычна транскрипция

Чытаня то найліпша забава яку выдумали собі люде Чытаня то подорож котра
ниґда ся не кінчыт долга ба вічна подорож в часі котрой стаєме
ся лагіднійшы мильшы і барже чловечы То чытат книжкы жыє два разы
Радийо чытальня Пиша без книжок єст як і лопез душы Думам то
чытам чытам то єм Книжкы сут товариством котре собі чловек сам доберат
Дай Боже добры ден Витаме в сороковым одтинку проґраму радийочытальня в якым
чытаме тексты писаны по лемківскы Днешній одтинок буде присвячений лемківскому поеті Мазярови
Яков Дудра вродил ся <unk> листопада <unk> рока в селі Лоси ґорлицкого
повіту де його родиче ґаздували на <unk> хектарах гірской землі над ріком
Ропом під гором Кычером на котрій мали тіж свій ліс Од наймолодшых
років Яков мриял о здобытю освіты Але тяжка доля дозволила му лем
на закінчыня сельской школы в рідным селі Хоц здал еґзамін до ґорлицкой
ґімназиі мусіл помагати родичам в ґаздуваню і не міг продолжати наукы В
часі І Світовой Войны служыл в австрийскым войску На фронті захворіл на
малярию Коли вернул до хыжы долго ся лічыл Послухайме співанкы з часів
І світовой войны в новій аранжациі дуляровых братів там в ґорлицях на
Высні моґлачку заберают хлопців за воячкій ой ци війте по што сма
за брат да Кєд я єст своіх роцкій ме і війте босос
на бра кєд я єстце своіх роцкій ма Такє серце моє розжале
Як желі зобогниро спецем ґєдсы в <unk> роч мусун носит скара плін
на бочку ґємсти рочкум носит скара плін на волочку Як я буду
на біду Дам я собі кони калакова Дам я йому злотик клінцина
море зом я йому зло Мила моя муситя зыка А буде сте
моі мила плакати Буду тотя дрібний лист писати Дрібный листок на білым
де я буду стоял на річный листок на білым де я буду
стояо По повороті з фронту Яков Дудра занял ся ґаздуваньом жебы доробити
так як вельох інчых ґаздів з Лоси іздил продавати мась його тереном
были села положены на захід од Лося аж позакопане і на полудне
за словацком границьом за зароблены грошы поставил красну хыжу і осібны ґаздівскы
будинкы Послухайме верша в якым поета описує фаг Мазяра Яков Дудра пісня
лосяньского мазяря Дуют вітры од полудня дуют в ден і в ночы
А сонечко тепле гарде кус ім допомочы Сходят снігы горнут кригы дорога
насихат уж наш лосян із боіска віз на двір выпыхат Зберат бочкы
кладе на віз тай вьо на ґорлиці Там ладує мась оливу і
смар на фабрыці Наладувал і приіхал іщы за видоку і рыхтує ся
в подорож до самого змроку Попілночы коло Третьой коні запряжены і осяне
уж же гнают діточкы і жены Втерат втерат до запаскы добра жена
очы Та лем іхай аж щестливо богты допомочы Втерат єдна втерат друга
ручыньками сльозы а на селі од пілночы дуднят гурча двозы Іхат іхат
візы за возом тай лем мосты дуднят бо лосяне од двох віків
ся тым гандльом труднят Не плач жено лем ту пильнуй ґаздівства і
діти Бо я іду ся трудити по шырокым світі Ой не смут
ся моя жено лем подай мі ручку Будеш зато на великден мала
красну мучку Моя жено і вы діти останьте здоровы Бо я до
ранах цу быти Хоц бы лем в Ґрибові Бо великден за плечами
треба ся спішыти І на свята прити домів та вас потішыти Жегнат
каждий свою жену Єву ци то ружу а кажда просит свойого на
апишда што мужу Пришлю грошы і напишу лем буду мал коле А
ти женичко за тот час заяруй же в поле Ой поіхал Мазяр
во світ грошы зарабляти А ци поверне щестливо Не зна лем Бог
святий Іхат Мазяр приспівує Дугы сой розводит бо му дома діти жена
і з думкы не сходит Жебы лем там даяк дома щестливо прожыли
А ту зас во світі для нас дакы гандлі были Прикры часы
для мазяря Бо на світі зміна Звиджат ся му своя хыжа і
тепла перина Уж четвертый ден надходит як мы вышли з дому А
ту зима зас ся вертат і час по ничому Дуют вітры треплют
снігом бє в твар сніговиця уж і пальці зграбаніли зморщыли ся лиця
А Боже наш примилений скарана година Змокли лахы на мазярю а на
конях піна Бракло уж сіна і вілса грошы в пулярисі А предкінми
задуявкы В добрій Япотісі Шкода навет старого пса на тот двір выгнати
А нам тепер ани вперед ани взад вертати А хто тот гандель
выдумал жебы го сніг спалил а того на дно до пекла хто
тот гандель хвалил Добрі тобі жено дома гірше Евмужови Ты спиш під
теплом перином я в зимній стодолі Дету корч ма дакій вышынк бо
треба гарбати през ніч тіло скочаніло смерз я добрі вгнати Давай корчмар
палюночкы і теплой гарбаты А ти Боже дай сонечко выслуж намішати Не
хце сонце проблиснути жебы м біду стратил Лем так курит як зєднане
Як бы му хто платил Буде сой жена думала же м пропил
пінязі Бо уж тыжден як я з дому Не мам нич на
разі а по тыжню лисло сонце робит ся хвиля Уж продаю уж
наливам і важу на кіля тай продал я вшыток товар Аж выскрептал
бочкы І уж ся не старам гандльом Лем як там діточкы Віо
коникы уж я дома добрі вшыткы здравы Маш жено два міхы мукы
і цукру тот малий Принюс з яту в булярисі стілочкы яґлаты і
для тебе на убраня барз гарды бо в краты Тото сукно моя
жено Єст чысто волняне але треба было не кус бідувати за не
Застілочкы купил лосян крас двірску корову бо хотіл розпочынати ґаздівку взорову дощы
снігы і морозы прикры задуявкы Підносили всім лосянам значно господаркы тішыт ся
Лосян же вернул к свому порогови Але дома біль докучат в грудях
Лосянови єдному докучат в грудях а другому в боку Єден ся з
них вылічыл другій вмер до року чытала Варвара Дуць Яков Дудра был
богатым ґаздом вшыткы будинкы мал вкрыты бляхом любил своє рідне село горы
і роботу на ґаздівці Яко Дудра добрі ґазда а я Лемко старий
Лемко і жена Лемкыня Был я давно добрі ґазда і жена Ґаздыня
Як наступил час весняний поорал я всяди жебы дахто не повідал же
Лемкы то дзяды Вшытко поле якє я мал засіял засадил жебы м
выжывил родину та панів і дзядів Орал я і на кычері на
самым вершочку і засіял чыстым вілсом за все в каждым рочку Поорал
я харді плытко ридічко засіял як ся на то призріл заяц Та
ся аж розсміял Прото він аж такій выріс жабі аж по очы
Без хною штучных налозів і боской помочы Та і жена домя хварит
не нарід же грицю Бой засів ся ти вернул і на кєсе
лицю За тот Олес Ясой купил новы ногавиці а поза тым на
сім пятниць было кєселиці Сі раз жена кєселиці і віса наварила і
все густа і барз смачна ся і выдарила і самы сме пару
разы смачні ся наі а при кінци і сусіда сменьом погостили Сусід
хварет слуха іхрицю такой кєсе лиці не нашол бы с і зо
свічком в цілой Америці чытал Михал Ротко В <unk> році Яков Дудра
разом з женом Анном і дітьми Петром Штефаном Штефанійом і Михалом остали
выселены до ґожівского повіту Пак перенесли ся в околиці Шпротавы Хоц тяжко
было му привыкнути до чужой землі недане му было вернути до рідного
села Його хыжу заняли осадникы з ропы якы не згодили ся на
одпроданя занятого маєтку Вкінци поставил хыжу в селі Вільковице в бєльско білым
повіті як більшіст выселеных Лемків до кінця жытя тужыл за рідном земльом
Послухайме прекрасной пісні яка зродила ся як раз з той тугы співат
ансамбль Лемковина з Білянкы Як маля за наґат Яков Дудра вмер <unk>
листопада <unk> р на чужыні Похоронений остал згідні зо свойом вольом на
цмонтери в Лоси де спочала тіж і його жена Послухайме верша полного
тугы і споминів щестливых років прожытых на рідні земли яко дудра Лемковином
Ты Лемковино рідна Краіно Я тебе люблю як рідну мати Без тебе
жытя смутне каждого хто хліб за морьом мусит глядати Ты Лемковино зелена
краіно Твоі річечкы твоі потокы Як они шумлят і як черкают Я
не забуду за долгы рокы На Лемковині в горах Карпатах Там я
першы раз прозріл на очы Там я першы раз чул золеньку як
закукала Вяр на убочы Медже горами на Лемковині там тече быстра річенька
ропа там в деревяній низкій хатині Я ся народил у Лемка хлопа
Там мя пестила і притуляла моя наймильша ріденька мати грудми кормила та
цілувала і заплакати не хтіла дати Як я уж підріз почал ходити
ниґде без мене не выходила і делем ішла всяди зо собом за
ручку мене за все водила Ци то до церкви ци то до
склепу то вчас весны квітят зберати або научку вчас сінокосів як ішла
сухасіно грабати вся ади зо собом мене водила і што найліпше вшытко
давала ябка булочкы і цукєрочкы і до іджыня все нагваряла Не хочу
собі припоминати тоты розкішны літа молоды але уж трудно не хтят з
памяти выйти як рыба на сушу з воды Жытя родинне жытя дітинне
то сут найліпшы наймильшы часы то дни высняной красной погоды людской радости
выгід і красы Дітина росне час скоро втіче літо за літом скоро
миняют З уплывом часу помрут родичы і смутны часы Товды дастают В
дорослых часах доля не дала жыти на завсе в рідным гніздочку З
дому выпхала і в світ порвала Як вітер з плота суху сорочку
Світ є великій і він не тюрма Можна свобідно по ним ходити
глядати працы хліба і щестя Докля лем хоче доля водити Чого то
судба люди в світ пхає а серця і думкы повертат зас І
все звернены в противны страны до тых рідненькых вітцівскых хат Хоц бы
то чловек пішол в найліпшу і гамерику чужу краіну сягне думками в
рідны стороны вертал бы до них в кожду хвилину Недобрий голод недобрий
холод Но нич не ліпша од них і туга Хто де ся
родил там го все тягне Волка до ліса ґазду до плуга Хто
мусит рідне село лишати Своіх родичів сестры і браты В заморскых странах
хліба глядати то він наймильше вшытко утратил родинне гніздо мусит видіти хоц
бы він зашол на конец світа де він ся родил і вчыл
ходити і пережывал дітячы літа чытала Наталия Малецка Новак В музичній перерві
просиме на співанку о такым самым наголовку як верш котрого сме перед
хвильом выслухали Пісня Лемковино Слова Михал Сандович співат хор Шурбака з Варшавы
світок золози креслерского ліс Мокристы і посткреслерского лісы сто Іщы коли якол
дудра мешкал в рідным селі в вільны зимовы вечоры в його хыжы
сходили ся селяне жебы послухати його вершів В часі торжеств гостин вечірок
забав товарискых стріч Ци сельскых зобрань сам автор рецитувал своі вершы і
умилял час інчым присутным Яков Дудра был в своім селі барз люблений
і поважаний Люде цінили го за лаґідний характер і елеґанцию всепідстріжений носил
характерны долгы бокобороды і баюсы Брал активну участ в культурным жытю свого
села і знал заохотити сусідів до соспільных чынів Як світлий і очытаний
чловек борол ся з болячками своіх сусідів і през творчіст старал ся
влияти на них яко дудра не пийте горілку Прошу я Вас люде
не пийте горілку бо про ню вымате з бідом гірку спілку Она
барз высоко в гору підскочыла Прото жебы людям неприступна была а люде
ся мучат і на то не дбают здоровя і грошы про ню
вытрачают Каждий знат же она всім людям на здраду Кумо яка м
слобо Паду в падух паду Так кума до кумы пропита радила Як
ся на гостині кума в кумы впила впасти на підлогу то іщы
за мало Але як до воды Та што бы ся стало з
берега до воды ци з лавы до рікы Ой знала бы кума
про што сут калікы Так то не оплата до уст того брати
Што заміст потіхы змушат нас плакати Так мы не худоба знаме што
робиме і што для нас страшне мы ся з тым годиме Та
якы вы люде Аж страх подумати жебы до нещестя самому ся пхати
Вы хцете нещестя за грошы купити і з малых діточок сироты робите
Горілка наш ворог нищыт нас з двох сторін а кажде нещестя то
єй власні корін З грошы і здоровля всіх людей окрадат на єй
розказ і смерт людей в гробы складат Хто ся призвычаіт до питя
з горілкы той сам собі теше на голові кількы Здобудте ся люде
раз на сильну волю поправите собі і діточкам Долю Бо ружны хвороты
выпадкы і страты Вашы терезвости одошлют за краты чытала Олена Дуць Своі
думкы Яков Дудра переказувал лем в лемківскым языку Його просты в формі
вершы сут зрозумілы для каждого і сполняют замірену едукацийну ціль Яков Дудра
без гумору Яґнеска хлоп без гумору Бо мам жену гідні хвору А
не знам што ся єй стало Ци і дашто на ніс впало
Ці ся пристрашіла кота Ці єй страх припер до плота Ци вночы
чорта віділа Ци ся може переіла І не знам што ся єй
стало Бо од вчера іст барз мало І барз мало бесідує Чысто
кыхат покашлює Сміяти ся нич не хоче лем під носом все шмар
хоче Відую ся што єй болит а она молчати вот Не знам
што єй радити бо не хоче нич істи пити На хвороту добрі
трункы І дал я і кус палюнкы та не хоче скоштувати лем
мі каже выхлептати Де ся сусід певно вбили І жену сте кус
побили Ой ні сусід Хоц я пяний тот мене хлопбарз коханий А
хоц і потерез вому не зроблю зле нич никому Бесідуйте куміначы Пяны
люде всі лядачы Не знают коли што діют зато жены ім хворіют
Як вам жена гідні хвора то з ньом до доктора Покляна то
служыт пора І кусте пла на ній скора Не послухам навет брата
бо даремна тота страта Доктор і нич не поможе Вірте куме вера
Боже І ся хтоси підхліблює І на мене єй бунтує І зато
ся похворіла бо інчого бы хотіла Як хворіє най хворіє Мій ся
прото нич не діє Я уж збадам на што хвора Вылічу єй
без дохтора Моя рука на завісі А лікарство найду в лісі А
як тото што інчого Вмывам рукы од вшыткого Не мій коник най
регоче Не мій возик найтер коче найдеркоче кади хоче покля ся не
розтрепоче чытала Ольга Пелегач Яков Дудра гордил ся сельскым походжыньом называл го
правдивым щестом і підчеркувал то в своіх вершах Сельскє походжыня і ґаздуваня
позвалят му на близкіст природы і штоденне достеріганя єй красы Яку дудро
лемківскы весло Зодули вітры над Карпатами Дуют ден і ніч та не
пристают Гнут ся смерекы враз з ялицями Бо нові весні поклон оддают
І гнут ся верхы дерев барз низко Втішно і покірно долом ся
схыляют Бо люба весна так близко близко І горы Карпаты уж єй
витают Пропали снігы пропали морозы Леды ріками поплынули в море В подвірцях
стоят готовы возы А дехто навет в поли уж оре І кипит
праця в полным розмаху Під тепленькыма лучами сонця При співі дівчат квітя
запаху Спішыт ся ланьо спішыт февронця Та зас пастушок на пища очці
Ріжны співанкы сой выплекує І хоц далеко він на толоці А його
пісня в село вандрує Мряка знад села на землю падат Бо взріла
ясне і тепле сонце Оно до каждой хыжы заглядат Аж і без
того бідне віконце А в селі зрана як на ярмаку Коровы ревут
ягнятка бечат Качкы квачучы ідут на молаку вкусны сталевы молоты бреджат Квитнут
чересні яблоны грушы Біло ружову твар показали Здравы і кріпкы всі людскы
душы Бо ароматів ся напагали Ой горы горы ви нашы Карпаты Якы
вы красны якы вы богаты І яка наша лемківска весна Красна весела
і барз чудесна чытал Кыприян Рытковскій Весна то барз приємна пора рока
яка все дає надію Зато послухайме іщы співанку о тым як приходит
в Карпаты Слова Петро Мурянка Співат бурся на терочка Карпаты Безом прічате
на стрічу мизо свічу Юзовариса роз сосой со сова со і тота
Поезия Якова Дудры без штучной стилізациі ци елеґантности фурт єст актуальна і
охочо чутана Послухайме остатнього твору зрыхтуваного нагнеска перечытаного признай молодшу школярів з
основной школы в Ґладышові Якы дудрайте Лемкі Співайте вы хлопці півайте дівчата
Співайте співайте Красно і весело не слухают люда Далеко і близко Так
што бы почуло ціле наше село Любеньків молодці дорогы дівчатка напайта сердся
твоіми піснями Я бы заспівал захрипу ем голосом там вріту ем Серковы
Лемків злам розвесайте серця тыхчас смутно ходят Бо смуткы никому здоровля не
дают а співы хумор і всяка весель здоровля і в духа Народі
скіпают знайте о тым хлопці найте і дивоткі співі і танцю ґурцуля
і слава Они до вас ішли до хыва пикаме з гордістю і
красу як та тиця пала Співайте співайте бо я уж не можу
бо уж моі груди захрипле од співу Лем ногы бы іщы дак
смо скахкали На обі стороны і праву і вліву Чытали Павленка Михал
Дадрися Канеля Так дотерли сме до кінця днешнього одтинка радийочытальні Традицийні заохочаме
до чытаня лемківской літературы і запрашаме на наступны авдициі На закінчыня заспіват
ансамбль Ластівочка танцуй жемі танцу краірець го ся міди байдак ся мі
як беррете шкой воліл я бити спо ялицю Мал ясоми взяти мал
ясові собі не працува собі не пронопа собі на собі Петрой собі
середноці собірова собі Переґо соці собіро на собі Перова ти на соці
Дякую пане За то добре ґляне ІІ того бідівчатляве танцуваня танцюване Моя
Фра і Руска баткійом Каждый єй любує каждый єй любує нихто єй
не бере О рахуй дівчат о Кілько звіздляме як іх порахуєш як
іх порахуєш вернул ся кутом О рахуй дівчат о кілько днів дорозка
яве лежот кілького яве лежок голотвоскают насередуют онают нас