Радийочытальня #43 - 2020 11 28, Музика
Еп. 43

Радийочытальня #43 - 2020 11 28, Музика

•

Опис епізоду

To odcinek poświęcony muzyce: prowadzący czyta teksty o jej znaczeniu w życiu, wspomina o jakości dźwięku i rozpoczyna audycję piosenką zespołu z Lublina. W dalszej części pojawia się bajka o zwierzętach próbujących stworzyć orkiestrę oraz opowieść o tym, skąd ptaki nauczyły się śpiewać.

Автоматычна транскрипция

Чытаня то найліпша забава яку выдумали собі люде Чытаня то подорож котра
ниґда ся не кінчыт долга ба вічна подорож в часі котрой стаєме
ся лагіднійшы мильшы і барже чловечы То чытат книжкы жыє два разы
Радийо чытальня Киша пес книжок єст як тілопез душы Думам то чытам
чытам то єм Книжкы сут товариством котре собі чловек сам добера Дай
Боже добры ден Витаме вшыткых слухачів і сердечні запрашаме на <unk> одтинок
радийочытальні в якым будеме бесідувати і чытати тексты звязаны з музиком Вшыткы
ся хыба згодите з тым же жытя без музикы было бы дуже
смутнійше Бо то як раз она додає чловекови енерґіі силы і лагодит
стрес На початок запрашаме на співанку ансамблю Оркєстра Святого Миколая з Любліна
зойди панцую сой мос танцуйосы мазуют і бодже казую ци моской заводжы
Як Носисе Носи Музыка товаришыт нам всяди Хыба каждий любит єй слухати
Фурт глядаме такых технолоґічных розвязань котры нам тото полегшат і поправлят якіст
звуку Як во вшыткых спільных діянях в каждій оркєстрі найважнійшом силом єст
єдніст Послухайме байку Русенкы в котрій незыграны звірята взяли ся за орґанізуваня
оркєстры Музиканты Было то раз в пассайку Мож буде тому пару літ
як єм чул тоту байку Може то правда може ніт Пес осел
кіт і цап і два цицкови телята звычайны собі звірята зышли ся
на мітінґы выгали і задумали заложыти музыку в пасаіку Порадили ухвалили оноти
ся постарали двоі гушлі і Цимбаве бубен клярет ноі бас і оркєстра
єст як враз настроіли інструменты Бодай як панічку свєнты посідали собі рядом
тот передом а тот задом і загырали як гудакы Але вышло ім
Нияко гальт панове вшытко кляп перестанте говорит цап Зле сідите неє ладу
Яси ту з клярне том ся ту ты зас осля примісіт а
за тобом сяде кіт Ты секунд за котом сяд єдно теля найтухрат
а ты сукін з цимбалами н сун ся гел і сяд за
наме Посідали і заграли Але планно зас выпало Стоп Пан Осил крикнул
зас Не так буде вперед бас бубен сяде за хушлями цап з
клярнетом за басами І так буде ліпше реку перше гушлі А пак
секунд Посідали і заграли і зас планно ім выпало такій вышол знате
крам што аж схупіл осел сам Всі почали ся сварити і кричати
і радити уж вшыткого мали дост На то вшытко влетіл кос а
худакы ся встрашыли подумали што то бос Але внет ся спохватили і
гварят му Косе милий порад дашто бос грамотний штобы сме ся погодили
інструменты маме ноты Не бракує нам охоты як сам видиш вшытко маме
А заграти Не заграме Акос гварит Вы худакы Ніт Вы вшыткы сте
бортакы Не може быти музыкы де сут самы Капельникы Каждий глупий і
завзятий каждий хце тырикувати І хоц не зна єдной нуды А як
дурак світом крутит Штобы добрі шла капеля тра єдного учытеля тра навчыти
вас азбукы інструменты бети в рукы настроіти і так дале Штобы сте
як посідали не суци сте до музыкы Не поможут жадны крикы чытала
Моніка Тылявска Кєд бесідуєме о музыці то зо вшыткых звірят найбарже музикальны
сут птахы А чом так єст Як навчыли ся співати Послухайме Василь
Хомик як птахы навчыли ся співати На початку Бог сварил небо і
землю потім сонце і місяц а потім аж люди звірів і птахів
Пустил вшыткых по світі люде збудували сей хыжы птахы гнізда а звіры
лехова Але птахы не знали співати І послал бо в птахів до
людскых осель жебы ся од люди навчыли співати <unk> пятіла під вікно
як ґаздыня скрептала горнец і навчыла ся скрекотати Ворона почула як мати
кричала до сына Вій карх карх І навчыла ся каркати Боцан почул
як хлопископ пляскал дещычками і навчыл ся клекотати дзюбом Шпакы навчыли ся
од пастухів свистати по поли а зозуля од діти навчыла ся кукати
куку куку Найпізнійше аж вечером Солвийко прилетіл до саду молоді парі навчыл
ся од дівкы бас красніньско співати а од хлопця свистати і дьохкати
радістно і смутно так ся птахы од люди навчыли співати З рукописной
збіркы віночок для лемківскых діточок чытала Наталия Пилегач Каждий чловек кус інакше
одберат музыку Інакше реаґує на звукы Мы Лемкы през нашых сусідів одбераны
сме як люде барз музикальны і не єст то хыбаль неправдива опінія
Єст нас мало а можеме городити ся вельома ансамблями Каждий може найти
дашто для себе Тепер запрашаме до послуханя лемківского рапу Співат ансамбль Брат
Склад якій творят братя Дзямбы з Пшемкова Брат склад <unk> Віхами зрапом
не смотримеш довто з велькым братома тоха Бразка Крапка Джаделя незрозумітна Адбакла
Корикуна та поцілуют тоты што не чуют як ту попакы римуют і
муси ся любуют не плюбуют лем промуют кутру лемківску ботопітру драпона флятовитку
троплятию десиковидна без ґрубом без комнедати двецеку то робиме дапомика послухай ся
лем і мы некідчыме полюбиме то робити любиме ся бабити бы робити
медистовом рату ра там раптаз раптовом рапту рап тово Для тебе о
сересину <unk> складає титура тихо брокыва закля і з чымас можливи з
покінчытя терпливіст того родинного складу як мешканців пагаду Завідує што робими говорими
до пикладура Пявуна Ляду тикладуче кюзна і то пораду іди до Куща
в Модрижы перед тобом лемківскій першы лічыма восідуєш то мимо то же
ти іде трепляны загулял Я піскакує ту третіде на хелі змостю наєлі
но а та шыбюта права не для мене єст то забава ани
не до ня подібны Я єст ден тут не Я єстем діти
не по нескачу ту як заяди а кулці дапогалях не плеберат ся
як поят говоріл подібні лем якости так не запад бо не запах
близко мешко Пєджыти престрами іхами для помсток пайте по свистечка Мітам васо
сцени єдно лого то є квестка весра Мийшами з рапом <unk>eo<unk><unk> <unk>
ми з раплом братлами кан <unk>a<unk> Миішами з раплотлайна <unk> ліхами драпома
то драбі га знаме ся знами не однеска вєдной хыжы выхованы по
лемківскы ґадами з буде пляныма мигами може добас приіхами концертами самы себе
безпаяцуваня <unk> процентовы нагнаня выконаня бляты трьох Подобат ся то бон цілый
чато нижньом тім єсесме конде Рап тужы люка і розума не каждый
достума во троху подумат же так вітрилывескій як туманту стоішы іхами запомазанами
самы своі на терен волю в кольори на лейтово лю В Католі
часо до рівж обраном дато нашым ґрафана ґаласу додайте прогушыти ся рушайте
на Спокійні поли Вайде дарушайте найде то Вас запитал рима ми засыпал
того што заголосно кричал рыма ми засыпал того што заголосно не скідо
кричал Перша лірично лемківска мафіо не єст музычком для гречных парафіян Франтрасмо
ЮНАТОіло найтехоложнійше і амі Хадрівно і рівло копева Мотилка хоріка сіре бра
трафіка бра бра ле <unk> лемківска мочин кома Римоклет Першы Вік не
<unk> іне деґаты трепер найтупия напад тым то третурия напия не зна
з кым тот Еси тримат хто веде ту примківскє рабра лемківскє лем
Явными в тым ясными в тыма вас для чужы а на мене
то іди же долишного гратла для Лемків котры тона і західня Польска
аславя Боса ти Постав Кробку може ся напєме хот пле перуєме воту
палю ту горілку даваів на стільту браткла перед собом мате ту родину
з пілку мивко тыме фелом ми іхаме з рапом з міста Леска
діло Выйтето церкви амы то ваше діло Мы іхаме з раполом браткы
нами <unk>o<unk>ta<unk> ми іхаме з раполом братскы нами <unk>rti<unk> <unk> гладайте нами
канды іх хамирафлом рат гладайте нами кафон <unk>nte <unk>eo<unk>ra Значыня музыкы в
жытю чловека достерегло вельох лемківскых творців Яков дудра заохочат вшыткых Лемків до
співу Співайме при каждій стрічы і роботі Так як робили то нашы
продкы Яко дудра Співайте Лемкы Співайте вы хлопці півайте дівчата Співайте співайте
красно і весело Не слухают люда Далеко і близко так штобы почуло
ціле наше село Любеньків молоды дорогы Дівчатка апавайте сер бы заспівал захрипу
ем голосом там врітуем селіповы Лемкы звам розвесайте серця тыхчас смутно ходят
Бо смуткы никому здоровля не дают а співем хумор і сяка весель
доровля і в духа На роді склипают знайте о тым хлопці Знайте
і ідивоткы же співі і танцю курцуля і слава Они до вас
ішли до хыва пикаме з гордістю і крас як та диця пала
Співайте співайте бо я уж не можу бо уж моі груди захрипле
од співу Лем ногы бы іщы дакус бо скахкали На обі стороны
і праву і вліву Чыталены Павленка Михал Дадрися Камеля До спільного музыкуваня
заохочают сестры Бочнєвич Запрашаме на іх вязанку Зашло сонце на тры штері
зашло сонце зами ге я гоя заґороми люде до маме ге ге
до маме за гейя гояпевсе ге я горя кусапе ратайте лемківску моде
самальґе бо нас молоде на ця бракоє та венатує буды ратайте лемківску
модисти самальґе та бракує ціла наспорує Они вцете помулянды гея гоя годамбенты
гейде гуштар пасыпе лемківскы молодестава Лальбе болас малодаця лемковина рана з Моций
майк лемківску молоде Самальґе боляс малодаця Ландовина Лаба з Моцує чой мати
най мати тафей місця яд на плацы нам плацо Коли співаме то
значыт же ся радуєме І тым способом хвалиме Бога Послухайме верша Нестора
Репелы Несторо репела співайте діти Каждий пташок і найменший Што си вільно
літат рано вечер ся веселит Богу пісню співат І вы діти любы
Квіты тіжте ся співайте Бога творця голосочком милым величайте Ци то рано
ци то в вечер в спочынку в роботі Ци то в церкви
Домі Божым Ци при грі охоті всяди діти голосочком милым заспівайте Бога
творця в піснях милых звучно звеличайте Бо де пісня ся розносит там
і душа взлітат Аж до хмары аж до неба до ліпшого світа
любы діти пишне квіты тіжте ся співайте Богатворця голосочком милым величайте чытала
Варвара Дуць Послухайме як співают лемківскы діти на чужыні Ансамбль Кычерка Лемковина
то краіна полна музыкы Співат ціла природа і жытелі рідной землі Достерігают
тото особливі вражливы люде Послухайме елеґію о дверях співаючых Богдана Ігоря Антоныча
Богдан Ігор Антонич Елеґія о дверях співаючых Тесаний Поріг Явір Сивий І
двери поскрипливых спів так мі в памяти ся лишыли місця дітячых моіх
дни так доховала памят хлопця образы што уж никнут в гмлах Поокраваний
стал ся обсяг той пісні Штою в собі мам яка воєтит моіх
хруды так всеж без непотрібных слез минулых дни малюнкы будит і зас
ся мі збагат днес быти Хлопчыком як колиси рвучым потоком теча кров
і хорят очы щестливістю перо в долони хватат зол Свіют на кычерах
травы червлений камін сіл ся в дні смолиста ніч і ден смахлявий
як циґаньчыных личоктін Потокы быстры розсміяны гейбы парібцы простір жнут до Долин
Змерком Колысаных як до тихого дівчат сну і двихат ся од квітя
запах гейбы зрізбленых файок дым тремтят ялиці в вітру лапах до плачу
прийти годно ім Стікают долов каплі шуму як зжывечного строму клий в
зелін сповити і задуму з джерела єлень воду пил Заснуло в студни
мирне сонце на мохом выстеленым дні і таємничым кущом конча возвістит рано
хыбніст снів І співат пущат нам кудуватым і ожыл каждоденний гыр ач
на убочах гейбы вата присіло село серед гір Корчма яснину од свічы
родит Як хорючий жыє кущ Палінка все ту верхо водит заржавілий скрипит
ключ Ох низ тым з сым мыком тнут циґане гын розскосистий ху
де бас І пече звук розпоясаний струн опянілых в пізний час На
флеті тремтит пальців десят музычне дровно і скор жде збул бы на
здушений гурк ся несе розливат ся як дзба на мед Горіют уж
ліхнут звянут і серце бубна співом пяне і о збійниках сотний раз
В співанці розповідат бас Свячены кулі литий пояс таємне зіля дика борт
заклятанічій смерт напоях што іх коханкам варит чорт Шалений місяц вышній тенор
містычну пісню шле до звізд А дівча Гейбы веретенно пристрасно ся в
кабатах ґзит Памятам іщы в сірых млах держачы іскры рано сіє Памятам
іщы шытий дах зо стромів стіны і з надіі Памятам іщы Деш
бы ніт міст в сонци хырбет рудий хріє як кєд величезний кіт
што в сні ледачым очы тулит Стоят як мышлю дім і міст
Але для мене ся минули і лем мі туха душу іст Неситий
круґ над мостом кракал плынуло ріком Сонце в світ тама дем ходил
і мал ракы кєд мі на <unk> пішло рік пальці тернина мі
колола кровєм зосысал крайом уст до звізд ся взерал глядал свойой лем
не нашол Трудно уж ту сиве небо сивы очы страплений хырбат хнете
труд Ту сулота дуднит з шыбы мочыт радістных розмов рідко ту під
сивым небом дыхат земля кущів ядлівця віл саряс скоробота мысли на ню
легла і мохом ю отулила час Як символ горя холод зіля лобода
ся выбыват з выш одвічне небо покрай сіло І нужда Лемків вічне
тіж Хлопчыскам лада розложыла ворожбны кулі на свій стілу В церковках пахне
дым кадила возносит ся молитвы спів На небі лем синявы зорі мольб
выслухати годны сут люди што серед світа поход Жыти не звыкли лем
в покорі цілуют приолтарну смут устами мдлыма од пороху што ся на
ворхах іх розмаже І молят ся до Христа духа жебы придбали сой
пінязи на хліб на сіль і на сивуху Не родит земля дуют
вітры на поли мох як хунька мила а люде як по цілым
світі родят ся терплят і вмерают Пожары жрут і жухрюют зливы Не
сут за собом пусткы сніт шаліют войны і мыняют Пан што был
вчера уж гоніт рокы як гірскы втічут воды і о збійниках дощ
осінній спомне лем часом в непоходу Неєдна буря пішла гет Лем ты
лемківскє Ты на зміны на село што за ним ся міцне гын
гыбы стрілы слова шлю гын ся на крылах несе пісня З тамалем
своі стежкі вюл поклонник жытя сын тамтышній спосеред люди обычайных всещырых і
смиренных все што ся кланяли небезтайным під знаком што го значыл Серб
І може был бы м ту і остал як інчы покорений сын
в тій земли німо щыро просто молил ся віл сам калял ім
Та тот што легкіст серні дал і пчола розтомилий цвіт і пожырливий
хыст для рыся слова придивны вом я склал і острых зубів дал
мі щыт жебы м бороти в жытю міг ся великій світ од
серця векший як вітер в крылах шырин тіж ту слота дуднит шыбы
мочыт Не помістити в гевсым вершы землі ни неба ани звізд шырокы
тракты не зміряти До світа пішол хлопцьом сам Заправды трудно час стримати
хоц зрозуміти тяжко нам радости журбы і час мамун Коханя зрада в
ніч не спану ач сіроокы дівчату Розпукы охен і любови і хмель
і жаль на серце ждут і непоятий злет духовий Дохлубна з неохоты
жолч і творча ласка пренайвысша а вшытко жытя дало мі Зато возношу
я тот світ і кличу дням Не дост не дост охмельте мя
най смерт і близше наінуле арджа іст най іни сніг го припорошыт
і мысли невтриманых ліс А кажда як прозрачніст сильс о молодост єдна
ти чыста безскверна найдорожша тисаний поріг при ним Явір і двери співаюча
тін Так ся в памяти записали місця хлопячых моіх втіх чытала Моніка
Тылявска Перед І світовом войном Праві в каждым лемківскым селі мешкала циґаньска
родина Трудили ся они ковальством і музыкуваньом Послухайме оповіданя о гудаку Янку
Біловоді Іван Русенко Романс з контрабасом З великоруского Антония Чехова вільно перетлумачу
Мстер Фацко Музикант Янко Біловода ішол до двора ясне вельможного пана Кальпштейн
Ословского де го замовили до граня на балю На плечах таскал великій
контрабас в скоряным футералі Ішол Янко берегом рікы котра не была уж
така шырока але зато поетична Здало бы ся скупати подумал сой Янко
і недолго подумавшы зошмарил зо ся колт і холошні Бо лем тото
мал тай бухнул в воду Было товды під вечер сонце уж ховало
ся за горы Поетычна душа Циґана одчула гармонію вечера і зачала настороювати
ся одвітно до него Но як же миле чувство овладіло його душом
коли одплынувшы зо <unk> кроків до ловріком увиділ прекрасне дівча што і
мало рыбы на вудку в тій ріці Янко Спердих причаіл ся в
лозинах і замер на хвилю од ріжных споминів і почувань Пришло му
на мысель його дітиньство минувшіст і бурна любов котра перешла давно давно
Тепер він думал же уж не потрафит любити Він стратил віру в
люди Од того часу як жена Євдога втекла з його приятельом клярницистом
Браташом Серце його ниґде і для никого не забыло сильнійше він стал
ся неприятельом роду людского Што єст жытя нераз звідувал ся сам себе
По кого фраса жыєме Жытя то байка бздурство Гварил сам до себе
Але же стоял пред шумным дівчатом котре небожатко спало Нетрудно му было
то зауважыти же спало бо іщы доста видок был нагло против своій
воли почул в своім циґаньскым серци штосик подібне до любови І долго
стоял перед ньом і смотрил на ню мило премило Дост буде подумал
сой і вздихнул глубоко Буд здрава красна дівча Час міти грати до
ясного пана бо вечер Саресаль Іщы раз пізріл на Красовицю і хотіл
одплынути назад Тымчасом пришла му до головы єдна мысель Тре і лишыти
даяку памятку подумал сой причыплю і дашто до вудкы буде для ній
несподіванка од незнаємого Янко попынул до берега наторгал ріжных половых квітків завязал
іх вінец і причыпил до гачка од вудкы Квіткы розмокли по якысым
часі і пішли до споду потягнувшы зо собом плавак і шнурок Але
на тым ся не скінчыло Янко через тот свій спорт болячо одпокутувал
Слухайте а довідате ся Підплынувшы до берега Янко барз ся зачудувал і
перестрашыл бо не нашол свойой одежы Хтоси му вкрал Підчас того як
він смотрил на красавицю і любувал ся ню якысы злодіє взяли ковді
голошні шыли лем басы і циліндер Басам тя рявкнул Циґан люде якы
степаскудны Не обурям ся на тото же сте мі вкрали одежу бо
сой другу Дадистану лем на тото же можу піти голый а при
тій чловекови не выпадат Сіл сой на футерал з контрабасом і зачал
думати як бы выйти з того прикрого положыня Як же я піду
голый до Яснє пана Ословского Там будут панны і пані а до
того злодіє в кралем і з холошнями і каляфоню Долго думал над
тым аж го зачала голова боліти Ба подумал наконец недалеко при вербі
єст мосток покля ся цілком стемнит Можу посідити під мостком а вночы
перейду до першой ліпшой хыжы ани мя них не дізрит Як подумал
так зробил Взял циліндер на голову футерал з контрабасом на плечы і
пооначыл ся ку мосткови голый із басами на плечах выглядал як турецкій
святый А тепер покля циґан сідит під мостком і старат ся лижме
го не ся старат А верниме ся до дівчаты што і мало
рыбы што ся з ним стало Скоро ся забудила а не взрівшы
плавака на верхы сіпнула до себе бо мышліла же рыба потягла го
до воды Тягне раз тягне другій раз нияк не може вытягнути Очывидні
квіткы долця б розмокли і не мож было выдерти іх з воды
Або ся велька рыба зімала подумала сой красавиця або ся гачык зачыпил
одаяку голус Шарпнула іщы пару раз але не могла вытягнути Яка шкода
хварит дівча Бо вечером так добрі мают ся рыбы Што жту робити
Недолго омышлячы дівча зошмарило зо ся ґетецкы спідниці і занурило своє біле
тіло в воду аж по шыю Але нелегко было одорвати гачок од
вінця квітків бо мотузок ся поплянтал Але терпелива красавиця по долшым труді
зробила своє За даякій час дівча веселе і щестливе выходило з воды
Але недобра доля стерегла єй Говеди котры вкрали оджу Циґанови Стягли єй
спідниці а лишыли лем пуделку з хробаками Што ж я тепер буду
робила заплакала бідна Ци може так піду дохіж гола Го ник да
Ліпше волю вмерти Почекам аж ся змеркне коли ся цілком стемніє Дійду
до теты Гафіі і пішлю єй домів жебы мі принесли даякій одяг
А тымчасом піду і скрыю ся під мостик Красавиця перешла помедже лозины
і травы і сунула під міст Але скоро пришла там увиділа голого
чловека в цилиндрі з кудлатыма грудми сідячого на контравасі крикнула і замліла
Циґанний Янко тіж ся пристрашыл Спочатку мышліл же тото пелиця Нерічна то
богыня котра пришла не скусити Помышліл сой він все мал ся за
пристойного і шумного фраіра і тото му підхлібило А як не богыня
лем обычний чловек як же вытлумачыти такій дивний выпадок Пошто она пришла
під Міст Што ся і стало Закля він роздумувал красавиця ся очутила
Не забывайте ня ледво промовила Я сестра пана Озловского Казя Прошу Вас
дістанете дуже грошы перед хвильком я ся розобрала жебы достати гачок котрый
ся зачыпал в воді а тым часом злодіє вкрали мі вшыткє убраня
Пані тихым голосом промовил Янко і мою одежу тіж вкрали А іщы
мал в холошнях каляфонію і тоту мі взяли Ту взднул глубоко бідный
циґан Пані повіл по хвили зас ве як виджу стдате ся мя
і не можете смотрити ся на мене Даруйте але я одтале не
можу выйти з той самой причыны што і вы Але послухайте што
я выдумал Ци недобрі бы было як бы сте влізли до футералу
і заперли ся в ним то бы сте ся скрыли притомном Повівшы
тото вытаскал басы з футералу Здавало ся му в першій хвили же
не можна того робити але конец кінцьом взял і зробил Красавиця легла
скулила ся циґан запер футерал прионачыл ремінцями і тішыл ся же такій
конштукт потрафил Тепер пані Вы мя цілком не видите рюк Лежте і
не бійте ся Як ся зробит темно я однесу Вас до дому
вашого брата басы зас можу взяти од гевалі і пізнійше Скоро наступила
ніч Янко ввалил на ся футера з дівчатом і помашерувал ку домови
пана Ославского Мысль в него была така Кєди дійде до першой ліпшой
хыжы прибере ся як о тако а потім піде дале ку дворови
Неєз важ што бы на добре не вышло помышлів А тяжко му
было барз і камениста дорога утрудняла прудкій гід Але зато думал сой
нагородит ня пан добрі жем його сестру выратувал з такой ситуациі Пані
я добрі Вам дам зідувал ся тоном ґалянтного каваліра Янко Прошу Вас
не стидайте ся нич і розпоряджайте ся в моім футералі як во
своій власній хыжы В тій хвили здавало ся Циґанови же наперед него
в потемках ідут якысы дві особы Посмотру докладно і переконал ся же
ся не милил Заправды ішло двох хлопів і штос каждий в руках
Ци то припадку мны злодіє подумал Они штоси не сут ци то
наша одежа Стій закричал циґан Тримайте злодія Люде ся обізріли і кєд
виділи же Циґан жены за нима зачали тікати Красавиця в хутералі долго
іщы чула крикы Стій тримай Вкінци затихло вшытко серед темной уж ночы
Янко оставил футерал з дівчатом при дорозі коло тополі і наокрутні за
злодіями але дігонити не міг бо злодіє выдерали ногами аж ся курило
Та іщы єдна стала ся пригода Переходили том дорогом дває інчы циґане
музыканты Франц Кобіль флейтиста і Тым Кокєри Зайда тамбур котры тіж мали
грати в пана Ословского Ідут так дорогом аж ту наглізріли футерав Янка
Єден зіркнул на другого оба ся зачудували а по хвили оба разом
скричали Контрабас Бале то контрабас Янка повідат кєде зайда Коли він ся
ту взял Правдоподібно говарит Францко штоси ся Янкови притрафило Або ся спил
і лежыт даде в кряках а контрабас зоставил ту або го злодіі
обрабували і контрабасту занесли В каждым разі не мож ту контрабас лишыти
Возме го до двора Дянель Міште Набашель Ададива Прорай Йольцьоранель Пємон Кайсаля
бенгерскій поґадали сой по циґаньскы Як взяти та взяти і кєди зайда
міцнійший выґрамолил футеро на плечы тай пішли Понюс дакус і стогне тяжкы
якысине з кабасы мерчыт під носом Ниґда бы м не грал на
такым паскудным інструменти угаякы піл годины пришли оба циґане до двора Інструменты
зложыли в салоні і фут тераз ба самы тіж а самы пішли
до кухні бо іщы ся не зачало Локаі засвічали лямпы гості поєден
зачали выходити з покоів Рух ся зачынал Жены сестры пана Ословского шумний
і симпатичний урядник Підпенька уж стоял посередині салі і тримал рукы в
кошенях При ним стоял маленькій спиркатым носом з закрученыма догоревансами пан грабя
Лукаш Свинтухович Бесідували сой о музикантах Я пане грабіо гварит Підпенька як
єм был в Неаполю знам єм єдного музиканта што грал на гушлях
а повідам Вам чуде єст сно а навет на басах выводил заправды
чортовскы мельодиі втрутил Свинтухович Але вера повідам вам навет кальварийскы пісенкы выгрывал
так досконало жебы сте мыслили акурат кальварийскій дзяд А я з ним
мешкал якысий час і так книз того низоного навчыл єм ся грати
на басі єдну нуту Хоц мі на тым світі цясно ні весело
Не може быти вы жартуєте Не вірите засміял ся Підпенько то я
Вам дораз вкажу видите там в куті стоіт футера з басами треба
іх выняти і переконати ся ци не заграм Оба підышли кубасами і
зачали розвивати ремінці І отворили Найкаждий собі в мысли одчытат докінчыня той
істориі а мы тымчасом верниме ся до циґана котрий і мал злодіів
Має ся розуміти не зімал лем зас мусіл вернути на своє місце
з ничым як ся вернул то уж знате футерала не было Але
Янко не міг ся домышлити хто го взял Ходил і глядал взаді
вперед Боял ся же як бы даде шмарил дахто вытерал то дівча
ся в ним задусит Сумліня го гризло бо він бы был виненый
смерти Неспокійний ходил до самой пілночы і глядал Поглядам єй дід дня
подумал бідний циґаниско сіл голый під мостом і задримал Я єй мушу
найти бормотал через сон Хоц цілый рік буду глядал а мушы найти
Селяне котры жыют в околицях де стала ся тота істория повідают же
ночами мож видіти коло моста чорного чловека заросненого в цилиндрі котрый штоси
глядат Часом зас почути мож під мостом як бы хтоси грал на
басах чытала Наталия Мацка Новак Послухайме співанкы заохочаючой циґана до граня Пісня
остала награна в рамах проєкту міцне зіля По выгнаню Лемків з гір
наша культура остала знищена Жебы одбудувати культурне жытя в горах треба было
одважных і талянтливых люди На щестя нашли ся такы В тяжкых повыселенчых
обставинах заложений в <unk> році ансамбль Лемковина был основом культурного жытя Сповільніня
асиміляциі за вдячами медже інчыма вродженому з гушлями Ярославови Трохановскому Послухайме тепер
єдной з вельох скомпонуваных през маестра пісні Бо я Тяжко выобразити собі
жытя без музыкы Ма она великє влияня на наше самопочутя прикликує спомины
звекшат вражливіст Заохочаме до єй слуханя але іщы барже до граня і
співаня Помалы заникат традиция спільного співаня при нагоді родинных стріч ци забав
Не позвольме на тото жебы традиция співаня чысто загыбла Зато же тото
нас єднат і лучыт Дякуєме вшыткым за выслуханя днешнього одтинка радийо чытальні
На закінчыня співанка Як собі заспівам заскыля вель солі бра су евзом
маc су бі заспіваны треба мигра зо своім своім голосом дам зо
своім своім голосом або голосе голосе пущы полісі Голосы голосе пужыртя полі
голосе голосе пужыртя полі голосе голосе пужытя полесе