Радийочытальня #5 - 2022 03 18, Семан Мадзелян
Еп. 05

Радийочытальня #5 - 2022 03 18, Семан Мадзелян

Опис епізоду

Odcinek audycji „Radyjocytalnia“ promuje czytanie, zwłaszcza po łemkowsku, i przypomina postać Semana Madzeljana, łemkowskiego poety i pisarza z Bilczerowej. W programie pojawia się też fragment jego tekstu „Kwitula“, opowiadający o wiejskim życiu i kłopotach z krową.

Автоматычна транскрипция

Чытаня то найліпша забава яку выдумали собі люде Чытаня то подорож котра
ниґда ся не кінчыт долга ба вічна подорож в часі котрой стаєме
ся лагіднійшы мильшы і барже чловечы То чытат книжкы жыє два разы
Пиша пес книжок єст як тілопез душы Думам то чытам чытам то
єм Книжкы сут товариством котре собі чловек сам доберат Дой Божу добрыды
Витаме Вас сердечні в черговым <unk> одтинку авдициі Радийочытальня якій ма на
ціли пропаґуваня чытаня головні чытаня по лемківскы Гнеска будеме споминати Семана Мадзеляна
лемківского поету і писменника Вродил ся Семан Мадзелян <unk> лютого <unk> рока
в селі Білцерева на західній Лемкови В селі з котрого выводит ся
вельох знаменитых Лемків Был наймолодшым сыном Василя і Александры з хыжы з
Щамбура Старшы братя Симана поберали науку а він од наймолодшых років як
то давно на селі мусіл помагати родичам в тяжкій роботі Послухайме як
споминат о тым в оповіданю Квітуля Семон Мадзелян Квітуля Як ся козы
розскакали ге я гей то ядловец поламали ге я гей ой кычера
там за ділом плаче дівча за фраіром лемківска жартовлива співаночка Чытал єй
в моім жытю а особливо в молодости нуже книжок котрых головныма героями
были дикы звірята Лисмикета Прыткє Качатко Дільный рогач чорна волчыця і Симбалі
так і дуже інчых Чытал єм о козацкых і татарскых степовых конях
як і о американьскых мустанґах котры засмакуючы волі на дикых прериях наново
не хотіли ся дати поневолити чловекови Чытал єм хоц што што має
звязы з природом бо любил єм і люблю натуру під кождым свадом
Отож выпадало бы мі писати і о бабіні квітули котру пас єм
пару років писати але добрі На жаль не можу того зробити бо
так як медже людми трафляют ся в паршывы уці такій худоба має
своіх выродків котры не гідны звати ся скотином Квітуля уж од телята
была зопсута бо баба єй так розпестили же хоц потім была дорослом
коровом тіла ліпше жертвы од другого остатку А мусите знати же не
пас єм лем саму квітулю але тузінь огонів розмаітой велькости Баба уж
давно овдовіли і записали ціл ґаздівку Момуняньови але в Списмасі Нотарияльный документ
Вымовили си же докажыют єден огін в стайні на котрій вскажут пальцьом
буде іх власністю Тым способом выбрали си квітулю іщытелятом і барз іх
во вшыткым догаджали Бапа не были уж зоповязаны до жадной роботы і
ци то з нудів ци з призвычаіня все штоси смачне носили відерочку
до стайні і підставляли квітули під морду Няньо з мамом смотрили на
тото девятство бабы през пальці но бо молоко од ней і так
ішло до спільного хорця з котрого корыстала ціла родина Лем я як
пастух был єм на тым найбарже покривджений до квітуля скверена на добре
жертвя хорділа звычайным лісовым паствиском нестіна самовіты литала до чужой шкоды Выстарчыла
лем хвиля неувагы а моя квітеля уж ся впакувала побріг до дачы
його вілса ци коничу Мал єм про то нераз великій клопіт бо
закля єм єй нашол то дакотрий сусід уж загнал єй до свойой
стайні а потім відомо Яньо мусіл сусіда перепрашати а і в якысий
спосіб тото вынагородити Вечером не лем єм слухал іх острого казаня якій
то сме кєпскій пастух але і терпіл єм своім грішнім тілом од
іх твердой рукы Наідном дітячом молитвом просил єм Бога жебы квітулю шляк
трафил жебы на смерт дуло єй в чужым коничу Жебы трісла як
вельскій смок Але квітульы дале нич не было і лем смотрила кади
ся обертам жебы пропасти як свій дух часом скортило ня вылізти на
сосну і порахувати сорочата або ворната в хлісті часом забавил єм ся
матітскым заячыком або колячым іжом а мою квітулю уж Шраз деси взял
Привязал єм і телембач дзвонок і знате што Нич не помогло Знала
зараз за так хытро одійти одстатку што ничым ся спостерюг то си
ним уж заленкала далеко під лісом і в чужых карпелях Але як
вшыткому приходит конец так і на літаву квітулю пришол час зостала ялова
пристала ся доіти выпасла ся як свиня і боручала при жолобі як
даякій бычыско В котрисий ярмачний ден привязали квітулю до воза і продали
на мясо а мі купили гарде упраня на великден Был то певно
найщестливший ден в моім дитінстві Чытал Яков тутко Ой тоты коровы Неєден
приводит на думку тепер уж певно з ностальґійом часы коли ден по
ден треба было іх пасти Послухайме собі співанкы о подібній до літавой
квітулі корови Купили мі мамы корову тай на мою бідну голову катале
мі пат де доіти А я рада з глоптми ходити Казале мі
пати тоіти А я рада з глоптми ходити няню кажут січку резати
корову хреблицьом чефати а корова тара ся рана Бодай го наздохла то
рана А коровы стара ся рана Бодай гона здохла то рана кури
пасти горох молотити кури яйця потратили быду дня обити А я том
доведу коровы не жену іти єм додому буде в родым тайні втояти
Стала біля софі гуляти выставленай сояти Сабісофі гуляти Катали ме писат дынча
Оільові Ломвенія Ойльові Ло <unk>onta ріґуні Казали мі през друзым Ойвиновіно Цонрину
Ліновино Цьо ді одмарину Гриґу В часі войны в <unk> році Мадзеляна
взяли на роботу до Німец В <unk> як вельох молодых хлопців з
Лемковины был втілений до Червеной Арміі Борол ся о освободжыня чешскых земель
Был товды тяжко ранений в празскій офенсиві Послухайме пісні о вояку яку
записал Семан Мадзелян Співат дітячый ансамбль Веретено В <unk> році Мадзелян вернул
до рідного села Не нашол там уж свойой родины бо вшыткы были
выселены на радяньску краіну Замешкал з сусідами з котрыма в <unk> році
был выгнаний в рамах акциі Вісла на захід Польщы До кінця жытя
міцно тужыл за рідном земльом подібні як Сверболузка з його вершы Семон
Мадзелян Сверболузка Росла собі Сверболузка серед ліса мала Хоц в березі над
Парийом а біды не знала Єй коріня ся ввертіли до купы каміня
Никому не заваджала была сой ґаздыня Нераз в маю як заквитла вкрыла
ся ружами Прилітали пчолы чмелі тілыма роями Ай нектар як ся хтіло
барз барз долго жыти То лем треба было три раз покуснаще вжыти
То зас зимом як довкола было всяди біло червеніцкых свербоусок для птахів
старчыло Сверболусці пасувало было ідолиця Прикрашала тоту дебрівю як чуху кытиця Нихто
не знал як ту вросла тота чут порода Ци єй чары засіяли
ци матір природа Ниґда на то не жуграла же є часом наше
Лем секвитла каждой яры штораз чутні красше Лем раз ішол тади ґазда
з мотиком на плечах А же не был добрым ґаздом не знал
ся на річах Вял выкопал сверболузку і всад єй всадил А як
земльом уж присыпал так ся до ней радит Тумаш рости дика ружо
Де я тобі кажу Піділіют тя загноют тя і людям покажу Як
ся робит здичкы щыпку шляхетной породы Будеш мала добру землю під достатком
воды А яблоны Як яблони обрекли сусіду Же є дика же ма
колькы а на листку гниду Сохне сохне сферболуска на неш і выгоды
Она тужыт своім серцьом до гірской природы чытала Ганця Михаловска На чужыні
Мадзелян трафил до вроцлавского воєвідства де по даякым часі поневеркы оселил ся
в понімецкым селі Чмель В вісемдесятых роках еміґрувал до ЗША В його
оповіданях часто появляют ся мотивы з американьского жытя Семан Мадзелян Крива хруша
Як на свою біду Крива хружка в тым раці барз обродила Єй
дородны овочы хустыма хронами на покрученых галузях і з дня на ден
штораз барже румяніли і тяжіли до землі Але котрису ніч перед самым
спасом єй богатий плід взял перевагу і коріня не вытримало того тягару
Старе дерево лягло помалы на зелену траву огорода Такы овочы дерева нераз
іщы долго хыліют і продолжают свою веґетацию Як прикута до постелі протяглом
поротом декотра людина В тым не барз великы міярді огорода рва лем
сама з овочовых дерев В найважы сонечным і гоноровым місци бо поруч
ней по кутах росли такы інчы стромы як смерек береза морва не
і дикій банановец котрый пречутні заквитал аж початком червця Вшыткы тоты дерева
были посаджены в найменше піл віку тому і видно было на них
дбайливу руку властителя Властительом того огорода як і Прекрасной хыжы єст Американец
польского походжыня барз богата і честна людина може навет кандидат на мілийонера
містер ЕТ він як і його жена Гелен дост іщы добрі бесідуют
по польскы і проведят бізнес саме особисто Сут і бо самы той
знаной фірмы і на рівні зо своіма робітниками працуют в боті чела
Зараз рано як ся тото стало припровадил зо своіх варштатів штырьох робітників
і трактор Повіл до них Ты самы слова повіл по польскы до
єдного з них котрий не розуміл ангелицкого Ту ді єст мій бізнес
мій орма Міть крова конь і дужо коза та ґруша садит мій
о ябыць мала і пєс мала ґруша міцніско овоц є любит ґрушка
і пєс любит ґрушка ґрушка слодка і пєц каказ на два ноґа
і рват ґрушка Децит з ньом добуда єст і ся обізыват Далем
ґрушка высоко і пєсні достат Яляз лем на ґруша рвать і привязыват
шнерек до ней Пєс знов выскакат на два нога і рвать ґруша
Я ся барз сміть Додіс люблі тєс Он умер давно і ойцец
здех Та ґрушка Она припомина щестливе дзєдко і кохане ойцец Она мусіт
стат так як стала квістне ся на вісне родіть і жыть а
в ній дух мокоханого ойця Але його жена Гелен смотріла на світ
цілком іначе і тото скоментувала Мій мож то фуяра На цо му
та руша Заплатіт за то роботым <unk> долярів Страцене марне другій час
піньонс <unk> роботника трактор дісяткі фіту другій глін слупы желязне По цо
Я хця вам казати ґрушка Поцяньс і выжуціть на ґарбич де выкоштувало
<unk> долярів Всі ж та ґрушка і так у нас никт не
єст бо она єст затрута смок од барз люхлива стріт але он
ся упар же ґрушка садіт його омієм Але добрі розуміл тото чловек
котрий призерал ся на тото вшытко збоку Стратил він свою вітчызну юж
єй веце ниґде в світі не нашол чытала Наталия Пелегач Найвекшом популярністю
тішат ся Мадзиляновы співанкы В інтервю до радия лем фм споминат же
інспірацийом до іх писаня была велика нещестлива любов і глубока туга за
рідном земльом Музичном обробком творів Семена Мадзиляна занял ся Маестро Ярослав Трохановскій
Послухайме пісні в темну нічку в убочы співат ансамбль Пісні і Танця
Лем Колина варит О любовных стрічах серед гірской природы оповідат тіж верш
Там пригучку Семан Мадзелян Там пригучку Там пригучку росне верба з долгыма
прутами Хто є садил тоту вербу з якыма мыслями Посадил єй старий
Василь дещы был молодий был ін тады в ярній вечер до дівчата
ходил Верба росне кучеряло а Василь уж старий Лем при гучку Вярній
вечер не воют ся пары Ой не повід Іва вербо никому нич
а нич Лем мы двоє знаме тото што было вірну нич чытал
Михал Ротко Семон Мадзелян в бодай каждым своім творі споминат давне жытя
на рідній земли В байці Варянка тіж чути духа того давного жытя
Думам же треба пояснити што то єст варянка Отже єст то поливка
з капустяного вару і бураків котру ся мастило і затігало верхнином Семен
Мадзелян Варянка Дахваряла раз Варянка Кєселиці в пості Видець ведеш кєселиця мене
ідят гості Я червена як малена А ты бліда біда А ґаздове
тя лем ідят як уж на них біда Но бо видиш варяночко
мусиш о тым знати же доброго приятеля лем в біді познати чытала
Аня Дзямба Симон Мадзильон вмер <unk> липця <unk> рока Покійний спочал в
селі чмель на чужыні І то уж вшытко што зрыхтували сме для
вас нагниска Барз дякуєме за увагу уж тепер запрашаме на наступны авдициі
Проґрам зрыхтували Олена Дуць і Варвара Дуць Тексты прочытали ученникы з Ґладышова
Раґєтова і Ждыні І на конец найбарже знана Мадзелянова пісня під облачком
а іщы скорше фраґмент інтервю з єй автором Пісню співат вельо ансамблів
але в аранжациі Лемковины то правдива клясика Музична обробка Ярослав Трохановскій співат
ансамбль Пісня і Танця Лемковина Соло Петро Трохановскій Ґрынже Тримат ся правды
з правдом прожыє хоц заправду бют якы правды повісти Але лявірувати циянити
окрашувати ся або хвалити ся ты нед той ж неє Нема вартости
така мова н маленькій Може мало з десят років зачал так ся
орієнтувати де жковы ходил І моі маме співали тоту пісю Підлачком Явір
похылений Ех співат на нім пташы примиленый суха і мила Як то
пташых співат же з мілости ниде бы не была То была мояй
маме співанка Хоткай она ся навчыла тове я не знам але далі
были слова такы котры ся мі не подабали не пасували до той
першы зуродкы І я дописал своі Яросол Трохановскє уж пізнійше пітійше Умістит
тото в клісі моі смаку Долі і зазначыт мото народнє мльодя і
сп слова перж але дальше сла моє хоче моі слова Еы під
блачком Явір зеленіє Смыт ся миле як ни вітер хвіє Може вырве
його з колиями Міла мила што то буде з нами І то
видите Я тілько выспіва так просто А він якій закінчыя дал повтурку
елеґанско вызнато же тераз яраз о тото барзгарді обробил Думла полімы фодаймы
шыфру бы доґрами одбо звемножа япотици од безівы муси спры од без
подій про то морби мило Тыпо своєн Гус ся люблю не рікло
ниды Ци з того сього Нему мило і од бы св Жыня
і поділ за носу мину моі модыні