Радийочытальня #51 - 2021 01 30, А. Тороньскій
Еп. 51

Радийочытальня #51 - 2021 01 30, А. Тороньскій

•

Опис епізоду

Odcinek poświęcono Aleksyemu Torońskiemu, dziewiętnastowiecznemu łemkowskiemu księdzu, pisarzowi, publicyście i działaczowi społecznemu. Program omawia jego biografię i twórczość, w tym etnograficzny szkic o Łemkach oraz fragment powieści „Hańcia“, pokazujący życie i obyczaje łemkowskiej społeczności.

Автоматычна транскрипция

Чытаня то найліпша забава яку выдумали собі люде Чытаня то подорож котра
ниґда ся не кінчыт долга ба вічна подорож в часі котрой стаєме
ся лагіднійшы мельшы і барже чловечы То чытат книжкы жыє два разы
Радийочытальня пиша без книжок єст як тіло без душы Думам то чытам
чытам то єм Книжкы сут товариством котре собі чловек сам добера Добрыден
Витаме Вас дорогы слухаче в проґрамі Радийочытальня в котрым приближыме біоґрафію і
творчіст Алексия Тороньского девятнадцетьовічного лемківского священника писателя публицисты і соспільного діяча Вродил
ся він в <unk> році в Завадці В священичій родині а в
<unk> році сам остал высвячений і през долгы рокы вчыл реліґіі в
ґімназиі в Дрогобычу а пак в академіцкій ґімназиі во Львові Был долголітнім
спілредактором церковного двотижденника Рускій Сьон і автором вельох заміщаных в ним материялів
Найвекшу популярніст принюс стороньскому історичноетноґрафічний ескіз русины Лемкы Опубликуваний в <unk> році
текст правдоподібні был першым припадком послужыня ся в літературі назвом Лемкы през
представника нашого народа Твір тот ма велику етноґрафічну вартіст Послухайме короткого фраґменту
Алексий Тороньскій Русины Лемкы Фраґмент По розличным влияню ріжных внішніх обставин характер
і спосіб думаня чловека і народа образує ся Уж сама природа інакше
гварит до гірняка як до Подолянина Інакше она гварит до Лемка як
до Гуцула Важну част в знаню народного жытя занимат одежа в ней
бо як і в обрядах і піснях понятя і дух народа пробивают
Лемкы як жытелі гір повинны своім короткым легкым одіньом од Подолян одріжняти
ся але они і од інчых гірняків одріжняют ся одежом Алексий Тороньскій
лишыл по собі богатий писменничий доробок котрый єст свідоцтвом не лем його
шырокых знань ци заінтересувань але і писательского талянту Найбільша част його творчости
то реліґійна література але знаный єст тіж з пелетристичной прозы Єдным з
барже інтересуючых творів того автора єст повіст Ганця з під наголовком Повіст
зжытя підбескытского народа Лемків Творит она інтересуючий образ з функцийонуваня жытелів Хвічной
Лемковины Запрашаме до выслуханя короткого выімка повісти Ганця Алексей Тороньскій В монастырі
з повісти Аганця Під іменом монастыр розуміют всі Лемкы і іх сусідове
красний брід на Угорщыні зараз за границьом лежачый де находит ся монастыр
Отів Василиянів Словне там одбывают ся празднуваня а найславнійше перед сошествієм Святого
Духа в пятницю Одсереды уж є там дуже руского народа з ріжных
сторін Галициі і Угорщыны і остає він аж до самого сошествія На
тот одпуст стреміли і обі знаны нам жінкы Мария Шемельова з дівком
Підеме і мы з нима і призриме ся рускому праздникови На горбку
з котрого гарди стелит ся вид на ниже лежаче село на ріку
горы і лісы стоіт церков з монастыром Чорнористів нашых обведена муром Красно
она стоіт і величало а попри ній в середині і за мурами
на далеко запегли чысленны гурмы люди ріжного віку і стану в найрозмаєтшых
видах і одежах Крик і шум сядит а в церкви такы народа
што не пропхаш ся там хоц бы не знайте <unk>or<unk>ecбородами Зато так
дуже народа під стінами церкви то молят ся то крестом лежат то
сповідают ся то милостиню роздают калікам што посідали рядом попід мур і
чудны нуты выводят А нарід туж то за розмаітий одгорстка Лемків кус
дальше Словакы і Спишакы Ту зас мазуры дальше марморошаны лишакы пакгалицкы бойкы
а там засякіты люде з волями Хыба деси з полонин і земучыны
косы плетут аж і циґан осі циґанка крестят ся і обзерают на
вшыткы страны а красні позбераны обоє сорочка білітька як сніг талице як
ніч чорне А всядий стары і молоды і малы і великы мужчыны
і жінкы аж і малы і мацітькы діти сут ту За муром
то цілый морг Шыроко і далеко розложыли ся крамаре зо своіма товарами
Єден вылісил басанункы і рыжны полотна і малюванкы Другій готовы уж одежы
третій боканчы то жолты то червены то чорны інчий зас выложыл уперстені
спинкы пацюркы і інчы подібны річы На боці чуєш дзвонаря котрий неустанні
дзвонит што аж уха болят і тым способом кличе люди жебы купували
дзвоны і дзвінкы і гончары розложыли свій крам і позерайте мают найближший
збыт Окрем діганчарів котры тіж не забыли ту прийти а люде мужчыны
і жінкы проходжают ся медже товари і купуют што кому до подобы
А коли уж вшыткого накупили то іщы ідут до медівникарів купити медівник
ци колач для своіх домашніх і красну малювану свічку воскову до церкви
Остало іщы пару крайцарів то іщы обовязково пішли ґу тым што то
порозкладали образы купити даякого богомаза а як найшырвіньшого бо што червене то
найкрасше штобы было по тым чым стіны і двери церкви зо середины
і зо двора обліпити і штобы тото каждому в очы впало В
тій гурмі Народа єст і дуже з высшого стану панів і пань
паничів і панянок А єс хочете то урсіів і кысасонок бо так
Русины гварят на Угорщыні а всі выстроєны в праздничны одежы Гын за
том гурмом позерай Купка люди до купкы ся збыла В середині стоіт
старый циґан і на гушлях рає а малый танцує і вытинат гопака
што аж за бокы берут ся люде а циґанка стара і сліпа
ходит і просит о нагороду зазрілищы та час там вернути ся назад
до церкви і помолити ся Бо одозвали ся дзвоны певно кличут на
службу божу Нашы знаємы уж сут там стоят они під правым крылосом
і молят ся Мати видно заплакана Ах бо на тым місци утратила
она перед <unk> роками трилітнього сына як же і не розплакати ся
на тым місци Не перешло пару хвиль як чути якысий шмер Маковичане
Маковичане одозвали ся голосы Вшыткы звернули ся ґутій страні одкале доходили голосы
а матері брали своі діти на рукы Підишла то ґрупа Маковичан або
богомойців з Маковиці Ішли ту мужчыны і жінкы стары і молоды і
было іх всіх до <unk> чыслом Напереді яко провідникы ішли мужы єден
старенькій сивий як голуб але іщы дост гріпкій а другій молодий гардий
паробок Ціла ґрупа звернула на себе увагу та найбільше сам молодий провідник
з свойом красном поставом білым лицьом в котрым сияло чорне око на
котре спадали чорны кудры долгыма жметами Тож ін дивно што неєдна дівиця
тотой на одпусті пак і забыла очы своі на макецкым парібку а
правду рекшы бы ниґде діти і наша ганця зюркнула пару раз на
него Уж мы виділи парох циґанів на Красным Броді Єст іх там
на празднику іщы більше Він крестит ся і молит ся а вшытко
єдно не пришол він там з побожности лем жебы дашто заробити А
каждий циґан музыкант Зато всякій з них має гушлі зо собом а
скоро скінчыт ся в церкового служыня уж зачне циґан ходити помедже люди
і нагварят каждого што бы казал собі заграт свою дуту Кєд не
може никого нагварити то зачне собі сам грати А лем зачал А
уж купа люди коло него Він грає і в дух ся сміє
бо люди штораз то більше і уж выдурил пару дудків Был там
єден циґан чорний і осмалений як мурин та музикант декого поглядати Як
грецко заграт гварили люде то хоц бы і деревяний а підскочыт Послухайме
співанку о красным чорнобрывым циґані Грают і співают кольбушовскы гудакы мамко моя
я сам семо парнепе кучерия меблице Мамко моятко Я будува з тым
циґаном мамко моя нон неє Я буду матым церемоя пото стеросля Бетераз
зацигана Зеремоя понсонтягоба тераз зацикана Церемоя понсонтя лем тя терас зацийка на
допи В повісти Ганця мож найти дрібницьовый опис звыків обрядів вірувань традиций
і громадской ситуациі Лемків Алексий Тороньскій ідентифікує ся з описуваном през себе
земльом і культуром Підкрислят тіж символичне значыня гір в лемківскій культурі Послухайме
іщы єдного фраґменту той інтересуючой повісти О дакус сенсацийній фабулі Алексей Тороньскій
повіст ганця Во вечерни як уж сонце зачало клонити ся ґу загодовы
станул собі Грицко гет за базаром на пляцу настроіл гушлі потягнул смыком
раз і другій і зачал грати Грецко крає Грецко крає Ішло з
уст до уст а хурма молодых і старых бігла ґу нему Обступили
Грицка а тот грає од серця А ціла хурма як стоіт так
і рушат ся то єден бік то другій Дахто собі выкрикне і
руками плесне Грицко тото міркує і грає іщы краснійше аж не ходны
выстояти ногы Парібкы кілько іх ту было каждый ногами рушат а выступити
ся боіт Што бы припадково не пошпотил ся на земли та ім
не впал і не наробил собі сорому перед такым чыслом люди з
ріжных сторін Аж от выступил єден паробок на середину вышмарил ногом то
направо то наліво то сой топне та острогаме дзень дзинь а все
злегка і звільна і перехыбат ся на вшыткы бокы і руком поведе
і оберне ся часом і выкрикне сой і в долон плесне і
по голяві вдарит а был то угорскій танец тзв Мадяр Так обышол
він наоколо а збоку неждано позерат на вшыткы страны за красном таничницьом
нараз станул та острогами задзвонил і в долони плеснул і взял собі
таничницю І хто ж тотот такій смілий і быстрий паробок то маковецкій
провідник котрого мы уж виділи танцує дальше і гарді а ніт што
хварити і його танечниця хоц галичанка бо то нам зна на наганця
іде грівно і гладко што аж очы вшыткы в ню вліпили За
нима Стануло більше пар бо уж набрали одвагы скінчыл Грицко а пары
ся розышли та і ганця зас до матері пришла Шумні танцувала здівусь
повіл до ней старий Маковичан котрого мы виділи на челі маковицкой громады
стоявший тепер припадково при Марисі А леж бора Боже шумне дівча мате
бесідувал дальше до Маришкы Божа ласка одповіла тота Грицку крикнул малховичанин на
циґана го ту зараз одповіл тот же занятий збераньом грошы Што розкажут
звідал зближывши ся до него наш за тот танец а тепер заграй
мі галицийску повіл маковичанин вкладаючых грошы до циґановых хушель і зачал ся
вывітувати нашых жінок якы в них танці В нас розмаіти а найбільше
коломийка одповідали тоты Маковичанин не розуміл правда што то є коломийка та
менше з тым Циґан має вшытко знати мышлил він бо він світовий
чловек і казал грати коломийку Як передше так і тепер зачал циґан
грати Лем потягнул смыком а старий наш черис в долони і крикне
А то домашня а но хлопці І парібоцтво ціле як бы заелектризувал
Домашня домашня хварили угорскы коломика галицкы Русины і одраз стануло більше пар
ниж до попереднього танця І зачала ся мила хладицька колумийка а до
такту і звільніцька так што аж любо было смотрити Вітцьовей матері позерали
на своі діти і самы плескали в долони і кывали ся на
оба бокы хоц стояли на місци І были бы хто знає як
Долго танцували та озвал ся дзвін великій на церковній вежы даючы знак
што уж час до одпочынку бо і сонце уж склонило ся за
гору Хрицко перестал грати а пары розышли ся і вшыткы зачали одходити
і смотрити де бы добрі ніч переспати Медже тым войнар так бо
звал ся наш маковицкій дідо де си ся оддали Уж мали Мариська
і Ханця одходити і лем роззерали ся зо своіма людми штобы разом
деси обночувати надишол войнер і задиганий тайдоганці шумні танцювалай з моім янком
маш тобі на памятку од мене тоту стужку І давал єй гарду
басамунку шыроку чарувану зо злотыма цвітами котру нароком для ганці тілько што
купил в крамі Ганця покрасніла і не знала што має почати ци
взяти ци што повісти Не робте собі шкоды тото не треба одповіла
Маришка за свою дівку Хань ся не хотіла приняти єднак коли войнар
усердно просил взяла і подякувала красні Як дотепер вшыткы были змішаны так
зачали ся зберати до хромат вшыткы своі і разом одходити на нічліх
Другого дня уж недолго были нашы на монастырі іщы были на утреннім
богослужыню а потім пішли домів Ганця была рада іщы видіти свого танечника
і очы єй глядали го в гурмі люди Але не нашли І
она одышла з матірю чытала Монікаты Лавска В своіх творах Алексий Тороньскій
вказує на єдніст і сильний звязок культурно родинний медже руснаками по пілнічній
і полудньовій стороні Карпат Зато запрашаме на співанку з другого гырбета нашых
рідных гір До обшырнійшых творів Алексия Тороньского належыт повіст Дубовый Крест опубликувана
в <unk> році в рускым сйоні Єст то твір котрого задачом єст
уморальняня люди На дубовым кресті вырыти остали напрямы поступуваня в якых подля
автора повинен іти чловек Хто з богом Бог з нами і труд
ся і моль ся а Бог тя не опустит Послухайме початку той
оповісти Алексий Тороньскій Дубовый Крест Під самым Бескідом на выжыні медже горами
розстеляло ся невеликє село як тот барвінак в затненій долині медже деревами
На кінци села на невеликым горбку при самій дорозі котра веде на
ухры стоял до недавна высокій Дубовый Крест обсаджений смереками Спобід горбка з
криничкы вытікал потічок скоро втікаючий прислукы до сельского потока і напаваючий свойом
свіжом і чыстом водичком мешканців того села котры недалеко од Потіка побудували
своі хыжы В тій то Креници єден подорожній покріплял свойой силы до
дальшой подорожы і одпочывал в тіні смереків Радо сідал подорожній в тині
під смереком зато же запрашал готом старий дідус котрий молил ся під
крестом черпал водичку і подавал подорожникови а закля подорожник одпочывал дідо оповідал
Хто і на яку памятку поставил тот крест і опсадил смереками Послухайме
што оповідал дідо На місци де тот крест стоіт была колиси невелика
гышка Мешковний єден шефц його звали Шылом Не знам ци він ся
так писал ци лем люде го так прозвали зато же з силом
зараблял А добрий был то шефц І не лем парібкам і ґаздам
робил черевікы але і самы пани з коморы і ревізоры котры гев
стояли давали му роботу Він не был тутійший не знал одкаль він
ту пришол але был Русин з Роду щыра і правдива душа Оженил
ся він в нашым селі з Сиротом што служыла в контролера на
Коморі Обоє зложыли свій заробок до купы Купили собі тото місце під
хыжу і ся побудували гев хоц і далеко было нераз ходити з
роботом до села але што зробити Бідний мусил пристати на тото што
Бог даст і він не нарікал бо рад был же мают власну
хыжу бо як то бесідуют в своій хыжы Своя правда і своя
воля Андрий і Настка так звали ся шефт і шефциха Были обоє
робітныма спокійныма і барз побожныма людми Не было неділи і свята шебы
обоє не были в церкви на службі божій а пополудни на вечірній
А же Андрий знал чытати то коли пришол з церкви домил чытал
наголос то молитвы тоташто пожытечне жебы і ся на діти могли чути
або співал побожны пісні І не злі вело бы ся шефови кєбы
не вельо діти котрыма іх господ обдарил шестеро діти найстарше девят років
о наймолодше піл рока вшытко то треба было накормити і проодіти На
тото не старчыл заробок шефца ай жена при такій дріботі мало што
могла заробити Зато была біда в хыжы Але в своій нужді не
забывали о бозі Так як самы были побожны так і діти привчували
Бивало не підут спати токля вшыткы діти не выхварят молитвы Коли лем
дітина зачне бесідувати уж єй вчат ся молити Не раз бывало жену
літом худобу з поля перед вечером оповідат дідо так стано на дорозі
і ся всмотрил як діти од найстаршого до наймолодшого приходили до віця
котрий сідил під хыжом крестити ся по три раз і зложывшы рукы
зачынали своі молитвы та смотрячы сам здойму капелю з хололы і крещу
ся як ем в церкви своял Чытал яколтутко Повісти Алексия Тороньского тішыли
ся популярністю так серед інтеліґенциі і родин священників як і медже селянами
Писал іх в простий і ясний спосіб спорываючом фабулом і безпосередньо вводженыма
моралізаторскыма правдами Спричыняло то же творы были легкы і інтересуючы для ріжных
чытателів Послухайме іщы єдного фраґменту оповісти Дубовий Крест Алексей Тороньскій Дубовий Крест
Вимок Єдного дня по св Петрі перед хыжом шефа шыла затримала ся
карета шеф перезвилят взрів што повіст стену Влетіл на дорогу зато же
думал што тамтахто помочы потрібує З повозу выглядат незнаный пан і звідує
ся Диту мешкат шефт шыло Гел паничку одповідат шеф Я сам шыло
зараз отворили ся двері повозу Пишол пан а за ним выскочыла молода
пані Добра і красна імече ся шефцю на шыю Обнимат і цілує
його Шефт остоміл Не знат што ся з ним діє Нянюсю мі
рідний Ци не памятати свойой дівкы Марисі бесідує тота пані і не
перестає обнимати і цілувати відця А він бой ся доткнути пані штобы
своіма засмоленыма руками не повалати єй Наконец як бы зоснул ся обуду
і бесідує Марисю Марисю Веце ничола з радости прогварити не може Але
великы слезы прокотили ся по його лици През слезы зачал кликати жену
котра в хыжы скриптала компері на вечерю Настко Марися настко Вышла настка
з хыжы помалы бы была штоси перекривлена Смотріч што ся такє діє
Але коли почула імено Марися додумала ся што то єй дівка Не
знат наздка як ся ту привитати з таком паньом котра ма быти
єй дівком Але уж дівка уж нашій матери тілує єй то в
лиця то на рукы Мати не могла ничого проречы лем з радости
заплакала в голос Плаче отец плаче мати плаче дівка та і сам
Петро заплакал коли виділ тоты слезы радости По хвили опамятал ся шефц
же треба бы было своіх гости просити дохыж Але хыжа низка і
бідна не знат іх такє паньство хоц то його діти Посити до
середины Ци не ліпше внести ловочку перед хыжу і гыл просити сідати
Тай полетіл дохыж вынюз лавку і просит Сядте ту під хыжу в
холодочку а я тым часом зроблю адтома І зас полетіл дохыж робити
там лад Складат скору і копита в кут смітат порог славок компери
і лупы што настка на скриптала одставлят на бік Радже дівці рада
і настка так же міринит іх радости Але чым то іх погостити
не переночувати тоты думкы зачали непокоіти обоє Але Бог котры обідных думат
і навет в дрібницях пригодит ім з помочом бо они вартали того
Так і ту выратувал Бог шефца з клопоту Священник того села одпроваджыл
свого доброго приятеля котрий іхал на Мазяри аж за село коли взвіл
карету перед хыжом з шыла Додумал ся што то напевно дівка з
зятьом брігаля одвідіти родичів Коли приближыл ся до хыжы за правду познал
Петра Чумея і його жену Марисю цідячых на лавочці перед хыжом і
зараз з приятельом підышол до них І Петро і Марися Познали своіх
гостів з весіля Скоро станули з лавочкы поспішыли напроти ім і привитали
ся з нима як добрі знаємы Шерц был тому барзрат лем рукы
заложыл і прислухувал ся іх бесіді чытала Ольга Пелегач Алексий Тороньскій вмер
в <unk> році Памятайме о тым лемківскым писателю котрий был великым патріотом
Описувал лемківску культуру і пропаґувал єй не лем серед самых руснаків але
і серед інчых народів Жыл во Львові але не забыл о своіх
коренях Хоцкі як представник інтеліґенциі часом дистансувал ся до простого народа Треба
оддати му пошану за його творчіст заанґажуваня в пропаґуваня освіты і моральности
і описаня в ріжных формах нашой народной культуры танцуй жемі танцура ідецко
ся мі видивай так ся мі як беррете шкой воліл я біти
спо ялицю Мал я собі взяти мал я собі взяти такы собі
ним собі Еберкова тинасоты Дякую за Пам Зато добре гране і то
бідичатови того бідучаткосаве танцуваня танцюваня Моя фраі Русканка баткы Йом бере Каждый
єй любує каждый єй любує нихто єй не бере О рахуй дівчатови
Кілько звіздля небі як іх порахуєш як іх порахуєш вернул ся туто
рахуй дівчатого кілько днів дорозка кого я вылежал кілького я вылежат голотво
до бочка порафуют насередина рафуют онают насереди не велеміом