Odcinek 52 „Radyjoczytelnia“ skupia się na motywie wody w tekstach i pieśniach. Audycja łączy czytane fragmenty z utworami o deszczu, rosie i rzece Dunaj oraz przypomina o znaczeniu wody dla życia.
Автоматычна транскрипция
Чытаня то найліпша забава яку выдумали собі люде Чытаня то подорож котра
ниґда ся не кінчыт долга ба вічна подорож в часі котрой стаєме
ся лагіднійшы мильшы і барже чловечы То чытат книжкы жыє два разы
Радийо чытальня Пиша пес книжок єст як тілопез душы Думам то чытам
чытам то єм Книжкы сут товариством котре собі чловек сам доберат Добриден
Красні витаме в черговым <unk> другым одтинку проґраму Радийочытальня На тот раз
Кус приближыме тексты і пісні в котрых в даякій спосіб явит ся
мотив воды Здає ся же каждий чловек ма свідоміст значыня воды для
жытя єст необхідна для вшыткых жывых орґанізмів але часом видно же не
вшыткы о тым памятают На початок послухайме знаной і часто співаной пісні
вода Давно давно я не быва з милы набесо Казал милий казал
милей до ме не попросит Яґна орі яд на орі жени дзюбон
госил він бо косил женє Він ся дві ся там покосил він
покосил же осін є Він ся женит дві ся ни та неса
є ербий милий не лей милий золотґы мали Ой не кокай не
любуйна рад дві дівчыны бо то ради дві Нивчыны драда Єдна плаче
друга тому дві дівчыны велика зрада єдна плаче друга каче третя тому
Хоц вода потрафит ся сама чыстити то люде брудят єй так міцно
же штораз тяжше тепер о направду чысту здорову воду Науковці остерігают же
в недолгым часі воды на землі буде бракувало уж тепер літа сут
штораз сухшы а ґаздове часто з надійом смотрят в небо і ждут
на дощ Акым олеяр дощык лій нам ліже дощыку насит наше поля
падай падай тихідко альбо як ти воля чытал Михал Суховацкій Дощ приносит
радіст Окіл колем не ліє за долго послухайме дощовой співанкы ансамблю Надія
сілодным вечер На дворі досиє ся зо быдного саліну Але сідима сме
пося высира стресели ся горит велька патрай вітведва ни так близко Ужуймеш
форту шыля дощаты жолты фломникы ним рішы Чую же щастя єст близко
же кропля кільна вымага кожной ґрупы На мено мене номе душлиє На
мене на мене номе ріж ся На мене номене Лайме з ґрупы
Лем там Кароляны Анканґантаны ЛАП Коли бракує дощу і єст сухо рослины
кусцьок насычат росы Михалкова Дзроса пустило рано росичку росичка хмила травечку травичка
капістрясала квітками головкы змывала Лукы чекали на росу през лукы діточкы булосы
летіли роса блищала і дітям ногы смывала чытала Аня Дзямба Вода єст
хоснувана не лем до питя і підліваня рослин Рікы і водны збірникы
сут місцьом одпочынку транспорту продукциі енерґіі ци наганяня машын Легалкыва вниці Поконец
валала Водниця стояла Великы єйкы лесом під вербеном кустом Вода обертала тыка
така тыка так обертала іщы як Колесос скрипіло камені крутило І малого
зерно людям на стеранку На начынку білу тика така тика пака Замоло
Іщы як роками стояла людям помагала Покля єй колесо по робоці долгій
Вода не зламала Тыка така тика так поламала Іщы як Ні тераз
там меллена Лемхуста Вербена Доднес єщы розна Хто там маде преда То
апомнена так і так так і так час проходит іщы як рецитувала
Софія Рутковска рисиском миси на Рысильскым миского Єдном з найбарже знаных рік
котра плыне през териториі замешкалы през Руснаків єст Дунай Михал Ковач над
Дунайом Сідало сонце над Дунай тигы сідало по воді гет ся по
тихій воді розрало вечернє звізда на тиху воду смотрило І в літі
Сонце порозливане виділа Над дериком стала над мельном єком змолькала За сонцьом
ясным над водом тигом плакала Працитувал Мартен Рутковскій Назва Дунай не раз
явит ся в русиньскых співанках Не все означат она тоту власні ріку
Часом выступує як синонім слова вода Запрашаме на співанку ансамблю Руской Бурсы
Терочка дома спе Сантеного Ранте Сіва на Коріна за reÆн <unk>n<unk>en<unk> артису
<unk>eara Я не ба Діти в школі вчат ся ріжных вершыків Послухайме
двох короткых римуванок в котрых являт ся тема воды Акем Еляр выдечка
Водичко водичко зниже моє личко і ужка і ночка носик і усточка
і челой і ручкы і ножкы малючкы жебы м была чыста і
красна і здрава Вото я школярка школярочка мала чытала Юлия Ваня Мелянія
примар то прескочыт ярок хто прескочыт ярок дістане та лярок а хто
напраскочыт чаравечкы цмочыт так заль упаний буде весні пяне чытала Павліна Родка
Вода хоц барз потрібна може быти небезпечна Кєд задолго ліє або сніг
скоротає вода може заливати поля а навет хыжы Запрашаме до выслуханя оповіданя
Михала Дзіндзьо Михал Діндзьо пришло козо до воза Был колиси в ґорлицкым
повіці присілок Драґошів Стояло там осем хыж приписаны они были до громады
Ропиця Руска хоц присілок Драґошів был барз малий Ґаздове снего мали великій
хотар землі Дуже Орного Поля обшырны пастиска і лукы коло рікы котры
называли ся Завоі Присілок был відомий на Лемковині з того же люде
ту часто процесували ся з окольчныма ґаздами Часто можна было почути Драґашовяне
зо суду не вылазят А вшытко прото же наоколо присілка граничыли Поля
Ропиці Руской Маластова Пантной Баниці Бортного Бодаків Пстружного На меджах тых піль
были постійны непорозумліня А окрем того Драґошовяне были добрыма ґаздами Зберали незлий
уроджай Жыта вілса і бандурок ховали дуже коров і овец Мали добры
коні котрыма зимом возили дерево з Паньского ліса до Ґорлиц Через Драґошів
вела дорога до Бортного і далі до Гір Драґошів з двох сторон
оплыват ріка Тенча яка літом при великых злывах выходила зо своіх берегів
Заливала сіно косы і орны поля Чым робила немалы шкоды ґаздам Через
ріку Тенчу не было моста і як не было великой воды фіры
переізджали єй в брід Была положена лем долга лавка з бельок для
пішых Але зливы были часто Велика вода заберала лавку товды не было
жадной можливости перейти ріку Товды єдному Драґашовянови притрафила ся велика пригода Называл
ся вінуваньо Коли він был іщы парібком сподабало ся му шварне молоде
дівча зо сусіднього села Дівчатко тото было барз вродливе веселе але барз
неприступне Зачал Ланьо вечерами ходити до того села На вечірках з тым
шварным дівчатом часто він танцює але нияк не може ся з ним
добесідувати Хоче го одпроваджати з вечірок домів Але де є там Дівча
втіче од него гет Прібує Ваньо ріжныма способами приєднати сой серце парасі
так звали тото дівча то на ярмаку в Ґорлицях до ней підходит
то в неділю коло церкви бесідує часто з ньом лем вшытко но
дармо Товды ваню звідує ся парібків з того села в якым жыла
Параска ци она має даякого інчого хлопця Никого она не має Она
така велика парадниця же нами вшыткыма погорджує Никого з нас не хоче
А вы не будете против того як я буду до ней ходил
Та хоц сой кілько хочеш Што нам по єй красі як оно
не хоче з нами бесідувати І ты тіж єй ниґда не поцілуєш
уж мы єй знаме А я вам докажу же Парася буде моя
і я єй поцілую повіл Ваньо І іщы більше зачал Ваньо крутити
ся коло Парасі Але все на дармо Не хоче го дівка і
уж Цілу зиму протанцювал Ваньо з парасьом на вечірках а серця єй
не прихылил до себе Врешті зліст почала опановвати Ланя Парібкы сміяли ся
з него же він нич не може порадити з том парадницьом Ланьо
все іщы хоче показати перед парібками же не мече слів на вітер
Єдного разу танцюючы з парасьом він несподівано поцілувал єй в лице при
вшыткых парібках і дівчатах Парася одскочыла од ланя як бы він єй
облял горячом водом А потім як вытягне руку та як вліпи дланя
в лице Як ты смієш мня цілувати Я більше ся не хочу
знати Ани не підход більше до ня близко кричала она Ого яка
королева ты іщы сама придеш до мене і будеш ня цілувала одповіл
Ланьо Николи того не буде Хіба як пісок на камені выросне одрубала
Парася і тріснувшы дверми пішла гец вецірок Приде іщы коза до воза
Крикнул і на вздогін Ланьо З того часу они більше не спотыкали
ся ниґде бо Ланьо здалека омиял парасю як лем єй де увиділ
Прошла весна і літо ся зачало а пророцтво Ланя не сполнят ся
Ланьо цілыма днями косил траву коло рікы Жебы заглушыти зліст і жаль
на парасю Він часто переходил через ріку на другій беріг і ішол
до корчмы пити з горілку Жебы не ходити далеко аж до лавкы
він коло своіх сінокосів поклал впілперек рікы великы камені по якых переходил
на другу сторону Тепер Ланьо мал свій перехід через ріку Коли вода
заберала лавку І навет камені вкрывала так же іх не было видно
ланьо з дручком в руці переходил по тых каменях сміло на другій
беріг коли лем хтіл Не страшно му было же вода сягала му
по коліна або і высше Єдного разу дуже ґазинь пішло на ярмак
до Ґорлиц Зрана была гарда погода Але пополудни надишла велика буря Раз
по раз блискала блискавка і часто гырміл грім потім зорвала ся страшно
злива Вода в тенчы піднесла ся высоко і перша фаля зырвала лавку
На березі зобрали ся тоты ґаздині што вертали домів з Ярмаку Они
ходили коло рікы і не знали як дістати ся на другу сторону
Декотры ґаздыні плакали бо барз хотіли дістати ся домів закля надийде вечер
Ваня як раз вышол посмотрити ци му вода не забрала сіно в
копах Ґаздыні почали кричати до Ваня Жебы він дал знати іх мужам
на якій придут кінми перевести іх Коли Ваньо підышол ближе то увиділ
же на другым боці рікы медже ґаздынями є парася Ага Попала смі
пташко в рукы подумал сой Іваньо але Ани вид не подає же
ся втішыл і так одповідат ґаздыням То задалеко ходите по вашых хлопів
Зрештом такой воды і кін не перейде А што робити Як дате
каждам горыч то вас вшыткы перенесут через воду на другій беріг Як
то Повідат же той воды кін не перейде А ти з нами
перейдеш то уж моя справа Ідте вшыткы горі берегом Аж до того
місця де я буду до вас через ріку переходил Ланьо пішол тіж
горі берегом до того місця де были камені Він взял в рукы
добрі дручок і намацюючы ним камені якы были тепер глубоко під водом
осторожно поліз в воду Він вступил на першый камін і далі уж
дотримуючы ся одповіднього кроку натрафлял на дальшы камені На середині рікы вода
сягала му праві же до пояса Але Ланьо міцно спераючый ся дручком
од дно рікы сміло перешол через глубоку воду на другій беріг Ґаздині
зо страхом смотрили на бываня і не могли си выобразити як то
він іх буде переносил Но котро з вас найодважнійше котрого оче найскорше
домів звідує ся о ню Ґазині позерают на ріку де з шумом
перекочували ся брудны од глины фалі То на то як званя стікала
вода і не рушают ся з місця Ага жалуєте грайцар на Могоріч
А я мам ся ту коло вас перестудити і захворіти Як си
такы скупы то вертайте ся до Ґорлиц а я піду домів повіл
Ваню і хоче сам в воду переходити То почекай Ваню нам не
пінязи жаль для Тебы Лем ся боіме же нас ту в тій
воді потопиш повідат єдна з ґаздин Не бійте ся не втоплю я
вас І дві можу одразу нести А хоц бы м іздакотром впал
до воды та і так з ньом выплыну бо м ся навчыл
добрі плавати як єм служыл в войску Ґаздинів важно слухают тоту бесіду
Але одвагы ім тото не додовод Аж ту найстарша бабуся повідат Не
знял Аню першу Як ня втопиш в тітенчы то невелика шкода буде
бо я уж стара і доз єм ся на світі нажыла Ваня
взял бабусю на плечы як то люде повідали на Кыркоша і осторожно
поліз в воду Тримайте ся ня добрі руками і ногами жебы вас
не змило з мене наказує Ланя Бабусі не треба было два раз
того повтаряти І хоц она повідала же готова ся в тенчы втопити
то єднак так стисла ланя руками за шыю же він аж ся
здивувал де ся той силы тілько набрало в старых костистых руках ідучы
барз поволи ланьо перенюс бабусю на другый беріг змоччывшы бабусі ногы по
коліна і кусцьок спідниці В зогнутым вікті бабуся добрі тримала плетений кошык
з сольом патичками і всякым інчым крамом што купила на ярмаку в
Ґорлицях Вшытко тото Сухо і ціле было перенесене разом з бабусьом на
другый бік Як то увиділи другы ґаздыні уж смільше годили ся на
такый перегід на плечах Ланя Ланю поволи і осторожно приносил вшыткы ґаздыні
на другу сторону рікы Не обышло ся без крику і лиску боньо
што молодшых ґаздыні і дівчата старал ся як найбільше змочыти Нарешті на
тым боці лишыла ся лем єдна парася А чого ся Ваню не
верташ по парасю звідуют ся о ґаздині а она мі заказала близко
до себе підходити То я не іду одповідат Ланю Та ой Ваню
Хыба ти не знаш дівоцкых выбріків Прецій не лишыш саму на ніч
на тамтій стороні рікы Ідваню перенес парасю най разом з нами домів
просят он Як пара ся сама ня о тото попросит то може
єй принесу Парась парасю попрозваня най ся перенесе Бо уж близко вечер
То де ся в таку пору подієш кричат ґаздині голосно жебы перекричати
шум воды Підна парася стояла за водом біла як полотно уж направду
зачынало ся змеркати скороцівком сте міє а она остане ся саміт на
наберезі розбуханой рікы Она барз бояла ся назад вертати просити ся на
ніч ліг Бо до найблизшого села тіж было далеко Она добрі памятала
слова котры повіла Ваньови втовды як він єй прилюдно поцілувал Припомнуло ся
єй і тото як сильно оно го полици вдарила Як же тепер
она буде просила го о поміч вшыткы там на другым боці пресядуваня
Жебы перенюс єй а она сама нияк не може зо себе слова
выдобити Вкінци парася голосно розплакала ся слезы цюрком потекли полити ціла аж
затрясла ся од плачу серце єй забило ся неспокійно в грудях а
горло здавлювал якыс тиск і бракувало повітря для діганя Чого плачеш Треба
ланя просити а не плакати гупа дівко Кричат до ней з тамтого
берега ґаздыні Ланьо хоц гнів і образу затаю на парасю Єднак коли
виділ як оно гірко плаче пожаліл єй Він крикнул до ней Но
то як Парась хочеш жебы я ся приносил през воду ци не
хочеш Парася змогла лем головом кивнути на згоду Товды Ланьо перешол до
ней взял на своі плечы і так повітял Хоц я не мам
права быти близко при тобі то тепер мусиш ся до обрідо мене
притулити і обняти ня руками за шыю бо як ні то впадеш
до воды Уж темно і мож не вгадати де сут тоты моі
камені Пара ся рада не рада обхопила Ланя сильно своіма руками Ланя
якысий час присмотрювал ся до воды як бы однайдувал скрыты там камені
а потім осторожно штораз то глубше входил до воды Коли уж перешол
більше як піл рікы раптом Ци тому вода дручок підірвала ци то
він не потрафил ногом стати на камінь тост же полетіл разом з
парасьом під воду котра ся замкнула над іх головами Але одразу они
выплы на верх Боланьо енергічно вдарял ногами і руками по воді На
березі вшыткы голосно закричали а Парася в великым страху ойкнула Йой Ланю
ратуй ня Вода несе іх діл Ланьо гребе што з силу руками
і ногами рве ся до берега і до Парасі повідат На што
тя ратувати І так ти ня не хочеш А я без тебе
жытя не мам Ліпше буде як ся ту обоє втопиме З тыма
словами ланя занурят ся з парасьом під воду Але зас выплыват на
верх Парася іщы сильнійше як тот кліщ Вчепила ся ланя руками і
ногами Она присылат свою голову до головуваня і коли фалі вышмарили іх
на верх цілує го Ланю як ся выратуєме з той воды то
я піду за Тебе А я не хочу такой жены жебы з
мусу за мене выходило Ланю Йоны з мусу Я і перше тя
любила а лем того не розуміло Нарешті Ланю доплынул якоси до берега
Вхопил кряк што ріс при березі і поволи разом з парасьом вышол
з воды Пара ся далі ни жыва ни мертва тримат ся руками
за Ланя Што м з ньом робити Раз мі повідат жебы м
близко до ней не підходил то сама не може ся зо мном
нияк розлучыти повідат Ланю до ґаздинь А што ся вам розлучати Жень
ся Ланю з ньом і уж Вшыткы мы чули як пара ся
кричала же тя любит Повідают ґаздині дованя а до парасі додают Треці
любиш го Парась Но хыбаль неправда Пара ся нич на тото не
одповідат лем тихо плаче уж сама не знає з чого Ци зо
жалю же перше была така глупа ци може з радости же аж
доперо там в воді зрозуміло же онай перше ваня любила Лем не
хтіла ся навет собі о тым признати Не всяка ламутна вода приносит
шкоду чытал Кыприян Рутковскій Вода головні свячена ма чудову силу потрафит уздоровити
З чудотворныма водами вяже ся вельо байок і оповідань Послухайме польской байкы
Жыва вода Остала она награна през членів ансамблю Нашого радия Лем фм
Жыва вода Давно Давно тому В маленькым селі мешкала бідна вдова з
трьома сынами Найстарший з них был барз сильний знал ся добрі быти
і ничого ся не боял Середній сын чытал дуже книжок был барз
мудрий і розважний Наймолодший сын Ованьо ничым ся не выріжнял ґаздувал так
як колиси його няньо Не мал часу ани на науку ани на
биткы селяне а і братя помітали ланьом і звали го бортачком Єдного
дня вдова тяжко захворіла і жадны лікарства єй не помагали Миняли дни
але не приходила до себе Синове пішли до найстаршого жытеля села котрий
мешкал на краю ліса Поклонили ся музко і попросили Помоч нам діду
Бой ще де градати жылой воды нашы мама вмирают крикнул наймолодший сен
Чародійне джыло Жывой Воды бє на суботній горі під бесідуючым деревом на
котрым сідит зачаруваний сокіл Тот хто там піде мусит вернути в протягу
семох днів По дорозі не вільно ся ани раз обізріти бо хто
ся посмотрит дозаду Одраз замінит ся в камін Не вільно тіж ниґде
в бік зыйти Братя горячо подякували за раду вернули до хыжы і
зачали думати хто піде глядати жывой воды Я єм барз сильний зато
пораджу си найліпше повіл найстарший брат Взял зо собом топір попращал ся
з родином і рушыл на Суботню гору Якым він єст геройом Захоплял
ся середній брат А што буде як собі недаз роди Тіть бордачку
дурбачку Чом бы собі мал не дати рады Штоден братя смотрили на
пут ждали брата з жывом водом але перешло сім дни а він
не вертал Пропал деси без вісти Щобны звідал ся Ваню Як люде
бесідуют же жыва вода вертат здоровля то так мусит быти повіл середній
брат і рішыл же тепер він піде на суботню гору Нашому брату
мусіло ся штоси притрафити Але я собі дам раду А може я
піду а то ся лишу з вашом мамком несміло звідал ся Ваньо
але середній брат лем ся засміял До того треба розуму А ты
го не маш Середній брат взял зо собом вчаны книгы і кропило
жебы чорта з дорогы зогнати так попращал ся з рідныма і рушыл
в дорогу Миняли дни і ночы прошол тыжден а брата не было
видно Ваньо штоден выходил на пут Смотрил ци не одходят старшы братя
але никого не было Вкінци сам выбрал ся в дорогу взял зо
собом кавалец хліба і заострену косу і рушыл в дорогу Мушу урятувати
братів Юзруйти мому Ішол през цілый ден густым лісом аж дотер під
суботню гору Станул задер голову але гора была така строма і высока
же не было видно єй вершка Маньос збыхнул тихіцько і зачал выходити
на гору Нараз під ногами чул сычаня змыі котра фурт за ним
ползла Але хлопчыско не звертал на ню увагы затиснул зубы і ішол
далі Нараз зимоя зникнула медже каменями Ланьо подякувал Богу за ратунок і
молячи ся пішол далі Діж хучы вчул за собом голос Уж мал
ся одвернути але здогадал ся же на вільно му того робити і
не звертаючы на нич увагы ішол далі Бо чомуш Зас чул голос
але і тепер ся не одвернул товды чловек з рогами на голові
догнал го і выпередил Быйдеш пожылу воду мамы Мож і люпу воду
розум Наймолодший брат пізріл вправо де нараз появила ся выхідна стежка без
каменів і тернів Мал уж тама де іти але припомнул собі слова
діда же не вільно му сходити з дорогы Ід собі сам Я
буду ішол так як дотепер По тых словах дальше пнял ся в
гору Вчул і подорожний з рогами нараз зникнул Ланьо понял же то
чорт котрий хтіл го звезти з дорогы до злого нагварити і од
той поры не звертал уж увагы ани на крикы ани на терні
ани на камені Лем спинал ся во гору як лем найскорше міг
Під вершком суботньой Горы з печаль выскочыла несподівані вели ка і стражна
в веретурницях Станула на задніх лабах і скочыла до хлопця Ланьо не
встрашыл ся звіра і оборонил ся свойом косом так підышол до бесідуючого
дерева а оно казало му одломити голузку і намочыти єй в лжывій
воді З дерева злетіл сокіл з дзбанком в дзюбі черкнул воды з
джерельця і подал єй хлопчыскови Наймолодший брат сходил з Суботньой Горы з
дзбанком полным жывой воды і голузком урваном з бесідуючого дерева Все коли
замочыл голузку в воді і покропил ньом камень котры лежали при пути
скалы заміняли ся в люди котры прібували дотерти до зачаруваного джерела Два
великы камені замінили ся в старшых братів Ваня Оба підышли до наймолодшого
брата і дякували му за спасіня Триє братя вернули до хыжы де
лежала іх хвора мати наймолодший покропил єй жывом водом і одраз стала
з постелі міцна і здорова Заганьбили ся старшы братя же сміяли ся
з ваня Перепросили го і міцно выстискали Пак долго жыли вшыткы разом
в згоді і по шані Дякуєме вшыткым слухачам за увагу нагваряме до
дбаня окружаючу нас воды незанечыщаня іх і ощаджаня воды на штоден уж
гнеска Запрашаме на наступны одтинкы радийочытальні на пращаня пісня зреалізувана в рамах
проєкту Спів нашого роду співат Наталия Бочневич ласко жебы люде
