Радийочытальня #54 - 2021 02 20, Ярослав Трохановскій
Еп. 54

Радийочытальня #54 - 2021 02 20, Ярослав Трохановскій

Опис епізоду

Odcinek „Radyjoczytelnia“ poświęcono tekstom Jarosława Trochanowskiego, założyciela i wieloletniego kierownika zespołu Łemkowyna, znanego przede wszystkim jako muzyk i działacz kultury. W audycji czytane są jego wspomnienia i refleksje o czytaniu, a w przytoczonym fragmencie pojawia się autobiograficzna opowieść o dzieciństwie po przesiedleniu i pracy na nowej ziemi.

Автоматычна транскрипция

Чытаня то найліпша забава яку выдумали собі люде Чытаня то подорож котра
ниґда ся не кінчыт долга ба вічна подорож в часі котрой стаєме
ся лагіднійшы мельшы і барже чловечы То чытат книжкы жыє два разы
радийо чытаня Тиша пез книжок єст як тіло без душы Думам то
чытам чытам то єм Книжкы сут товариством котре собі чловек сам довера
Добрыден Витаме в проґрамі радийочытальня В днешнім одтинку будеме чытати тексты Ярослава
Трохановского Маестро Трохановскій основатель і долголітній кєрівник ансамблю Лемковина культурний діяч знаний
єст головні з музикы але діє тіж на неві літературы На розпочатя
запрашаме на пісню од котрой найчастійше зачынали ся концерты ансамблю Лемковина Ярослав
Трохановскій вродил ся <unk> лютого <unk> р в Білцареві на Лемковині в
родині Тевдоря і Александры з Возняків По выгнаню родину оселену в Пархові
Де Ярослав розпочал науку в місцевій основній школі В році родина перенесла
ся до чмеля Послухайме як маестро споминат першы рокы жытя на чужій
земли Ярослав Гудак Куба Было то весном <unk> рока Яр на новым
місци нашого перебываня пришла в час і была цілком інча як там
в горах Сніг што го в Зміє было невельо зышол скоро і
пригрівало спрагнене нами сонечко Докола розтігала ся монотонія скоро паруючых на сонци
піль і декотры тепер нашы сусідове забужакы запрігали своі понімецкы расовы коні
і ішли в поле о рады Порыхтували і няню плужні колічка вытягнули
з колешні навпіл деревяный плуг з чепігами запрягли до ярма нашы коровы
жывителькы Высау і Стияну што сме іх привезли з гір і поіхали
дост далеко на приділений нам кавалец піскуватой землі під лісом Я што
м мал товдый рік мал єм першый раз в жытю поганяти бо
мама мусіли остати дома і опікувати ся паромісячным моім братом Орало ся
нам незле бо земля хоц пару років лежала одлогом В противности до
гірской была ту легка Коровкы што міх од маленькости в горах пас
слухали мя Ішли просто не задаючы мі дуже труду Скыбы выходили рівнічко
Няньо были задоволены але мі бракувало уже і воронка што м го
барз любил в горах слухати а ту лем час од часу вороны
скракали І вшытко на поді было бы в порядку але в єдній
хвили ґаздовы за бужакы што грали на поблизных полях зышли ся ґу
єдному што робил найближе нас штоси медже собом розправляли реготали ся і
вказували на нас пальцями Смішыло іх ячий тото же мы орали коровами
а няньо ходили за чепігами Бо преця они тепер были ґаздами полном
паром каждий з них мал пару а трафляло ся же і дві
доборовых кони а плуга не треба ся было ани тыкати бо то
были желізны двоскыбовці приспособлены специяльні до тотышньой землі Та на коні кричали
гоі та год што выдатні свідчыло о тым же попередньо коні тоты
мали інчы властителе і не барз розуміли што то вістя або гейта
А заміст двіо днес тоты так важны ґаздовы бесідували докони ге што
зас свідчыло о тым же колиси як і мы робили коровами або
быками та днес высміювали ся з нашой недолі Мусіло тото няня барз
вразити бо хоц безпосередньо нич не одповіли нашым сусідам то моркли під
носом як я фурманыл кінми то бы сте ходили обвязаны повереслом Як
бы сте пішли до камеры або до глубокого тягнуты дерево то нашли
бы сте ся в потоці разом з вашыма доборовыма кіньми і там
был бы вам конец Мушу ту повісти же няньо были великым любительом
кони і знали ся на них як мало хто Бо дома в
горах пред війном мой дідо Петро а нянів отец што были ветераном
І світовой війны і поберали высоку войскову ренту мали агарду і велику
ґаздівку з <unk> ліса То і коні на тій ґаздівці все были
добры а няньо были шумным фурманом Потім пришла ІІ світова війна і
Німці заняли вшыткы коні та аж до нашого выселіня в <unk> році
не остал ся в селі ани єден З той тыж причыны ґаздови
хтіли ци не хтіли были зданы лем на коровы бо і о
быкы трудно было бо Німці брали вшытко на контиґент арешту доконали шабровничы
банды нашых сусідів з Замеджы Та был щестливый тот што мал хоц
лем коровы Минул нецілый рік од нашого ганебного выгнаня з рідных гір
з нашой коханой отчызны Лемковины Мешкали сме товды в великым о кількасот
номерах по німецкым селі Пархуф в повіті любіньскым вроцлавского воєвідства недалеко місточка
Хоцяну Початково тото місточко называло Качанув а село Пархоцін Лем же по
тім чомси тоты назвы змінено Невідомо чом Мі особисто тоты першы назвы
барже ся подабали а уж сама назва села не коярила ся так
барз з Пархами бредком і заразливом звірячом хворотом Лемкы зрештом іщы долгы
рокы окрисляли тото місточко як і село з старом назвом Зима хоц
ту на заході была невелика дала ся нам барс в ознакы Бо
мешкали сме в Старій здевастуваній по німецкій хыжы котру сміло мож было
назвати рудером Бо хоц мурувана і колиси напевно выглядала гарді то тепер
коли нас том закватерувано остали ся властивы лем самы муры а і
тоты в вельох місцях были потрісканы а на даху укрытым дахівком трудно
было ся дорахувати дір Был то слід же і тады перешла війна
Але тото же не было ани в єдным поміщыню підлогы двери вікєн
што были повыруваны навет з футринами а пец в кухни розвалений был
до половины то уж не війна зробила То был шлід по шабровниках
што осідлены ту частнійше пред нами ходили по тых незамешканых іщы хыжах
і заберали што ся дало арешту нищыли ня двоіли ся і троіли
жебы даяк біді зарадити бо не было што ани до ґамбы вложыти
ани бідаткам нашым двом коровкам дати істи Не мали сме нич бо
іщы в Ґрибові де сме през три дни выґетували на стациі Колейові
чекаючы на транспорт в часі выселяня до іменту нас окрадено Остал ся
нам лем <unk> кільовый мішачок вілса што го не встигли злодіє забрати
На домір злого то я ся чул винный тій нашій родинній траґедиі
боняньо з мамом пішли глядати ваґона а мене лишыли пильнувати добитку Лезвыє
тот званякы Пришол якысий чловек котрого ани не міг добрі зрозуміти бо
не бесідувал по рускы і гварит медже родиче моі сут там а
там і женяньо казали мі натых міст прити бо мают мі штоси
барз важне повісти і вказал руком на другій конец стациі Та я
ледво сім літній дітвак чул єм барз великій респект перед няньом і
єм дурак тому повірил Очывидні находил єм ся медже великом толпом люди
і родичів єм не нашол на домір злого сам єм ся стратил
і не міг нияк трафити до місця одкале єм пришол На місце
нашого постою припровадил мя якысий колеяр што мя встиг пірувати сторю перед
надізджаючым поровозом де єм ци сіл змартвлений і заплаканий та Божого світа
єм не виділ Няньо і мама были уж на місци і ляментували
над страченым безповоротні добитком та і не знали де я ся поділ
Жебы поліпшыти свою долю Лемкы барз тяжко працювали і мали ся ріжных
робіт Послухайме другого фраґменту споминів Ярослава Трохановского Жебы нас ратувати перед смертьом
холодом як сме пришли на захід няня з місця і мали ся
ріжных робіт заробковых найчастійше за пару кільозер на денных вызабижаньскых богачів Што
пришли отва рокы од нас вчастнійше на готовый німецкій добиток Та не
треба тлумачыти никому тым баже Руснакам што перед війном праві масово бывали
тым двокротны міняньо на заробковых роботах в Німеччыні як высоко стояла німецка
господарка Праві кажде німецкє господарство што го обняли за бужакы задбане было
в комплет машрідничых На полях готовы уроджай а в стайні нерідко худоба
з дойныма коровами і кіньми Хыжы умеблюваны што аж очы боліли Знам
бы м виділ нерідко з піяніном ци не творте піяном бо Німці
дбалі о культуру Тепер тропергідці запуха были панами і сміяли ся з
бандеровцув што іх оселено в здевастуваных будах часто без средства до жытя
Та не буду описувал гыєнны яку сме переходили зараз по выгнаню на
Згір Може даколи як іщы пожыю поведе ся мі тото зробити Спомну
лем же в тым часі найчастійшом нашом пожывом на полуденок был варс
капусты і комперями Што іх няньот заробили без жадной омасти о котрій
мож было лем помріяти Та сніданя і вечері тіж были хоц якы
або жадны По тым нашым інциденті зораньом няньо ходили якыси задуманы і
мрияли о тым жебы найти даяку добрі платну роботу жебы сме ся
могли дакус одкути І видочні добрий Господ Богнат нами чувал бо недолга
така робота ся няньови трафила А было то так Медже Парховым а
поблизкым селом Нова Вєзь де мешкали самы родины міщаны з Забуга і
єдна лемківска ліст собі може од <unk> років прекрасный дубовый ліс Трудно
мі нес докладно окрислити бом го не мірял але было того ліса
напевно парудесят гектарів В каждым будразі як ся ішло з є пархова
до Новой Всі то перед два кілометры тягли ся самы Дубы А
Шырочы тіж было не меньше Німці видочні барз о одліст дбали бо
то был правдивый Парк природы Праві кажде дерево было высинь здорове і
так грубе же треба бы кількох люди жебы го обняти Вартало аж
пристанути і застановити ся як природа потрафрила такы крас очы видати Немале
было ниньове заскочыня коли в осени того сам р появил ся в
нашій хыжы Лісничый і повіл ім же будут тяти Дубовый Ліс коло
Новой Сі і глядают робітників а чул же няньой на лісовій роботі
ся знают Павіл же робота буде добрі платна і ждал на няньову
сходу Та першы дняньовы слова были Чым тоты дубы заміряют тяти Бо
моторовых пил ту іщы не было а обычайном пилом ручном долгости до
пілтора метра Тяти было неможливо бо переважні тоты дерева мали тілько прорізу
а были і такы што доходили до двох метрів Лісничий одповіл жебы
няня о тота гола не боліла бо спровадят специяльны долгы пилы Але
няньо Вяжучый одповіди одраз не дали лем одповіли же ся над тым
застановлят і дадут одповід як найдут одповіднього спільника котрий ся тіж на
тій роботі знає Та як лем лісничий вышол з хыжы то одраз
домами повіли же тот хто зарядил втятя такого ліса не повинен нияк
выйти з криміналу Бо хоц він тот ліс не был няньовий бо
іх лістам в Пілцареві заграбили власти як діда з родином в <unk>
році выгнали до Совітского Союза Нянь в тым часі был на війні
То был то обычайний одрук Руснака на знищыня того пожытечне і крас
Помаючы своі лісы Лемкы знали іх шанувати і кєд не заходила конечно
потреба то здоровых дерев нияк не тяли Хыба же як ся дахто
будувал робил ремонт або треба му было конечно гроша і не мал
нияк одкаль взяти то часом продал пару штук до тряча Але і
товды роблено тото барз обережно і масовых зрубів Як тото пізнійше робили
перельовскы власти не было нияк та што ся тычыло витятя тых дубів
Відомо было же як бы ся наньо не згодили та на іх
місце власти нашли бы дакого інчого і своє бы і так зробили
кєд так задумали Яня был задоволений же ім ся трефула робота Хоц
тяжка і небезпечна бо треба было направду знати як ся за такого
дуба взяти жебы го повалити на землю В горах трафляли ся тіж
не меньшы букы тату отко было выгіднійше же на рівнині То і
сходили ся Няньо з Миколайом Чепцом тугым і міцным парібком выгнанцьом з
Полян што мешкали тіж в Япархові Выострили си порядно сокыры і зголосили
ся до роботы Там в Надлісництві іх іщы пару охотників а были
то дивным трафом самы руснакы обдарувано долгыма понад двой пілметровыма ручныма пилами
якы спроваджено специяльно аж заграниці правдоподібно зо Швециі І так выпосажены рушыли
до роботы Од листопада до марця через цілу зиму од свитаня до
смерку няньо з Миколайом працували в лісі Робота была барз тяжка бо
такого єдного дуба треба было тяти цілый ден та бывало же оставало
іщы на другій Повідали няньо же як дуб падал то земля аж
стукала як бы ся пращала зо своім плодом Жытя на чужыні не
было легкє Не дост же Лемкам докучала туга за рідном земльом то
мали почутя великой кривды Понімецкы ґаздівкы были розшабруваны хыжы понищены а сусіде
ворого наставлены Послухайме пісні тяжко жуты на чужыні о працуваню Маестра Ярослава
Трохановского співат Лемковина Як маля за надо де некотры люде подіі звірята
лишают ся в нашій памяти до кінця жытя Послухайме іщы єдного фраґменту
споминів Ярослава Трохановского якы написал під псевдонімом Ярослав Гудак Ярослав Гудак Куба
Робота в лісі ся уж кінчыла надходила весна і треба было думати
о яруваню В котрисий марцьовий ден ня нього уж до роботы не
пішли лем вышыкували сировер што го поскладали уж доздавно з понімецкых части
Тай вечером Примкнули двери од непожаданого гостя і вытяхли вшыткы прискладаны пінязі
доробок іх цілозимового труду Была того дост значна купка котру докладно перерахували
і выявили нам ціль своіх замірів Не буду я більше дзядувал Хварят
до мамы іду купыти коня доброго коня зазначыли Бо коровы сут по
то жебы давали молоко а не цяхли в ярмі Мама зачала кус
нарікати Такіл бы ся барз предал хварят Але підеш по світі стильома
пініязмы іщы ци дахту дакым крмаком по голові даст Не барз были
рады же неньо самы выберают ся в таку дорогу Але няньо до
боязливых не належали были вперты і што задумали то мусіли выконати Поховали
си пінязі по кількох кышенях добрі іх запняли та на другій ден
рано сіли на ровер і поіхали През цілый ден чекали сме на
ных з душом на рамены але як уж ся змеркло і заходил
пізний марцьовий вечер а няня дальше не было то сме ся зачали
барз непокоіти Мама крутили ся коло пеца шыкуючы якысу вечерю але єй
не подавали бо сме чекали на няня і ся нам през то
ани істи не хтіло Были маркітны і од часу од часу отырали
фартухом очы та я прібувал ім розхваряти жебы ся барз журили бо
як няня так долго неє то коня напевно припровадят І як бы
м щестливу минуту выповіл тоты слова Бо за недолгу хвилю муры нашой
буды котры фактично лем же ся тримали як бы легко задержали на
дворі Почул ся якысий рух Влетіл єм з хыжы як опарений а
мама взяли лямпу нафтову по світла іщы товды не было і вышли
тиж за мном на двір Няньо сідали акурат з коня Было нам
чудні де поділи ровер але были сме щестливы же вернули То сме
ся тішыли і початком на коня не звернули великой увагы Была зрештом
уж темна ніч а при нафтовій лямпі не дуже видно Та і
кін был цілый чорний лем на чалі мал гарду білу звіздку По
обрисах єднак видно было же до малых не належал Выникнул проблем дехо
закватерувати бо в невеликій стайни стояли коровы і было мале пацятко та
од біды Было іщы тілько місця же невеликій кін міг ся помістити
Але тот При близшых оглядинах выявил ся правудивым велетньом Там і товды
навет здавало ся же нич не меньший як наша Гора Чвершля в
Білцареві ІІ ням навет не прібували го там впровадити бо занял бы
пілстайні По другє заходила обава же нашы милы коровы котры інтрузів не
зносили хоц мене а тым барже няня слухали як вояк капраля могли
так власно коня потрактувати і ужыти своіх острых як багнеты рохів то
і няньо на разі не хтіли ризикувати тым барже же Стияна наша
молодша корова мала уж на своім конті єдну офіру волка котрого в
горах пробила рогами як тот прібувал пірвати малого цапка што ся коло
ней пас А діяло ся то на моіх очах та пізнійше Куба
бо так ся тот кін звал а властиво то няньох назвали і
так стоял в тій стайни разом з коровами як уж ся до
него призвычаіли На разі є так не было го додати то няньо
привязали го до якысохо з кобля в подвірци і пішли прирыхтувати місце
до єдного з поміщынь де были кролі ту зас вышол проблем бо
як куба піднюс голову то сігал высоко понад двери Тоняня повіли нам
жебы сме ся тихо сховували а уж не дай Боже дачым нече
бернкнули Бо кін тот Хоц потульний і спокійний барз боіт ся галасу
Чым маму не на жарты бы страшыли Но бо што з такого
коня як він ся вшыткого боіт Але няньо скоро додали жебы сме
ся нич не бояли бо они си дадут з тым раду і
пізнійше нам выязнят в чым річ Та ани я ани мама Не
вірили сме же Куба до того поміщыня даст ся впровадити Бо найперше
треба было глойти з ним до сін а потім до покою през
другы двері Але няня пішли наперед взяли кубу за кантар потягли го
легко і повіли лагідным голосом Под куба подба як баранок схылил голову
і пішол за нима без найменьшых опорів на місце де мал стояти
Принюс єм му зараз сіна котрым хыбаль ся барз втішыл бо отер
ся свойом головом о мене же мало м я не звернул і
хрумцал си весело зераючы ся од часу од часу на нас Был
то кін Крас великій кароймасты мускулярной будовы котром припоминал кус понімецкы коні
што іх мали за бужакы Але тамты коні были тухы повільны і
ногы при копыті мали барз грубы та волохаты што деформувало кузих будову
натоміст Куба ногы мал надзвычай зграбны але мускулярны што знаменувало великій його
силі Та выстарчыло на нього посмотрити то одраз было видно же не
є то кін повільний лем має в собі велику енергію При кантари
мал допяти якысы дивны зубадла што окрем той части яку давало ся
коньови дописка заходили аж на Нозґры Ня пізнійше нам выяснили же є
то так званий мунштук што ся го стосує для тых кони што
сут барз міцны жебы дати рады нима кєрувати і в разі чого
втримати чытала Моніка Тылявска По закінчыню основной школы Ярослав Трохановскій Розпочал науку
в державній музичній школі в Ліґници уж в старшых клясах той школы
покликаного до Ліґницкой Симфонічной Оркєстры а тіж на учытеля в музичній школі
в недалекым Яворі Вчас войсковой службы в роках <unk> в Зеленій Горі
был в войсковій оркєстрі першым гушляром а в другій оркєстрі грал на
Вальторни Доізджал тіж до середньой музичной школы в Валбжыху По скінчыню войсковой
службы вернул до попередніх занять В меджечасі континуувал освіту в музичным студиюм
во Вроцлаві Маестро Ярослав Трохановскій окрисляний єст як вроджений з гушлями Послухайме
як зачала ся його фасцинация музыком Петро Мурянка выімок з автобіоґрафічной повісти
описати жытя Біла смуга біла смут Ярося ходил уж зо три рокы
до музичной школы в Ліґници Грал знут як знут але зо серця
іщы краше грал Не чудо Адже сідил в Прокопа А Прокіп слила
хто го не знал Был гудаком на цілой горы Был родом з
Крыльовой руской лем родом так речы мож бо дома мало бывал Грал
з весіля на весіля А знаме што колиси весіля стояло пару дни
Кінчыло ся єдно треба ся было зберати на другы Програл Прокіп з
циґанами ціле жытя Значыт ся не так як то ся гварит програти
жытя змарніти Хоц доправды і тяжко повісти ци не так бо ани
ся не оженил Бракло часу на своє весіля А пак ся вшытко
зафайдало Циґанів взяли Німці а Прокопа як і вшыткых нас пригнали ту
на тоты рівнины де гушлі ани грати не хут як бы з
них душа вышла Зрештом то і голос не ма ся од чого
одозвати Тупе вшытко Хоц бы смык не знатя яком каляфонійом смарувал хоц
бы с пальцям самого Господа Бога мягкіст выпросил нич з того пішол
Прокіп до столярні Бо хоц ґаздувати ту на тых рівнинах кілько легше
він од ґаздівкы одвик програл адже ціле жытя Нашол бы може і
ту даякых музыкантів до компаніі але ту грати ся не дало но
а з того вшыткого і до порцийкы ся взял І хоц гудаковы
порцийка не шпас преця кєд голова штораз старша стає ся і штораз
слабша Хоц бы с лем машлянку ани палюнку пил Но а з
Прокопом было наопак Ходила копа коло Прокопа а Прокіп коло кіп Так
мі з Прокопом як і без Прокопа Послабила ся доця Прокопова голова
І хоц пізнійше за якысий час кєд рівнины зачали ставати ся барже
нормальны ниж ненормальны Кєд нарід дакус пришол ґу собі кєд зачал співати
прокопова голова уж ся на весіля нияк не надавала Так го няньо
і нашли в Ліґници Знали Прокопа добрі бо хто прокопа не знал
тай Прокіп няня знал Бо навандале ся няньо по весільях по музиках
за час парібчыня дост Мале за што бо ґаздівка была як треба
был ліс а і дідо Петро ренту за австрийску войну мали Мало
отже і Тевдор значыт ся моі няньом Чом товды не мал Тевдор
ходити по музиках А заєдно трафлял на Прокопа бо хто на Прокопа
не трафлял Пришол отже тераз ту на Тірівнині Тевдор до Прокопа з
Яросьом і Рюк Прокіп машту хлопця догушыль Думам же ся ти надаст
Ой Тевдор та я уж не грам одколи не грам А што
порізал ес пальці ци як Та ні Го кєд твоі пальці цілы
Хіба же гушель не маш Гушлі мам надал ся Яросьо Прокопови як
бы му з райской яблоны впал як бы му овочом хмільной весільной
молодости за сына пришол зас зачал Прокіп грати зас мал кому грати
І кєд бы с пізрил так збоку хоц в тым старым понурым
покоіску кількотемнійшым як ліс в глубокым трудно было дашто видіти Кєд бы
с так посмотрил По самых тенях ті граючі і ті слухаючі дізріл
бы с аж ожезливу любов догушыль І кєд бы ты пришло похопити
котра з тых тенів барже кохат не знал бы сповісти Анияк уж
не знал бы с вывести одкале ся взяла тота молода Яросьова любов
Бо не вгварил бы с сам собі же ся в тій понурій
ямі кількотемнійшій нич ліс в глубокым почати так одраз могла І мал
бы с правду Бо і тота молода любов не была зас така
молода Іщы ся гын не так далеко од ліса в глубокым вылегло
Же як было О варил мі о тым Яросьо як сме на
Найґуті коровы пасли А і мама мі гварили Взяли го на весіля
до Афіі няня іщы не было з Німеччыны Та де там мал
штыри рочкы сідал на маминых колінах і смотрил на співаючы гушлі на
смык што вандрувал там і назад і сыпал по іх грудях по
грудях гушель білу смут З ничого нич голзнул ся Яросьо з маминых
колін під стіл Яросю де ідеш Але Яросьо не одповідал Зазріли мама
під стіл і ввиділи го як нежывого Яросю Яросю піднесли проятий тремтячий
голос зробило ся замішаня Врокы рік хтоси Хтоси інчий похылил ся над
невладным тільцьом на материных руках котры піднесли го зо землі і думал
міцно в дрібні сін іздрята медже білыма личками І наодолга отворили ся
над нима зачудуваны очата Яросю што ся ти стало Білу смугу єм
виділ мамусь таку білу дорогу Розстелил сми своім вандруваньом своім колысаням білу
смут білу дражку од гушлиной Душы до Яросьовой І так уж остало
на все біла дорога біла смут Послухайме черговой пісні ансамблю Лемковина Слова
Семан Мадзелян Музика Ярослав Трохановскій Соло Петро Трохановскій Іду Пласбу я зогни
фнул бы добра од богато Зелен можа Япондици голо Од без мыків
на мусискы од без подій рото морби мило ви кусо Ус ся
го люблю не риґмо нидло ци змі того ци лем Не мож
мило ніяк без ты ций го за новыма Жыня і корди рос
проби моі молоды В <unk> році Ярослав Трохановскій заложыл в Лісцу Народный
Хор з якым выступувал в вельох місцях Нижнього Шлеска а тіж на
фестівали в Саноку де достерегли го лемківскы діяче котры запропонували му працю
во горах Послухайме фраґменту споминів про тот лісєцкій хор створений през маестра
з ґрупы Бортнян до котрых о чым сам писал в лемківскым Морічнику
<unk> має велику пошану Тверды то были люде хоц до облюбленой Ярославом
музыкы мали мягкы серця Ярослав Трохановскій мій перший ансамбль Остатній концерт з
лісєцкым ансамбльом одбыл ся ачий в листопаді <unk> рока в ліґницкым поли
Было як обычні великє чысло люди з той місцевости і околичных сел
де жыют нашы люде Концерт як все повюл ся І хоц был
він для мя остатнім пробы з ансамбльом вюл єм мало не до
остатньой хвилі перед выіздом в горы в квітны <unk> рока Зато же
до остатньой хвилі глядал єм даякого наступцю на моє місце Але село
Лісіц было дост далеко од головных доріг Рідко доізджал там автобус бо
лем два раз на ден рано і пополудни Вечер не было уж
жадного получыня то і трудно было дакого намовити хоц єм мал вельознаємых
музыків Та як єм іщы спомнул же пробы треба вести за дармо
бо неє на то фундушів то вшыткы втікали як од огня І
никого єм не намовил А шкода Бо лісецкій ансамбль был як свіжий
гарді выпечений хліб лем го треба было знати смакувати Памятам же остатню
пробу з Ліщанами мал єм деси в половині марця <unk> р На
дворі была гарда весняна погода а нам вшыткым якоси смутно было на
душы Час ся было пращати бо сонце стояло уж на горизонті і
зближала ся пора вечерня Вшыткы члены вышли перед світлицю а я провадил
моторовер до головной дорогы Пізріл єм ся вшыткы махали доня руками а
мі в оку закрутила ся велика слеза і впала на західню землю
Товды сонце зашло як то Лемкы зовут за гору Сіл єм на
мотор і поіхал з надійом же го іщы догоню Білянка дня <unk>
грудня <unk> рока Період жытя Ярослава Трохановского на Лемковині то велика епопея
і передовшыткым ансамбль Пісні і Танця Лемковина Заложений през него в <unk>
році в якым патріотичну і музичну освіту отримало вельо поколінь Лемків Завдякы
Лемковині одродило ся культурне жытя в горах Єжыха Расимович Бєлянка Пшеязд ґуры
і людя з неба схозом Троханова з ципрыва Зымбасы пшез вєз вьодом
як мідзвєдзя як ясшом скшыпсе плаче То славко ґраз скрипсит шыма Смикєм
захаче щыти дальше І бас Пьотра як віятр видима Банє на церкви
в Білянце Ґуры і люди з неба схозом На двожы жысліва цімност
Врешци по лятах тилюб пристоле Засядий земном Боже Лемку Радост матілько каліны
Краны выповезом ґроне Скридляти мотже в мєчым злотістым єдно всказує дроґе Єдна
над вам Лемковина Єден з свянты єжычува Ісус на троні выпочыва В
кокій чесане як самурай чытала Клявдия Дичко Ярослав Трохановскій подарувал нам Лемкам
свій непересічний талянт вєдно з ним жена Штефанія та діти Днес Маестро
продолжат свою пасию як композитор Скомпонувал медже інчыма першу лемківску опередку публикує
тіж літературны творы і спомины