Радийочытальня #59 - 2021 03 27, Квіткы
Еп. 59

Радийочытальня #59 - 2021 03 27, Квіткы

•

Опис епізоду

To odcinek poświęcony kwiatom i roślinom, w którym prowadzący czyta teksty o ich znaczeniu, pielęgnacji i obecności w kulturze oraz prezentuje wiersz Bogdana Ihora Antonycza o kwitnących czeremchach. W drugiej części pojawia się krótka opowieść o wiosennej wycieczce, pełna nazw roślin i kwiatów spotykanych podczas spaceru.

Автоматычна транскрипция

Чытаня то найліпша забава яку выдумали собі люде Чытаня то подорож котра
ниґда ся не кінчыт долга ба вічна подорож в часі котрой стаєме
ся лагіднійшы мильшы і барже чловечы То чытат книжкы жыє два разы
Радийо чытальня Пиша без книжок єст як тіло без душы Думам то
чытам чытам то єм Книжкы сут товариством котре собі чловек сам доберат
Добриден Витаме в авдициі радийочытальня Днеска будемо чытати тексты о квітках рослинах
якы товаришат чловекови од непамятных часів Тоты прекрасны творы природы все пробуджали
в чловеку найвысшы естетичны дознаня а фасцинация іх красом лишыла тырвалый слід
в нашій культурі Красны квіты дают радіст і спокій лагодят напятя і
розвивают вражливіст Жебы мати гарды квіткы треба о них дбати підливати окопувати
і навозити Послухайме співанкы ансамблю Ластівочка з Пшемкова Там за нашым загарышом
осяла моя два моя два сме осяла моям два мора нова семе
заламі вар зацисло Сале свій моя милосале с і мойом пила Сале
свіла саме світ пришла доказаню веша ци допусти жебы камарате знали же
ми намара те знали жебы та мара те знали же ми нармара
те знали же важє ті моя мило Гей робиме будівы Жез на
тоты поручний сяєзна то непоручны міфного репоє за торучний сяєзна торучны піф
двори потяжнує моя милойру подати Оле для земкови буде голе для земкови
будены для тым комі буде голе в Язынкови буде для самы ро
зараз Квітя становит натхніня для ріжного рода артистів малярів різбярів Музиків і
поетів Послухайме верша Богдана Ігоря Антонича о кветучых черемхах якы не дают
о собі забыты Богдан Ігор Антонич Черемхы Як свічка ся курит черемга
вечера по божній руці Звечерні вертают ся Лемкы До хыж задумано ідучы
Забитым мі краю негоден Цвіт черам в мыстах болячых Кєд місяц над
нима выходит гей бы вілсяний колачык чытал як отут кодным з найбарже
любленых квытучых кряків єст лелияк котрий захоплят на яр пахнячыма квітами Демі
буде номрі ти буде номрі тримо і муз Та і я запну
так і я запасна село таліовий влай так і я сам А
можете мі помочіт Кебу тепляно крячы клярі ой возевати буду молівати Буду
моі мамі будо дваі малі го Квіты навет найскромнійшы найбарже тішат на
яр По долгій зимовій перерві зас хочеме ся тішыти іх красом послухайме
короткого оповіданя хоснуваного на лекциях лемківского языка в якым появит ся вельо
назв ярніх квітів ярня прогулька Єдного сонечного дня выбрали сме ся з
родичами на прогульку Сонце світило уж дост міцно а небо мало красний
синій кольор Пішли сме вздолж потока жебы підзерати природу котра будит ся
до жытя Уж за хыжом зажертым свистом привитали нас шпакы котры били
ся о будку яку няньо влоны прибыли на липі Призерали сме ся
іх смішным биткам дост долго Але нараз під нашыма ногами появила ся
жаба Нияк ся нас не бояла лем скакала собі спокійні в сторону
потічка пішли сме вслід за ньом Велика молака при беріжку полна была
жабіг яєц Куз нас обридила ґаляретувата мась зато пішли сме далі горы
потоком Якій то был приємний ден Няньо зорвали багніткы котрыма пак прикрасили
сме стіл в великым покою Хтіли сме тіж зтяти лотат але шкода
ся нам го зробило жебы змарніл в вазонику Краще выглядал над водом
По дорозі виділи сме іщы ярник незабудкы фіялкы і конопелькы На деревах
появили ся уж першы ясно зелены листочкы Черемха Юдина Сверболузка Хабзина і
Логыня уж мали квітовы пупкы котры лем ждали жебы ся отворити Як
вышли сме з ліса на дорогу нашым очам вказали ся освітлены сонцьом
горы Мали зеленкавий кольор попереплітаний білыма плямками квитучых дикых черешні яблінок і
груш Науці тіж привитала нас весна В невеликій іщы траві заквитли уж
курідубкы маі конвалиі і дзвонкы а над нема роіли ся пчолы мухы
чмелі і мотылі Під великым шквірком за хыжом метали ся в очы
фіялкови жолты і білы шофраны З ліса долітувал до нас голосний спіл
птахів Чути же уж прилетіли жолтогрудкы дикы голубы і ластівкы Може навет
бо це не вернули уж з теплых краів Ціла природа тішыт ся
з яры а мы разом з ньом Хибаль ниґде інде яр не
выглядат так красні як в нашых горах Карпата Чытала Варвара Дуць На
жаль уж мало хто памятат лемківскы назвы квітів Старайме ся хоснувати нашы
назвы котру выдумали нашы предкы Не дайме ім загыбнути Бо то част
нашой спадковины Послухайме верша о жолтым квітку якій росне на мочарах вярках
і над потічками Петро Мурянка Як глотат в лозі Стрічу ся з
Тобом Лемковино обей му стесну Як діда Бабі прицисалю так ся мі
присне Приду до Тебе як з проханю з прокором в душы виду
Як глотат в лозі приграпаний Зиду рецитувал Мартен Лютковскій хачу собі квіточы
авыты сон там аты сон там лем ві на мойо мамяты мамя
бімо на свою паст наге на своіх не уж налі меморийте війны
і тямі намакы Так смут найдашы очы пліпо таском так смут найкашы
очы очка тыс але я світу звяти бесід о был <unk> яйка
і наш Сверболуска квитне деликатні рожовыма квітками котры пак заміняют ся в
червены колудкы вітаміны Петро Мурянка з Фербоузка на беріжку Корч з ферболузкы
давно уж минуло літо Коли ружовіла ся квітьом давно уж листочкы з
ней опали лем овочы червены присталы аж в покорчений тримают ся голузок
Поклян надійде чловек не збере доєден і не вырече Добре вино з
дикой ружы Посмутніє сфербоузка Та ци зато же і люде возмут овоч
красу або зато же ю назвут Диком Ні не зато Буде і
смутно пересмутно же забили єй правдиве мено Свербоуска чытала Кравдия Дичко Руже
єст уж легетненом версийом Свербоускы Послухайме співанкы з платні ансамблю Серенча Червеляру
Жабік Червена ружа білый піт пустеня мамонь коза безпіденя мамонь коза безпід
Я так не буду Я там долго не буду лем сте шоваєч
Анна будут лем сте шукаєч Анна Червенаружа фільял кы Червена ружа фіялка
зогамеламаны Великы зогамеламаны кы Зогабила ма собі Зогабила маме на собі Уж
то моя ганьба не ей Уж то моя ганьба не Чырвена гынужа
бівый тельвена ружа білый квітеня мамо нкого забезпет пыстеня мамо пер ну
нП тоты Танта тоты Талтанта Квіты подля звычаю даруєме інчым жебы за
дашто подякувати або угонорувати Послухайме оповіданя Петра Мурянкы Маминден і Конвелиі Андрийко
барз кохат свою маму Як же ю не кохати кєд она така
добра мила Нераз змучена нароблена а ся де коло него притулит звідує
як в школі было Заран мам ден Што вы думати застанавлят ся
Андрийко жебы тот ден был для мамы веселий радістний Відоме гарді по
прячы в своім покоіку рівніцько поскладат байкы на паличці то ясне як
днешній ден Ясне тіж што намалює сам карточку зо сердечком і квітками
Але што дале Што дале Тоты слова не давали Андрийкови спокою коли
ішол назберати жывых польовых квітків котры мама барз любит над потоком при
жомбі урвал три жолты лотаты з шырокым листом і грубыма стеблами до
них поскладаных на фляконик вложыл серебряникы синиці Втішыл ся коли взріл червены
макы они дораз розвеселили його вязаночку Так вязаночку мам думал але што
дале Сходил уж з горбка коли попри старых дубах взріл громадку білых
конвалий знал же мама іх любит найбарже але лем товды коли роснут
Памятат Андрийко як влони мама была з ними з його малом сестричком
аж там гет під Смеречыном од тамаль видно было цілу велику уку
розпустерту як найкрасший кольоровый диван Мама товды повіла Позерайте моі діточкы на
красний світ Коли не было бы квітя яр выглядала бы як плачуча
осін Зато треба шанувати квіточкы і зберати лем тоты котрых єст дуже
А коло конвалий приклякнула всмотрювала ся долго і голосно вдихала єй громад
Не зорвала І хоц не повіла при них ани єдного словечка Андрийко
знал же конвали зрывати не треба Днес стоял і думал Припоминал сой
улицю і гандляркы што продавали вязаночкы конвалий Як то міркувал они можут
зрывати а ми ні Стоял і думал А може тамты конвалиі были
одкальсы привезены Може не в нашых горах выросли Хыбаль так Хыбаль так
Стоял і думал А мама так любит конвалиі зорвати не зорвати Лем
єдну мамо лем є єдну і зорвал Всадил ю до середины вязаночкы
на сам вершок Коли сходил долов берегом сердечко му было так же
аж боліло А в мамин ден коли дарувал вязаночку серце добрі не
выскочыло му з груди Позерал на маму і здавало ся му же
смотрит она лем на конвалию Привиджувало ся му же білы єй дзвіночкы
зачынают тремтіти же зараз розделенкают ся тихым плачом Талем мамин голос перервал
тишыну Дякую сыночку і виділо ся му што мама міцнійше нич все
притулила го до себе Не вырекла при тым більше ани єдного слова
Але Андрийко знал же мама зрозуміла його любов хоц конвалы в нашых
горах Карпатах не треба зрывати чытала Наталия Малецка Новак Єдным з барже
популярных квітків котру даруєме близкым сут ружы часто сут тіж они присутны
в співанках неприпадково зато же сут символом любовы с Каждий хыбали любит
красу квітків Зато часто тримаме іх в своіх хыжах Послухайме остатнього верша
якій зрыхтували сме на днес Анна Хальчак Квіток в вікні Авиконце і
НЕС Квіт Я В клясі цілый Квіт малювал магаль Вчас коли я
спал біло білым панци мутал цитувал Матин Мутковскій Сердечні дякуєме за увагу
нагваряме до шануваня квітів і цілой природы уж тепер запрашаме на наступну
одтинкы нашого проґраму і желаме дуже здоровля Авдицию зрыхтували Олена Дуць і
Варвара Дуць На закінчыня співанка ой на горі Квіток Лелийовий Співат і
грат ансамбль Руской Бурсы з Ґорлиц Терочка мали сой со