Odcinek poświęcono Łemkowynie, jej granicom, geografii i historii, zwłaszcza w kontekście dawnych wysiedleń Łemków. W programie czytane są teksty i wiersze o tym regionie oraz przywoływane utwory związane z kulturą łemkowską.
Автоматычна транскрипция
Чытаня то найліпша забава яку выдумали собі люде Чытаня то подорож котра
ниґда ся не кінчыт долга ба вічна подорож в часі котрой стаєме
ся лагіднійшы мильшы і барже чловечы То чытат книжкы жыє два разы
Радийо чытальня Пиша пес книжок єст як тілопез душы Думам то чытам
чытам то єм Книжкы сут товариством котре собі чловек сам доберат Добриден
Витаме вас нашу дорогы слухаче і запрашаме на <unk> одтинок радийочытальні Темом
текстів якы днес будеме чытати єст Лемковина Як вшыткы знаме Лемковина то
місце котре віками до ІІ Світовой Войны замешкували головні Лемкы Офіцийні за
Лемковину принимат ся територию по пілнічній стороні Карпат од высокого ділу в
Бєщадах по долину Попраду в Сандецкым Бескіді окрем тых земель до єй
границ зачысляны сут териториі сел з околиц Коросна і Шляхтовы в якых
до выселіня тіж жыли праві выключні Лемкы Зо взгляду на выселіня неє
можливости провести докладнійшых досліджынь Більшіст джерел подає іх операючы ся на досліджынях
Романа Райнфуса Але денекотры пошыряют тоту границі покликуючу ся на спомины і
почутя приналежности до Лемковины жытелів сел якы подля Райнфуса не приналежали уж
до єй границ Послухайме жартибливого верша авторства Івана Русанкы в котрым появлят
ся парунадцет назв сел котры напевно находят ся в границях Лемковины Хто
ма замір ся женити або лекция з лемківской ґеоґрафіі Смотте на мапу
Хто ма замір ся же не ты най не чекат до осены
але най ся гы пообзерат най ся шумні поприберат і най дораз
ся оженит Бо хто сой жычыт доброй Ґаздыні най сой выберат жену
зо Ждыні А хто зас любит молоды дівкы тот най перейде аж
до ванівкы там сут дівчата Лоцінь гарошы але не мают ґрунту ни
грошы Як лем богаты хоц стары вдівці можут сой найти жену в
Ванівці Але як іщы молодий вдовец то най ся удаст до Костаровец
Там сой выбере А хоц кусиі бридку Але достане дуже маітку А
хто бы хотіл доброй співачкы то най ся звідат де до мухначкы
де до Тылича або до Гуты Там сут дівчата што знают нуты
А іщы тото потихы повім же часом найде шену в Лапові лем
до Ухрына нід чого іти Бо там дівчата не мают діти А
котрий любит барс чорлиочка то най ся удаст лем до выслочка Хто
собі жычыт зас парадницю то най посмотрит лем на креницю А хто
зайде аж до завадкы то певно найде дівчата хвацкы А хто уж
нияк не найде пары то най ся звідат де сут брудары Бо
там на <unk> народа тисяча женского рода Ай в вороблику Шклярах Кролику
В ізбах в Ропици в Чарній в Рипнику лемківскых дівчат мате без
ліку Темперамену лем тра до тогоі кус одвагы і з силы в
ногах Але річ перша то сут дуляры най о тім знают моды
і стары Женити ся можут навет дурні ци то в репедиі ци
то во стурні най собі каждий мапу розложыт і най поглядат декотре
село найде сой жену яку сам схоче і буде ся му до
смерти вело чытала Моніка Тилявска выроджений в Пархові на Нижнім Шлеску Петро
Трохановскій На початку свого жытя Лемковину знал лем з оповісти рідных і
уж втовды єй покохал Можеме сміло повісти же тема Лемковины єст єдном
з головных В творчости лемківскых писателів становит для них інспірацию і натхне
Петро Мурянко Рекомендация Великє діло кажут мі писати Кажут величоти Як жытя
сіль кононія біль А я прецін Но што я знам но што
я виділ но што я пережыл А то же пишу То лем
Лемковино Пришла ґумі колиси дітхнула мого серце повіло Пиш Чытал Кирин Рутковскій
Назва ансамблю якій причынил ся до одроджыня лемківского жытя на Лемковині не
могла быти припадкова Маестро Ярослав Трохановскій надал му званя котре ясно оприділяло
ролю і напрям діяльности Послухайме єдной з чысленных співанок Лемковины Автором слів
єст Михал Сандович а музыку скомпонувал Ярослав Трохановскій кы вы списку єст
гідно выґуй Лемковина то для выселеных Лемків втраченый рай Єст то для
вельох з нас найкраше місце на світі Теодор Токля Найкраша в світі
Моя ойчызна в Карпатах то пречудна краіна як царівна в Шатах імя
і Лемковина Она найкрасша в світі Мила серцю мому Мушу о ні
снети думати по свому чытала Юлия Копеляц Подібні як наш великій учытель
Іван Русенко трактуєме Лемковину як част Карпатской Руси Послухайме єдного з найбарже
знаных вершів сына Лемковины Івана Русенкы Іван Русенко Лемковина Каменисты путы і
потокы рвучы Березовы дебры і лесид ремучы Кычеры высокы поляны зелены пропастны
розтокы зрубы порослены А школы маленькы хыжы деревяны діточкы босенькы люде застараны
Темно в хыжы Смутно смотрят іконы на стінах Колопеса бранчат мухы хусы
кули в сінях Кус дерева за стодолом на купі сятина Біда смотрит
через выгляд Ото Лемковина Я родил ся твоім сыном Доля моя бідна
Та люблю Тя Лемковино Моя мате рідна І хоц земля наша бідна
Доля нас завидна Не забудут моі очы Тихых гірскых ночы Ани серце
не забуде Покаль жыти буде Бо цим годен позабити Нашу гірску красу
І смеречкы і поляны Де ся олці пасут І черниці і аферы
ягоды малины Вера Боже не забуду ни да Лемковины Шумят лісы крают
пісні Гей за давны вікы А яличкы ся кланяют смерекам столітным Хмары
плынут понад хоры тихонько як руси Понад хоры понад лісы Ізкарпатской Руси
Од Тячова Ужгорода през гуменны Пряшів Плынут ґу нам милы хмаркы Звісточком
од нашых Ідут дале ґущавниці през татряньскы турні През шляхтову Білу воду
гет аж ґу о стурні Аліс шумит пісню співат І слухают хмары
О волі О прошлой славі і о часах старых Там в Ростоці
видно село Далеко пред нами малы гышкы стару школу і під бляхом
корчму Сонце сіло за кычеру І вітер уж стигат Кліс спокійний пред
вечером і легко оддихат Роса падат місяц зышол Тишына на селіл Лем
здалека чути граня циганьской капелі Я Вас люблю як і своіх цихане
Романе Вас холодных і обдертых і споневераных Не мате свойотчызны ниґда непризнаны
Лем любите нашы горы бідуєте з нами І бідны сте выгудакы без
землі без роду як я люблю ваше храня і вашу свободу Чытал
якол тутко Іван Русенко о ліпшу долю для Лемковины просил самого Бога
Послухайме твору глян Боже Оком на Лемковину якым ансамбль Пісні і Танця
Лемковина кінчыл своі концерты Русяньскій поета Мазяр Яков Дудра виділ ріжны закуткы
того світа В часі І Світовой Войны переходил через Альпы был на
фронті в Італиі і Альбаніі по выселіню замешкал на західніх землях Польщы
Єднак цілу свою творчіст посвятил Лемковині і жытю в горах перед выгнаньом
Його желаньом было спочати по смерти на цмонтери в рідным селі Так
тіж ся стало як удудра Лемковином Ты Лемковино рідна краіно Я тебе
люблю як рідну мати Без тебе жытя смутне каждого хто хліб за
морьом мусит глядати Ты Лемковино зелена краіно Твоі річечкы твоі потокы Як
они шумлят і як черкают Я не забыду за долгы рокы На
Лемковині в горах Карпатах Там я першы раз прозріл на очы Там
я першы раз чул зозуляньку як закукала Вяр на убочы Медже горами
на Лемковині там тече быстра річенька ропа Там в деревяній низкій хатині
Я ся народил у Лемка хлопа Там мя пестила і притуляла моя
наймильша рідненька мати Грудми кормила та цілувала і заплакати не хтіла дати
Як я уж підріз почал ходити Ниґде без мене не выходила і
делем ішла всяди зо собом за ручку мене за все водила Ци
то до церкви цито до склепу то вчас весны квітят зберати абы
научку вчас сінокосів як ішла суха сіно грабати вся ади зо собом
мене водила і што найліпше вшытко давала ябка булочкы і цукєрочкы і
до іджыня все нагваряла Не хочу собі припоминати тоты розкішны літа молоды
але уж трудно не хтят з памяти выйти як рыба на сушу
з воды Жытя родинне жытя дітинне то сут найліпшы наймильшы часы то
дни весняной красной погоды людской радости выгід і красы Дітина росне час
скоро втіче літо за літом скоро мыняют З уплывом часу помрут родичы
і смутны часы Товдых дастают В дорослых часах Доля не дала жыти
назавсе в рідным гніздочку З дому выпхала і в світ порвала Як
вітер з плота суху сорочку Світ є великій він на тюрма Можна
свобідно по ним ходити глядати працы хліба і щестя Докля лем хоче
доля водити Чого то судба люди в світ пхає а серця і
думкы повертат зас І все звернены в противны страны до тых рідненькых
вітцівскых хат Хоц бы то чловек пішол в найліпшу і америку чужу
краіну сягне думками в рідны стороны вертал бы до них в кожду
хвилину Недобрий голод недобрий холод Но нич не ліпша од них і
туга Хто де ся родил там го все тягне Волка до ліса
ґазду до плуга Хто мусит рідне село лишати Своіх родичів сестры і
браты В заморскых странах хліба глядати то він наймильше вшытко утратил родинне
гніздо мусит видіти хоц бы він зашол на конец світа де він
ся родил і вчыл ходити і пережывал дітячы літа чытала Наталия Малецка
Новак Поетеса з Бортного Мелянія Собин Лемковину порівнала досизаму до котрого жебы
войти треба знати заклятя товды найде ся вшыткы скарбы якы она в
собі крыє Послухайме єдного з вершів той авторкы прополненого любовю до рідной
землі Лемковина Дорогому Нєньови в вічну памятi Карпаты Бескыды Краю молодости Земльо
моіх надій незабытых Кілько там свободы было і радости Як легко там
было ходити насады винниці лем пукы ялиці вашы покрывают хырбаты Мятом чабриками
пахнут в сонци травы студена Водичка лем пити верхы і долины Моя
Лемковино земльоптахів співом славлена Нати іде до Тебе мі голос з чужыны
Послухай ти його єдина далеко од тебе Бє ся серце моє змысли
мі не зыйдеш николи Не мож привыкнути тебе позабыти серцю приказати Бо
болит Бо пташына в клітці хоц выходы має З розпачы по стінах
бє крылом Я хоц і не в нужды Радости не маю бо
нич мі в чужыні не мила по твоіх убочах булуджу ноченьками Хорну
ся до Тебе як дітя вден Думкы все летят дітинства слідами не
забуду тебе без жытя Не мал я достатків не мал я богатства
лем была свобода мир воля І яр розквитала там в жытю найкрасша
Остала веселіст лем моя Помру на чужыні як птах поранений далеко од
гнізда свойого уж мі не зашумит ниґда верх зелений вырваном я силом
од нього чытала Моніка Тилявска Лемковину в серци мают і тоты Лемкы
якы вродили ся поза єй простором Доводом на тото єст факт же
Лемкы прожываючы на чужыні ци то на західніх землях Польщы ци за
великом водом мают почутя достоменности бесідуют по свому і не ганьблят ся
того кым сут Послухайме співанкы сын Лемковины співат Дарко Матійчак і ансамбль
Дамир Малюю тыма словами села на Лемкови і хыжы по розтіганы по
гірскій доли Месті деревянаме кічкы соловяне в комори Великій Пец Глиня і
скриня де положено ґорсы тышыт в кутыку стоят босы діти І скрыня
де Боже мого ґорсыт вишыт в кутыку стоят босы діти Я сын
Лемкови внук діды Уры не як дбаний Росины Лемкови діды Русины а
не як дбаніза Памятам гукы квітут си стравом і ота бом памятам
як хлопы косили іх косом клем паном памятам як в загороді стоял
При дорозі крест камінний трираменний поставин за успіх долю і вдяку Богу
Поставлений на жертву йому Поставлений за успіх до Любі вдяку Бого Поставлений
на жертву йому Ясил лемковим Дід Люси был вели не як паміта
Йо Лемкови ділил си віл выльги як баніс памятам тоты загоны де
было жыто і лем де росла пшениця овес пандуры і конопель а
жінкы підберали в скошені хліб поверсло звязували зерняний світ до запаскы по
стерні колосы зберали бо дар Божы шамвали До запаскы о стерні колосы
зберали Памятам як на великден в лахті Паскнесы Памятам як ішли на
Пішыль до святой церкви Памятам де при кінци села стоял Жыда Шынк
де неєден там през своє питя програл в лоська жытя а інчы
на шыфі за воду плыл Од біды втечы хотіл А інчы на
шыві за водом плыл Од біды втечы озів Я сины Лемковины знук
Діди Бурсы ил видно не як паміты Я сыны Лемковины Діди Бурсы
нил вигнали як панізы Памятам добрі як на стол для нас комед
світа Был товды теплый час сам початом літа як пришли і выгнали
діды узгір Абы на все проминуло золотий час Лемків І хоцкій жыю
де чужа земля Там де і я там Лемковина іх хоцкіж жыю
де чужа земля Там де і я там Лемко вицкіж жыю де
чужа земля тамія там Вроджений в Камянні Нестор Жылич змушений остал до
выізду на Украіну як вельох выселеных до кінця жытя тужыл за свойом
отчызном Лемковином Нестор Жылич моя люба Моя люба Лемковину моя ясна зоре
Ци Вас іщы я увиджу Моі милы горы Ци тымати як бывало
Лесци в злотой чашы Як коли гуляли в горах мы і дід
нашы Ци так само квытнут квіты плуга над річками Крают сіма кольорами
стерат ся коврами Ци так само свіжний воздух ароматом пянут а вода
джерели на ліком в сім здоровля хранит Серед моря океана тяв і
зель пахучых Народили ся і росли уборах дремучых Там бы наша славна
зміна Хлопці і дівчата Квіткы рвали вінкы плели бесели лем чата Моя
люба Лемковину кыта лісами Хотіл бы я там спочыти В Поляні з
квітами Ой ты добрі спрадідами Было бы лезяти Але по чужым краі
нам марно пропадати чытала Кавдиядичко Выгнаны Лемкы плекают в серцях памят о
Лемковині Творят стоваришыня ансамблі орґанізуют імпрезы де споминают жытя в горах Послухайме
ансамблю зо Львова котрый тіж принял мено Лемковины свитриса мого за заданів
мойом заткы втимоя чорны кричло ге ге генеро без Василь Хомик знаный
єст головні зо збераня і публикуваня текстів лемківского фольклору але писал тіж
авторскы вершы переполнены любовю до рідной землі Лемковина з його верша єст
горда і мужна Василь Хомик Лемковина Скалисты горы лісы і потокы А
медже нима буйны полонины В долинах села де храмы высокы Прадавня наша
рідна Лемковина Як орлы гір ту Лемкы гордовиты З прадавных віків гнізда
своі выют В борбі за долю світлу нераз биты В пекельній праці
мирно собі жыют Зтерпіньом зносят кривды і незгоды В молитвах тихых трудят
ся співают Бо тримат іх дух правды і свободы І тверда віра
в щестя свого краю Безсмертна буд зелена Лемковино тримай ся вперто мужний
мій народе В борбі за правду здобуд своє віно Найвічно сонце ту
над Тобом сходит Несмотрячу на тернисту історию Лемковины она фурт жыє в
нас і жыла буде дотля докля будеме мати єй в серци Послухайме
популярной остатнім часом не лем серед Лемків пісні лем Ковино крайорідний Музику
і слова до ней написал Ярослав Трохановскій пак на потребу ансамблю Кычера
стрічкы дописал Юрий Стариньскій Співат найпопулярнійший сучасний лемківскій вокалиста Ігор Гербут выном
краю <unk>ear горды Як же я мам на співа Коли серце віток
од дітячых моіх листрают на забуду та Ци цон порой тарлю былядно
Дякуєме за увагу Тот одтинок з великом порцийом патріотизму зрыхтували сме цільово
днеска Коли жыєме так скоро часто задваме о важных річах і бракує
нам часу на хвилю рефлексиі Може в дакотрым з нашых слухачів обудит
ся охота до повороту на Лемковину Дай Боже жебы так ся стало
а на закінчыня пісня Хору Шурбака з Варшавы Слова до ней написал
Михал Сандович котрий міцно вірил в одроджыня Лемковины зо світок середну світ
зо світок крыслерского ліс Мокрист Ісперского Ліс Мокрист
