Радийочытальня #64 - 2021 05 01, Великден
Еп. 64

Радийочытальня #64 - 2021 05 01, Великден

•

Опис епізоду

Odcinek 64 „Radyjoczytalni“ poświęcono Wielkanocy i znaczeniu świąt paschalnych, z krótkim wprowadzeniem o ich miejscu w kalendarzu liturgicznym. W programie pojawia się też opowiadanie „Początek wielkiego postu“, przedstawiające wiejską scenę z pierwszego dnia postu i spór o pracę w święto.

Автоматычна транскрипция

Чытаня то найліпша забава яку выдумали собі люде Чытаня то подорож котра
ниґда ся не кінчыт долга ба вічна подорож в часі котрой стаєме
ся лагіднійшы мельшы і барже чловечы То чытат книжкы жыє два разы
радийо чытаня Тиша без книжок єст як тіло без душы Думам то
чытам чытам то єм Книжкы сут товариством котре собі чловек сам довера
Добрыден Витаме сердечні вшыткых слухачів радия Лем фм і просиме на <unk>
одтинок проґраму Радийочытальня Днес будеме чытати тексты о великодных святах Великден Воскресіня
Христове то найдавнійше християньскє свято Головне свято богослужебного рока востановлене на чест
Воскресіня Ісуса Христа В церкви в Великдан ма найвысший статус торжества Дата
свята не єст стала і каждого конкретного рока выраховує ся єй подля
місячно сонечного календаря Воскресіня Христове то перехід од смерти до жытя Звільніня
люди од тягару гріхів то перехід чловека з рабства гріха і зла
до свободы любови добра Великодны свята попереджат строгый і долгый великій піст
Запрашаме до выслуханя оповіданя під наголовком Початок великого посту чытат Моніка Тылавска
Еріка Матонукова Початок великого посту Вшыткы люде в нашым селі знали же
перший ден великого посту треба святкувати треба піти до церкви нич не
робити цілый слідуючый тыжден є як зачаруваний Ґазда Андрий чарам не вірил
як дзвоны кликали люди до церкви Андрий праві товды запряг волы же
буде возил гній на поле тілько сил ся му той яри до
рук нагорнуло же лем на поле та на поле го тяхло Навалил
Андрий полний вісхною сам без помочы бо женай діти рыхтували ся до
церкви Ци дахто виділ такой на початку великого посту хні возити гнівала
ся Катрена його жена І сын Янко лем голово крутил Але Андрий
не попустил гнівал ся же гон нихто не хоче слухати лем з
волками бесідувал лем най собі ідут до церкви най Я тот ній
собі вывезу і сам Што мі ту буде од зимы на дворі
заваджал лем дохыжы ся волочыт Кєд сонце засвітит ани облаків ани двери
не мож отворити і кули го по цілым дворі розхрібуют де стану
там стану захноєний єм аж по уха Што там початок великого посту
То не жена жебы і мій ній смерділ І і так нич
до того што я роблю ци в церкви сіджу або сні вывожу
Ци не так волкы моі милы Не так пео Злапнул вола по
хырбиті Волвы спокійні стояли Ім было вшытко єдно а може были і
рады же по долгій зимі підут в поле Як Андий мал віс
наложений лупнул батогом і пішли на поле під верхы дорога была суха
сонце пригрівало пташата співали глядали сой пары вили гнізда то была краса
Андрий вюз гній а люде святочно выобліканы поберали ся до церкви Но
до чорта міг єм кус почекати а не так нойом помедже люди
Та вертати ся уж не дало Перешол попри людьох лупкал батогом і
поганял волы жебы ся чым скорше стратил людям з очы і стратил
ся на дорозі был сам Но видите великы моі нич ся не
стало уж сме помалы за селом Нихто нич не повіл Та нараз
сусід Осиф што был позерати поля за селом пустил ся до Андрия
Хто то виділ Днес на свято вывожати хній на поле Ци ти
ганьбы не маш Што будеш робил ціляр Хочеш Небеса погнівати знаш десят
божых заповіди Но лем мі ту не повідай казаня Тото я найперше
слухам од отця Духовного ід дальше бо гній з воза перетікат жебы
с цілу церков не напарафінувал А кєд стрітиш даяку святу то повідж
і жебы на мене почекала коло капуры Лупнул батогом і был зо
себе пишы яку мудру річ повіл Не лем стары звычаі і мудроты
старых вітців нашых Знают вшыткы же тото свято треба святкувати лабри добрі
лем уж і сой За тов святол і так є шкарада Так
єй называют я таке свята не буду святкувал Сусід Осиф пішол Виділ
же з Андрийом не буде річы знал го знал якій він годен
быти затятий як влашка на дубі Не попустил бы ани на світ
хоц знає же то буде зле як баран рогами до стіны Та
што зробиш і такы люде сут на тым світі Нераз і катрена
ся жалила на нього же никого не послухат лем себе А так
зробил і днес Андрий вывюз гній за село і вертал ся весело
назад домів уж был коло свойой капуры але што то там стоіт
твар бліда хуща зтяхнена на очы Вытай дома Андрию повідал єст жебы
м Тя почекала то чекам А ты хто будеш звідує ся Андрий
Я тота свята Хотіл єс ся зо мном стрітити та єм ту
В тым моменті ловы ся сполошыли Андрия притиснул віз Іщы щестя было
же праві ішли люде з церкви хлопы мусіли влолы полы прігати Анджей
мал поламаны рукы і ребра долго ся лічыл цілу яры і літо
перележал в болестях Так ся обеззвічыти на рівній дорозі Та што ты
робил Андрию мій нарікала жена Катрина Нич єм не робил коло капыня
чекала тота шкарада свята Але што ты повідаш Тоту іщы нихто не
виділ Але я єй виділ і волы єй виділи зато ся сполошыли
Катрена думала же Андрийови дашто перескочыло в голові то як бач з
того же під возом долго лежал і голову мал побыту Але одтовды
не мал такой завзятой натуры Даст сой повісти выслухат пораду мудрійшого або
свято нич не робит лем ся помолит На святу службу Божу перший
жене до церкви і одходит остатній ани жена ани діти на свято
не сміют нич робити лем ся молити і співати церковны пісні чытала
Моніка Тилявска Велика Пятниця названа тіж страстном стражденном або святом Пятницьом упамятнят
Ден розпятя Христа Леґенда о великій Пятници Коли Жыды Ісуса Христа уж
на мукы засудили наказали двом посіпакам піти до ліса і зрубати дерева
на крест і інчы нарядя мук Наостріли посіпакы сокыры запрягли волы до
воза і выбрали ся выконати свою підлу присугу Кєд лем вошли до
ліса дерева дораз вшытко причули Тяжкій жаль стиснул іх серця бо жадне
з них не хтіло быти нарядом мук для свого сотворителя Зашуміл зеленым
конаром цілый ліс Поплынули з листочків каплі росы слез заплакал ліс Зачали
роззерати ся по сіпакы котры бы дерево стяти зрубати І нараз завмер
ліс зо страху і боду ниєден не дыргнул листочок величезний дуб не
вытримал не втримал ся і проятым шумом зашуміл Глюде та што вы
што свого спасителя свого сотворителя замучыти хцете та штого і звірина жадна
бы не зробила Тот шум крик прояти Старого Дуба звернул на себе
увагу посіпаків і они згідні вырекли З него буде крест Зачали рубати
зітхнул глубоко Старый Дуб смутным шумом зашумів промовил Боже великій буд милосердний
для мене не дай мі а ужыти на твою муку Адже я
недостойний того жебы твоє святе тіло спочыло на мі Така моя воля
почул ся голос з неба штобы сполнили ся слова пророків і світ
был спасений За тоту послугу рід твій міцнійший буде од вшыткых і
долше од вшыткых прожыє Кєд так то най буде твоя свята воля
І такой мертвий впал на землю Зараз при дубі росла тонька погынала
трепота Подабала ся посіпакам і они хтіли ю зрубати Але трепота мягкым
дівочым зітхнула Матір Божа ратуй мене І Божа Матірю выслухала Дровно єй
выдало ся посіпакам за мягкє і они лишыли єй в спокою Єднако
трепота так ся ожезла встрашыла што од того часу заєдно тремтит трапле
шелестит листочками хоц і неє вітру Попри трипоті росла ліщына і хоц
плакала она гіркыма слезами посі пак і так зтяли ю на скыпт
для Ісуса Христа На памятку же тых великых і щырых слез казал
єй Господ родити оріхы Подальше ріс высокій кріпкій бук Смотрячы што коло
него ся діє хтіл рунути на землю і привалити своім тягаром тых
злочынців посіпаків Та гордий был Не просил не благал тоту надію лем
мал же прилетит шугай вітер же му поможе Але вітер втиснул ся
до дудлий тихо сковинчал з жару Кремсне коріня не пустило бука зо
землі а посіпакы двигли сокыры і стяли зрубали Недалеко росла береза біла
розпустила волося віточкы благала молила Божу Матір милосердя і посіпакы помилували ю
За березом росла терка найжена кольцями і зато сміла одважна Чом бы
м ся мала бояти думала Адже на нич ся ім не придам
За тоту зухваліст стрітила ю страшна кара Посіпакы як раз стяли ю
і з єй терня выплели вінец для Ісуса Христа котрий ранил його
пресвяте чело З деревця Церкового зробили рукояд доба того котрым мали бы
чувати найсвятійше тіло Спасителя Од того часу і по нинешній ден вшыткы
дерева в тоту ніч зо страсного четвера на велику пятницю барз жалібно
плачут шумят великым шумом протікают росом слизами а терка повідают стары люде
заводит цілу ніч проятым чловечым плаканьом чытала Наталия Малецка Новак Запрашама до
выслуханя великопістной пісні Страдальна мати аранжациі терочкы Солівку співат Йоля урам зо
Смереківця З великодньом так як і з інчыма святами звязаных єст вельо
традиций Леґенды кус можут пояснити одкаль ся они взяли Чом на велиґден
святы Мехріль Подля лемківской приповідкы Коли воякы рыхтували ся до розпятя Ісуса
Христа то принесли зо собом штыри цьвакы Але пришол циґан єден цвак
вкрал Єден з вояків шмарил ся діганяти за циґаном жебы одобрати му
цьвака Але циґан вштурил го до землі і вояк го не нашол
Воякы мусіли прибыти ногы Ісусови на хресті єдным цвяком За тото Христос
позволил циґанам красти А на місци де был штурений цвак выріс хрін
Зато хрін святит ся на великнен І власні в часі великодных свят
він єст найсмачнійший і найпожывнійший Чытала Барвара Дуць На тоту памятку пишут
писанкы Як Ісис Хрисос пишол на Ґольґоту гурма Жыдів метала до него
камінями Не каждий камінь трафил Але котрий доткнул ся Христа примінял ся
в писанку і на тоту памятку пишеме тепер писанкы чытала Юлия Копилят
В велику суботу святиме ідло А добра Ґаздыня знат зробити добру паску
Послухайме смутного оповіданя о великодных святах в єдным лемківскым селі А заран
великден Великден Ден радости Ден любови Ден всепрощыня Хто не радує ся
хто не тішыт ся Здає ся же неє біды на світі неє
згрызы неє плачу Так здавало ся вшыткым в селі д велика субота
до котрой хыжы зазріти всяди радіст втіха на лицях торжество Ґаздовы ховают
плугы бороны прячут чыстят обыстя Ґаздыні докладают сцюс пасками зберают кошы жебы
лем было більше і краше як в сусіды А днес мают святити
там в куті дівча плаче Але лем очами бо і казали хрінь
скрептати та плаче і сміє ся Позносили паскы до церковника бо там
мали прити єґомость освятити Посходили ся ґаздове ґаздыні нанесли кошы яєц мясива
ждут єґомостя Бабы шепчут огваряют паскы єдна другій і ждут барже Параскы
за потока як його мостя А чом Бо Параска все найкрасшы паскы
приносила хоц невельо і невелич але красні выпечены непопуканы гладітькы округлітькы же
і імост і завидували А того рока єй неє Ґаздыні шепчут дивлют
ся Попреці она по інчы рокы найперше приносила Аднеска єй неє і
неє Подме ле і мы до ней посмотрити Чом она пасок не
несе Може затяжкы занести не може та бы сме єй помогли або
што Але нич зайдеме та мусиме знати што она заєдна бо ввойти
до чужой хыжы Не знати ґазды ани ґаздыні та годны вы поневерати
і за двері выпросити Буде з осем років як Параска оддала ся
з доброго ґаздівства за Юрка Порцийку гардого парібка але не робу і
пияка Юрко не вдал ся в свого няня бо няньо был робітний
порядний ґазда і лишыл сынове гарде ґаздівство На тото ґаздівство злакомил ся
отец Параскы І оддал єй за Юрка Не знал старий того же
не тра николи оддавати за богатого лем запорядного робітного терез Богозду А
Юрцьо был єдинак Юрцьо нич не робил Юрць пестили а коли Юрцьо
підріс та все носил порцийку в кышені тай од того го назвали
порцийком Коли Юрко был Юрцьом таняньове ся тішыли як дакому каменьом ніз
розбил як по палюнці ся не скрывил пана учытеля подрапал але ся
гризли окрутні коли з юрця зробил ся Юрко і носил зерно до
гершка святкувал шіст дни в тыжны А в неділю пил Поставил ся
ци до няня ци до мамы Ба і до быткы ся до
них вхопил аж іх до гробу вогнал За такого то Юрка оддала
ся наша Параска І хоц другой такой ґаздыні зо свічком в селі
не нашол та што ж з того кєд што она приґаздувала та
ґазда проґаздувал занюс до Жуда пропил Але жебы лем іщы тото та
бы нич кєд наробил долгу більше як ціле ґаздівство вартало і пішол
до Америкы а Параску з дрібныма дітьми в Дзюравій хыжы під опіком
должників лишыл в Старым Краю Три великодні параска капала без хлопа Але
на каждий принесла іщы до церковника паскы а того рока єй неє
Мусиме до ней зазерити Перейдеме потік видиме будинкы будинкы велич але занедбаны
спідкы в земли Познате же колиси было ґаздівство Жыли в тых будинках
ґаздове Але уж давно давно Зайдеме до двора а двір травом заруснений
ніт ту ни воза ни кобиці не найдете ни дровенка ба і
трісочкы Так вызберано же і файку не было бы од чого закурити
А посмотте на дах Дзюра на дзюрі Так як решето а в
середині той хыжы жыє Параска з діточками дрібныма Ввойдме до середины в
сіньох чуєте плач Тоді плачут мама хвори а ім хоче ся істи
Велика субота другы ґаздні на пекли пасок не сут до свячыня а
Параска Юркова не не не не не не не не не не
не несе Бо ани не было з чого ани не могла Лежыт
в постели захворіла Цікави сте з чого То лем панів ся звідуют
з чого хворіют Бідний хворіє з голоду зо зимна або з роботы
Так і Параска лежыт Параска а діти плачут Бо заран великден а
в хыжы не то же паскы кобаскы а окыршынкы хліба ніт Та
іщы коли в велику суботу неє што істи та ся не хоче
так істи Але в великден послала бы хоц покупчий хліб та нема
цента Думате же Юрко прислал але де Як пішол за море та
і віст о ним загынула Ниякого писамця ниякой вісточкы од него Писал
сусід до свойой жены же як ту пил так і там што
заробил та пропил а коли ся му од нехтіло роботы та крал
сідил в лакоті а потім деси цілком пропал Заран великден Радіст і
втіха тішат ся стары же іщы дочекали тішат ся молоды же уж
дочекали тішат ся маленькы діточкы хоц іщы не розуміют чом ся мают
тішыти А Параска лежыт тяжко хвора А єй діточкы плачут Мати іх
потішат Цитте не плачте я стану може назаран ся обачу А ту
во голові невытримано єй лупкат в крижах стрікат в грудях грає кырлю
плює І може не Бога не дочекат великодня може тоты дзвоны што
задзвонят на Воскресіня Христове што будут благовістити праздник над праздниками Заграют заран
смутну пісню сироткам Параскы а заран великден чытала Олена Дуць Хоц великден
то барз радістне свято то не вшыткы знают ся ним тішыти Отец
Франтишек Крайняк Як іде дощ не видно слез При церкви уж не
было никого Сніг дощ і вітер гнали каждого дому Такого великодня я
іщы не зазнал повіл до себе на голос священник замкнул церков і
понаглял доловеріжком За ворітцями його хтоси вхопил за руку Христос Воскрес повіл
Ох Павлику тоты Аж мі серце стрясло воістинну воскрез Што ту іщы
робиш Ты уж мал давно быти дома і істи Паску мы не
маме паскы Не мате Нихто з вашых не вышол до церкви Ні
лем я сам Священник більше ся не звідувал То нич повіл пот
покоштуєш мойой Положый хлопцю руку на плечо і понагляли враз На другій
рік Павлику понесеш мій кошык добрі Добрі отче коло них танцювал вітер
сніг і дощ То Бог так дал жебы на твари не было
видно слес чытал Кєприян Рутковскій наведет дзвоны на великден бют в особливо
радісний і торжественний спосіб Лем треба знати ся в них слухати Псагій
Єсенін Великодный дзвін Задриманы поля Збыли рану дзвін Сміхнула ся сонцю предраніжня
тін Ту синів Небесам Несе ся бім пан всоснує ся вплітат смеячыны
стан Скрыл ся блідый місяц за лісисту даль бесіллева вода турчыт плеском
фаль Спокійна долина жене ночы кін За дорогом тихне Великодний дзвін Разетувале
Софія Рытковска і Мальтим Людковскій З нагоды великодных свят желаме вам вшыткого
доброго кріпкого здоровля дуже щестя і великодньой веселости вас содже оскій