To odcinek „Radyjoczytalni“ poświęcony jedzeniu, w którym prowadzący czytają teksty o idle w języku rusyńsko-łemkowskim. Pojawia się szkolny wierszyk o gotowaniu oraz humorystyczna opowieść o sprytnym karczmarzu i sporze o jajka.
Автоматычна транскрипция
Чытаня то найліпша забава яку выдумали собі люде Чытаня то подорож котра
ниґда ся не кінчыт долга ба вічна подорож в часі котрой стаєме
ся лагіднійшы мильшы і барже чловечы То чытат книжкы жыє два разы
Радийо чытальня Пиша без книжок єст як тіло без душы Думам то
чытам чытам то єм Книжкы сут товариством котре собі чловек сам доберат
Дай Боже добры ден Витаме вас сердечні в черговым одтинку авдициі радийочытальня
яка ма на ціли пропаґуваня чытаня головні чытаня по русиньскы лемківскы На
днеска выберали сме барз приємну тему Будеме чытали тексты в котрых єст
бесіда о ідлі Іджыня єст важном частю жытя Не чудує зато факт
же часто явит ся і в літературі На початок запрашаме до выслуханя
вершыка котрий в школі єст хоснуваний при вводжыню назв основных діл Лавку
з Свободом Марка істи варила Малька маленька мамку просила жебы ів мамка
то навчыла солити цуклити кваснити попити і Веля істивалити Марку маленьку так
мамка вчыла Позерай Марко як роблю дів соль цукль квасню попри Івара
і зывари Марка Маленька з мамком робила Вшытко всячено што треба было
солила цуклила кваснила попльова і веля і зыварила Ян Кыіл Маркух хвалил
мам Каіло Марку фалила Коцят Кыіло Маркух хвалило а Марка не є
бы ся барзило Рецитувале Софія Рютковска і Мартин Лютковскій Коли не хоче
коли не хоче нам ся варити в хыжы або не маме на
тото часу можеме поселити ся в корчмі Перед войном такы корчмы барз
часто вели Жыды Мали они голову до робліня інтересів зато часто были
богаты Послухайме оповіданя о хытрым корчмарі котрий в неуцтивый спосіб хтіл ся
збогати Як циґан хлопа выборонил Давно давно тому на Лемковині жыл собі
ґазда Фецьо Не вело ся му злі але не был якысым великым
богачом Стругал з букового дерева лжыці котре пак продавал на ярмаку все
Коли вертал з міста вступувал до корчмы Жыда Іцка як уминял по
дорозі Фецьо барзы хваліл щыріст і гостинніст старого Жыда Коли до него
зашол все доставал дармо два зварены яйця Але по місяци іцко повіл
Фецьови же мусит му заплатити за вшыткы яйця котры зіл Фецьона вет
ся втішыл бо не хотіл ничого дармо брати Обрахувал си же як
през місяц два раз в тыжни іздил на Ярмак і все іл
по два яйця то буде мусіл заплатити вісем ґрайцарів Яйце в тот
час коштувало пілпрайцаря На другій ден пішол до корчмаря з грошами але
хытрий жыдиско высміял його рахункы Повюл же хоц бы му взял цілу
ґаздівку то і так долго не буде сплачений Ґазда варз ся страпил
знал же ся не выборонит бо тот хытрак іцко так вшытко попере
оначат же напевно справу выграт Не хтіл вертати домів Выдумал же дірґне
ся на росохатій сосні і буде по страпліню Зачал глядати по кышынях
даякого мотузка але як на зліст нич в них не было Навет
порткы взял си так акурат же не мусіл іх ременьом перепасувати Думал
і думал аж вкінци выдумал піти до коваля Циґана Ігоря Фецьос знал
же то добрий чловек і рахувал на тото же може він пожычыт
му мотуз Як выдумал так і зробил Ігор одраз взріл же Фецьор
чымси ся гриза І так долго го вывідувал і го мучыл же
ґазда оповіл му вшытко од початку Коли скінчыл циґан звідал А тоты
яйця были варены Гей А де ж бы ні Рюк хлоп зачудуваний
Циґан зачал ся страшні сміяти Фецко подумал же коваль такт ся перенял
його дольом же здуріл Але вкінци Ігор повіл же поможе му в
біді лем го мусит подати в суді як свойого свідка Перед справом
суді Ігор дал приятельови єден наказ Хоц бы ся што діяло Не
мож му ся было одозвати лем терпеливі ждати В суді Іцко зачал
рахувати же през місяц фецьозів <unk> яєц а з тых яєц было
бы <unk> кур котры знесли бы поєдным яєци денно то бы было
<unk> яєц през місяц А з них было бы <unk> кур котры
несли бы по <unk> яєц в місяц кажда і так дале вымінял
задоволений през годину Афецком не одзывал ся нияк Судя звідувал ся го
Ци дашто хоче повісти А тот нич Не дот же Жыд зробил
з него Дзяда то іщы приятель Ігор зробил си з него сміх
і навет не пришол до суду Вшытко ішло так як си то
задумал Жыд Судя был по його стороні і коли мал уж выдати
суд з великым гуком влетіл до сали Ігор і зачал перепрашати вшыткы
спізніня і оповідати чом то ся тілько спізнил Посадил єм пару дни
тому варену в Фізолу в Загороді Баба мі бесідували же Фізола уж
по трьох днях з землі выходит сіджу і жду аж зыйде А
ту минул уж праві тыжден і ани свыху ани диху Більше єм
уж не міг ждати бо мам феця боронити А фізола як не
зышла так не зышла Таты дурний цигане виділ єс даколи жебы варена
фізола зышла засміял ся Жыд А ты бортаку виділ єс жебы з
вареных яєц курята были оддруг Ігор І так судя Фетя уневинныл Але
од того часу вюл він уж лем в хыжы а вареный яєц
до ґамбы веце не взял Чытала Варвара Дуць Лемківска кухня остатніма роками
стає ся штораз популярнійша Кулінарны бльоґеры доцінят єй простоту Серед пропозиций ярского
ідла часто явит ся кєселиця Послухайме байкы авторства Семана Мадзеляна в котрій
варянка богатша поливка зроблена з бураків Догварят кєселиці І в якый спосіб
кєселиця ся боронит Семен Мадзелян Варянка Дохваряла раз варянка Кєселиці в пості
Видит видиш кєселицьо мене ідят гості Я червена як малена а ти
бліда біда а ґаздоветя лем ідят як уж на них біда Но
бо видиш варяночко мусиш о тым знати же доброго приятеля лем в
біді познате чытала Аня Дзямба Хоц ідло на Лемковині было скромне то
люде не голодували Все мали принаймні темний жутній хліб до котрого были
призвычаєны а од свята і на Кєрмешах гостили ся дачым ліпшым кобаса
ци мясо котрых не іло ся на штоден мусіли смакувати вынятково Пак
кєд пришло выселіня на радяньску украіну люде тужыли за тым што мали
скорше мили все было Як єм бил за вородо За пінязім купил
без пінязи продал За пінязім купил без пінязим продал Кєм был за
ся был єм сипаном А ту коло з бруца біта міто куца
А ту коло спруча пліда мі до кучы Памятам часу як єм
і ю копасу ту лем докєрме сутырбу і куля су Ту лем
до кєрма сур буй кулесу од заходу студиі вітер полудня Был там
теред нового од січня до грудня Был там теред нового од січня
до грудня Хліб більшіст з нас іж штоденні а і так нам
ся не нудит Стараме ся жебы ся не змарнувал не впал на
землю не был вышмарений до смітника жебы перед розпочатьом накрислити на ним
знак креста О хліб штоденні просиме Бога В молитві отче наш выповідаме
прошыня Хліб наш насушний даш нам днес До слів нерозумліня слова Хліб
то лем єдна з вельох можливых інтерпретаций Для християн хліб то дуже
веце як лем ідло Добрі розуміли тото нашы предкы трактуючы хліб з
надзвычайном честю і повагом Як выглядат дорога од зерна до готового хліба
припомне нам чытанка для учеників основной школы котру нашли сме в букфары
а я знам а з буку Петро Мурянка як родит ся хліб
Мірків Уйко працує в пекарні зато Мірко ходит всет по хліб до
пекарні найстарший пекат любит з Мірком бесідувати жартувати А знаш мірку Як
ся родит хліб Хліб ся не родит лем ся пече пече ся
на остатку але найперше треба го зробити А з чого З мукры
А одкале бере ся мука в склепу В склепі роблят муку Ні
продаю А де роблят Во млині А як ся тота робота зове
Меліня Во млині мелют муку мелют муку Працівку не треба молоти Мелют
зерно Одкале бере ся зерно З земли Так одраз зо землі белют
землю до млина Ні найперше зерна молотят Зас єс попутал Мирку Хыбаль
снопы молотят і вытрясают ся з них зеленка або ккомба ім одраз
скосит і молотит но так Так так А одкале ся бере зерно
нам поли колосы жыта пшениці ярцю рясы вилса Самы роснут так то
правда Роснут самы але але не знате о што мя дале звідати
Знам знам І я знам же треба зерна сіяти А де сіяти
На поле На якым На оранем Самосяре Ай ні треба поле заорати
поборонити посіяти зерно Самовыросне але треба го косити вязати возити молотити но
досту уж дост бо хліб выстил Бер го до рук поцюпай спожывай
смачні і памятай в тяжкым труді родит ся хліб чытали Кравдиядичко Іяков
Тутко Вшытко знаме же хліб робит ся з мукы А жебы была
мука треба змолоти зерно Рызском мисиском мисе спого Лемкы все шанували хліб
Не змінило ся тото тепер іщы гнеска несмотрячы на поступ і вшыткы
зміны велика част люди зачынат крыіня нового хліба од поставліня на ним
ножом знаку креста Більшіст з нас тримат красний звык цілуваня хліба котрий
впал на землю Послухайме верша О печыню насушного хліба Іван головчак хліб
тріщат дерла летят іскры летят в комен з шумом тріском Іщы хфелька
оген гасне Штоси пахне так прекрасні Я посмотріл през віконце Мама впец
уж кладит сонце Як то было в хыжы ясно як на слушней
в пюк ся красні чытала Наталия Полахач Карпатскы лісы богаты сут в
земны плоды на грыбы ягоды яфыры лісковы оріхы ци зіля зіжджают ся
люде з цілой околиці і туристы зо світа Грыбы сут єдным з
важнійшых продуктів в мені Лемків Василь Гомик Підпинкы Была глубока осінь давно
опало листя і шурготіло під ногами Зачынало потігати морозом Мы ішли лісом
з кошучками і позерали наоколо Ліс спокійно шуміл з вітром Нибы ся
скаржыл же іде морозівля а він голий По деревах скакали вовіркы зносячы
до дудел остатні грибочкы де неде перешмирґували заяці сивы Руды лыжкы В
сухым листю кокошыли ся іжыкы Ліс жыл своім жытьом од провіка з
заведеным ритмом Ішли сме сой помалы Аж так вышли на стару Пасіку
старезны пнякы обросли могом і густом травом трава вкрыла ся листом і
зо сохлом палучыном Ту напевно ніт під пенок бо уж дост студено
пожурила ся сестричка Марися повинны быти гварів Ідеме ідеме а під ногами
штоси чалк чалк Што за біда Стал єм розгрібом траву Боже тоту
в траві полно підпенок Метнули сме ся розсувати траву і зберати підпенкы
Полны кошы сме набрали Ледво донесли До пілночы сме чыстили і маринували
Оо то буде в зимі смакувало ліпше як мясило чытал Кыприян Рутковскій
Гостинніст єст приметом вшыткых славян Єднак не вшыткы і не все сут
гостинны традиция гощыня ся заникат барз шкода бо при спільным столі добрі
ся бесідує творят ся новы думкы а меджелюдскы реляциі стают ся ліпшы
Послухайме мудрой русиньской народной байкы котра вчыт того же погостити треба каждого
так богатого як і бідака Русиньскы народны байкы голос на сливі Жыли
были ґазда зо жену Мали ся добрі бо ґаздівка была велика Та
хтіли мати іщы більше Зато скупили каждому Наварит жена фізолы з капустом
кормит ньом слугу цілый тыжден нич інчой сьорбанкы не зрыхтує іщы гіршой
Думал слуга як перехытрити ґаздыню і ґазду Бо уж му збридло істи
ден в ден єдну страву Бліз вечер на сливу в саді рве
сливкы і мече до хыжы почул ґазда влетіл на двір і звідує
Хто на сливі Слуга молчыт Хто на сливі Візьми ся або застрелю
Я Вас Божый Та што треба Вас служыт сирота вы го мучыте
страшным голодом великый гріх мате Бог вас покаре підете на жебры зострашыл
ся ґазда вернул зажурений до хыжы Слуга тым часом зліз з дерева
скочыл до стайняного жолоба і не без пит Ґазда зо страхом варит
жені Ой жено погнівали мы Бога Што ся стало Стоял єм під
сливком і чул єм Божий голос А што голос гварил Гварил же
збыткуєме ся над сиротом голодом мориме А самы внет підеме на жебры
Ой ой заплакала жена Што же нам чынити де ся нам подіти
Небого Як видно мусиме слугу ліпше шанувати повіл ґазда і такой погнал
до Стайлі жена в тым часі взяла ся до варіня вечері Ваню
Ланю А што пане ґаздо Под небоже вечеряти Я уж вечерял пане
Ґаздо што ти там вечерял Фізолу з капустом та хоц зас вечеряти
Я не холоды ходны Боже хоц та дайте спокій од сити хоц
скоро бо вечеряв істины Взял ґазда хлопця попід рукы піддвигнул зо жолоба
посадила ґаздыня слугу до стола наклала на танлі ряшниці Ідж дітинко ідж
поюл смачні ланцьо Хоче іти спати зас до стайні а ґаздыня ні
розстелила чысту постіль і уж не пустила слугу з хыжы чытала Барвара
Дуць Жыєме в часах коли в нас никому не бракує ідла Але
сут іщы місця на світі де люде терплят з голоду Памятайме о
тым і старайме ся шанувати тото што маме Не марнувати ідла Шануйме
хліб і вчуйме того діти так як нас навчыли того нашы предкы
Снил ся міді до той ночы ішол любочый Ярватий выдлята лінилы тугы
быти поступуючы тягли горі выгоном віс а за ним лух зовата Дідо
очами небо мірял безгуньку обзирял яйце вкышений На хліб свіжо впечений позерал
Світ весном натхнений розцвівал ся заселеніл пригорщами кылтал тепле проміня жытя насіня
А смужка під біцу Здавало ся сама кличе Отже ле ґазду ґумі
так єм Тя давно не виділа ждала єм ту жыла земле землице
зітхнул дідо Я знам Том як личеш рідна найкраса найдорожа понад другы
лух до смуга за пятий лишыл Взял яйце до жмені з іменом
Господа ял карку цухати быдлятам Што б ся не робили болякы од
ярма Што б ся сейкы не душыли дармо рушыл Яйце прикрыл з
тыбом А на ню грібусь аркісяний зложыл Гей сте єв гей рушыл
гей Росний мій хлібе Яґліз Яґліз мі пахний хлібе Не піду другій
раз за море тебе смузко моя буду орал Тебе пол сіял з
тобом буду плакал бом сміял Не піду за море другій раз гей
сте іл гей рузил враз з кладом гей Выбач землице Том як
потурнак невірний світами пішол Тебе лисил рідна Я думал што м бідний
і голий як лазар Світ мя заманил талярами Коли мі вітер в
очы загнал тугу і слезу нагнал Слену гірку як моря вода Я
знал уж што м Тя продал Марно Не найду другой такой де
бы мі потік черкал ліс шуміл камін чеберкал рідном бесідом Де очы
не зверну де не піду тамтінт твоіх вертів іде моім слідом Небом
захмареным тягне споминал токат проклинат гей сейкы гей моі складом гей Не
зато вернул земле што м з кырвю выплювал груди не зато Лем
зато што м Тя любил то болю любил Пребач мамич Нерозумной дітины
рубач на дний моє поколіня што птак кохало твоі верхы што п
так як я кохало купу каміня Гей сте іл гей ружыл гей
І погнал тідо сейкы з пладом з душом на ципігах Туман очы
розмареных моіх вслід за дідом Стелил з мужку бліл Аж крыл мороком
што го николи свитанок не двият замер в днешньости замінил в купу
каміня дідове поколіня
