Радийочытальня #68 - 2021 05 28, Освіта
Еп. 68

Радийочытальня #68 - 2021 05 28, Освіта

•

Опис епізоду

Odcinek poświęcony jest oświacie i przypomina postać lemkowskiej nauczycielki oraz działaczki Aleksandry Wisłockiej. Opisuje jej drogę zawodową, trudności związane z pochodzeniem, pracę w szkołach oraz tragiczną śmierć z rąk Niemców, a także nadanie jej imienia szkole w Gładyszowie.

Автоматычна транскрипция

Чытаня то найліпша забава яку выдумали собі люде Чытаня то подорож котра
ниґда ся не кінчыт долга ба вічна подорож в часі котрой стаєме
ся лагіднійшы мельшы і барже чловечы То чытат книжкы жыє два разы
радийо чытаня Кыша пез книжок єст як тілопез душы Думам то чытам
чытам то єм Книжкы сут товариством котре собі чловек сам добера Добрыден
Витаме Вас нашу дорогу слухача і сердечні просиме на <unk> одтинок авдициі
радийо чытальня в якым будеме бесідувати о освіті Спомнеме і лемківску героіню
учытельку Александру Віслоцку Александра Віслоцка вродила ся <unk> мая <unk> р Ждыны
Была дівком учытелів Анны і Алексия Жытя Александры было тяжкє зо взгляду
на тото жедыня і околичны села были в часі І світовой Войны
фронтовыма селами а няня забрали до Талергофу До основной школы Александра ходила
в Ганчові Пак зо свойом сестром Югаском вчыла ся в учытельскій семінариі
в Ґорлицях По скінчыню наукы не мала сталого місця затрудніня головні зо
взгляду на своє лемківскє походжыня Вчыла в школа в Климківці Боднарці Святкові
Великій Орихалді Людчы Коло Ясла Квятони і Радоцині Перший раз остала арештувана
през гітлеровців <unk> червця <unk> рока В Вязниці в Яслі пересідила <unk>
місяци Пак <unk> вересня <unk> р остала заперта в Ясєльской Бурсі де
Ґеста поутворило Вязницю Оскаржено єй о діяня проти Німцям <unk> вересня <unk>
р згынула страшливом смертю Розшарпали єй специяльні перешколены до того гітлерівскы псы
Правдоподібні остала похоронена на жыдівскым цмонтери в Яслі але місце могылы не
єст знане Судба брата Александры світлого чловека і учытеля Мирослава Віслоцкого была
барз подібна Згынул пару дни скорше <unk> вересня <unk> р <unk> мая
<unk> р В школі в Ґладышові офіцийні надано імено Александры Віслоцкой лемківской
патріоткы і діячкы Было то можливе головні завдякы товдышньому директорови Романови Мадзулі
Послухайме як в листі до директора Мадзулі споминат Александру Віслоцку Ґорлицкій Бурсак
Петро Феціца Вельце шановны пане директоже Выражам голд і найґлыбше подякуваня пану
директорови в звязку з присвоєньом Школе подставой в Ґладышові ім Александры Віслоцкій
Єст то ґест на котрий Лемкове очывали десяткі лят Нех патронка Школы
подставовой в Ґладышові причыня ся до выховываня діті і млодежы в духу
правды приязні і службы добру оґульному В залончыню вспомніє в котрым підкрислям
те моменты з жытя патронкі о котрых не писалем в артикулах Александра
Віслоцка по укончыню Семінариюм Научытельского в Ґорлицах в <unk> р перебывала у
родіцу в научытелі в Ганчовій В тым часі насілял ся в Польсце
велькій кризис господарчы О якомкольвік посаде а предешыткым на учытельском было барзо
трудно Для родіна Віслоцкіх была пунктом однесєня Мажы лем бы так як
діті Віслоцкій Александра мала єщы сєстры Йоанны і двох молодшых браті Мірослава
і Родьона Достат ся о ґімназийом в Ґорлицях Хотяж тігло о тым
мыслялам а навет модлі лем ся Здавал лем собі справы же в
мойой ситуациі хлопця вєйскєґо з бідний навет на учестны варункы вейскій родіны
єст то без цуду неможливе І такій цуд власні надшыл В Ґорлицах
в овым часі взновіла свойом діяльност Руска Бурса Члонкєм зажонду бурсы был
власні ойтец Саші Так здробняле волано Александре Алексий Віслоцкій Од нього отримал
лем першый сиґнал цо до шансы выізду до Ґорлиц на дальшом наукы
До бурсы приймувано був власне такых бідных вейскых хлопцюв абы уможливіть ім
дальшом наукым в Ґорлицях в ґімназиюм ім Марціна Кромера В тым моменті
вкрача в моє жытя Александра Віслоцка Постановля зробит вшытко со в єй
варунках можливе абы м муґ далей континуувать наукы в Ґорлицях чыні стараня
в кєровництві школы Повшехной в Ґорлицях о приятя мі до <unk> клясы
Клясы низше не входіли в рахубам зо взгляду на муй вік Малем
юж вте шестнасте лят Дирекция школы на усільном просьбом в Сашці зґаджа
ся принять мне до <unk> клясы без еґзаміну Застриженьом єднаже же мушал
ся выказать знайомостьом языка німецкого з закля ресу <unk> і клясы Очывістє
Сашця без ваганя подиймує ся приготовать мні з того языка в тягу
кільку вісенных місяци р Драматиз мойой ситуациі єднакше не кончыт ся Я
яко наймодше діцко в родіні полні лем обовязкі пастуха Цодєнні рано і
пополудню выходілам з бидлам на пасвіско в Ґуры около два кілометры од
забудовань войскій Никт вроджіня не муг м тым заступить Затем час котры
могли мем посвячіть на леґци то был ранек перед в сходом сонця
Сашця і ту не одмавлям мі свойой безценной помоцы Цодєнні встає о
<unk> <unk> годі абы одбыть земном лекци Робі то вшытко не лічоц
на жадне гонорариюм Бо од моіх бідных родіцув чеґо можна было очыкувать
Приготувала мі добре В червцу без труду здаєм еґзамін з языка Нємецкого
єст дам приєнты до Школы повшехней в Ґорлицях Уконченє школы повшехней было
варункєм старань о приєнця до ґімназиюм в Ґорлицях Варунок сполні лем Здавам
до ґімназиюм В треалізує ся моє найвякше маженя жытьове В <unk> р
здає матуре а по войні кончым право на університеті Яґільоньскым в Кракові
Як выника з повысшого Моє выкшталце завдячам ґлувня Александже Віслоцкій Єй граничой
з богатерством поставі Александра Віслоцка уж в тым часі стартує з посланництвом
Служыт людьом в жытю звлаща людьом бідным і покшывдзоным Кєде врешт отримала
можливост выконуваня заводу Научыльского єст прижуцана до ружных шкул і місцовости Кримку
Беднарка Свкова Велька Любча Коло Ясла Квятонь Радоцина Ма трудности з екзаміном
кваліфікацийным Наразіла ся бо в часі конференций на учытельскій упомняла ся о
язык рускій в школах лемковскых Александра Віслоцка была незвыкле скромна і безпосредня
в цодзєнных контактах з простыми людзми Ниґы не давала одчуть же єст
кымсь высшым ружньоцым ся од своіх розмувцув Была завше отверта для інных
люді Спішыла з каждым родаєм помоцы приношонц Ульґы тым ктружы терпіли з
якійого кольвік поводу Сродовиско в Вєйскій становіла як бы осродок вокул котрого
громаділи ся хлопцы і дівчата а і старші люде пелном ґарсьом чырпали
з єй богатой особовости Помагала тіж своій мамі Анні Віслоцкій в діяльности
культурально <unk>eo М ін в приготовиваню штукі сценічной вертеп в Карпатах чы
віфлеємска ніч Активност і динамізм то дальше цехы выружняюце Александре Віслоцко Не
зносіла бірности В тягу єдного року свой працы на учытельскій в Радоцині
потрафіла орґанізацийні приготоват цалом вязь до валькы з гітлерівскым окупантом о вольност
о вызволені краю В справах засадничых была принципіяльна Кєди приіхала в <unk>
року до Радоцины поліция абы єм арештувать Александра міла можливост утєчкі перезграници
Цала людност Радоцины не вылончынь стражы гранічной барз єм любіла і готова
была помоц в зорґанізуваню утєчкі Оджуціла т можливіст Найвідочній уж знала же
в ситуациі кєди інні люде достаю ся в р р ренце Ґестапо
она не може ухылят ся од тего льосу люб призначыня Шла през
жытя чынонц добро і правдом бы вконцу зложыт своє молоде жытє в
офіжы тым ідеалом і вартостьом З належытым шацункєм маґістер Пьотр Феці Краку
<unk> мая <unk> року В архіві основной школы ім Александры Віслоцкой в
Ґладушові находит ся вельо споминів учеників той вынятковой учытелькы Вшыткы споминают єй
барз тепло і з великом пошаном так як найчастійше споминаме учытелів котры
навчыли нас чытати і писати Перший учытель Спомнул єм єден давний ден
Перший раз в жытю переступил єм поріг школы вшытко виділо ся мі
чудне і незвычайне Велика клясова таблиця блищача під сонечным проміньом біла скрипляча
крейда лавкы што пахли свіжом фарбом Аж і звукы дзвонка тырвожны і
перенимаючы Учытель ввошол до клясы з пакунком книжок під пахом Кєд бы
вычули з яком радістю мы взяли ся кричати Учытель буде роздавал нам
книжечкы Хоц сме добрі знали же кажде з нас достане книжку мы
были нетерплячы Кортіло гульнути ґучытельови і вырвати му книжкы з рук Учытель
роздавал книжкы за порядком Зачал од першого шору і на каждій лавці
клал по дві книжкы Діти хапали іх жадібно Такой зачынали чытати і
милувати ся малюнками А я сідил в остатній лавці і страждал Серце
ся мі толкло і аж єм ся здушыл од пережываня Зараз зараз
гварил єм до себе зараз ді деряд І нам я і я
мал буду свою книжку Адде і учытель підышол до мойой лавкы і
зложыл книжку Єдну на двох Мій товариш Максим одраз потяг книжку ґу
собі Учытель проговарил єдному з вас не старчыло книжкы днеска будете вчути
ся з єдной а заран іщы принесу Максим тримал книжку перед собом
а мі так ся хтіло переложыти єй на свою половину Зімал єм
заскоряний хырбат і потягнул Максим міцно тримал обома руками Якій сей момент
мы молчачы штурхали ся віктями намагаючы ся одобрати єден другому пальці од
книжкы покал учытель не повіл сурово Ано дайте ту книжку Він взял
ю і зложыл посередині лавкы як раз помедже нами От так і
чытайте Думам же ся не посварите Тоты спокійны слова были для мене
як кляпс якым нещестливым прибытым чул єм ся в тоту хвилю Непрошены
слезы надишли мі до очы і закапали на білу окладинку Ты здає
ся хочеш ю зопсути з поважным лицьом повіл Максим і потягнул книжку
на свою половину І ту не втримал єм ся і заплакал Стыдал
єм ся своіх слез але нич єм не міг зо собом вдіяти
Зложывшы голову на лавку ревал єм як дівчатиско пак почул єм як
хтоси гласкат ня по волосю і двигнул єм голову Учытель тримал перед
моім носом книжку Бос тоту книжку даю ти власну прогварил учытель і
усміхнувши ся додал Я уж якоси обыйду ся днеска без книжкы В
моменті высхли мі слезы Обома руками вхопил єм чудову новісю книжку в
шерудячій окладинці Кілько раз того дня перевертал єм карткы од початку до
кінця Каждий образок каждий найменший малюнок виділ ся полний глубокого змісту Міг
єм перезерати годинами Од того часу минуло дуже років По тій першій
книжці прочытал єм барз дуже інчых книжок і по тым учытелю мал
єм вельох інчых учытели Та вшытко єдно жадна книжка не годна заняти
в моім серци місця Букваря І ниякій учытель не зотрес мойой памяти
образы чловека котрий першы раз дал мі до рукы книжку і навчыл
чытати за Кубряновом Чытала Олена Дуць Знаня в жытю чловека сут барз
помічны Чым веце річы познаме тым барже інтересує нас світ і його
таємниці Вывчены люде найчастійше сут шануваны през інчых Вчыти ся треба уж
од наймолодшых років В першій клясі а навет уж в передшколю діти
вчат ся систематичности і одповідальности Александер Тугнович Мамко куп мі книжку Мамко
мамко куп мі книжку тинту папір і табличку Бо я піду ту
школу Вчыте ся доволи Повітают же во школі діти знают добру волю
Знают красні співати Чест каждому дати Я бы м вшытко хотіл знати
і честну ся справувати Куп мі мамо книжечку хоц тим таку маленьку
Чытала Піл як опец Ученикы в школі переводят по пару годин денні
Там завязуют ся ріжны реляциі Послухайме оповіданя о дружбі двох хлопців з
єдной клясы Васильова одплата Юрко і Василь были сой приятеле Сідили они
в школі в єдній ловці обаходили враз до школы і враз Домів
ся вертали Василь был тихой натуры спокійний а Юлько Горячыл запалювал ся
про найменьшу дрібницю та Василь знал стримати похамувати свого приятеля коли він
выбухал гнівом Того же дня Юрко был барз несправедливий сопротив товариша Зачал
вадити ся з ним неслушні на тілько же вазль ся застопорчыл Звата
закінчыла ся тым же Юрко вдарил Василя в груди Слезы потекли Васильови
з очы почул великій жаль до свого друга тым більший што свідками
было дуже діти Вшыткы виділи як Юрко штуркнул Василя в горуды Заганьбулений
пішол в асельдомів Чым дале думал над том пригодом тым барже стискало
му серце больом Не чул болю од того удару в груды Але
горіл од ганьбы же тако приятель понижыл пред товаришами зачала ся пробуджати
в його серци звізд чул же не лишыт таку потупу без одповіди
Мало буде розийти ся не сходити ся і не бесідувати о ним
більше треба одпалити якы заслужыл Лем іщы не знал як окрем того
помстити ся за тоту зневагу хоц знал же не перепустит му Сідил
при облаку і позерал на загороду і диво предивне не мал в
душы спокою виділо ся му же зробил якій ся підледіло Неждано пролятіла
му думка А кєд бы м так походил ся з ним За
смівок радости заграл му на лици та нараз захмурило ся му чоло
бо подумал Аж што повідят на сесе моі товаришы будут ся сміяти
з мене назвуд мя страгопудом В нас іщы нихто покривджений не подал
перший рукы на сходу переважно оддавал або хоц лем чекал же го
перепросят Хлопці повідят же настрашыл єм ся Юркового пястука Сідил так і
не знал што робити В його душы моцували ся зо собом желаня
злагоды з Юрком ганьба пред товаришами і страх перед іх смішками Страхопут
то найбільша потупа Фурт звучало му в угах слово страго пут страго
пут страо пут І коли так пасувал ся зо собом же што
робити нова думка пришла му до головы Зорвал ся на ногы і
зкричал голос А кєд ся Непокою страху перед смішками та не буду
страхопут Вылетіл з хыжы просто до Юрка як переходил чераз выхін до
іх саду іщы ся дакус завагал та нараз гоном позкочыл і уж
стоял перед Юрком Не чудуй ся хварит Юркови же я пришол до
Тебе але видиш хочу просити отя одпущыня за мою вину Не серд
ся же роззлос єм тя на тілько што єсм ня вдарил Юрко
почервеніл і ледве годен был выдосути зо себе пару слів то то
то я То я винен повіл держачым голосом мі было просити перебачыня
од Тебе Хлопці стояли даякій часик єден напротив другого молчачы і не
позерали сой в очы аж ту взяли ся вы рамена і з
слезами ім заблищали очы Обняли ся щыро і зачали бесідувати медже собом
як все бавили ся до вечера а пак одпровадил Юрко Василя домів
Василь чул ся барз щестливий того дня Чытала Моніка Тылявска Александер Духнович
велику надію народа виділ в молодых Дбаючы о чыстоту мудріст і честніст
догнеска вчыт молодых пошаны для рідной землі культуры і істориі Послухайме короткого
фраґменту драмы Добродійніст горує над богатством Александер Духнович Добродійніст горує над богатством
Слезы течут чловекови кєд видит тілько чеснот так вельо духовых сил невинных
простых діточок О якє то щестя для чловека школа Як там дух
серце і мысель посвітят ся Бо порівнайме школяряря з інчым невченым хлопцьом
О яка медже нима ріжниця гейбы медже голубом а Астрябом Шкільны діти
старают ся працувати робити а лінивы пецухы лем бігают літают і вдячнійше
по жебрах підут як роботу приймут Тобы то подумал перед десятьома роками
же єдна дітина забавляюча ся через літо <unk> златых може собі заробити
Кому бы пришло на розум же за грибы ягоды лишнакы черешні косычкы
єдна дітина себе одіти іщы грошы зашпарувати годна А при тым як
доброго і щырого серця сут школяры Богого жебрака як вдячно як щыро
як радісно споможут і щыром наремністю пожалуют О Давно в нас того
не чувано Давно діти бігали все лем іграли ся каміньом метали В
поли пастухами были там сваволили рішыли кляли Єдно од другого вчыло ся
шкарадно бесідувати красти шкоду робити словом Давно діти росли як бидлята як
дикы люда А бога мало познавали і прото выросли як дерева і
безчестны люде ся з них стали Гірше од тых про котрых праведний
Бог світ потопом загладил А тепер Аж душа радує ся кєд видит
просвічену вчену дітину як она знає чести дати людям Як знає пожалувати
худобного як відця матір честувати і вспомагати словом Жыє і росне Богу
на славу людям на гідніст і собі на корист О Боже помож
жебы наш нарід дізріл тото добро і не жалувал маленькой оной платні
за котру інчым вченым народам може ся зрівнати Чытала Барвара Дуць Не
все был так добрий доступ до наукы як гнеска Діти тяжко робили
помагали своім родичам на ґаздівці зато не вшыткы ходили до школы Од
наймолодшых років наганяны были до пашыня гусы або худобы Послухайме як о
пашыню коров співат кучерка адма не буду даты Мудрых люди псяди шануют
ани вывченых глупых лем высмівают Коли наука не была іщы обовязкова для
вшыткых буды теле нагваряли Русинів до того жебы посылати своі діти до
шкіл З помочом літературы переказували людям правду же мудры люде веце вартают
Уч ся моє дітя Діточкы так як квіточкы роснут розквитают а во
школі все поволи розум розвивают Каждий чловек од дітинства должен ся учыти
працувати честно жыти злого ся хранити Вы діточкы як пчолочкы школу нащывляйте
Пчолы меду вымудрости Во школі глядайте пчолы назбера ют меду Мают што
хыжыти В школи зас мудрости чести науцят ся діти Там во школі
розумовы Отворят ся очы Мудрий чловек за все в світі зна собі
помочы Мудрого чловека всяди в учтивости мают а глупого неукого всяди высмівают
чытала Віктория Тилявска О значыню наукы в жытю чловека дуже писал учытель
Іван Русенко Повины сме ся вчути так як інчы народы так жебы
мати своіх вывченых представників якы будут могли репрезентувати нас в світі і
бороти ся о нашы права Іван Русенко учте ся руснакы Учте ся
учте руснакы Як інчы стят ся народы будем і ми мате своіх
ученых деколе Та і нам треба буде дакого делеґата Штобы пошанували люде
нашого брата Штобы сме ся не крыли другым людям за плечы Лем
наперед ся пхали як де треба што речы чытала Аня Джомба Люде
котры ся не вчат легко дают ся ошукати інчым а біда часто
зазерат ім в очы Іван Русенко треба нам наукы Хоц маме кріпкы
рукы хоц маме добре стравя Без школы без наукы мудрійшы нас задавят
Бо хоц голову маме і мозок в тій голові то ми не
понимаме Што о нас дахто повіст Бо хоц і очы маме Видиме
як сонце світит Лем вшыткого як другы не можеме видіти Мы лем
гора чуєме бо серце маме в груды Лем того горя нихто николи
чути не буде Хто нам другом хто врахом мы каждому вірили На
мотузку нас веле свойой не мали мы ціли І мы все біды
холы Одмаме кліпкы рукы Бо ніт в нас свойой школы І свойой
нід наукы чытала Павлина Смеречняк Послухайме іщы єдного русинкового верша в якым
учытель нагварят нас до роботы над собом На тот раз в музичній
обробці Мы бідны уздіі да праді да то духом хоц будме бога
ти І чести не дай мез до пта а віри не зломит
нам бій чести не дай мез до птага ти а віри не
зломит нам бій Митем Ни так варят не легемк треба ґусонцю нам
ііти Бо сонце і для нас за свій гідит не будме все
вколо по темкы бо сонце і для нас за свій Гітит не
будме все вколо потем Мы слабы як гача до пугу га то
одружно ся берме до дііла і буде в нас догора з міцци
гіла лем треба спомоци друг другу і буде в нас дораз міци
лем треба спомоци друг другу Нас мало то єдну грома ду всі
Ходме і смо трме до кого дис трима очами сокого Хто з
нами в раз іде хто зами Хто з нами в раз іде
хто за Ми мягкы так гварят як лигы нагаритуйме ся вситкы на
гру пламени наукы тру і стузат внед наша роди плямени наукы істузат
внед наша роди Вчыме ся ціле жытя вшыткы досвідчыня люде якых стрічаме
можут влияти на наше розвития Іван Русенко треба нам школы Ваньо Березина
наш Лемко повідат што світ то єст школа А учытель біда Я
зас на то повім Березино друже Же той бідной школы маме уж
за дуже Преця тота біда Долший час нас учыт І свойом науком
мало не замучыт Хоц нас того вчыла Все сме самы такы Як
і прадвіками руснакы бідакы чытала Клявдиядичко Школьны часы лишают ся в памяти
на все Першых учытелів ілюстрациі з букваря і першы книжкы запамятуєме до
кінця жытя і час од часу вертаме до них воспоминах Смерт і
жена од Бога <unk> година выбила на зыґарях вшыткых пештаньскых веж свист
машыны прошыбнул повітря штурман спер ся на своім колесі шыфа подала ся
горі Дунайом Дивне почутя опанувало мном коли перший раз пустил єм ся
в дорогу з шыфом Одвернул єм очы од амфітеатральні розміщеной буды і
од поблискуючого златом даху цисарской палаты котрий розсвітлений червеным проміньом заходячого сонця
осліплял мя Опер єм ся о поруча покладу Смотрил безмыслі на синіфалі
Дунаю Ніт не безмыслі то лем смутне занятя губ така А я
підсвідомо думал Пришло мі на мысель дивне шкільне заданя в котрым професор
казал порівнати чловече жытя з ріком як то тяжко приходило мі товды
найти такє порівнаня а як же легко днес Од тече жытя якы
ріка Гей бы і тот Дунай в границях природных або вытыченых силом
людскых рук то скоро то повільні то бурливо то спокійні Чым ближе
джерела молодости тым ріка быстрійша вода яснійша до чыста так як в
ясны дни молодости Чым ниже течыню ріка повільнійша вода каламутнійша видимий образ
дозрілого мужчыны з безконечныма старунками ци мрачной невеселой старосты Якісе прихнобліня мі
опанувало посмотрил єм попри собі На покладі бавили ся діти Щестливы діти
Они не предчувают што на долга прийде ся ім бороти зо сфалюваном
стихійом жытя Коли то нераз тяжко зыбыхнут гейбы тота шыфа котрой машына
ся задигує жебы перебороти міцне течыня Дунаю І я мимовільні припомнул сой
ясны дни мойого дітинства по котрым слідувало уж меньше безклопітне жытя і
моі думкы сперли ся в єдным конкретным місци Пришол мі на мысель
старий учытель першой реальной клясы в Новым місті звал ся грабанюк был
лысий і щербатий Тоты два тілесны недостаткы видимо чынили го старым В
своій трудній професиі мал він неєдну нагоду торгати сой з головы волося
і розгризати тверды оріхы Был педаґогом особливого роду нияк не тримал ся
інструкций наложеных учытелям товдышньом властю а был сам для себе інструкцийом і
сумлінным выполнительом той же Зачынал свою науку молитвом і розґом Розґом і
молитвом кінчыл лекциі Зрозуміле што мы діти меньше перенимали ся тым жебы
мати хосен з лекций почтивого дідуся як тым жебы даякым небуд способом
выкрутити ся втечы од його кары ци як він сам повідал од
його відцівского благословліня Пришол мі на мысель і єден товариш з котрым
мы сідили в тій самій лавці Під лавком крім <unk> же грали
в карты в так званого дурака Не знам барже траґікомічной ситуациі понад
тоту коли учытель приімал нас на тій розрыл Одту єден з другым
розказал строго дідусь Клад ся ту не на моіх колінах бо так
лем люблячий отец свою дітину карат а на кресло як найгірший негідник
Я не винуватий він мене нахварил оправдувал єм ся вказуючы на мого
партнера Ніт він перебыл мій товариш забезпечаючо зімавшый ся за нижню част
тіла котра неминучо перезначена была на дознаня болю Чом він звідал учытель
Він він він він він він він він він він він винуватий
бо Циґанул мя в картах а я по даремници остал дураком Выпалил
торжествуючо же нашол для себе оправданя Не смійте ся діти не рахуют
за гріх саме зле діло але невыкарене його сполніня Ток потягнул дідусь
обернувшы ся ґумі Так не знал єм же Ты Штефан такій урвіш
молчал єм розуміючы свою провину Но тый Роман будеш даколисі ощынником бо
терпеливый єст на всякы кривды і нераз дураком останеш А ты Штефан
будеш або купцьом або адукатом ты за вчашу вчыш ся выкорыстувати добродушніст
люди та наразі клад ся на кресло А ти роман приложыш му
пят розок Против такого наказу не было рекурсу Роман вычыслил мі докладні
<unk> розок та дякувати му были они так легкы же чул єм
іх як вкушыня комарів А тепер клат ся ти Роман аж Штефан
вынагородит Тобі повіл учытель Такій рід взаімного караня ся винуватых вызначал він
коли был в гуморі Я послухал без найменшого спротивліня і послухал ліпше
як треба было ведений якісом незнаном злобом Не жалувал єм рукы і
з цілом силом вымірял удары так што Роман при чыслі пят на
голос заплакал Ти нечестний повіл по школі Домя Чом зачудувал єм Я
тебе щадил а ты Тот докір застидал мія по уха Я зрозуміл
же поступил єм негарді нечестно і щыро зо слезами просил єм прощыня
зимого приятеля де некотры особливі наймолодшы ученикы барз люблят ходити до школы
озерати своі книжкы і шкільны приборы а своіх учытелів памятают до кінця
жытя Часто наймолодшы рокы основной школы сут наймильшыма в жытю чловека без
старунків і проблемів Нестор репела Ой вчыйте ся діти Ой вчыйте ся
діти бо вчыти ся треба Чыйте ся Бо зле єст коли розум
спит Як хліба для жытя так наукы треба Бо барз етернистий без
наукы світ Ой вчыйте ся діти бо світ то не мати Не
возме на рукы не попестит ніт Найти в ним дорогу тот лем
потрафит Хто придбат науку хто вчыл ся як слід Ой вчыйте ся
діти што бы горды з вас были Вашы вітці діды І тот
рідний край Бы сте Лемковину рідну розмаіли як красит природу наш чудовий
май Ой вчыйте ся діти бо вчыти ся треба жебы легкій сытий
Добрий был ваш світ Засіяна вами найтучніє нивка Най вам діти квитне
тот ваш світ як квіт чытала Олена Дуць Дякуєме за увагу заохочаме
до слуханя нашого проґраму розвияня ся і пошыряня своіх горизонтів ага Васил
ціле жытя Мычого Лем в Баниці Радмісяций со на ярмарк в Крениці
твердий то был Лемко Вшыткы о ним знали Хлопы перед міслі капелюх
знимали Жыл собі спокійні в своім рідным краю і был того певний
же жыє як враіл Най бы бортакы то памятают же на цілым
світі насе поважают і жебы ся хтіли нашого навчыти але ґыбор такы
не хочут радити Европейска Уня меншы попере дале поза чужы мерця фурт
роззера треба нам зачати своє шанувати бо зараз не буде ужо чым
співати раз ся притрафило нещастя в родині басиль поіхал на погріб в
Любіні Вшыткы си думали же там кус посідит і ціл по церві
роди одведит Але скоро вернул і з той подорозы ниґда там не
піду повіл вера Боже Зачкі Бордакы тото памятают же на цілым світі
наше поважают і жебы ся хтіли носого навчыти але дні бордакы не
хоцут радити Европейска Уня меншыны по ра дале поза чужы берця фурт
роззера треба вам зачати своє шанувати бо зараз не буде уж о
чым співати Василь вшыткым повіл же гын ся злі діє праві каждый
Лемко з Заходу дуріє Нова Модра тепер вшыткых преонацат і насы молоды
барз ся там полячат стары тіж ся ганьблят по свому радити Василь
не міг того нияк зрозуміти Маті Бордакы товды памятают же на цілым
світі нарожают і жебы ся хтіли нашого навчыти а лемкы Бордакы не
хочут радити Европейска Уня меншыны попере дале поза чужы менця Фурд Роззера
треба нам зачати своє шанувати бо зараз не буде іжы чужы ба
Нашсі бур такы тото памятают же на цілым світі поважают Мы жебы
ся хы нашого рочытя алекы бурдакы не хочу градити Европска Унія меншыны
попера далеко за Чужым ся Фурзера Треба нам зачати своє жалювати бо
зараз не будужы тіж співати Наш бур такы товто памятают же на
цілым світі наше порозою дебы ся хыли вашорочыти але кыбы такы не
хочу радити Европейска Унія меншы попера малеко за чужы ляця будрозера треба
вам зачати своє ся думати бо зараз не буде уж вызвій Влаті