Odcinek „Radio czytelnia #69“ poświęcono tematowi snu, snów i zasypiania. Czytane są w nim różne teksty, w tym wiersze, opowiadania i kołysanka, z wyraźnym lemkowskim tłem oraz motywem tęsknoty za rodzinną ziemią.
Автоматычна транскрипция
Чытаня то найліпша забава яку выдумали собі люде Чытаня то подорож котра
ниґда ся не кінчыт долга ба вічна подорож в часі котрой стаєме
ся лагіднійшы мильшы і барже чловечы То чытат книжкы жыє два разы
Радийо чытальня Кыша пес книжок єст як тіло без душы Думам то
чытам чытам то єм Книжкы сут товариством котре собі чловек сам доберат
Дай Боже добры ден Витаме вас сердечні дорогы радийо слухача і просиме
на <unk> одтинок проґраму Радийо чытальня Днеска прочытаме пару текстів в котрых
явит ся тема спаня Сон тішыт ся заінтересуваньом літератів асоциює ся з
одпочынком спокойом красом Але ци лем Часом може быти неспокойом або навет
кошмаром Спати кладеме ся вечером коли по цілым дни треба одпочати Василь
Хомек вечер Злученый вечер люг на кетчару Закурил файкы задримал знами Ас
фалькы іст кре знаціли неба заблищале звіздами Чытала Софія Рытковска Колисковы пісні
лишают ся в серце на ціле жытя Будуют реляциі з родичами од
першых хвиль вытишают помагают вснути але тіж розвияют Роля тых пісні єст
неоцінена Колысанка може приберати ріжны формы мельодийного нучыня або співаня улюбленых пісні
І мы маме ґрупу колыцковых пісні Запрашаме до выслуханя єдной з них
буде то лемківска колыцкова прекрасні заспівана през ансамбль Лемковина зо Львова В
выселеным Лемкам Горы фурт не сходили з думкы Являли ся навет во
сні Запрашаме до выслуханя двох вершів Несторо Репелы в котрых оповідат о
своіх снах Нестор репела дорогий мі Мій єст дорогий шум лісовий громе
блискавец в ночний час зо сходом сонця дещы полівны што до кісточок
мучыли нас мі єст дорогый край карпатскій як зо тым вшыткым што
ся в ним ма мі єст дорогый край лемківскій і всего виджу
в моіх снах чытала Ганця Міхаловска Несты рипила сниют ся мі Сниют
ся мі нашы горы деш бы ся не снили Мени мама там
малого Бавили пестили і просили сам я Бога жебы м щестя достал
жебы м правдо жыл і віром та чловеком зостал Сниют ся мі
нашы горы де ж бы ся не снили Мене баба там малого
байочок навчыли і казали мі дознати же байка то правда жей си
з нима мі внучачку буде в шытю славным Сниют ся мі нашы
горы Деш бы ся не снили Мени дідо там малого ходити навчыли
І казали мі літати бы м ся не застоял Та бым правдом
жыл і віром і за них все стоял Сниют ся мі нашы
горы деш бы ся не снили мен няньо там малого за рукы
водили і казали мі любити рідны міста нашы хоц бы якы трудны
были в сітю нашы часы Лісы моі Ялецьове і Буковира єй Білцарево
рідне село милий ти мій краю Чытал яковтутко Подібні як Нестор репела
за рідном земльом тужыло вельо Лемків не лем тых выселеных на радяньску
Украіну Просиме о выслуханя оповіданя Семана Мадзеляна Семан Мадзелян быча покута фраґмент
Кілько то юж раз снила ся мі тота гора од <unk> р
то не памятам Але знам же веце раз як прожытых років на
чужыні Звычайна гора як поздолжна окропечна копа сіна літом зелена осеньом і
зимом кус поруділа з велькыма плахтами білых полян З єй товды лысого
вершка потепер вшыткы поляны засаджены лісом добрі видно было далеко на сході
мурувану церков в ізбах а на полудни синів Долгій гырбет Криницкой Яворины
На заході зас як на долони видно было Новый Санч і далеко
кус на полудньовый захід блищали контуры скалистых татрів На пілночы під самым
єй порогом дримало старенне місточко Ґрибів з його непропорцийного величавым рынком костелом
і зараз в його сусідстві як бы в його тіны Красувала ся
трибанна церковця східнього обряду видно было одталь дуже так лемківскых як і
ляцкых сіл розположеных по долинах і горах того мальовничого реґіону Може Зато
полюбил єм тоту гору же уж в дітинстві наш учытель Михайло Хуцалюк
водил нас ту на сам вершок на прохульку і справляли сме ту
незабыты хаівкы А може зато же як єм уж підріс то возил
єм одталь тяжкє букове дерево А може прото же пас єм ту
коровы і збахнул вшыткы таємниці той чудовой горы Знал єм же в
Чорным Лісі єст царство малин і Черниц але рыбату не найдеш Зато
в дубовій долині по дощах зберай іх кілько занесеш Знал єм де
мают своі норы лисы борсукы знал єм в котрых дуплях водят ся
жолны пугачы ловіркы ци інчы лісовы мешканці Я знал адже о дикых
пчолах высоко в очку старой ялиці гасил єм спраху в крыщальным джерелі
на быці покуті Што повідали стары люде же хто єй буде часто
пил мусит одыйти на чужыну Но і так ся стало Остал ся
лем сон чытала Моніка Тылявска Сон то одпочынок для тіла і духа
Коли не можна вснути чловек єс фурт змучений Кєд маме даякы старункы
чымси ся трапиме то найчастійше перекладат ся то на якіст сну Послухайме
пісні написаной на слова нашого ґорлицкого бурсака Івана Жолема уж ся мі
наснит рін над потоком і гусинан і ґел ґотливи уж самі неснят
то полі Высокы над хыжом мойом сигырот ливо уж ся мін не
снят камінны урвиска і гірискы зелены убоці уж ся мін не снят
дале кігідлискы Карпатскій замряный ночы уж ся мін не снит же фирдей
задерат До хмары высоку версину і смутно як отец асий ном позерат
За мном асту вукы райну уж ся мі не снит щестливу годину
рідний край што з мі дал гоже уж ся мі не снит
моя вековина Бо спати уж про ню не мог Часом в ночы
можут нас переслідувати даякы страхы або кошмары Саня тыркайвы маму на высні
Бесідує ніч Чорна як цма смола плячо уж моє приліхат жухра цмута
Полькат воздух сухій і пілнічна година дуркат та ламле ся круг На
памят хоч на дражка і цифруваний світ вшыток тот смутний світ вутены
ся скрадат цифрувана Мамуна красна І сну хвилькы глядам до якысого другого
світа попадам і ту гійбы на памят тідюр збивам лед і образ
чырам на загороду якесу замерзнену Німу Она танцувала німа на мурі о
пізній якысий годині Забавляньом своімя опила Слово єм не вырекла а она
знала же ємю виділа Здогадуваня ци небо даку злекувало Хпал величезний тяжкій
тягар Оно знала же єм ся скорыла та тін мя тота і
до сну привела Так ся продолжат по ночах забалюваня І зас ся
зближат она Мамуна Красна і зас вандрую як на памят і сну
хвилинкы глядам ды якісого другого світа чытала Моніка Тылявска Сны можут быти
абсуртальны або смішны Послухайме што признало ся Максимови з верша Волчыско Нестор
репела Волчыско Іде Максим пяний з шынку а на дворі ліє Але
в него гунька нова та ся нич не діє Іде си так
і палицьом покус ся підперат бо ся псякіст болотиско на кєрпці оберат
Сховал бы ся підядловец кєд ся вечеріє з рештом йому в гуни
тепло най си там ліє Добрі же палецю має не буде ся
боял Хоц бы дахто за деревом ци за кряком стоял Іде далі
уж ся змеркло уж тьма наступила Дома чекат го вечеря може уж
выстила Мыслициі кусцьок ногы взял спірше тягати Бо ся штосиму за кряка
яло вказувати Аж і чує тріщат крякы блищат волчы очы а тым
часом дішол Максим такой до убочы Уж до села недалеко хє бы
даяк прити Іж в страху ся му не хце ни істины пити
Іде Максим а волк збоку Уж очы не спущат Максимиско уж не
може покус до ґач пущат Уж лем єден скок одділял лолка од
Максима одкрыл очы а бодай то на ним перина І лежыт на
постели як і каждой ночы Ниґде не был ани в шынку ани
на вбочы далі пізріл на припецок Там котеско сідил і своіма очысками
за Максимом слідил Описы снів являют ся тіж в музичній творчости Послухайме
єдной з такых сонных співанок Уга і чра річку яжа пришолбли язала
Дримай медиля меде дай дочку пєты хоча шматыта і тривал режатну а
мі тоді достердень катіл выріла я його мед катешком буде його батка
да Жебы його мати не крича до я його дозайрачні взяла бы
ресла на себе но очысла йому його правы Як єм його ручайкы
стискал дода його выгляда цілува його мати не бовайте то вшытко правда
Бозайдочка і прадічка дома штом співа лашытко ся ні з ним Лемкови
старци дай ні пило штом співа лашытко ся Ні з нилом Лемкові
стерцы лем пайло В русиньскій літературі сон не єст трактуваний лем дослівно
як одпочынок і фізичне спаня Люде гейбы заснули не видно іх забывают
о своім рідным Янко Шкырпан байка Коли мал бы м чалавічкы В
котрых міг бы м морьом іти з Сакольдоны кєд бы м пішол
Лемків братів обудити Стару правду ім вказати Дей земля отец мати Дей
Бескєд каме нестий Дей гыдний Кляй лемківскій чытал Мартен Лютковскій Ґрубі руси
Часом сны можут быти віщыма Особы котры нас в них одвіджают переказуют
ріжны пересланя Через опис слів писателі порушают важны темы і проблемы Послухайме
верша якій часто прикликуєме в радийочытальні зо взгляду на його універсалізм чытат
сам автор Петро Мурянка Снил ся міді до той ночы ішол глубочый
Ярватий Блята лінилы тугы быти поступуючы тягли горі гоном віс а за
ним лу зозлята Дідо очами небо мірял безгуньку обзирял яйце вкышений На
хліб свіжо впечений позерал Світ весном натхнений розспівал ся заселеніл пригорщами ґылтал
тепле проміня жытя насіян А смужка під бічу здавало ся сама кличе
От же леґазду ґумі так єм Тя давно не виділа стала єм
тужыла Земле землице зитхнул дідо Я знам Штом як личыш рідна найкраса
найдорожа понад другы лух до смуга за пяти лишыл Взял яйце до
жмені з іменом Господа ял карку сухати быдлятам Што б ся не
робили Болякы од ярма Што б ся сейкы не душыли дармо рушыл
Яйце прикрыл з тыбом А на ню хлібусь аркісяний зложыл Гей сте
єл гей рушыл гей Росний мій хлібе Яґліз якліз мі пахний хлібе
Не піду другій раз за море тебе смузко моя буду орал Тебе
пол сіял з тобом буду плакал бом сміял Не піду за море
другій раз гей сте іл гей рузил враз з кладом гей веч
землице Том як потурнак невірний світами пішол Тебе лисил рідна Я думал
што бідний і голий як лазар Світ мя заманил талярами Коли мі
вітер в очы загнал тугу і слезу нагнал лену гірку як моря
вода Я знал уж што м Тя продал Марно Не найду Другой
такой де бы мі потік черкал ліс шуміл камін чеберкал рідном бесідом
де очы не зверну де не піду тамкінт твоіх вертів іде моім
слідом небом захмареным тягне спомины токалят проклинат гей сейкы гей моі з
кладом гей Не зато м дотя вернул земле Што м з кырвю
выплювал груди не зато Лем зато што м Тя любил то болю
любил Пребач мамиц Нерозумной дітины руину пребач на дний моє поколіня што
п так кохало твоі верхы Сто п так як я кохало купу
каміня гей сте іл гей ружыл гей І погнал дідо сейхы з
пладом з душом наципігал Туман очы розмареных моіх вслід за дідом Стелил
з мужку бліга Аж крыл мороком што го николи звитанок не двимат
замер в днешньости замінил в купу каміня дідове поколіня Жебы мати гарду
сны треба вечером выслухати даякой гардой байкы або співанкы Послухайме колы Санкы
яку написал для ансамблю Лемковина з Білянкы Михал Сандович кы го сон
ге гы с сы то мі єст гідной Сонь ма фундаментальне значыня
для нашого здоровля Добрий сон влият на нашу одпорніст психічне здоровля і
однову клітинок тіла Памятайме о тым же одповідній час спаня звекшат выдайніст
нашого тіла і значучо влият на нашы самопочутя А што ся з
тым вяже одчувальну высшу якіст жытя а люляй же мі люля кєд
міляти Бо я не мам коли кого висати Любі лю Деятя притулю
під зелену соусну Ягидку Розкошну Коли же ся колыш коли сочко сам
ма Жебы м ясо і пішла до роботы з рана Луляй люляй
люля лем ся не скатуляй з той новой колыскы до Чорной землечкы
ой люляй мі люляй сыну мій молодий як ся постарию подаш мі
подаш мі Было дальш мі хоц воды
