Радийочытальня #7 - 2020 03 03, Павел Стефановскій
Еп. 07

Радийочытальня #7 - 2020 03 03, Павел Стефановскій

•

Опис епізоду

Odcinek programu „Radyjoczytalnia“ poświęcono twórczości i działalności społecznej Pawła Stefanowskiego, lemkowskiego pisarza, dziennikarza i działacza. Zarysowano jego biografię, doświadczenie wysiedlenia w czasie akcji „Wisła“ oraz wątki jego utworów związane z losem Łemków i pamięcią o utraconej ojczyźnie.

Автоматычна транскрипция

Чытаня то найліпша забава яку выдумали собі люде Чытаня то подорож котра
ниґда ся не кінчыт долга ба вічна подорож в часі котрой стаєме
ся лагіднійшы мельшы і барже чловечы То чытат книжкы жыє два разы
радийо чыталя Пиша без книжок єст як тіло без душы Думам то
чытам чытам то єм Книжкы сут товариством котры собі чловек сам доверат
Дай Боже добру дын Запрошаме на сем одтинок проґраму Радийочытальня Днеска будеме
бесідувати о творчости писменника журналісты і соспільного лемківского діяча Павла Стефановского Павел
Стефановскій народил ся <unk> марця <unk> рока в селі Білянка В <unk>
році в часі акциі Вісла як пятнадцетлітній хлопец разом з родином был
вывезений з рідного села на Нижній Шлеск Там Павел скінчыл професийну механічну
школу а пак зачал студиі на механічным выділі варшавской Політехнікы Скоро закінчыл
студиюваня і пішол робити в просторі культуры але неодолга был покликаний до
войскы Скінчыл товды высшу офіцерску школу В своіх творах барз часто навязуют
до выселіня Лемків Послухайме верша Тамты літы Павел Стефановскій тамты літа Были
то злы літа Ліс сходил до хыж Лемків Села маліли в світлі
місяця Зникали новы домы стары ярили поломін сонця Злі ся діяло в
тамты рокы желізном дорогом ішли Лемкы Познали примус страху і болю в
Ябожні Забрано ім здоровля радіст жытя в світі новым Ци знате прото
новы загублены в усміхненым пеклі чытала Павлина Смеречняк Тепер іщы послухайме співанку
о тых смутных часах сплатні Пізні і співанкы Петра Мурянкы А тепер
смутно в корпо Ниґде не дзвонит в церквах цивого Не видно толы
бры во <unk> Лемківской є на чуты васі іди Затыхлипис і серед
ей бідне лямку высаля В <unk> р Павел Стефановскій заанґажувал ся в
соспільну діяльніст Намагал ся оснувати орґанізацию котра репрезентувала бы інтересы Русинів в
Польщы Коли власти рішыли што єдиным місцьом де Лемкы мали бы вести
активніст єст украіньска орґанізация УСКТ спілорґанізувал при ній так звану лемківску секцию
І был в тій секциі єдным з найактивнійшых лемківскых діячів До спільной
діяльности на ниві лемківской культуры намавлят інчых Лемків Павел Стефановскій Пришол час
Пришол час тугы за своім і великій дух рідного слова правды мови
рідной пришол бы з глубины віків дім свій будувати власныма руками з
каменя власного дерева і глины в народных барвах змалювати Не я не
ты а мы творити мусиме нашу долю няньове братове діточкы моі таку
майте єдніст волю чытала Ганця Міхаловска А тепер послухайме ансамблю Кучеро В
пісні Знимі ся зо топом кєзкій хорошы но сос З огляду на
голошены постуляты і закликуваня до поворотів Лемків з выгнаня на рідны землі
та потребу регабілітуваня і рекомпенсуваня за безправні одобраний маєток Был засудженый як
сепаратиста крайній діяч і ограничений в своій діяльности Павел Стефановскій любительом лемківской
культуры дало колеси і ляло на люди лемківскых роздертого неба хмар смовили
ся Лемкы і палатали хмары любыма нитками власной роботы Пастижом пісньом поворотом
своі загоны будучности Під дах рідного неба Не лем для хліба так
треба чытала Оля Смеречня Тепер запрошаме на коротку музычну перерву а в
ній Юлия Дошны з пісньом Ой вершы мій вершы буда як мі
было перше ах не буде як мі было перше Бо перше мі
было змі добре быв свой мамечкы ой мамичкы не ходите ой мамечкы
ой мамечкы не ходити былы Не ходити бывы было быте было з
чорныма оча люте было чорныма очами Не ходити было кого лим няло
быте было не любити было кого мя любилы било кого м я
любилылы бо кого м любилы Тогорочку забытын мусілы то горочку забытым мусілы
Не рубати былы з небра не бра линя было коли мти не
любы было небра тиня было колинтелю Не руба ти было не бра
тиня было не бра тиня было модудівчы не было не бра тиня
было мовыдівчыну В <unk> році Павел Стефановскій вернул на Лемковину до свойой
рідной Білянкы В <unk> році был єдным з ініцияторів поставліня устяньского памятника
в чест партизантам з Лемковины і втіленым до Червеной Арміі Лемкам Зорґанізувал
тіж два фестівалі лемківской культуры Обі подіі были нагодом до першой по
выселіню лемківской маніфестациі ґруповой достоменности на рідных землях Павел Стефановскій земля Нич
не дам до горця Верни ся си си си си сину Мал
вшытко і душу брудну свого не мал і слабий был Вернул впал
на коліна поцілувал хлину і камінь і воду в студенці під буком
Дзют ся стал Встал Подвійний потрійний а коло него уж стояли ряды
Свіжы молоды приняла хорід на свята Отылила памят вічно Остала на земли
в молодых гранітовых рядах Чытала Магда Болех І зас запрашаме на музичну
перерву співанка земло моя може за тоты може за тото даты щедра
і Бога том тра Лам тя траба тот любат моты што єс
Дашто зашто за модисту тым глюдмы выконы слогы мам В дальшых роках
Стефановскій орґанізувал співочы і театральны ансамблі спілорґанізувал лемківскы фестівалі Был конферансиєром І
деклямувал на них лемківску поезию Павел Стефановскій Ци поннеш Лемку Ци поннеш
Лемку Як дзвонит церковний дзвін Як вода в ріці булькоче шумом водоспаду
Як де ся дерева кланяли розказаньом вітру А тиєс слухал шепту природы
і співу і плачу Лісів шелесту далекого шуму пташыных крыл Рыку оленя
серед темной ночы Што ледво ледво тя доходил Голосу сокыр лісорубіл І
острых ритму пиленых зубів Памяташ Лемку напевно памяташ бо не забили очы
твоі кшталту і красы рідной землі Бо не забили твоі очы Діда
як орал на убочы Пастуха з мериндьом при боці Як нау худобу
на гору пасти Або як пас єй в потоці Дівчыну што в
сонечний ден Брала на горбку дрібний лен Як боса ріку проходила І
Жебы кават не змочыти Руком го в хору підносила Як твоя дівка
твоя жена З кудером ишли до сусіда Як ім фурчали веретена При
світлі лямп до пізной ночы Парібкы вырабрали збиткы дівчатам заглядали в очы
Можеш і сам прял з дівчыном Котра звіржала свойом слином Ниточку туж
туж прикудели Може с обірвал тамты збиткы Од дівчат што на дрітах
преле Я доднес чую спілдівчат і хлопців Про жытя Лемків про іх
долю І прошу брате Мою не одмітуй волю Скінчме тым співом розмову
Не забывайме Лемкы Лемковины на єй шануют нашы сыны В Білянці <unk>
чытала Наталия Пулегач Павел Стефановскій был інструктором танця в ансамблю Лемковина На
основі згромадженых артефактів і архівальных документів створил приватный лемківскій Музей Павел Стефановскій
бы заспівати свою пісню на своім подвірю Стал Лемкы серед ночы взял
сокыру і одтесал місяц половині лютого потім до сонця захтіл сягнути ґазда
Карпат на Яфі затримати над домом Лемків сонце Скрыло ся за хмару
і хоц з Русин знал клятву стару на розбитя хмары в Новым
світі не помогли мы уж стары чары Сонце остало за хмаром а
ґазда одышол до дорогы ланцухом до воза з селами привязаный слезами до
сонця і землі Верне в сонечны даня вірю бы заорати рідну неву
і заспівати свою пісню на своім подвірю чытала Павлина Дзямба Стефановскій През
рокы звязаный был з ансамбльом Пісні і Танця Лемковины Зато послухайме пісню
того власні ансамблю ря В своій поезиі Стефановскій оддає чест Великым Лемкам
Никыфорови і святому Максимови Послухайме Елеґіі о смерти о Сандовича Павел Стефановскій
Елеґія о смерти отця Сандовича Тяжко жыти слабшому під хнетом сильнійшого Смерт
Русина о Максима Сандовича під судом в Ґорлицях в ціни стін одверненых
плечами до жытя Русляків під австрийскым казком злобы ґорлицкого суду пришла з
ненавистного оддиху судовых пивниц желіза ворожа куля прорвала жытя святого Лемка за
віру православну під лемківскым небом року Божія <unk> Закотувала ся в серцях
вірных в очах загоріли свічкы Коли куля смерт повалила в челюсты образ
Сандовича Бог певно змучений спал товды коли дух Сандовича не тільку не
був в словах його остатніх Найжыє Лют Рускій і святоє Православіє Плакала
мати рідна плакали діти і отец з болю затиснул пястукы Змукы великой
народу віліз дух свободы карпатского люду што станул лицьом до сходу сонця
А старий дзвін Кырила і Мефодия рознус по горах Слава Сандовича о
побіді духа над желізом і пішол Злучыти ся з отцьом отців Карпатской
Руси духом Духновича і сыном землі Свидницкой оцьом Павловичом А біль іх
остал поміж нами І дух надіі жывый медже Лемками Він наш отец
він наш сын і брат по обох сторонах Карпат чытал Якотутко Павел
Стефановскій Найбарже знаный єст зо свойой патріотичной політычной і етноґрафічной діяльности І
то найчастійшы темы його вершів Але пише тіж любовны вершы Послухайме Павел
Стефановскій хтіл бы м хтіл бим тямати під плахтом буху таємниц там
за хмарком початку світа де неє заказів призвычаін лем мы Я і
ты чытал яко урам Павел Стефановскій єст єдным з найвызначнійшых русиньскых сучасных
писменників Зачал публикувати в пятдесятых роках найперше в украіньскым тыжденнику Наше Слово
В <unk> році в печатны Лемко Союза выдал драму Любов неволювана Опубликувал
пят авторскых збірок поезиі Павел Стефановскій як повстал єй верш Была і
є Лемковина был прапра єст няньо і я І буде наш край
всежывий Справ нашых тяг дальший Быти мусит так хотят руснакы Рускы святы
Я і серця вашы з іконостасу выйдут героі нашы чытал яку тутко
І то уж конец нагниска Вершы Павла Стефановского чытали ученникы з Основной
школы імени Александры Віслоцкой в Ґладышові Проґрам зрыхтували Олена Дуць і Варвара
Дуць Як што тыжден заохочаме Вас до чытаня лемківской літературы Пращаме ся
пісньом Дротар до котрой слова написал Павел Стефановскій