Радийочытальня #74 - 2021 07 17, Чужына
Еп. 74

Радийочытальня #74 - 2021 07 17, Чужына

•

Опис епізоду

Odcinek „Radyjoczytelnia“ poświęcono tematowi чужyny, czyli życia na obczyźnie, i czytano teksty rusyńskich twórców o emigracji. W fragmencie pojawia się opowiadanie Wani Hunianki o emigrantach w Ameryce, pokazujące trudną codzienność, bezrobocie i tęsknotę za rodzinną ziemią.

Автоматычна транскрипция

Чытаня то найліпша забава яку выдумали собі люде Чытаня то подорож котра
ниґда ся не кінчыт долга ба вічна подорож в часі котрой стаєме
ся лагіднійшы мельшы і барже чловечы То чытат книжкы жыє два разы
радийо чытаня Тиша без книжок єст як тіло без душы Думам то
чытам чытам то єм Книжкы сут товариством котре собі чловек сам добера
Добрыден Сердечні витаме вшыткых нашых слухачів і просиме на <unk> одтинок проґраму
Радийочутальня в котрым приближаме тексты русиньскых творців днеска будеме чытати оповіданя звязаны
з чужыном само слово чужына сучасні одберане єст спийоративным вызвуком Асоциює ся
з чым непознаным небезпечным а навет ворогым В порівнаню з горами з
Лемковином чужына все выпадат некорыстні На чужыні хоц бы як добрі было
жыє ся тяжко Дуга за рідном земльом не дає о собі забыты
за Еміґрация Лемків до Канады і США мала масовий характер Мало єст
такых родин в котрых нихто бы не выеміґрувал за велику Воду Послухайме
оповіданя Ваня Гунянкы о долі еміґрантів Ваньо Гунянка в Америці розділ перший
в приятеля Приіхал я з краю до Америкы в саму депресию Доставили
мя на Депо в Ню Йорку там мал ждати мя мій приятель
І ждал мя познал мя по гунці в якій єм приіхал і
уж хотіл ся вывинути та і я го познал і вхопил за
рукав Бочкай то я Рад не рад мушений был признати ся до
мя Добрі же сту та лем тримай ся мене жебы с ся
не стратил Гварит а сам все вперед норовит што бы выглядало же
мы оба чужы собі люде Лем раз підскочыл ґумі чловек в червеній
шапці і рва мі торбу яку я нюс коло себе Як кричу
та не помагат нич Был міцнійший од мене выдер мі торбу та
і несе усміхат ся до мене Як ту свою торбу од того
Американця назад достати Вышли сме на улицу а він все іщы несе
мою торбу за мном Я хочу брати а він не дає Дай
му кводра шепнул мій мій приятель Вынял я водра дал тому Американцьови
в чорваній шапці тай він дораз шмарил мойом торбом до болота і
видно полетіл другому до кому вырывати торбу Маш <unk> центів звідує ся
мій приятель Мам реку та поідеме Кликнул на жолте авто і приіхали
мы до той части Ню Йорку де жыют нашы Краяне Ледве єм
вошол на <unk> поверх вошли в апартамент Темно хоц на дворі сонечко
ясно світит Ту покоі мого приятеля Єн лем фронтовий з вікнами а
два без Долго я постоял покыли єм ся розозріл То моя жена
Кейда Діточок маме пятеро повідат мій приятель Найстарший бойс десят років Вшытко
бы было добрі та уж два рокы не роблю Безроботя тепер в
Америці Планного президента сме выбрали В Америці добрі як выберут доброго президента
А як планного Та ніт роботы Та чом выберате планного Та фраз
хо зна котрий добрий а котрий планний Оно аж по выборах ся
покаже Видиш тоту машынку А на што она тота машынка Звідую Паленку
варит Коли приде безроботя то ціла Америка крутит ся коло такых машынок
сут великы і малы кого на яку стати і на яку має
пляц То ратунок для безробітных Тоты што не роблят варят А тоты
што іщы роблят пют і так разом біду пхают Лем в остатній
час зачали уж варити <unk> і тоты што роблят Муж робит а
же наварит Зачали уж і компаніі варити по крыйому бо тепер прогібіция
Што прогібіция звітую То так як бы дайме на то в краю
заприсягли ціле село од Паленкы в нас тепер заприсягли цілу Америку А
ты маш грошы Штоси іщы мам реку Та дай мі Я ти
куплю сута американьску одежу Так не мож выходити на улицу Пішол купувати
мі сута а я остал з кейдом Жена собі дост підстрижена підмалювана
Вшытко бы было добрі хварит лем мужа мам до ничого пиє робити
не хоче в карты грат за другыма ходит не жытя мі з
ним а покута Як бы не тота машынка то треба бы было
з голоду повмерати Принесла наляла Выпийте честує і на мене позерат Принюс
мій приятель американьску одежу для мене приходжена з другого де си в
сусідстві достал Сут як бы на тебе шыти підміру Тепер уж можеме
на Бродвей іти маш грошы іщы штоси мам То под ме на
місто Та де ж бы сте ішли обід буде Дай лес старий
центы до бучера Я не мам центів Я мам гварю Вышла жена
до бучера пошкрябал ся мій приятель по голові Вшытко было бы в
мене добрі лем жену мам недобру Іст моє жытя ой іст вальню
іст Сварит ся понерат за другыма позерат А уж тепер одколи Муншайны
вариме то преріжний нарід ся зноровил Жена уж не дбат ни о
мене ни о діти Уж тыжден нич не варила уж ся мі
нич не хоче подме Не можу я сідити в тых румах вышли
сме ни жены од бучера ни обіду не ждали Ту в Ню
Йорку гварит не можеш сідити ту мусиш ходити і здити ци треба
ци не треба поколи бы сідил то бы сдуріл Ту каждий ходит
каждий іде або летит за доляром Як маш доляры коло себе то
дай мі сховати бо Ты вкрадут Ту мают барз добрий нюх такты
видрут што ани не будеш знал коли і як уж по долярах
Як уж не маш Ніт підеш просто том улицьом і зайдеш до
Парку Чудесний Парк такого парку як Сентраль Парк в Ню Йорку ніт
на цілым світі Ід просто Там так харыді голубы пташковы співают квітя
чырване пахняче Я з Тобом іти не можу бо мам апойнтмент в
єдной компаніі Обіцюют добру роботу та ґудбай Остал є сам на руху
улиці коло руско польской аптекы Смотрю на противну сторону улиці а там
тиж руско польска аптека Дбают о руско польскє здравя в Ню Йорку
не дают пропадати без лікарства всяди Руско польскы аптекы і руско польскы
дохторе Хоц ту в Америці цінят єднако Руснаків і Поляків думам собі
В Ню Йорку не лем люде бігают іздят і літают Здає ся
што ціле місто летит вшытко іде вшытко летит в горі на земли
і під земльом На перед мене ідут за мном ідут по боках
ідут над головом ідут під ногами ідут просто над чловека ідут по
вас сперейде яни ся не обізрит А там погребник стоіт перед своім
погрибовым офисом на другій стороні од руско польской аптекы і лем позерат
коли зударят ся авта або переіхают дакого Жде на свій бізнес на
погребникове щестя Смотрит на мене видно Оцінює на око як долго я
можу іщы жыти Повільний тот чловек думат Недолго пожыє в Ню Йорку
напевно попаде під авто Лемци має іншурієнс на выпадок смерти Тот ма
бо рукы выроблены і непяны чытала Моніка Тылявска На чужій земли найгірша
до заглушыня єст туга На чужыні люде часто глядают даякого лучника з
рідном земльом Часом несподівані намысль приходит од чузны котра остає найважнійшом на
все Семан Мадзелян Крива хруша Як на свою біду Крива Хружка в
тым році барз обродила Єй дородны овочы висіли хустыма гронами на покрученых
галузях і з дня на ден штораз барже румяніли і тяжіли до
землі Але котрису ніч перед самым спасом єй богатий пліт взял перевагу
і коріня не вытримало того тягару Старе дерево лягло помалы на зелену
траву огорода Такы овочы дерева нераз іщы долго хыліют і продолжают свою
веґетацию як прикута до постелі протяглом поротом декотра людина В тым не
барз великым ярді огорода рофалем сама з овочовых дерев в найважже сонечным
і гоноровым місци бо поруч ней по кутах росли такы інчы стромы
як смерек береза морва ни дикій банановец котрый пречутні заквитал аж початком
червця Вшыткы тоты дерева были посаджены в найменше піл віку тому і
винно было на них дбайливу руку властителя Властительом того огорода як і
Прекрасной хыжы єст Американец польского походжыня барз богата і честна людина може
навет кандидат на мілийонера містер ЕТ Так він як і його жена
Геленд дост іщы добрі бесідуют по польскы і проведят бізнес саме особисто
Сут і бо самы той знаной фірмы і на рівні зо своіма
робітниками працюют в боті чела Зараз рано як ся тото стало припровадит
зо своіх варштатів штырьох робітників і трактор повіл до них Тоты самы
слова повіл по польскы до єдного з них котрий не розуміл ангелицкого
Ту ді єст мій бізнес мій орма міць крова конь і дужо
коза та ґруша садіт мій ойтец Я быть мала і пєс мала
ґрушка міцніско овоц є любіт ґрушка і пєс любіт ґрушка ґрушка слодка
і пєц казнат два ноґа і рвать ґрушка Лецит з ньом добуда
єст і ся обізыват Да лем ґрушка высоко і пєс є достат
Яляз лем на ґруша рвать і привязуват шнерек до ней Пєс знав
скакє знатва ноґа і рват ґруша Я ся барз сміть Додіс любят
т Он умер давно і ойтец здех Дегрушка Она припомина щестливе дзєцко
і кохане ойце Она мусіт стать так як стала квітнат на вісне
родіть і жыть а в ній дух меґо коханого ойця Але його
жена Гелен смотріла на світ цілком іначе і тото скоментувала Мій мож
то фуяра На цо му та груша Заплатіт за том роботым <unk>
долярів страцены марне другій час піньонс роботника трактор дісяткі фітув другій глін
супы желязне по цо Я хця вам казати ґрушка Поцяньс і выжуці
на Ґарбич де выкоштало <unk> долярів Пісіж шта ґрушка і так у
нас никт не єст бо она єст затрута смок од барз люхліва
стріт але он ся упер же ґрушка садіт його ойтец Я тего
не розумім але добрі розуміл тото чловек котрий призерал ся на тото
вшытко збоку Стратил він свою вітчызну і уж єй веце ниґде в
світі не нашол чытала Наталия Пелегач Тепер послухайме як Янко Шкурпон тужут
за рідным Бескудом Янко Шкільпан Де дес якіт Бескіде Де тепер піду
де гыжу сой найду на зиму Уж так як ярів під ялицьом
не сяду уж так як літом під буком не буду Де тепер
піду Де Ци приймем я дахто до себе Ци меліздом я окаже
Де тепер піду Ци на чужыну даґде Кєд Лемковину лишу Хмору напевно
поздраджу Де віз тя піду Бескіде На плечах тя певно не двигну
А так бы м прагну при собі тямати Вічно халубити кохати чытала
Віктория Тирарска Выгнаня Лемків на схід было єдном з найвекшых траґедий нашого
народа люде мамены доброботом і чорноземом трафляли до бідных сел де были
морены голодом Місцевы ворого ся до них односили не принимали іх як
своіх Чужа земля была неприязна і так інча од рідной зеленой Лемковины
Нестор репела а дале степ і степ описати Но але же о
не даст ся то нияк так спроста і описати жадного олулка ци
пересловом хыба л лем словом серця Та бо ідеш го тото і
мож описати што ся ма оповите і обляте больом серця О то
ся не даст нияк описати но а треба Боже та і повинно
і то конечне же си го як лем годно та і як
лем мож та хоц бы лем частичку маленьку того жалю і смутку
зармутку на слово писане ци то словом речы Од серця до серця
повісти передати высвітлити О і хтіло бы ся і марит же ся
о тым нота і конче і повинно і потрібно жебы тото зробити
Бо уж наше сонце над гором і што ден што ніч то
крок до Могылы Ота о Боже ту наш милий Та і допомож
же то нам ту го тым та і повед нас як тосы
о тото слово што ся ма обяти і овите больом серця выповісти
написати описати што ся рідше чужым ма і ты йому чужий Та
было то на яві ой было вшытко тото в тоты часы де
немиліст і злоба взяли верх над жытьом Лемковины і хто во тоты
часы мал ся де поза порогом рідности свойой лемківской То тот уж
і не мал чого ся вертати до залишеной нам рідности бо єй
му уж там не было во радіст і миліст жытя А лем
водок того же то радіст але тепла і любвы не было там
уж той родинной Як то докля ся то там му ей мало
до залишыня Ой што ся то там в тот час творило во
серцях душах і замысліню тых люди котры тото пережывали а мало ся
іх тисячы І я медже нима Спішыли до світа до радости А
єй уж для нас не было очами єй виділи а теплом рідности
не одчували а лем зима студень чужыны зморозила чутя радости люб милости
До слез смутку і розпачы вогорач жытю нашому О што робили тоты
бідакы в тот час коли радіст чужым ся ім мала Де заміст
рідных чужы люде ся там мали а рідна хыжа похмарніла і нибы
плакала як виділа поодаль од ся стоячого засмученого свого рідного єй чловека
Што перше она го милувала потішала і обогрівала І він єй А
тераз він го смутку зармутку зо заслезаныма смутком очами І зранений жальом
серця стоіт поодаль од ней і слезно смутно смотрит на ню А
она тіж так само на него такым самым як і він жалю
і болю О не годен тот спомин акуратным словом писати бо суз
очы топлят і не видно як і што ся пише Бо было
так што неєдны мали ся сиротами при жывых відцях бо вертало ся
домів зо світа до Вітци до родины До рідной хыжы рідного краю
приходит ся доходит серце з радости вырыват ся з груди а там
никого рідного ніт Ото єдно же рідного уж не было а іщы
гіркнійше як обрабуваным ся го пути остало хоцбы і я Ту сирота
бо ничого рідного ніт ни вітци ни родины ни рідной хыжы ніт
ся де притулити А ту обрабуваний То уж дубельтовий голий сирота нещестний
Богом забытий і жытьом скараний О піл світа провандрувал єм з ньом
з полном добра одежы і взутя валізком Мал єм мысель же вшыткых
си з родины на пару років го памят о своім гіркым жытю
го світі подарком обділю А оно іщы вышло што не то кому
подарок але і самоголым обрабуваным гет зо вшыткого єм ся остал О
гіркє мі было жытя го світі но а найгіркнійший тот момент як
остало ся мі парусот метрів домів оно уж там за том кєром
руком подати Перейду коло того лісика каверы на горбы І лем си
пару раз добрі хопну і уж перелісок Але не так ся стало
Бо раптом з того лісика кавюр выходит пятьох озброєных люди Стают наперед
мене і приказуют іти з нима до того ліса І што мам
мал робити пішол єм під милым домя словом Встекле Русінє Цо маш
там валізце показуй Зложыл єм тоту дорогу мі на биту добром всякой
всячыны валізку на пняка на перед них отворил іх варю Смотте Іду
зо світа і несу своій родині гіркым трудом світовым за роблений подарок
Двигнул єм голову і раны Боскы Наоколо мене не лем тых <unk>
але сім раз по пят не меньше І як то си они
вшыткы рады были як взріли тото што ся там готі моі валісці
мало очы ся блищат рукы потерают а єден з них підышол впирнул
до мя обізріл ня мило доокола іх варит О пєнкне маш пєронів
бранє а кошуль абути як пан круль А я видіш в чем
Скур висину видіш І по тым слові в чем казал ся мі
гет зо вшыткого того барже догола роздівати і роззувати А як єм
ся завагал зараз тото зробити то ничем ні попросил што мі одраз
три зубы вылетіли з носа кров потічком текла і в голові ся
мі запоморочыло што был бы м впал як бы не яличка о
яку єм ся спер і руками як маму обнял О негоден єм
того описати та і не даст ся ниякым словом того выповісти што
м одчувал го тот час як єм ся остал голий і босий
і як они ня по приятельску привитали Но штоправда шмарили мі під
ногы стару обшарпану валізку і повіли Там єст вшытко ци панутша встеклы
Русінє А подарку в цінєча бо ойцу в діма І так по
тых словах пішли си голуб ліса з том мойом валіском і вшыткым
тым што зомя здерли Помагали мі зо сміхом і втіхом і повіли
на остатку Мы тям єщы здибами мілы приятелю як не утякнеш до
Росиі Мєйсе то на памяті встеклы Русіня І так з о тыма
трьома ранами і выіхал єм <unk> мая <unk> р во світ на
стріч сонцю го незнану совітску сторону ґу своім відцям родині та і
рідным своім людям Был царовянам што разом з мойом родином выіхали гірко
слезным добровільным переселіньом го Кірилоградску област Совітской Украіны Як ся мі іхало
не годен єм описати бо ни гроша ни меринді а два тыжні
доберал єм ся ріжныма колейовыма способами голодний холодний та і шандарами пят
раз был єм затриманий його постерунок доставленый як збродняш але по обясніню
хто я одкаль і ґу кому іду выпущали ня покля не доіхал
єм до остатньой стациі а там кілометрів степом го тото село Плявні
де ся оселили моі вітцьове і інчы родины селя Небіл Царовяне От
так і выіхал єм зо свого рідного села на стріч сонцю і
біды О і зас не годен єм того ани оповісти ани описати
Як сме ся зышли витали радували і плакали Та і вера же
нід го світі такого писателя жебы то міг таку стрічу спокійні легко
і без слез і жального зотханя описати Я ся іх з жальом
і слезами звідую як вы ся думате А они мене Як ти
нас ту нашол І як там тоту нашы што ся остали І
хто ліпше зробил І каждий з нас хтіл перше ся довідати нич
одповідати Што іщы більшого жалю і слизного смутку надавало О пан біг
святый лем то знат хто ліпше гварил ім Вы ту хоц спокійны
а там плач і лямент Горы лісы кышат бандитами нападают бют знущают
ся рабуют А ту г вас спокій ніт того Ой што ты
гвариш Де там ніт повідают мі Ма і ту плач і лямент
напасти і знущаня Водят ся і ту тоты збуі розбійникы Неєдного з
нас і ту побыли обрабували голого і голодного го жытю з родином
оставили О як так то всяди нам Божа кара Там ся знущают
боты Русін а ту боты Поляк А гірше тото же якійсий там
бандерак што мы і не знаме што то оно такє на наш
кошт робит бо декотры го злости навет і плюют на нас Посмотр
мой ся уж спакували варят нашы Што важнійше і корыстнійше на фури
зладували а решту так лишаме і заран війо домів Маш щестя же
з гнеска пришол бо заран быс уж нас ту не нашол Та
і мы о Тобі не знали а так то підеме разом Нам
ніт што ту робити то не наше місце охоц ся знищыме але
ідеме домів домів ту нам жытя ніт О таку єм мал стрічу
така была бесіда раджыня Готум вшыткым рад єм был з высновку же
тра ся домів вертати Але повідам ім же там уж нашой домит
Ясік ся не вступит Та негоден того вшыткого оповісти не годен О
вельо то голодных обнищавілых принимало передчасну смерт о вельо то іх безпоминаня
го яму го чорну землю без жалю і слез закопували О вельо
же тыняло ся жебракаме по тым краю го прошыню милости Та і
были уж і такы што слова не могли выповісти і руку протягнути
о было тото вшытко было го тоты першы рокы іли люде коприлу
і лободу і псів і котів Не было ни квасного ни гіркого
ни скыслого нишкаворітного вшытко што было добре было О долго долго годили
тоты люде з понуреныма погнюпленыма головами Не виділи ни неба ни сонця
ни жытя Неповинныма мучениками страждальцями одходили на вічний спочынок і нихто не
плакал за нима Слез уж не было на плач чытала Олена Дуць
Тоты котрым пришло лишыти рідну землю не могли о ній забыти Не
дали рады привыкнути до нового місця котре навет по вельох роках фурт
явит ся як чуже уж ся мі несни дрін над потоком і
гусинан і ґельґотливи уж ся мі неснят то по лівы сокы Над
хыжом мойом сигыротливо уж ся мін не снят камінны урвиска І гірскы
зелены убоці уж ся мі неснят дале вель кігіблискій карпатскій замряни Уж
ся мін не снит же фирдей задерат до хмары высоку версину і
смутно як отец асий нон позерат За мном а сту ву керайну
уж ся мі неснит в щестливу годину Рідний Край стозмі дал го
уж ся мі не снит моя вековина Бо спати уж про ню
не мо По закінчыню выселінь на схід Лемкы котрым повело ся лишыти
в горах были переконаны же найгірше уж минуло і можна буде нормальні
спокійні жути собі во горах Але зараз прошол <unk> рік а з
ним ганебна Акция Вісла Лемків вывезено в незнане медже чужых люди Вшытко
было там інакше як на Лемковині Послухайме оповіданя нашой редакторкы Монікы Насткылавской
котра старала ся явити собі што чули переселенці Моніка Тылявска Чужына Студін
Притулям голову до обдертого муру знищеной хыжы котра тепер має быти мойом
хыжом Смуток і пустота бют з великых покоів Я сама така маленька
в тым велич і брид селі Вшытко геу чуже не наше Незаорана
земля жде нашых рук нашого зною і кырви Але то не моя
земля Она якыса інча неулюблена і не така пахняча Пред моіма очами
наша дорога през мукы Єден за другым вказували ся колійовы мосты якых
нашы очы іщы не виділи Потяг помале іхал допереду по студеных желізных
торах Транспорт люди гіршой катеґориі доіхал на місце Величезний захід привитал нас
муруваныма планеныма хыжами Вечером лежу в чужій постели желізны дроты вбияют ся
в скору не дают спати Не чути тріскаючых дров в пеци котрий
давал приємне тепло чути лем холод През выгляд виджу спичасту турню костела
Його остры куты смотрят чужо на мене Не чути там милого серцю
Господи помилуй за котрым каждий з нас тужыт де сте моі братя
звідую ся сама себе Одповіди не чути бо сме розшмарены розстрачены Ци
даколи ся найдеме што нам остало Треба молити ся до Бога може
приде даякій ратунок покля што треба жыти Беру в рукых холодну машыну
і іхам в поле То має быти наш рай на земли Пробач
Боже але воліла бы м быти в пеклі Іду Не треба думати
Може робота дакус займе смутны думкы Не дам ся бо знам же
нарід жыє покля жыє надія чытала Варвара Дуць Могло бы ся здавати
же по десятках років якы минули од выселіня кус сме уж освоіли
чужыну Єднак навет і тоты котры родили ся поза простором Лемковины часно
хоснуют слово чужына в однесіню до місця в котрым пришло ім жыти
Малюю тыма словами з сел на Лемкови і хыжы по розтіганы по
гірскій долисті деревяна кічкы соловяне в комори Великій пец глиня і скриня
де положеного Ґорсы пишыт в Кутыку стоят босы діти І скриня де
боже морсат вішыт в кутыку стоят босы діти Я сын Лемкови внук
дівселем вияклици Росины Лемкови дівс ани як баніза Памятам гукы квітут си
стравом і ота бом памятам як хлопы косили іх косом клепаном памятам
як в загороді стоял При дорозі крест камінний Трираменний Поставен за успіх
долю і вдяку Богу Поставлений на жертву йому за успіх долю і
вдяку Богу поставний на же мертву Ясину Лемковины дід Руси пил вельоми
як паніта Яси Лемкови дід Руси выл выльґваніса Памятам Тоты загоны де
было жыто і лем де росла пшениця овес бандуры і конопель а
жінкы підберали в скошені хліб поверзло звязували зерняний світ до запаскы постерні
колосы зберали Бодар Божы шамваль До запаскы то стерні голосы зберали Болодар
Божы шанува Памятам як на великден в плахті Паскнесы Памятам як ішли
на Пішы до святой церкви Памятам де при кінци села стоял Жыда
Шынк де неєден там през своє питя проврал в Моська жытя а
інчы на шыві за воду пил од біды втечы хотіл А інчы
на шыті за діды в техозів Я сины Лемковины знук діды Бурсы
ним вита сины Лемковины діды выгнали яка ліза Памятам добрі як настал
для нас конец світа Был х товды теплый час сам по чатого
літа як пришли і выгнали діды в згір Абы на все проминуло
со Золотий час Лемків іхоцкій жыю де чужа земля Там де і
я там Лемковина іх хоцкі жыю де чужа земля Там де і
я там Лемко вихоц жыю вечу же земляты