Радийочытальня #75 - 2021 07 24, Михал Сандович
Еп. 75

Радийочытальня #75 - 2021 07 24, Михал Сандович

•

Опис епізоду

W 75. odcinku audycji „Radijoczytelnia“ poświęcono uwagę Michałowi Sandowiczowi, jednemu ze współczesnych łemkowskich twórców. W programie przeczytano jego opowiadanie „Mamina Łyżka“, w którym pojawiają się motywy powrotu w rodzinne strony, pamięci o zmarłych i śladów dawnego, zaniedbanego krajobrazu.

Автоматычна транскрипция

Чытаня то найліпша забава яку выдумали собі люде Чытаня то подорож котра
ниґда ся не кінчыт долга ба вічна подорож в часі котрой стаєме
ся лагіднійшы мельшы і барже чловечы То чытат книжкы жыє два разы
радийо чытаня Тиша пез книжок єст як тіло без душы Думам то
чытам чытам то єм Книжкы сут товариством котре собі чловек сам довера
Добрыден Вытаме в проґрамі радийочытальня і запрашаме до выслуханя <unk> одтинка в
котрым будеме споминали єдного з сучасных лемківскых творців Михала Сандовича щырого патріоту
улюбителя Лемковины якій на все записал ся в нашій русиньскій істориі На
сам початок запрашаме до выслуханя першого оповіданя Михал Сандович Мамина Лыжка Осінній
ден вересня Сонце здавало ся тепле хоц заступляли го тяжкы дощовы хмары
Не взял парасоля прецін може ляти дощ Пристанул і зашмарил куртку на
рамену Перед ним вказала ся дорогова таблиця з написом Три кілометры так
то лем три кілометры до цілю якій наново прагнул осягнути Горі наступна
таблиця Стрефа приґранічна пригадувала же можут го заперти Як в <unk> Ні
то уж не тоты часы А єднак дрібинка страху пригнітала його серце
Так як товды в <unk> нихто го ту не вызвал і нихто
му не казал жебы він лукач тепер уж немолодий бо добрій по
<unk>ці влюк ногы по каменистій дорозі до свого дому тепер неістнуючой лемківской
хыжы Раз по раз затримувал ся жебы пізріти за себе на розмощену
кольорами долину яку завершало гірскє пасмо лісів Красні ту подумал Дорога скручала
до ліса Достойны букы творили над лукачом тунель якій мінил ся барвами
о сены Тріск ламаного голузя оступіл на момент страшеного лукача По хвили
зітхнул глубоко коли перелетіло перед ним статко Сарин перетнаючы дорогу ішол дале
і выберал сухы місця минял водом наполнены жомбы Так то сут жомбы
зроблены колесами тракторів якы вывозят деревы з лемківского ліса може з няньового
ліса звітал сам себе Ряды уложеных в штаплі буковых кльоців на шырокій
лісній прорубі до котрой дішол по тверд годині потвердили його обавы Вырубуют
наш ліс ады Наглі гуркот мотора роздер спокій ліса Закрута выіхал зеленый
джіп з двома фацетами облеченыма тіж на зелену Чого ту шукате Звідал
єден з них молодий і булятий на твари Іде до своіх всім
спокійно рів пукач То не мадний всі пане Ту словацка граница Зірукача
был холодний і певний а тоты дває в зеленых уніформах на джіпі
были лем як повторіня з істориі Отряс ся зо споминів і рішучо
повторил Іде до Лемковскій Всі Лемко Украінец глиз завзєнти Ваша візь може
ту кєдись была тераз то мы залесями Одіхали з гуркотом мотора Залісяют
не своє перелетіло му по голові Вернул з прорубы на дорогу і
рушыл скоршым кроком жебы встигнути перед дощом якій надтіхал з заліса Юж
близко юж видно цментар мамротал під носом Писаний солідний гранітовый мур околювал
невеликій цментарик де посередині стоял обелиск Німецкій напис был уж ничытельний лем
чысло <unk> пригадувало час руско австрийской войны Посеред дерев за цмитарьом видно
было три ременны кресты камінны желізны похылены і потрісканы Част з них
лежала повалена і перерастала з дичалівым крячом З трудом однашол крест з
таблицьом Ту спочыває Олена Барна вічна Япамят То была його бабця похылений
над гробом завзято обырывал з копчыка дрібну гащыну Перекстил ся і шепнул
Вічная памят Зачало ляти Ци встигне ся сховати перед дощом в єдиній
частичці давного ґаздівства камінний пивници яка ту лем устала Шпытаючы ся на
корінях і каменях дішол до знаємого собі гробчыка Зітхнул з задоволіньом Пивниця
іщы стояла лем двері на половину пригниты привалило в части каміня Очмарил
го на біг і напарцілым тілом Тяжко але уступили В середині бухнул
в него запах з бучвівых дров і листя на глинястій підлозі де
неде лежали решткы дощок і інчы неокрислены части давного знарядя Чути было
як за дверми пивниці ліє сильний дощ остро контрастуючы з тишом камінной
ямы І незалежно од того же полниця то найменше місце в ґаздівстві
Лукач почул ся ту безпечні Одгороджений од люди як пустельник близкій Богу
Змучыня давало о собі знати сідил опертий о розсыпуючу ся камінну стіну
приснул На момент взріл ся в своій давній хыжы При зоставленым горцями
пецу стояла мамця і тримала деревяну лыжку При нескомпери Спиниці чул він
малий укач і не был в силі ся порушыти Стискал в долони
палуб плетеного з лозины кошыка выполненого по берегы ґазетовыма вырізками старыма лемківскыма
знимками Принескомбері спивниці повтаряла безголосно мамця Мушу штоси зробити мушу штоси зробити
бесідувал сам до себе Лукач аж почул же будит ся снесполніня Дощ
праві перестал ляти в пивници як бы поясніло Розізріл ся по кутах
кавальцьом дощкы розрібувал звалиско землі лисіця і дерева Заінтриґувал го точений патик
якій стирчал з купы глиный каміня шарпнул Была то велика деревяна лыжка
Очыстил єй з глины Быти може то мам цінна лышка Мушу штоси
зробити мушу штоси зробити Невыконаний мам мен приказ мордувал го як во
сні По звалах камены зачал пропыхати ся ґу выходу але рука натрафила
на кавальчык бляхы Одгребал ю Был то іх номер хыжы з чыслом
<unk> зо званьом Села і ґазды Перетер бляхурукавом Уж не ляло Вштурил
номер над склепліня пивничного входу і станул попри ним з лыжком нибы
з берлом як до знимкы Найтепер тоты в зеленых уніформах посмотрят же
його село іщы істнує і долго смотріл в штурену там табличку з
написом Ян Барна нр <unk> Вышыватка чытала Наталия Малецка Новак Доктор Михал
Сандович вродил ся <unk> січня <unk> рока в Варшаві хоц першы рокы
свого жытя провіл на Лемковині в Устю Рускым де його няньо отец
Максим Сандович сын священномученика Максима ІІ світова война і гітлеровска окупация враз
з єй конфідентами причынили ся до выізду Сандовичів з Лемковины до Білого
Михал Сандович Почаівска Божа Матір зо Ждыні До Хыжы Сандовичів Ждыны приізджал
єм не раз з перестрахом смотрил єм як помалы западат ся до
землі Щезали тіж отуляючы обыстя дерева вытынаны через польского ґазду на деревяний
бізнес Розпадал ся сипанец звалена част даху над боіском образтала крячывом і
коприлами Як хронікар фотоґрафувал єм етапу вмараня хыжы моіх предків Лем склеписта
пивниця з плескатых камени складеных в фахово як в румскым акведукті тримала
ся міцно на доказ долголітнього бутуваня ту предків Знал єм же котрусого
дня коли приіхам хужы уж не буде Мы сель жебы дашто з
того дому вратувати і вынести річ даяку котра была іх котру дітхнул
як пірнач як паличку переказану мі в естафері поколінь не давала мі
спокою Того літа приіхал єм з Варшавы до Ждыні полний побоювань Ци
застану іщы нашу бабусю хыжу Ішол єм ґуні вздолж церковного огороджыня з
биючым серцьом боячу ся же недане мі буде сполніня вышнього недаючого ся
выяснити наказу Поспішаючы гружал єм Мокрином попри потоку і вдрапал єм ся
на горбок при пивници Дім як забыта гробниця цілком зароснений был зільском
і коприлами Та і не был то Дім То было радше місце
по домі Платвы і криквы рунули до середины і гнили медже остатками
стін Лем в кухняній части остала ся част повалу і даху Передераючы
ся через коприлы вошол єм там під ногами хрустіло потолчене шкло розізріл
єм ся на своім становиску варувал в розі пец Великій пукатий колиси
білий Правдивий лемківскій Пришло мі до думкы Быти може ту найду дашто
годне звязати ня з нима Кавалец пецового шубра Вагал єм ся Хтіл
єм ся вернути та жажда оставаня была міцнійша Было ту іщы штоси
што ня тримало сягнул єм руком до Підпецка де колиси тримали дырла
почул єм рамку як бы образ вытягнул єм В розпадаючых ся листовцях
зо стрісканым шклом взріл єм єй Чудес на лице нашой матери почаівской
Божой матери Прекрасна ікона на грубым картоні такой в цілости захранена лем
зо склепыстым пукніньом як бы на подобу раненой шабльом Мадонны з Ясной
Горы ясніла небуденным сияньом Перекстил єм ся Тепер міг єм одтале одыйти
Зрозуміл єм же єм нашол тото што має ня лучути з моіма
предками Ікона долго оставала в Варшаві недома лем в праци на політехніці
котра де факто была другым моім домом Минулы рокы з далекой Пенсильваніі
од мойого двойорідного брата православного священника Даниіла Пришол лист в якым писал
Наші молитвы до Почаівской Божой Матери остали выслуханы Твій дідо мученик завіру
буде того рока канонізуваний І товды понял єм як вшытко подіі в
нашым жытю і жытю нашых предків сут сплетены і неприпадковы же нич
не діє ся без волі божой Адже Максим мій святий дідо початком
столітя будучы молодом Людином повандрувал зо Ждуні до Почайова же был там
в монастырі перед чудотворном іконом почаівской Божой Матеры зміцнити ся в вірі
відців Взял єм до рук спасену ікону з хыжу Сандовичів і злучыл
єм ю плечами з новом і щыпахучом фарбом іконом Максима Обій іконы
вставил єм враз до зробленого в Варшаві на зближаючы ся торжества канонізациі
Ківота Наодолга надышол тот великій для ня ден <unk> вересня <unk> рока
Ківод звернений іконом почаівской Божой Матери до гурны вірных і духованства зложыл
єм під стіном суду в Ґорлицях в місци До докладні <unk> років
скорше в дни вересня <unk> рока австрийскы жандармы розстріляли отця Максима за
вірніст нашому народови і православію Горс Украіны заспівал пісню гымн Ой зішла
зоря Палили ся лямпады Молили мы ся щыро а потім ківоц з
іконом святого Максима і Почаівской Божой Матери повандрувал улицями Ґорлиц до церкви
Ту по канонізациі поставлено го на правій страні алтаря Смотрит тепер святый
Максим Ґорлицкій на нас з іконы проятливыма очами вспераний на вікы Божом
Матірю з Почаівской Горы і зо Ждыні А я постановил єм поіхати
до Почайовы Чытала Олена Дуць В пятдесятых роках ХХ столітя Михал Сандович
перенюс ся до столичной Варшавы Ту скінчыл студиі на варшавскій Політехніці В
<unk> році докторизувал ся остаючы през <unk> рокы выкладачом той учальні Як
архітект запроєктувал вельо костелів осіль і ріжного рода будинків Спілпроєктувал тіж варшавскє
Метро Запрашаме до выслуханя чергового оповіданя Михала Сандовича Михал Сандович професор Толк
ся малюхом по баюристій гірскій дорозі і думал ци добрі робит же
іхат в тоту подорож ци не было бы ліпше посідити в хыжы
з матірю котра будучы по вісемдесятці жаждала штораз барже мати го при
собі свідома края свого жытя Але На тот раз то она выпхала
хо з дому бесідуючы і вегале Адже то твій брат так То
правда Петро Бортняньскій Славний професор хірурґ был його братом Выділи ся так
давно же мож повісти нияк ся не знают То был хыбаль шесдесяты
рік Петро приіхал ту до глухого села о два рокы по тым
як родиче вернули ся зо заходу Михал лем зачал ходити до основной
школы а Петро был уж студентом медицины Сміял ся зо старых же
вернули до тій бідусі до того тыраня і не годен был зрозуміти
відця кєд заєдно повтарял та праці єм дома На погорон вітця котрого
привалило в лісі дерево не приіхал Бо за далеко за дорогу Был
товды в Америці на стипендиі Выслали го там з Академіі бо з
выріжніньом здобил званя лікаря і знатя до партиі ся записал а Михал
з Матірю дале братали ся з лемківском бідом Была штоправда нагода жебы
сідити ся за океаном на выступі лемківского ансамблю в котрым Михал грал
на гужлях Але Петро на тот выступ не пришол хоц в украіньскых
ґазетах по цілій Америці писали же приіхают з Польщы А тепер Від
Михал гайовий як няньо уж зо сивіючом головом ігат до брата Ци
познают ся в хурмі гости Не дістал штоправды запрошыня але шеф ґорлицкой
ґазеты в котрій Михал час од часу поміщал короткы дописы о жытю
Лемків выслал го такой силом Пане Михале Напишете о Петрі Бортняньскым Адже
він оддале ціла Польща о ним бесідує в телевізиі го вказуют вратувал
жытя тількым людям Та што хірурґ такій знаний і хайте Михале конечні
Так і іде Сміє ся в духу зо свого хоббі журналісты Писал
малы Статейкы о Доли Лемків о гісториі Але так направду не мал
ся за журналісту А писал з потребы серця писал бо хтіл дашто
Полякам повісти жебы о нас знали Выдумал сой псевдо Ян Ґурскій по
што мали знати кым єст направду Такы роздумуючы выіхал на трасу до
Катовиц бо в Катовицях мал ся одбыти голосний ювілей його брата полна
<unk>ка Пред десятым был на місци В брамі ведучий на терен Інституту
Хірурґіі мусіл оправдувати ся о хороні чом нема запрошыня але леґітимация з
редакциі переконала пильнуючых На паркінґу полно уж было авт декотры з чужом
реєстрацийом вошол жыво до вестиблю Ту панничкы при столиках реєстрували приходячых гости
І на тот раз помогла редакцийна леґітимация проґрам ювілею професора Петра Бордняньского
Превиджувал мшу в костелі выклад ювілята вручыня одзначынь пресову конференцию і банкєт
Костел был при самым інституті суровий псевдоґотычний холодний Помалы выполнювали го люде
елеґантскы добрі позбераны крачаючы з достоінством як бы обчы для Михала Станул
напереді за колонном Хтіл видіти вшыткых і вшытко Чекал на прибытя брата
Як выглядат Ци барз ся змінил Адже рідкы фотоґрафіі зо світа тіж
были сперед шумных років Нараз взріл го як крачат середином костела по
червеным хіднику з женом під руку як до шлюбу За нима высокій
тридцетьолітній мужчына почул шепот стоячых при ним пань То сын приіхал з
Лондину Бортняньскы сіли в першій лавці Мыша тырвала коротко Потім промавлял біскуп
Хвалил професора за працу для люди за поміч костелови і фундуваня вітража
святого Яна Боболі На выклад ювілята Михал не пішол Бо пошто Адже
не зна ся на медицині окрем того был холоден та вступил до
молочного бару дашто перекусити Але на пресову конференцию імовірно піде Мал свій
плян звідань котры перезрил кєд іл журок зупу котра найбарже припоминала му
кєселицю Саля пресовой конференциі была уж полна коли вернул до Інституту При
близку флешів і о плесках братсів за конференцийным столом Пали першы звіданя
одповідал частинні по анґлийскы нарешті подано дозаду мікрофон і они долга Михал
з хырибком товаришучом заєдно признервуваню звідал Ци пана рід пане професоре має
дащо спільного з бортняньскым композитором родом з Бортного Тото провокацийне звіданя выдумал
на почеканю і тремтіл на мысель же брат го познат Несвідомий підступу
Петро одповіл Вродил єм ся в Кракові а о композиторі бортняньскым першы
раз чую Хварил правду Михал знал од мамы же в <unk> році
за Німця мама будучы бременном поіхала до Кракова до Райнфуса професора котрий
о них бы дня нах працу наукову писал Поіхала жебы го просити
о лікаря штобы єй поміг бо барз слізносила бременніст Ту зі Малию
болі і Петра вродила пред часом Не в них на селі лем
акуратні в Кракові Мікрофон вырвал му з рукы наступний розмовця і Михал
зрозуміл же на нич здали ся выписаны на картці звіданя Подрындал коритарийом
ґу выходови По дорозі долетіл го запах страв і напитків з банкєтовой
салі Самітний выіхал з паркінґу своім роздыркотаным малюхом Было пізне суботнє пополудне
гнал непереписово по місті зо скорістю шувні высшом понад дозволену <unk>десятку минул
таблицю Сосновєц Сам не знал якым способом нашол ся при церкви затримал
авто глошол до середины Перед іконами хоріли свічкы пахло кадилом Зробил на
собі знак креста і долучыл до клячаючых співал хор а душа мякла
Покаянія отверземі двері жызнодавча Был переконаний же тоту чудову мельодию до пісні
написал славний композитор церковной музикы бортняньскій родом з бортного його найкрасшого в
Бескіді села Чытала Моніка Тылявска Од девятдесятых років попереднього столітя активні діял
в русиньскым просторі На тото напевно великє влияня мала канонізация його діда
отця Михала Сандовича Долучыл до Стоваришыня Лемків будучы потім заступцьом ведучого і
заложыл Кружок Стоваришыня Лемків в Варшаві Окрем прозы писал тіж пісні Послухайме
єдной з них в опрацюваню варшавского Хору Шурбака стрікси то крыслерского ліс
Молокристы Іоскрыстерского Ліс Молокы Михал Сандович был основательом Фундациі Спераня Лемківской Меншыны
Рутеніка через котру зреалізувал вельо стратеґічных для лемківской достоменности проєктів Выданя так
важных книжок як напримір словника Ярослава Горощака Букваря А я знам а
з буку Петра Мурянкы сучасной ґраматикы лемківского языка авторства Мирославы Хомяк і
професора Генрика Фонтаньского і вельо інчых Орґанізувал таборы і школіня для русиньской
молодежы Кількіст імпрез до котрых зачыслити мож концерты конференциі меньшы і більшы
стрічы тяжко зрахувати Запрашаме до выслуханя іщы єдного барз особистого оповіданя Михала
Сандовича Михал Сандович однайти себе сіра цментарна брама котрий то уж раз
з ряду крачам по тым острові спокою буджу серед ліса крестів і
памятників і чытам в записаній на камени книзі душ мир праху твоєму
покій єй душы латинка і кырылиця Дощ вітер і мороз єднако надгризли
тверде камінне лице записаных слів Екуменія Проминуло уж дуже років од першых
проб гляданя гробу того котрий приіхал ту з далекых західніх сторін Ґалиле
Француз Голлендер Німец Віктор Ґалле отец мойой мамы загынул в далекій Росиі
в часі революцийной завірухы Ту на тым цментари лежат його предкы Так
мі повідали мама Але на жаль не жыє уж нихто хто міг
бы мі дашто повісти Адже букам серед крестів Тишу цментаря розстинат виск
желізных колес трамвая Так то прецім Варшава і цментар не наш небескідскій
не лемківскій То старий євангелицкій цментир в Варшаві Ховано ту євангеликів католиків
і православных Стаю перед погребном капличком з пятьома цибулястыма банями і православным
трираменным крестом наддверми напис Склеп фамилиі Скварцова <unk> Зазерам через розбиту шыбку
до середины стирта дощок хлопаты мітлы складжай цментарных знарядів Нагло в тым
звалиску достерігам розогнаны пальці рукы яка двигат ся догоры Уж по хвили
цментарний дозорця отверат двери капличкы і з трудом выгрібує чудову фиґуру розпятого
Ісуса праві натуральной велькости Длячего ту Звідую по польскы цментарного дозорці Лежу
ту хыба зо сто лят Подобно пшет войном в ґлувной капліци по
Высілі Ново Теузділі і вежу цілі до православных В заряді цментаря поясням
Шукалам ґробу родіны мойой мамы з дому Ґалле Тымчасом в православным ґробовцу
зналяз лем огромне круцифікс Чы може быть смуй А пам хто Я
Лемко по ойцу і дзядку Зыздыні з Ґур з Бескіду Православны так
Выстарчыт згода пастора і скромна офяра на консервациі цментажы А пропо Ґале
Єст в ксянґах запис же змар в <unk> р Кароль Ґалле архітект
варшавскій Місце по гуфку не єст знане Одходжу з цментаря полной радости
мого одкрытя То нич же єм не нашол гробу Ґалле Важне же
фиґура розпятого Ісуса поіхат до Ждыні Поставлю при дорозі крест в подяті
Богу за тото же одкрыл єм наново землю моіх предків же буду
на ній володарил як колисы Сандовичы І станул крест на моі земли
з розпятым Христом і записал єм на камени Молитву мою до Бога
Молитву нашу руснацку Молим Тя Боже русиньскій рід О спокій для нас
од всякых бід Просиме Тебе най приде час коли будеме мы в
себе зас чытала Варвара Дуць Михал Сандович выріжнял ся непересічным оптимізмом і
погодом духа Не было для нього неможливых річы Кєд дашто задумал одраз
брал ся за реалізацию Писати по лемківскы зачал дост пізно уж в
сырілым віку але лишыл в спадковині дост великє чысло творів Михал Сандович
Подорожы долі Подорожы потягом Нераз трафлят ся мі сісти до подорожнього купа
і змагати ся з ним з простором як самитник в чолні што
плыне безкраім океаном часу Розмірений дуркот колец і єдностайный шум повітря што
пролізує потяг свойом масом приводят до задумы За вікном втіче в далекраєвід
Поле ліс ріка Домы за споле за сліз люде што ідут за
дорогом і за здомы Серце огартат чудна духа і жаль же нагодом
єм быти в тым лісі же не можу занурити ся в тій
воді же не можу зыйти ся з тыма людми і николи не
вступлю тых хыж якы скрывают передо мном тілько незнаного Потяг заєдно жене
Сідат смерк не уж за шыбом краєвиду на чорняве вікна штокус розблизкує
ясніст міняных літарен Мимоволі приходит до мыслі же вшытко ся мінят в
образах што являют ся предочами виджу моіх предків прадіда мойого Тимофія мою
бабу Пеляхію мого відтя Максима матір мою Татияну могоіка Петра они тіж
іхали потягами незаміреныма специяльныма што іх придала непощадна доля Замыкам очы і
софам час од <unk> років Я Тымко Сандович уж другу добу трясу
ся тым проклятым австрийскым потягом Кісно бо дуже нас ту везут духота
а вікенд жендары не дозваляют отворити Пеляхія невіста хоц тілько добрі сідит
на лавці Адже при надіі она є на долинах Напхали нас ту
як пацям до кліту Што везут іх до різнука а нас де
везут не зна нихто і чом же м Руснак русофіль синам постріляли
коханого Максимка Красні співал Вічна я памят вічна я памят отче наш
іже єс на небеси Што стаєме деми Авштенсенде єдс є <unk>em Талергоф
Отверам очы дуркот потяг як товды в <unk> Но єн <unk>n<unk>aли сорт
нове місце биваня Моє купе дале порожнє не знам ци тримлю ци
снию виджу мойого відця Я Максим Сандович парох сустя Руского смотрю через
вікно потягу на втикаючий гербет гір Моі коханы Хоры так добрі мі
ту было заєдно ся з кєтам найперше з мамом Паляхійом і дідом
Тимком з далекого Талергофу На щестя того не памятам адже мал єм
товды лем два рочкы а потім Закарпатя Чехы Сербія Македонія і нарешті
Лемковина в <unk> близко своіх тераз по пятох роках кажут мі ся
одтале выносити чом жем Русин Москофіль кацап Голову мам іщы болячу і
зле виджу по тым як мя вдарил по очах на гайом вязничний
Дозерач слабей єм барз тілько місяци вязничной каторгы на щестя моя кохана
Танюша Примі і Михалко мой малий мішка Чом мушу выіхати Прайстер Максим
і ревербрайбен авф Лемковина ис унервышт Моє перебываня на Лемковини є непожадане
Зізинт Русин Так я Русин Лемко як мій святий отец Максим Господи
прости нам хрішным і помилуй А потяг все іщы іде Я Михал
Сандович іду з Вроцлава через темнопорожньову ночы до Варшавы Притолял єм лице
до земной шыбы деси недалечко в чорній хлюбині є маломецкій цмтір з
намогыльным каменьом Петра Маголуйка Сандовича Чом похоронений є ту а не там
в хорах в Бескідах чы ж бій вин мусіл сісти до проклятого
потягу дармо виджут тот потяг неподібний до людскых цивілізуваных вымох бидлячий В
ваґоні серед тумаків ґаздівского наряда наоколоті вкрытым плахтом лежыт оболілый Петро Ґазда
і Жак зо Ждыні Скопали голюдовы воякы під час находжыня доводів же
был в УПА тяжко му тепер дыхати при одтолченых ребрах а при
тым тот давлячий зліт од коров і овец што везут ся враз
з нима Добрі же родина при ним жена Марина трирічний Миколайо пак
о Лемка і найстарша Омуся тота має уж девят років речи шумна
уж та заєдно о дащы звідує бо не годна зрозуміти чом іх
деси везут Няню ци знате виде тераз будеме Ци буде там школа
Бою ся і все мі жаль моіх пацюрок што сте мі купили
на кєрмешы де се мі впали як нас в загорянах до ваґонів
пхали Не плач ано што там пацюркы будут даколи другы Добрі же
мя пустила на як інчых Освєнцімі з потягу взяли уж по них
Боже і за што зато же сме при них бороли ся і
хынули за Польщу што стаєме Бандеровци скор весены высядат шпротава конец язды
Конец дорогы та не конец страдань незаслуженых непотрібных нерозчысленых до днес хоц
од тамтых дне минуло <unk> років А я іду експресом з Вроцлава
порожні купы порожній ваґон никого неє минули ся што уж Варшава Фолю
центральной на Зґари Успівнич щій з того радия доходят дня тракты Мазурка
Домбровского єщы польска Нєст Ґінела А Лемковина Чытал яколтутко Доктор Михал Сандович
одушол <unk> грудня <unk> рока в шпітали в Лоді де нашол ся
по автомобільній Краксі вертаючу до Варшавы як все з лемківскыма справами Похоронений
єст на земли своіх предків в Ждыну на Лемковині одкале походил його
дідо днес причыслений до лику святых святий Максим Сандович Днешню авдицию закінчыл
Макови Санком до котрой слова написал Михал Сандович Співат ансамбль Пісні і
Танця Лемковина з Білянкы кы свіску дорога с мі єст гідно вымой
олі