Радийочытальня #77 - 2021 09 11, Мирослав Нагач
Еп. 77

Радийочытальня #77 - 2021 09 11, Мирослав Нагач

•

Опис епізоду

Odcinek „Radyjochytalni“ poświęcono lemkowskiemu pisarzowi młodego pokolenia, Mirosławowi Nagachowi: przypomniano jego biografię, debiut literacki i związki z warszawskim środowiskiem literackim. W audycji znalazło się też nigdy wcześniej niepublikowane opowiadanie „Oj Mirek Nagach“, o dzieciństwie, ojcu i wspomnieniach związanych z domem.

Автоматычна транскрипция

Чытаня то найліпше забава яку выдумали собі люде Чытаня то подорож котра
ниґда ся не кінчыт долга ба вічна подорож в часі котрой стаєме
ся лагіднійшы мельшы і барже чловечы То чытат книжкы жыє два разы
радийо чытальня Тиша без книжок єст як тіло без душы Думам то
чытам чытам то єм Книжкы сут товариством котре собі чловек сам добера
Добрыдан Сердечні витаме Вас дорогы слухачы і просиме на <unk> одтинок проґраму
Радийочутальня Днешній проґрам присвячений буде вынятковому лемківскому писательови молодого поколіня Мирославови Нагачови
Мирослав Нагач пришол на світ <unk> вересня <unk> рока в Ґорлицях як
наймолодша дітина Романа Нагача і Олены з Дому Барна Учытелькы істориі Своі
дітячы і молодіжны рокы прожывал в Ґладышові Дебільютувал іщы перед Матуром повістю
за котру отримал нагороду Творчой Фундациі Наталіі Ґал і Ришарда Поляка Внет
пішол до світа студиювати Зачал на варшавскым Університеті Культурознавство Скоро звязал ся
з середовиском часопису Лампа В варшавскым періоді публикувал тіж фелієтоны в часописі
Філіпінка На сам початок запрашаме до выслуханя ниґде не публикуваного іщы оповіданя
під наголовком Ой Мірек Нагач ойтец Втеди цалый свят замкєнтый был в
престені достриґальний здагум його дому на котры забєрол мі ойтец Кєд зімны
вяз стронцал антены телевізийном Моє пальцы здрентвяли од зімнометаличных комбінерек і тяжкє
молотка котре в каждій хвилі готов был єм подать мойому ойцу Сталі
сме найбыжый а мій опінал ся єщы на мащ антене телевізийний лосо
сапіонц пикшыку назвы наженді якы мали му подать і ружні зрозуміле закленця
Потем ставалам на скраю влазу вкладала в нього ґлове і завишалам ся
на граници двох святів з чого єден был замкнятый і небезпечный а
другій неодкрыты і таємничы Механізм діял просто Матка кричала чы образ єст
выстарчаючый А я страшні зденервуване приказувалам то ойцу бо ґде мимо вшытко
на екрані ниц ся не появило он потрафіл в пасіці комфурє цо
на давну нашого дому было небезпечне Кєди уж удало ся вшытко поуставлять
і выцелюват смащантены на ней видочны надайнік ойтец сходіл додому а мі
зоставлял самого на ґужы Памятам образ нескончыня котре в пасуване єст певном
формом сетків місц ограничены чыміс то затримує взрок котры ниґди не здонжал
розпынут ся в своім ограничыню в немоци дострижыня чогось хто знайдує ся
збыт далеко позалесяны ґуры котры зновині кончыли тын свят были збыт выразны
Завше бым переконаны же поза мойом воском міцні істнує же ці людя
кры появляли м ся з Нінацка мушом походіти з тых місц котры
видат єдині з даху мойого дому а до котрых ниґы не моглим
так направды дотжец та пшестр вокул котрой горизонт секрислял пофалюваны окрунґ не
была пласка со утверджало мі в переконаню же ідуц одповідньо длуго в
єдным кєрунку Выйде в концу зупелні другій строны Тен час котрым ойтец
вывозіл мє на своім мотоже поза границы замкнятой ліні розспывал ся в
ограничыню памянці Місця і ситуация были збыт розпущены промінятым часом абы могли
значыкольвік Не одрням іх од снув бо не было в ній жадного
реального вспомніня котре могло бы мі служыти за довид правдівости В спомнінях
котре дотичыли опущаня мойой всі свят траціл якєкольвік остре кравендє а кольори
лончыли ся зо собом як бы на тей свіжы образ олейны хто
зверал льош пущальнік Жечы бся мікали ся навзаєм а єдина певност тквіла
в моім от на ґлові мал помаренчовы казкы зо скуженым паскєм зачепляным
о його бродил Втуля лем ся в него тупек жол мі бак
мотору а вшытко поза намі здавало м ся пристават істнят так же
в концю летіли сме на нашым мотоже метр над земльом а мій
ойтец заховал ся зупелні спокойні Пент повіт ся розплощом і тваж а
джерева робіли ся ґумове Ойтец завозіл мє до місц зупелнім і обцых
о котрых запомина лем як тылько врацали сме до дому Памятам з
них єдині струмєнь і пялый дом в трим ойтец направлял пронт А
потем дроґе без асфальту і огром ляс през котре замяка им очы
поте вшыткє джерева ставило ся єдном іґонцом стіном Злявали ся в єдне
бронзы і зєляня котре дражніли взрок Врацали сме завше в ноци а
ксенжыц зо справом ойця появил ся на зміну по левій і по
правій стороні нашого мотору Кєди ставало мі ся зсенне выстарчыло запастьом сам
сродик руґі і баку сам сродик запаху Паліва і ціла ойця котре
пахняло чымс з погранича одсту і свіжого сяна Запах одрывал ся впрост
од його особы заґенщыл повітря ниґде не мог вейсти в реакциі зо
скымым темом спорту выпаляных през тлювкы Цалый покій в котрым он спал
вшыткє його жемкняте были його особом А кєди палі папіроса през слювкы
вокул розкрывала ся бітва за багу з димом Іднакты дві зупелні ружны
материє не могли зупелні на сіблыну іх інност справляла же не были
в стані на взаємсі нищыть Сґлымівяне димо одбівало ся єдині од тых
місц ді запах ойця одкладал ся лята кєди цале поміщыня выполняне было
горизонцом білом над ужньом позоставало пусте і чысте місце Вявшыст часу упывала
мі на пошыківанях шестя до іного свята могли крыт ся практичні вшындзя
не вылунчаюч будинку належонцых до інных люді Состало ся єдным з підставовых
проблемів Мій отец о тым візял і його таємнича працы в варштаті
котрый знайдувал ся кілька метрів од нашого дому мало на целю выналезіня
ужонценя котре позволіло бы ся там достать Памятам кілька одружняючых ся од
подвоґі Десек котры появили ся певного дня в Варштаті по тым як
мій ораз з найлепшым приятелям котры направлял людям телевізоры замкнели ся в
Варштаті на три дні Мама приносила ім єдзене походіла страшні чымсь підденервувана
часами навет близка плачу Кєди по трех навенчнявых одтаєници днях і трех
страшных выполняных віятрим і цянями ноцях ойцец враз з приятелем вышли на
повішню выглядали на страшні зменченых ойтец ледє тотар додому мала ся образіла
а он спал бысікуюч през тан незрозумілы слова котры бжмяли твердо а
котрых значыня могли м ся єдині домыслят І доперо покозіня запад в
твердым спіончкы з котрой никт і ніц не могло ґозбудіть през два
колейны дні До його варштату нікт не муг входіт сам Часами мнє
там впущал але для звыкых люди достепна была єдині полова поміщыня бо
решт засланяла ґруба котара пахнуця кужом і ворками на зімняків Ой жадко
впущал святло сонечне а те проміня котрым удало вкрас ся там мімо
його волі выпаляли фантастичне взоре на стінах і подводзе повітр попрецінане было
помаренчово жолтыма смугами выполньоным і кужем котрий ню станні ся порушыл В
поміщыню крыльовалы вшыдмьоты выполняли цале повітря і од іх натлоку трудно было
оддихать дим з ойця папіросу зляпял є вєдно выполнял убиткі і лончыл
кольоры Старалам ся ходіти по стіжках якє вызначал ойтец Єдин невластивы рух
могти збужыть вспілістинні жечы вшытко было зо собом полунчене з вшыткых строн
стерчалы кавалкы кольоровых друців а з суфіту звісали тяжкы мітяны кабле отулены
кокарами з Паєнчын По каждым кроку мойого о суфіту одрывал ся ґенсти
пил котрый опадал на вшыткє же накрывал є вальством котра неустанні ся
помікшала Бо мій ойтец кєди в Варщаці знадівал ся ктось іны ні
сядал і неустанні ся порушал як бы з тривогі перед тым же
хтось сконцентрує ся на єдній речы і зачне выпитувать гон до чого
она може служыть З тому місци вони приєдний зо стян угінал ся
під тінжаром старых одбірників телевізийных котрых тягле приносил приятель мойого ойця В
репуклых кінескопах одбіяло ся цале поміщыня а я выгляда єм в тым
рефлексі на єщымнійше ніж бым в жечывістости По кільку минутах взрок зычаял
ся до пулм року і же же зачынали ся розділяти Єднак іх
нє подобіньство до чыгокольвек сомоґ єм зобачыт поза варштатом ойця справило же
по хвилі знов впадали в себе навзаєм Лунчыли ся і не можно
было дотяц іх призначыня Кєдись ойтец не домкнул джві і поднох вітру
котрый впад перезтреліна найпер в помяшал варсты пилу котры залеґали на приднотах
забужыл структурою реґулярну нічому уложені свою впнют джева а потем знют зо
столу карткым папєру котра выльондувала зараз обок міня Ойтец тег зауважыл а
я примоглым страх і совал єм подкошульком Папір был жолтый і записаный
зле затемперуваным олувкєм о выблякым ґрафіці Мнуство знаків котры єднак обох сєбі
ні значыли ліния і выкресы вычерпуючы повішню папіру і одтіскы ліні пальцов
мойого ойця котры ниґды не были до конця чысты черні і бронзы
поврастали в заґлбіня ліній папілярных вызначаньс натуванях мойого ойца леґо легко выпуклом
мапи знань ся наймі на ньом плінями ізотерм і ізоба Карткы паперу
ниґди не оддалем зо страху пшеткаром котра могла мі спотка де бы
выдало ся же привлащылам собі яку же з варштату ойца В тен
сам віятр ухлим теж ґрубе плутно котары одсланяют тым самым фраґмент заказаного
поміщыня чарного од браку святла пахнутого плесньом старых ксік і вільготных записаных
стрешытув котры поволі травіт жыб По выжы знайдувал ся стрих по котрым
моглам ходіти єдині в припадку необецности ойця в варштатяті понімаж кажду муй
крок выволювал дзвенк на котрий ойтец цераквал ґло сниві і страшными словами
бшмюнцым як закленця здольне примінить мє в єдно з речы в Варштаці
Чонсто єднак приходилам там кєд не влоґы в сродку і розпощены недесках
заглядалам в шпары помідз ними припатруюч його таємници Кєди отвірал джві страх
поволі одрывал мі од древняного стропу і мусілам притримати ся пальцами щелін
жебы не зачынь сь левітовать Ой по вейстю справдовчы нікы не обсервує
і з лютовницом в ремку походіл до єдного з одбірників телевізийных по
чым вытял з них якыс дробне честі о ружных кольорах і ховал
єдок девечык потем ховал ся в недоступном для мне чест поміщыня зникал
на кілька годін а я мог выдостат ся зо стриху зійст по
драбінє на зємньом і утєкать затримуюч є доперо надзяку Мій ойтец често
гынул в своім варштаті западал там в летарк быт може працувал над
чымсопендала ґо в такій стан бо ченсто мама враз з сусядом котрый
займувал ся направом самоходу выдобывали ґо цалк праві непритомного вражливого на святло
і безрадного встичності зо святель з зевноч заносили го до самого дому
а я навет втеди балам ся зайшли до варштату мойого ойця поневаж
звідзял лем Чы правджей чы пізній вшытко бы ся видало Пыл прикрываючы
вшытко в сродку был найлепшым стражникым Кєде ойтец доходіл до себе в
дому по подобным выдаженю а здашало ся то в міре упыву часу
вчора щестяй матка замыкала джві весяв верштату на тяжком куткєм а ключ
заносіла ойцу под подушкым До моіх задань належало втеди абы шклянка в
шнотной лямци ойця была завше наполняна зімном водом котру найпер в друго
мусяла ся полять Варштат позоставал опущены аж ойтец не набрал цалк сіл
завше тривало кілька дні завше одчекувал около тигодня за ним здецивал ся
на дальшым працы в укрыцю варштату знову зникал Часами ся появил а
кєде переставал приходіти навет на обяды ставало ся то заповідьом рыхлого повроту
при помоци мамы і сонсяда цикль котрый по певным часі набрал біолоґічной
реґулярности справял іж цале наше жытє было підпожадкуване Бо кєди спезал час
в своім варщатя богым робит практичні цих цялым бог ґем подават ся
моій пасі пошыківаня пшестя бог єм выправлят ся до непознаных єщы місц
бог ем по раз сет справдит ти уж познане над Ялом штоси
пся очывем ім дуже і трвал тым мама хоціла цраз бардій зденервувана
так же по четвер днях Єго тіглой необецності вычыла ся на каждый
дзвяк і кажде задзирканя повітря аж врешті єй нервы не вытримали уж
на пєнця вєдзіна якым невытлумачальном цілом шла по сын сядам і разом
вытягали ледве жывекого ойця з варштату Чытал яколтутко Окрем студиюваня творчой роботы
жыл штоденным жытьом і проблемами Емоцийні фурт был звязаний зо своіма горами
Імал ся ріжных фахів Конец кінцьом вырішыл што його жытьовом пасийом і
дорогом буде выключно писаня Сполнял ся не лем серед артистичного писаня але
з свого часу был спілавтором сценария до емітуваного в телевізийным проґрамі mыриялю
Еґзамін з жытя Писаня было проявом його внутрішньой потребы оповісти о тым
што іщы не чул ани не розуміл Хоц великій світ в котрым
ся нашол был доцяп інчий як рідны Бескіды Через повіст Бомбель вказал
жытя сельского пиячка Переказ є заєдно смішний до болю але і траґічні
смутний заразом Бомбель Бо так кличут головного героя цілыма днями сідит на
автобусовым пристанку і оповідат Старчут лем сісти і зачати ґадати як сам
бесідує Бесідує о выправі на Словацию о циґанах о проблемах о вшыткым
Але так оповідат же здавало бы ся прозаічны штоденны справы являют ся
о вельо цікавшы вынятковы інтересуючы і втігаючы Бо проза нагача втігат і
заразом чарує Послухайме фраґменту повісти Бомбель Мирослав Нагач Бомбель Благовіщыня Най Боже
добриден витам вас ся так хоц як аби як Я Бомбель на
Затриманці Бо сіджу праві ту прото на Затриманці Говарют до ся і
хыбаль мя уж тотальні є было То никого веце по примі неє
зато же но не вшыткы нописаных хами спя діщы тай тримают в
обіймах перины ковдры або самы себе бо кєд спят то ім вшытко
єдно Адже тераз бы мало быти антре і в його рамках дашто
о собі і што як в телеквізах Мам <unk> років електрик пенсийонер
дві дідівкы жены здравлю іх Тарас щыро сердечні махаючы до камеры А
доправды без смішків Нияк не мам <unk> років Хыба сте ся здогадали
же я рук лем так жебы нудом не задуло До кінця є
то фай гварити до себе Товди курити ся хце меньше а обычні
ся мі хце перебарс до чыста мя тото зожжерат як бы м
не іл як бы м не пил як бы даякій другій ясідил
мі в жывутку тай втігал повітря Але од той бесіды яку є
м уж спомнул трапит мя оно такус меньше Вертаючы до головного напряму
стилю Витам хул быти твоім найліпшым приятельом доповім лем же мам <unk>
років сына дівку і хыжу в добрым стані повіт небіщыку якій вмер
голони упокой Господи душу супшого раба твойого Додам же на слідуючы два
дни ниякы перспектывы придомном не виджу бо внескы маме <unk> а баюсатий
почтар заіхат під мою хыжу своім майлюхом фондуваным пінязьми податників даґде в
околицина <unk> Товды ся вшытко пояснит Зато же ся мі оначыт в
голові даякы бздины малы значыт на перший погляд вшытко в порядку такє
ця призріти добрі выходит же я з того мам ренту І доєден
польскій обыватель ся складат каждий місяц штобы м я котрым ся нихто
не трапит годен был достати пінязі од баюсатого почтаря бо його жені
ся любит лем з баюсами Аж і колиси мі рекла як єм
ся звідал же кєд бы іх обритвал то она бы го з
хыжы дораз прогнала Адже часом ся потішам же я по правді препарз
важний А як мі дахто не підходит і ся му здає же
я до чыста не си ни то аж і бесідувати зо мном
не вартат товды я сой реку Та ты Хю можеш мя не
любити можеш думати же я гілно псяче але кєд цілый місяц робиш
то робиш і на мене А як першого достанеш выплату ани ти
на мысель не приде же там неє той части пінядзы котру мі
держава посыла згідні з єй загальныма правилами о рентах і пенсиях Товды
тіж можна о природных обставинах быст ніч або властиві уж ніт бо
вызерат так як бы цілий тот славний православний Бог наполнил молоком Великаньску
шприцу і тераз шприцує воздух бо ся робит яснійше і ліп качы
Ґєдам до себе уж так долго же мій язык так уж скочаніл
і зачынал чути свій голос як не свій Але я знам же
він мій прото жей інчий бы был Кєд никого не внеє бо
вшыткы іщы з пят похыжах раз <unk> минут Пак ся зобудят пару
минут скорше чым будикы І перше што зроблят то іх вылучат жебы
не бренкали Бо ім не треба ниякой технікы добучыня Роками уж ся
будя до є <unk> годині встигли до кінце привыкнути та найбарже ся
мі хце напити А на жаль Низка неє за што ся напити
Ани Петрик мал не буде ани капітан котрий хоц єст старий і
веце ся знал з моім вітцьом чым зо мном а мене то
як повідат памятат як єм літал за молодых часів з кырмаком той
верещал на Петрика же забитий і не жыє Єднако капітан говарит же
по арміі служыл з Німцями ся бил кєд была война на граници
польско словацкій і про тот воєнний час што товды пережыл уж на
ціле жытя остал вояком І коли давде іде з хыжы то на
собі мусит мати палатку і зелену кошелю на котрій сут попричыпляны вшыткы
одзнакы Аж і тота неє векша одіты вірна будовничого ПНР бо неважно
од кого важне же медаль Попри тым капітан не дозволит нам речы
добриден каже салютувати і кричати Чест Тобі пане Капітане Товды він одрекне
Чест вам воякой Бо дисципліна мусит быти Інакше ціліст ся розлетит як
повідат пан Капітан Без войска вшытко гівно вартат Капітан для нас вшыткых
ма найвекший дохід Ма вшыткы тоты ренты пенсиі вшыткы придаткы асикурациі ампліко
ляйфы комбетантскы приділы родинны шкільны і запомогу на лікы Капітан просто розвил
банк не оначыт ся з бюрокрацийом Написал лист до президентовой жены і
єй мужа же хоронил перед Німцями границю польско словацкы та мал в
тій обороні знамениту ролю і же го лупит в крижах і колінах
і же повойні будувал Польщу Приятал цілий тот бордель што оставили Німці
котры нибы любили порядок а і так не ма з того нич
Хыба прото достал вшыткы можливы додаткы і од <unk> до <unk> не
треба му ся трясти од недостатку фондів на заліпляня порожніх дір в
брісі душы Та гнеска капітан хыбаль не приде бо він приходит лем
час до часу За чым бы ма гнеска Так само може прити
заран што мя ани Спаса ани не потішыт бо мі ся хце
пити гнеска Позарани і заран Певно тіж ся мі буде хтіло то
рахує ся лем тераз бо тото же о даякій час буду мал
прагніня не болит ани не мучыт і не єст специяльні дражливе Просто
єбал тото пес Чытала Наталия Малецка Новак Лемкы ближе змогли познати Мирка
Нагача завдякы тлумачыню бомбля до лемківского языка В <unk> році выдавництво Ґольны
<unk> напечатало повіст в перекладі Петра Криницкого двоюрідного брата автора Бомбель завандрувал
і до Войводіньскых Русинів Мак Мультімедияльний культурно політычний часопис для молодых выдаваний
в Новым Саді в Сербіі до єдного з номерів ґазеты долучыл як
раз примірникы нагачовой повісти Послухайме іщы єдного фраґменту той повісти Мірослав Нагач
Бомбель Коротко Не можу ся собі начудувати же старчыт лем сісти і
почати бесідувати арешту выоначыт не знат тя хто Же отворю лем ґамбу
арешта ся стане сама Же не думам што речы але вшытко ся
діє єдночасно Же тото што як раз повідам в тым же істым
часі мышлю як бы м голосовы звязкы мал припняти діректні до мозґу
без ниякых каблів провідників Даяка полегота бы ся лем здала а ту
фурт нич і спокійны мора А мене помалы бере курвичка невеличка і
праві тераз єст тихо перед бурьом І ся бою же о хвилю
не годен уж буду стримати Зачынат мя дерти по ґарлі і быти
може зараз ся выцикам бо они ся Здарят час до часу кєд
ся мі пребарз цепите а ся не напю Свалит мя дакус ціле
тіло Але драпаня нич мі не дає і чую як бы скора
свялила мя од середины Кєд ся драплю по брисі аж і выразні
чую тото щыпаня в розмаітых внутрішніх орґанах в жолутку і кышках і
врешті Мрігію о тым жебы хладі ся Розорвати скору тай ся добрати
до тых фляків в штуритых пальці завершены хтями іх репст жебы ся
полегшало а то быти може і ліпше нич безпосередній контакт з телевізийным
спікером Хтіл бы м жебы до кінця перестало бо кєд ся зачынам
над тым зосереджати добрі нездурію добрі міян нездує внутрішні шкрябаня през скору
на нич не помагат не іде просто Я уж хварил што мі
мус робити то єдиний выхід Кєд лем о тым подумам чую полехоту
та нич поґадам іщы дакус до ся і забуду Властиві мож реч
же уж буде скоро ден вшытко єм годн розріжнити і нич на
себе не загодит З молоком праві же уж переіхали люде о хвилю
зачнут выханяти коровы жебы ся зачали пасти жебы ся наполнили травом жебы
іх натанкувати пак сой ляжут Выригают си тото до морды і будут
румеґаты бо то румеґачы Є нияк не знам як долгы буду із
чым міг сідити гев на тій безпечній затриманці бо кєд дахто приде
хварити до ся перестану ци ся мі то любит ци ніт бо
перша справа глупо мі буде ся так вказувати перед дакым хоц бы
то был і петрик а він вшытко мі знає Друга справа не
хцу выйти на комплетного бортака жебы даякій матери намысль не пришло же
я великій не пек про єй дівку ачий ходна подзвонити де треба
і повісти же я бесідую до себе же ся чутні Призерам на
єй дівочу котра ма вісем років харді малює А учытелькы в школі
хварят же то плястичний талянт та і до того з ґамбы слина
мі тече іщы ся драплю по яйцях моргам ґуні і прібую звылечены
до свойой хыжы з котрой єм выоначыл пияцку схованку шпелюнку і бордель
приваляючы маленькє дівчатко бон бонами а они приігают імя захорнут до катанкы
для шаленых товды буде вшытко Шак кєд дахто приде гречні ся поклоню
і як тот дахто буде курил попрошу о папіроса тай буду твердил
же моі як раз ся скінчыли а склеп іщы неотворений Буду виділ
хто приде може попрошо даякы грошы або ніт Так уж было в
єден час кєд мій товариш котрый быват на ст селі гын недавно
тому Жыво было найвеце каменярів котры ся улучыли в спілкы і мали
з того госен акуратні він єст з того села раз ся барз
напил такой дочыста розум стратил і як на фільмах Спокійніцко голошол зо
сокыром дохыж як в даякым добрым трилері так рюк жені іщы Спокійнійше
же Ю порубат на четверты бо она го фурт здраджат і в
селі вшыткы хлописой з него роблят сміхы і го легковажат Не шануют
кєд ся проходит попри них та зато одрубат єй найпершы ногы а
рукы лишыт жебы ся годна была бити в груди же то она
винувата і жебы ся годна была прекстити бо він не смотрячи на
тото вшытко хце жебы пішла до неба А кєд уж собі вымолит
спасіня Товды му стане лем ю заєбати єдным ударом до головы як
бы рубал великій кавалец букового дырва І повіл тото спокійніцько Пак зомліл
і стратил памят А она погнала до сусіды з гырялком Такой од
ней подзвонила бо сама не мала телефону адже мусіла погнати до дакого
Вшытко повторила Дослухала додала іщы даку зо себе же муж ю мало
не забил автентичні ся пребарз зострешыла фурт рявчала та і так А
кєд по мужа приігали він ся обатурил абсолютні не знал што ся
з ним водит чом го повязали і деси влечут а жена лем
смотрит плачей нияк не реаґує не пояснят тым віпчым людам жебы го
оставили шол то єй муж і отец єй діти Такой почал ґу
ній плачливі ой чати же ю кохат пребац же піде за ньом
хоцбы до пекла бо она даного є цілым світом і жебы дашто
зробила бо він уж николи пити не буде а попри ним Стоял
його сын котрый мал Дас десят років то і його зачал просити
жебы дашто мамичці повіл шак заберают нянюся най дашто учынит Але гівняр
не чул бо рычал страшечні мало ся з того рычаня не порыгал
До кінця вшыткы яли рычати значыт тот хлопі і сусіда і повезли
хлопика даґди до пичы А тото што оповідал кєд уж вернул назад
ани ся мі Не хты тераз повтаряти бо уж мном тряс од
браку даякой полеготы а на векшы стрясіня не мам дякы Адже кєд
жена зрыхтувала свойому мужови одвык то тым радше людска особа котрій вшытко
єдно што чловекови там пороблят Обийдут ся з ним як з псом
як з ворохом бортаком замкнут хо з ненормальныма враз його здорового хлопа
што ся лем любит напити Є в принципі вызерат як бы малогниско
поляты а тераз кєд лем злива ся ближыт то уж Фурт споминам
о єдным о тым што ся стало два рокы скорше Содома і
Ґомора Чытала Моніка Тилявска В творах Мирослава Нагача мож найти жменьку автобіоґрафіі
А напевно уж того што повісти сут міцно закорінены в його пережытях
Нагач выховал ся в типовым лемківскым світі Был представником поколіня першой половины
осемдесятых років ХХ столітя Початком до школы ходил в Ґладушові пак іздил
до Ґорлиц Прислугувал в церкви помагал ремонтувати лемківскы памятникы зо Стоваришыньом Маґурич
На перший позір был такій як інчу Єднак знал дозрити дуже веце
як пересічний чловек Мірослав Нагач вжесінь <unk> р ноц Кажда ноц єст
інна Кажды ноц ним рок ма інну ґенстость Не скончоно ся ружніц
чыні вшыткє ноцы подобны Та была тіха і ясна О ні річна
як звыкле Сен зній выпарувал уношон ся в білі над лясом Маженя
соншейжысте сконденсуване в чупках джев пном ся в ґура бырано і так
всянкнут в землю разом з кроплями росы Пет світом маженя розщыпям сонце
туреноцом выдає ся неістнуюце в жадным зо святів Пестжень стає ся нескончена
і впенда чловека в заклопотанє свим огромом Чест часу зника діз на
текілька годін і його міяне в мроку ружніт ся цілковитя од нормального
дінного плынянця З браку ясности єст тілько круткым інтервалем в котрым вшытко
трва завішене Сонце никне тыко на кілька секунд А вшытко со выдарило
ся без його обецности выдає ся гімеричном маром одреальньоном досадностьом опроміньовых кшталтув
През тен крюткій окрис позбавоны часу а принаймні кільку єй власности выдажыня
дотичо люді точын ся обок пантереічного міяня Чловек мал вражыня же пребыва
в цінючы Ґосні скончыня метафізичного імаментного Так ноц єст імаментна Ноц не
посяда кольорув може єдині материялізуват ся попрез кшталты Розложысты ґаланзє джев сон
звірцядлами нашых мыслі Впатруют ся в нього достатечні длуго выланя ся двовымяровы
выяскравяны през небо Ґєсь далеко далеко в зупелній абстракциі спію інні люде
Єст ім вшыткым цепло і можна бы єщы о ній написати Єднак
то цалк інны свят і праві так трудно о нім мыслят як
о тым же на другій пулку єст цін Шлі сме як завше
тілько ведвох Міялі сме выпачане банальными описами поету в ове містичны ґуры
Єднак той ноци цось з нами было не так як быть повинно
Метафізика зникла выперта през злото котре позваляло о ній цулковите запомнець На
споднях тваж і ремках лечыло з романтичной хоробы душы Кажды крок затапял
ся в розмоклой земі каждый доконаны крок ставал ся поводом до радости
Шлі сме барзо поволі а за нами не зостало ніц Поволі замыкал
ся за нами чарном плащызном котра втеди была кресом єдного свята Ксяд
завішоный в найнизшых партиях джев выдавал ся уміщеном там лятарньом улічном Часами
сам ся дівє іррацийональности людскых порувнань Два дні вчесній была ясна пелня
краднуця ноци честі тімной маґіі Леч втеды уж в правы ґурны рук
тарчы поволі вкрадала ся чернь позбавянь Ксінжыц досконалого кшталту Єст такій момент
в ноци найдівнійшый з єй вшыткых хвиль Кєди ноц переходжы в свій
найчарнійшый вариянт і поза нами не істнує ніц Єстесме тыко мы як
ґдебы поза нашым святым не было жадного інного бо то же діс
там спі кілька мілийонів люді то же впрост не до выображыня то
абсолют котрого не здола обнять ся умыслам так само як бук Лічы
ся тылько теразнійшос бо інны формы часу бєру ся по просту зо
святла Овшем Вспомніня на скуток інтроверсиі стают ся выразнійшы навет од того
со бе за кілька секунд леч навет оне плывают в ноцний іррацийональности
вшыткого Він шли сме як завше ведвух Нашым імперативом не было романтично
сентиментальне праґніє познаня пнякна природы леч около <unk> приіздных дівчын з Поблизкій
в Сі Туристкі А такы су найлатвійше Робіли сме за автохтонув бо
то тераз модне Езотеричност черні езотеричност черні зробило єднак своє Никт з
нас ся не одзывал Слова в повітрю бжмяли встыдліві тлен не хол
іх переносіть і вшыткы зданя позоставали недокончене Гінели діз над лясем занім
іх сенс дотер до ушу Волели сме вінови тіша табанальна піщонца котрей
прервань кояже ся з профанацийом святости Він шли сме як завше ведвых
за урочені образами ніби з путінь Виспяньского В Лонце невідомо ді шумял
свірщ з неокрисляного пункту в престшені доходів спєв птака Цала решта была
подкладом Часами то співали сме єднак жадна пьосенка не мала конця Тонела
недосконала помідзи шумем вшыткого онісмєльона чарном тішом бездна Паліли сме папєросы а
несвідоме нічого світлікі удоводняли окруціньство і недосконалост природы Ґасло доперо по кільку
секундах так же концувка папіроса яжыла ся флюоресценцийном зєленьом Никты з нас
о тым не мувіл бо і по цо Світлікі мала же Од
джева до джева і дале Комбінация повтажана втеди неполічальност радзы бо і
поцо лічыт Співали сме шляґєры о трацоній мілости небє зємі ґурах і
цо єщы ся припомняло Леч найчей відомо кобіты О чым може співать
двох фацету в сродку двох так велькых так велькых же Хоц властіве
ноц то є же сенс мімо то єст зрозумілы Приставали сме често
леч не абы одпочывать Ноц была така же могли сме превендроват єм
цалом Приставали сме так по просту перерываюч спєв і невіле муц В
такым оточеню кажду бы так зробил Приставали сме патр далеко В горизонт
ді зємя приходя в ґранат і крайце джев за нимі не было
ж ніц бо в ноци чого ся не видіти ґон нема На
полянах при самій зімі в віжхолках трав маячыла нерівномірні роздільона блядост Была
як папєросовы дим з тым своім кольором як застиглы паперосовы дим Занужыли
сме в ній ранце котры ґінели в білі специфічной чарной білі ноци
на длонях чуло ся вільготь і делікатност Ноц міла слодком дулы запах
без встыдникув і ґніючий стілкі На самым дні воні чаіл ся дим
з поблизкєй реторты Чули сме же нот нас вхланя поволі Нашы тіла
робили єм цераз чарнійше єднак приймували сме то з цалковитом обоєнтностьом Зраз
вякшым трудом одружня лем приятеля од повітря присутнеґом рокєм Його цраз жадшый
голос был уж цілковито позбавляный якійкольвік семантикы не приносил жадных сенсув бжмял
тыкораз подобнійшы до атавістичного мручыня Леч шли сме дале як завше ве
двох Цель подружы згынул діс в подмоклых ломках Запомяны од наркотичных опару
в пізной поры Приятель цораз жадій з топами дотыкал зємі здавал ся
рачей плынуть Патшом на власны ногі вид ем то само Мрок чуло
ся в мыслях Перманентні заґарнял цераз вякшы обшыри рацийональности в нашых умыслах
Віділи сме тілько же ідеме Пристали сме зврацать увагы на дроґа мокрост
і баґна не становил люж жадного проблему Ноґі моятеля зникли зупелне моє
теж Цалы был розмыты і ґлупє ся усміхал нерозуміючым огромным ґримасем котры
выкрачал позарами його твари Пеникали сме уж джева не зврац на то
увагы Ноц выдавала ся єщы пинкнійша леч тераз еманувала інным його родаєм
Кольоры не были му потребны бо його істота становила єдност Вшытко з
вшыткым ноц пухла як розшыряючы ся в несконченост вшехсвят Ішли сме далей
і далей цораз шыбчей Чернь зближыла ся до свойой ідеі стают ся
од ней неодружняльна По тым моменті мрок повинен уж устемпувать бледноць і
траціт свом есенцию пожераючом кольоры і кшталты Над горизонтом повинна появит ся
тінька найційша ліня святла експансивна повякшаюця ся ней зауважальні аж до прийстя
світлістого Месияша Зникал і вшытко з ним Цємност зараз перед свим пересіляньом
прицьміва цалост емпіричных дознань в Зырокових Лас ся кончыл як вшытко кєдис
Выхозон а властів выплыван з нього ноц стала ся лжейша Заверала вінцей
материі Колеґа з чарной ніцости врацал до нормальной повлокі Спомніня і цель
вендрувкы повруціли як ґдебы мыслі рыли быти материяльны Вставал новы день і
ніц не могло повстримать експансиі святла Перше появили ся кшталты і контакт
з ними Сама іх обецніст выста Сама іх обецніст выстарчала до повороту
звыклого способу мысляня Кольоры афінували змроку дільонц дотыхчасовы єдноліты свят Жечы набєрали
упредмітовіня Цо цікаве приймували сме ты вшыткы повольны метаморфозы ношонцы знамяна цуду
з особливым індиферентизмем Были сме святками Шґня в котрым вшытко набера остатечного
вымяру і раіфікациі Святло сплывало перманентне приношонц дискурсивне і праґматичне видзеня свята
Вшытко входило в своє нормальны рамы і на недоповеня чы выобразнє не
старчало уж місця Форма выполняла цалу материю Світльна остаточна форма котрой навет
демірук не може змініти Слонце редукує чловека до звыклого обсерватора І шли
сме як завше ведвых Свят ся змнейшыл а пшестшеня з абсолюту перешли
в звыклы досвядчальны вымір Вшытко ци было пшет повруціло а ноц втеди
стала ся снем Ґде трвала час не істнял Він так направдал ніц
ся не выдажыло Потем встал день Чытала Олена Дуць Заєдно внутрі Мирослава
Нагача сідила непокійна душа яка фурт глядала дачого інчого Знал вельо про
темны части людского жытя Писал о них в своіх творах Найвеце про
долю його селян описал в Бомбли але так само до Лемковины односил
ся і в інчых своіх творах м ін в Боцяні і Льолі
Писал што в тых селах де уж нід Лемків є такой тихо
і порожньо але не для него Чул же там дале сут люде
Як раз Боцян і Льоля повіст яка явила ся в <unk> році
може быти брана за найвеце автобіоґрафічне однесіня автора Споминал о своій дорозі
до Варшавы О тым як гымн прожывал свою штоденніст Мірек нахач Боця
і Льоля Пусто тутай Нормальні ник не ході звлаща тераз Давній ходіли
і не было пусто Я тінле слыш як бы они вконци зачали
врацат як бы лазіли од єдного місця до другого там ді давні
стали домы то можна познать Чысинні ся выдає же то не могло
ся стать поза дужо Не можна ся так змініть але ім ся
удало кілька дні альбо навет годі А потым тото зостало розпадло ся
Не мусялі підпалять єст пусто Тераз давні не То навет не стало
ся одразу по тым як іх выґналі Повідіш так як му віл
єм єст так же зміня ся од разу По тым як іх
выгнали тіжле выдавало ся же люди зараз бруцу Не было пустк она
пришла по тем Як ден брак Ты зоставляны же недокончыня Влязли в
зємє влязливы вшыткос докола І потым змініло ты вшыткє же трас єст
пусто А давні не давні было певно Пришли і повіделі і ник
доконця не віжыл Был такій єден котрий мул же сос ся стане
жебы ся опамятали бо завше такій хтось єст Слепы глухы якій калека
котрый вє Мувіл же прийде кара і пришла зо сходу іх выпенділа
І никт не вруціл было того за дужо до того не можна
было вруціть Так направда Як ся зостало як вымазалі то вшытко ся
змініло Ай ґєці уроділи ся там то уж не то само Муєті
Як хтось то ся не уроділ не зрозуміял Іх кревєст інна Хтось
може мовить іначей але я своє вім хтось хто єст обций єст
зрозуміл тутай вшытко ся змінило пришла по ній тіша на люді Але
така котрій не можна заглушыти бо насляла ся з тийшыскыма місцями Навет
каміня попенкале те котре оні зробили попенкале раміона Одпады непотребне Злятовы мысліі
Потем была тіша Вшытко Нич не шумяло Ты місця не могло в
то увєжыть не могло ся призвычаіти до нового Дераз вшыткє ты місця
выглядают так як бы і доконця ґотіло ся з тым же никту
не мішка Бо то ні єст очывісте Они ся не призвычаіли Для
кого ся тоту не мішка то пустка єст нормальна А я ту
вшытко видсам тем місця ґзі Для то нема пусткі єст тіша Але
пусткы нема наблязла до сродка Назер тісты полняне Моглі вымазать тыко древно
камінь і зємє Але не те вшыткє лята котры были пшед А
потем влязла треба в камінє І для того попенкалы Никт не приходіл
Зосталы шляды мнуство сляду Вчесній спалил сніг Праве під конец жестям Жебы
прикрыть може хтось ся встиділ Не вім ци вірше в Боґа Але
як єст то ся встиділ же на тото позволіл і му ся
вшытко засыпат як тераз Одтеди не было такого снігу тераз теж ся
чогось встиз альбо собі іх припомнял Бо тераз пришла така тіша як
втеди якій выпенділі выґналі Вшыткій Никт не зостал І тераз людям увьом
жебы гльом дак бы іх ниґы не было Може то правда напевно
Бы не могло ся так змініть Може я тего так направды не
памятам може памятам тос зупелні інного Може цале жытя тако сідит тутай
і выпалям венґєль і ніц поза тым Іх не было Я того
не виця мех шнуротты выплывало з котлінь те образу котры ні ся
віт през очы котрый выдавал ся змысльоны і неправдівым десті на заход
зоставляюч сум так дужо ж то было як смерть Потем пришли пожары
огін скончыл з жечами з попєлів і пшеменів в черві Дотераз чуть
спаленізна запах Яко теж ся да позбыт блязу в Зємє разом з
пустком Бо віш то ні єст так ся ся не кончы Оповім
ці о тым же тось може быть трвать а потем зніка Іле
в темям лят Так як ти ґдес А тераз єстем старый єстем
чары од теґодыму од венґля од огня кольор сив то ве не
вешло Юж ся не даст мить ні сході Юж навет не пробує
Кєдис так тераз ні Давні был лем чыстый міям білы влосы як
єдины Тутай вшыткы мілі чарны А я не Я мія лем біле
як сяно Доперо потем щерняли Траз мож в тоє вєжыть Але по
цо мам ці кламат Цале почерня лем од сродка теж од той
працы і од тего же зосталем праве сам А кєди пришлі по
ній мі ту не было Служыме в войску діз індій і комусь
то мкныло Же єстем такій як оні то пшесте влосы і перезто
же бым высшы ниґди не віжымем в Бога Іщы як бы млодый
ник мі не муг переконат Але ходіл лем неділя і свята Окружыли
вєз Тоди люде мысли же такє речы мают уж за собом Жністє
уж ся бруці Бобстіж ні были так злі жебы споткало іх то
знову Бо стіж сам вяз як было як было кілька лят вчесній
цо ся діяло зо святем Втеди люде мысли же мают спокій на
якій кілька лят до пшоду і о ні теж Мысли же нік
не прийдям тіж до них мы дуже і бенді так як вчесній
Были навет готові жыть так як бы тіх ш ш ш ш
ш лят не было Так мысли А потем тресь зачало сідат Выдавало
ся ім же то єст неправда Сліпослушне ник ся не беривал Каждый
мислял же спі же зараз ся об буді і навет ні хт
ся меншыт учечком через сен Борано чекало на них мнуство звычайной працы
Длятого днік ніс не зробил і нім вірі же тілько страшол же
хом єдні показати што так направды жонді же тото пришло по войні
є сильнійше од натуры од того когось хто оселіл тутай іх пшодку
же ты новы мат тиле силы жебы му ся протівставі І никт
ніс не робіл Выходіли з дому в цалы родіны Выкладали як циґаня
без іх щестя і кольору безпєжын і футер Люді міли мало часу
вшыткых выґналі Сліпово ніц не могли зрозуміти з того ци ся діяло
І доперо по тым як долончыли до люді цінных всі зрозуміли же
то сусідя єст остатечне Же понад нема ніц же ставля єм пусткы
і тіше А там слончыли ся вшысци інні і доперо втеди зачал
падат деждж А оні зачали співать вшысци Цала Тамаса Тож наведні выґдала
як люде То як бы з ґур спывало од сось чарного Цось
со єст єдно і не да ся ты Цала Тамаса то уж
навед не выглдала як люде То як бы скурис плывало од сосчарного
Сось со єст єдно і не да ся поділіть бо то было
выґнаня Літературознавці підчеркуют што нагачова творчіст была проявом маніфесту люди його поколіня
Не писал о любови до свойой землі народу ани не писал о
обычаях ци дашто в роді і як то давно было Але Лемковина
єст присутна в каждым його творі Хоснувал вульґаризмы але не робил того
примітывно Знал всадити слово в конкретне місце так што чытач чул же
писатель в сам раз добрі зробил Мирослав Нагач вмер <unk> липця <unk>
р траґічном смертю О пару дни його похорон прошол в православній церкви
в Ліщынах і там на прицерковным цмонтери є похованый По смертні в
<unk> році явила ся його остатня повіст котрой не встиг скінчыти і
упорядкувати То незвычайны пригоды Роберта Робура Книжка оповідат о узалежненых од телевізора
людях якы тратят контакт зо штоденністю Єст то психоделічна повіст пересякнена незвычайным
візийонерством <unk> червця <unk> р в варшавскым Театрі Розмаітости мала премєру пєса
Роберт Робур в режысериі Криштофа Ґарбачевского яка є адаптацийом посмертной нагачовой повісти
Мірослав Нагач Незвыкла пригоды Роберта Робура Фраґмент Парахіль в Біялой Ізбі Дівны
язык Запахы і образ Направда дівны смак плыну котры не єст цєчо
Цос ткнело ґо жебы поєхати на заход Хоц притіж досконале видял же
то чого шукаю та візь до котрой зміжаю єст на в сході
Робор поволі припоминал собі тым престрень чы рачей то она припоминала ся
єму Місце зачынали пасоват як утрацоне заґубьоны фраґменты укладанкы котра тквіла в
його голові Струмыкі смак ідеальне чыстой зрудляной воды прифільтруваной през кільометры подзємі
і тоны пяску Было кілька такых выразнійшых ніж інне вспомні До той
полі належал теж скрент на заход при розвідляню друк стженом през стародавном
жезбом з каменя Выдає мі ся же памятам Єст там певен дом
Часами ходіли сме там кєди бы лем малы Повід як ґде бы
самтым заскочены люб як бы то была єдна з невєлю же з
дітіньства кором памятал так выразні же ходіл до тамтого дому кєди был
малы же треба скрціть на заход І припоминал собі настемпне же як
хыш ся одлять на дродзе робіш то по левей строні Бо тутай
людзе лейом на зле а тутай зле мєшка з левей Робор злапал
єден конец влучкі котра розвіяла ся тым шыбчей им ближей был целю
Попросіл майом жебы затримала авто Вышет на дорога Зникнул в зарослях Вруціл
по кількунасту секундах і повідял Так то тутай зараз з Поляна Сховаме
там авто Робор был цванякєм специяльні шед другій жебы муц ґапит ся
на єй тилек Авто зостало в высокій траві Додатково прикрыли є ґанстым
ґаланьсми шліпше з Лазбез стежкі Кєди приставали выдавало ся як бы вшыткє
джева зачынали віроват Замыкали ся высоко понад іх головами лістястым склепєньом Панувал
пулмрок Не виделі як долго ідо скли Мая лічыла джева Найпер зобачыли
несмялы світ кільканасте метрів перед нимі Альбо ляс ся кончыл альбо небо
в тамтым кєрунку было на тыля небєскє на тыля інтенсывне жебы преджет
ся през ґалензє впрост до іх очу Шлі в тамтым кєрунку Чысте
і добре святло вбіло ся в ній образкєм двуспадового даху крытого сломом
По кілько минутах кєд ногі запльонтали ся в ґенствіня єжынь як в
баґні зобачыли цалом хаты Мала кільканастє два дестя а може метрів в
шырокості Была высока Хоц бардій подружна ніж стреліста подружна і смукла Збудована
з высушеных балі достойных і тяжкых джев Але конструкция выглядала легко і
выдавало ім ся же патшом на ольбымі дом з ґрубых запалек Забільоне
вапнем лончыня справіли же з каждым крокєм кєды приближали ся до ней
она міґотала Старый чловек стал перед хатом Ружыл очы і уважно обсервувал
каждый іх рух В ремку тримал відлы Єднак зараз єй одложыл як
бы зломк ся же прибыше неопачні потрактуюм нажедзя яко грозьбом І кєди
тілько то зробил одразу зачал магать в іх строны обєма рынками Єдном
ноґом поставил на прогу і найвыразній запрашал іх до сродка хаты Цо
робіме запитала мая Єстесме ту по то жебы ся з ним і
спотка Маме тутай справы повіл робур Одкєди застрелил тамтого хлопака ім ближей
родінний всі тым ставал ся барзій таємнічы Завше мало ся одзывал завше
был замысльоны Леч тераз його очы зробили ся ґенсты Справил вражыня когось
хто барз долго над чым ся застанавлял і врешті пристал Мая не
мала поянця якій был вынік того процесу позитивны чы неґативны Властітель хаты
мая не давала муце ніж <unk> лят худы і желясты в убраню
пристойоным сянам котре выставало му навет з ґумофільцув облепєных кровю лайнем Привітал
іх шырокым усміхом і сам сягнул брудне ґумовце перед вестєм до сродка
А кєди робур і мая хтіли зробит то само зо своіми бутами
пречонцо покрнціл ґловом Ніц не повід бо на разі выстарчали ім ґесты
Мая входіла друга Потем робур запатшены в єй по свято усілуюч свойом
тважом лапат ты фраґменты престрені котрых перед секундом одтіснела ся тваж Маі
Мая мимо то в обшырной сєні перед вестям до ґувной Ізбы хцяла
стягне своє буты Лем не стігайте бутів не треба Вымручал в барзівным
языку цо зупелня заскочыло має Попатшыла на рубура і запитала шептем Дезорієнтувана
і трохи выстрашена Чы віш цо он повітал Роберт усміхнул ся і
одпар Жебы сме не стяли буту не потреба А потем прикрочыл пруґ
і вкрочыл до сєні схыляюч ся жебы не выржнуть чолем ніском фрамуґем
на котрий верити был знак охроны злым оце не мали ту встепу
Древно помыслял робур Пєнкне пахне древнем Не уважаш запитала мая нахыляют ся
над робурам докладно на тыля жебы почул на своій шылі і єй
тіпло Так так мыслял повідял робур і доткнул єй Ідий ідий преті
тя не в кушу Чловек стягнул чапкы ял чарне і барз ґансте
змєжбєне влосы усміхнул ся барз шыроко і сердечне вытянц длоні в кєрунку
пристрашеной маі Не буй ся мові жебы шла нє уґрызят ся притлумачыл
робур Менчызна попатрыл на нього барзо подійжливі Роберт спустіл взрок але за
пізно і меншызна дострел хось в його очах Хвіля приглядал ся його
тважы як бы шукал в ней якогось таємничого знаку Ти знаш по
нашому запытал зближаюч ся до Роберта і міяюць маєм одсувань на бок
як бы оказала ся єдині декорацийом Левом ренком зґарнул подрячном сякєром з
тяжкым обухом Робор попатжыл на має О Боже Як моглам запомнец вы
мам рота Она втіж на него патрыла патрила на ся кєрал і
мільчала Але єй уста порушали ся в такій спосіб як бы пи
пи пи пи пи питала Чего запомнялась Роборніж мільчал Але выразня хтал
ци повіде Менщызна з сєкєром зближал ся до негораз бардій вшыт поволі
найвыразній певны же никт навет не спробує утекат Робор перенюс взрок на
сєкєре потем знову намає Припрашам ся але тераз так латво строд не
відєме повіт Менщызна станул напрецівко робура і наґле напята атмосфера навет не
пенкла тыко по просту ульотніла ся без жадного дзвенку Єдиным дзвенкєм был
сміх господажа котрый знову зачал мувіть в своім таємничым языку Гаде бортаку
то ты як до родины як до родины і што Што што
ты думаш же я дурне паця Пратіж я ждал на тебе тілько
років Я знал што ты придеш Виділ єм тото зробил дугом павзу
попатрил в ґура потом на має і як бы мрукнул окєм Ех
тото дівчатко ма чорны очка як терен Як терен як терен Остатнє
зданя барзо мельодийне зануціл Воґуле то выплывало з його уст было несамовіче
оддзвянчне мельодийне Його старый голос припоминал чы рачей завірал в собі высушене
пахнуце жывіцом джево тен запах дойжеваньце през лята помідзы слоями увальняны през
остры сєкєры вонь бензины і олею спілымеханічны змішаны з троцінами віклінового коша
певного зємняку з котрых вырастают жолты кєвкі напою з сушеных слівек сухого
крового вайна цеплоґо млека саду ліпы і яблок і розлупаного пясковця етеру
выстіляючого повітры напомпуване дойжываючым хлебовым заквасом высушений з земі певний каміня тустого
чорного смару котрый врус в длонє І робор вшытко то почул І
т запах был так моцны же вытіснул лзесиґо очу Приходиш і нич
не бесідуєш што ты Преці я виджу што ты наш повідал старый
менщызна розейжал ся і крикнул Стара принес кропку лем не тоту твою
Лем тоту што єй привезли тыжден тому В ґлові робурах ршытко появила
ся зникла мысль Скд при вєзді Чы то єст одповідь Препрашам цьо
але мушой порозмавлят з ним о чым важным повідял до маі розбавный
господаж знову пустіл до ней око но дівчатко тепер хлопці підут собі
побесідувати Ей лем што бым был кусцьок молодший но лем кусцьок но
очка як терен што росне на поли жеку Моя сонділа понеконд слушне
зрештом же то родай комплименту Він непевня усміхнула ся Дзякує не треба
повідала удаю заклопотаня Робор повідял Вшытко єст з пожодку Муше з ним
залатвіть порозмавлят зараз врацаме І разом з господажем вышли з ізбы Чытала
Варвара Дуць Мирослав Нагач єст зачысляний до найздібнійшых писателів поколіня котре пришло
на світ в першій половині осемдесятых років Саморідний талянт автор книжок котры
фурт чытат ся наново Лемко Чловек з Бескіду для котрого доля Лемковины
николи не была обоятна На закінчыня послухайме фраґменту листу котрий писал до
Фундациі Батарого з прошыньом о дофінансуваня на ратуваня памятників лемківской культуры Єстем
Лемкєм і нецо патетычні мож наповідеть іж дораз сталем в ціню церкви
Придрожных Крижы Ґур Кєди былам єщы цалкє молоды вшыткє ты же ні
взбудзали верму учуть То было нормальне а свят без древняных святынь і
камєнных каплічок не істнял Жечывістост кончыла ся в найблизшым місці Далей то
уж байково бжміюце назвы котрых ужывали люде в телевізі чы радию Потем
поволі перманентні враз з лятами доростаньом хыба до певных справ приходіл захвит
і наветцей цось то вымыка ся позарами названя власна культура дума