Радийочытальня #78 - 2021 11 27, Война
Еп. 78

Радийочытальня #78 - 2021 11 27, Война

•

Опис епізоду

Odcinek „Radyjoczytalnia“ poświęcono wojnie, zwłaszcza doświadczeniom Łemków i Rusinów w czasie II wojny światowej. Pojawiają się w nim fragmenty książki „Łemki w borbi za swoją i nieswoją swobodu“ oraz wspomnienia o mobilizacji, służbie wojskowej, niewoli i walkach.

Автоматычна транскрипция

Чытаня то найліпша забава яку выдумали собі люде Чытаня то подорож котра
ниґда ся не кінчыт долга ба вічна подорож в часі котрой стаєме
ся лагіднійшы мельшы і барже чловечы То чытат книжкы жыє два разы
радийо чытаня Тиша без книжок єст як тіло без душы Думам то
чытам чытам то єм Книжкы сут товариством котры собі чловек сам довера
Добриден Сердечні витаме Вас дорогы слухаче і просим на <unk> одтинок проґраму
Радийочытальня Днешній проґрам присвячений буде темі войны Само слово война звучыт зловіщо
і несе зо собом лем неґативны одчутя Асоциює ся зо злом терпіньом
смертю невинных а тіж хаосом знищуньом і катастрофом Лемкы не раз терпіли
в ріжных войнах в котрых были невинныма жертвами Не інтересували ся великом
політиком ани конфліктами Жыли спокійні на своі земли Але державы під котрыма
ся находили брали участ в ріжных меншых ци векшых войнах Послухайме короткого
фраґменту книжкы авторства Адама Барни і Федора Ґоча під наголовком Лемкы в
борбі за свою і несвою свободу Єй мот то звучут Жебы наша
молодіж никыда не мусіла брати участи в жадных войнах Адам Барна Федор
Ґоч Лемкы в борбі за свою і несвою свободу Фраґмент розділу ІІ
світова війна <unk> Над нашыма Русинами Лемками розпостерто парасоль німецко австрияцко мадярскій
жебы мати почулны овечкы русиньскы до выкорыстуваня як бывало давно в часах
невільництва По стороні другій того бльоку не было видно інчого выразного противного
бльоку якій хоц на даякій час одстрашал бы грізного аґресора од новой
війны В остатніх місяцях перед выбухом ІІ Світовой війны в войску польскым
служыло дуже лемківскых хлопців єдны з побору рекрута з <unk> на <unk>
рокы а інчых з мобілізациі яку штаб воєнный оголосил на два місяці
перед розпочатьом війны Товды з каждого села в польскым войску служыло дост
дуже лемківскых хлопців в обороні краю перед гітлеровскым напастником Кілька з них
представиме в описах і фотоґрафіях войсковых на кінци книжкы в Кутыку Війна
оборона <unk> р Кілька з них не вернуло домів Згынули в обороні
краю кілька пішло до неволі совітской і нашли ся в ріжных лаґрах
обозах з якых пізнійше пішли до арміі Андерса або до арміі Берлінґа
і хоц в ріжных арміях але воювали о вільніст і свободу Польщы
од <unk> років Уж <unk> вересня <unk> р о <unk> годині <unk>
рано підступно і здрадливо Німці напали на державу польску і зачали входити
до Польщы од пілночы з прус Східніх од заходу і од полудня
од Словациі Напали і рушыли вшыткыма трактами з великом силом механізациі панцерной
танків артилериі авт ріжной велькости мотоциклів і піхоты узброєной од ніх до
головы Роман Хомяк з Сала Лавкы тамты часы споминат дост цікаво цитуваня
Чынну службу войскову одбывал єм в роках <unk> в Полку стрільців Подгаляньскых
в Щеціні під чешском границьом коли на весну <unk> р Німці заняли
і побідили державу чехословацку мусіл єм іти уж на першу мобілізацию нібы
то на війню але по трьох місяцях розпустили нас домів Было то
на коротко бо в серпню была друга мобілізация до Нового Санча одкаль
послали нас на фронт Мій перший уділ на фронті то была оборона
Ясной Горы коло Ченстоховы Потім была дорога на схід де за Саном
достал єм ся до неволі Німецкой В неволи Ночы были непереспаны барз
дуже голодували сме а до того треба было іти піше соткы кілометрів
Везли нас до Німеччыны але коло Тарнова удало ся мі щастливо выскочыти
з ваґону і дійти домів Конец цитуваня Кірил Бреян в розділі <unk>
пише веце о неволи і войску Андерса Од словацкой стороны бо там
для нашого населіня было найважнійше войска німецкы рушыли лагіднійшыма просмиками граничныма і
дорогами трактовыма через села і міста в тым пілничну Новый Санч дальше
через Мошынку Креницю Ґрибів Конечну Ґорлиці Грап Ясло Барвінок Коросно Лупків Санок
На тых трактах граничных не было опору зо стороны войска польского бо
штаб войсковий вночы выцофал одділы войска і граничників На головній дорозі з
заходу на схід з Нового Санча через Ґорлиці Ясло Коросно Санок нашли
ся в великій товпі разом з інчыма войсками котры німецкы бомбовці нищыли
страшныма бомбами Серед той товпы было дуже нашых хлопців спомины з розділя
і інчых Чынна служба войскова і війна обороны на краю перед гітлерівскым
навалом і в тым уділ нашых хлопців в роках <unk> то друбний
і дост шырокій розділ нашой істориі і ним повинны заняти ся інчы
історикы або участникы тамтой війны чытала Наталия Малецка Новак Кажда война то
страшне нещестя і велика травма для тых котры єй пережыли Єднак найгірше
в памят люди вписали ся дві найвекшы войны котры мали місце в
столітю Своім засягом обняли цілый світ і принесли м милийоновы жертвы В
роках <unk> Лемковина находила ся в обшыри австро Мадярского цисарства До розпочатя
І Світовой Войны Лемкам жыло ся добрі Предовшыткым зато же были враз
з інчыма Руснаками під пануваньом той самой державы Але коли Австро Мадяры
попали в конфлікт з Росийом зачали ся великы переслідуваня Русинів котрых през
східню віру і східньословяньскы язык австрийскы власти узнали за шпіянів Росиі Австрийці
розпочали чысленны арештуваня Лемків головні інтеліґенциі Пак вывезли іх до зрыхтуваного скорше
лаґру табору в Талергофі Серед вязнів Талергофского табору был Теофіль Курило з
Фльоринкы якій од першого дня в таємници писал дневник Головні з тых
записків знаме днес як выглядало жытя в тым лаґрі Послухайме фраґментів дневника
Лемка з Талергофу Теофіль курило дневник Лемка з Талергофу в Імкы вересен
<unk> ресня понедільок О <unk> <unk> годині вечера выіхал першый Транспорт рускых
Лемків з вязниці при повітовым суді в Ґорлицях Вязничны власти зо скальчыньскым
начелі зобрали нас на вязничным пляцу прочытали список і по ревізиі особистых
річы наказали формувати ся вряды по четверо пак іти на стацию Тримаючы
валізкы в руках мы ішли не знаючы де не сміючы ани звідувати
ся де нас выправляют При нашым выході з вязниці зобрало ся велькє
чысло ґорличан котры односили ся до нас ворожо зо зневагом На іх
проклятства мы не реаґували а в молчаню продолжували свою дорогу Веде нас
кількох жандармів На стациі розміщают нас дотоваровых ваґонів по веце як <unk>
люд до єдного на ваґонах жандармы крейдом выписали Ідут москальофіли зрадникы <unk>
вересня Потяг рушат з місця пак стає на каждій стациі Такой всяди
стрічат нас місцеве населіня і проклинат Якіса стара жінка тримаючы в руках
молитвенных з кораликами бесідує до сусідкы Слухай Марись я така деликатна куры
сама не зотну але того попа в ваґоні різала бы м по
кавальчыку Хтоси зачал метати то наспіском і папірисками Взрівшы тото жандарм запер
ваґоновы двері і потяг дыргнул з місця Приізджаме до місця Жывєц тот
сам образок іме власны запасы куплены в Ґорлицях та з уміром Адже
не знаме як долго приде нам быти в дорозі <unk> вересня Іхаме
через угры Нестерпна спека В запертым ваґоні страшенні душно бо нас в
ним дуже а отверати двері заказано Декотры з нас лежат на підлозі
Маложывы Спохватившы ся же мам серед своіх річы воду до полоканя зубів
вынимам ю нюхам і даю понюхати отцю Дуркотови зо Ждыні Тото нас
дакус одсвіжат А лем жандарм отворил на фельку двері з жадністю силиме
ся хватити полныма грудми свіжого повітря Лиця нашы червены а очы од
духоты вытріщены на верх <unk> вересня четвер Як лем потяг сперат ся
на даякій станциі дораз жандармы освідамляют місцеве населіня кого они везут Жандармы
отверают ваґоновы двері гурма народа уж нас жде кылне і такой жадат
выдат нас Хтоси з гурмы повіл же серед нас находит ся професор
руского університету Я ся всміхнул на тоту одзывку за што гурма начала
метати до ня каміню Кєд бы жандармы не встигли заперти двері могли
бы ня і забити На наступній стациі гурма катеґоричні жадала овыдати нас
для самосуду Молчыме і спрятавшы ся в глубині ваґона З трепетом вычакуєме
негыбной смерти та на наше щестя потяг рушат і жандармы заперают двері
О <unk> вересня пятниця О <unk> <unk> годині ночы прибываме до міста
Ґрац в Штыриі Пак до Абтісендорфу і Карльгофу На стациі стрічают нас
жолніры з талергофского лаґру Сформувавшу нас вряды по четверо наказали іти за
собом При світичах ідеме піше до лаґру під ударами кольп і боканчів
по плечах і де попаде Ідучий по примі Димитрий Качор з Бодаків
отримал міцний удар кольбом стиснул зубы іде дале Та од міцного болю
слезы вказали ся му в очах Наш транспорт розділяют до польовых цельтовых
шатер в якых посередині і по боках находит ся по пару околотів
соломы Спати можу лем сідячы операючы ся околот декотры з нас барз
змучены засыпляют такым положыню На нашу просьбу позволено нам выходити з шатра
за потребом та в Товаристві жолнірів і на барз коротко Не мож
было схоснувати для той конечности нич понад минуту Під загорозом ударів кольбом
а то і джґніня баґнетом Скорыстати з того позволіня могли лем декотры
з нас бо лем што дві годины четверым людям мож было выйти
за потребом Од выізду з Ґорлиц не іли мы вареного Дойдаме остаткы
взятых запасів <unk> вересня субота Істи не дают Кєд дахто з нас
має кавальчык хліба ділит ся з другыма Лаґєр наш розбитий на шырокій
піщасті рівнині то <unk> меньшых шатер і <unk> великє Наш транспорт был
здає ся другым бо част шатер была уж занята через якісых люди
Вартовы были выключно Німцями Послугували ся просто народном бесідом Шыі так што
і інтеліґенты з трудом іх розуміли а простий рускій нарід котрий знал
лем лемківску бесіду не годен был зрозуміти нич Прото і доходило до
час тых непорозумлінь котры кінчыли ся часто вызвисками і побоями зо стороны
стражы <unk> вересня неділя Вечер старший вартовий перенюс нас до великого шатра
ніт в ним соломи пришло спати на гові земли Зацепеніли мы од
зимна Ванько Вербицкій зошол зручны камішок на своі річы Терпиме голод <unk>
вересня В шатрі стрічом Стефана Тыміньского давного знаємого з котрым был єм
на станциі в Броні Славы і Теофілі Кшыштофіковскых в Яслі О <unk>
<unk> годині рано Першы раз отримуєме хліб а о пят і пополудни
пенцакы <unk> вересня Перше сніданя Візита дохторя Дают нам лікарства і дакус
соломы котру розділили медже нас цимер коменданты коменданты шатра Чутала Олена Дуць
Лемкы як граждане австро мадярского цисарства были покликаны до войска Молоды навет
шестнадцетлітні хлопці мусіли іти на войну З того періоду походит дуже рекрутскых
пісні Послухайме вязанкы рекрутскых співанок Юж єдом реґти юж єдос Юж пішла
варто ся звіняти пана цисаря бани сани пана цисаря дак на тій
долгій посіда Увас си мали слі Вас благати Ліцкій Пизнами на войну
не самами не плакали заслабали Тяску Тясну Татя Любона цисаря засновы Таска
Любона цисаря за борядка шписа зайна буде моня на дю лензеня праг
ірка не хоче пустити лемженя Ірка Не хоче пустити за кого дівча
кого За кого боює Боюся до <unk>ы Дай оты наробил молодезыд проняв
Недолго по розпочатю І світовой войны уж в вересни <unk> р Бескыды
остали фронтом борбы росийскых царскых войск з австро мадярскыма одділами Воєнны діяня
на Лемковині од вересня <unk> р до квітня <unk> принесли великы знищыня
в приграничных селах Австриякы палили цілы села Войска рабували ґаздівкы сіяли страх
і насильство Памятком тых страшных часів сут чысленны воєнны цмонтері на котрых
разом згідні спочывают воякы ріжных нацийональности Послухайме верша Івана Русенкы присвяченого тым
страшным часам Іван Русенко рік <unk> Од руку армат світ ся стряс
од кырве земля мліла Жестокій хрозний настал час здоптала права сила На
нашу землю пришлекати З кыревавым мечом смерти Мадярска орда Азияты штоб серце
нам выдерти А гайдамацкє дикє стадо На поміч ішло катам Доносом низкым
підлом зрадом Нищыти Лемка брата І жертвом гайдамацкой дичы Іх брехні підлой
явной Пали невинны сандовечы Достойно честно славно Кривоприсяжны апостаты Янчаре З Вашой
вины Ішли в Кайданах в Касематы Найліпшы Русины З вольом глубокым смутком
тихым До Талергофу ішли уж без надій без потіхы Як на Гольгофту
ішли Там жытя многы пострадали Іх душы сут ту знаны Лем тіла
мертвы там остали В мохылах під соснами І заплакали рускы діти Ридали
вдовы жены За Русь ім пришло претерпіти За Русь были кривджены Най
памят рускых мученників Як сонце все нам світит най кріпит в борбі
серця нашы і серця нашых діти Чытал яколтутко ІІ світова война тіж
не ощадила Лемків котрых покликувано до арміі заберано на роботу до Німец
выселяно на схід Окрем того Німці вводили примусове вчыня украіньского языка в
школах а січовикы украіньска поліция спілпрацюча з гітлерівскыма Німцями переслідувала жытелів Лемковины
Послухайме оповіданя Федора Кузяка поверніня з фронту Федір Кузяк Поверніня з фронту
Фраґмент оповіданя Як потяг з Ряшова віхал з гырмотом на стацию в
Яслі был уж пізний вечер З приполненых товаровых ваґонів высідали пасажыры і
двигаючы своі пакункы спішыли в свою сторону Высіл і Червеноармієц Петро котрый
вертал з фронту до своіх на рідну Лемковину Люде розышли ся а
Петро стоял коло штеркы і смотрил на руіны праві же цілковито знищеного
гітлерівцями міста Трудно зрахувати Петрови през ків кото такых окаліченых войном міст
переізджал жебы доіхати до того остатнього од котрого ділило го лем <unk>
кілометрів до рідного села Ци жыют там його найблизшы отец і мати
синьоока сестричка і молодший брат зажмурил очы і спрібувал выкликати в своій
уяві і образы Выобразил сой як отверат двері до рідной пахучой хыжы
як сестра з криком Ой Петро перша вішат ся му на карсі
Як мати остолпілы з несподіванкы не можут слова выповісти як брат знимат
му з плечы вєщымішок а отец з близком в очах підкручуючы баюсы
повідают до заплаканой зо щестя мами Но руж ся Настю бо Петро
напевно голодний і собі вытігают замозолены рукы на привитаня Петро стряс головом
і рік до себе Домів скорше домів Але до рідного села іщы
далеко а ту ніч треба буде си переночувати Але де Шум воды
в потоці бранчаня пчів і чмелів деликатний шелест листя ліщыны вколы сали
Петра як малу дітину Обудил ся од великого праску тріску хоц вколо
было тихо як маком засіял Во сні іщы раз пережывал страшны дни
войны де його побратими падали як мухы скошены ворожыма кулями де зо
смертельного ойку пораненых родила ся надлюдска завзятіст праві же звіряча ненавист до
ворога подиктувана інстинктом самозахованя Бый бо як ніт то Тебе забют Петро
протер очы і схопил ся на рівны ногы бо сонце хылило ся
уж за гору онучы і кошеля выпраны попередньо были сухідскы Уж вечеріло
як пришол до села Мынял порожні хыжы з чорныма дірами заміст выглядів
деси загалкал пес Розгублений пристанул на бережку коло креста Пообзерал ся докола
і взріл же в хыжы старой февроны блищыт слабісенькє світло Феврона была
іщы Петрови якыса родина бо його мама звали Феврону тетом Петро підышол
до двери і тихо задуркал Але нихто ани не отворил ани не
одозвал ся з хыжы Долше неж дол піпнул двері перешол през сіны
намацял двері дохыж і отворил іх без дурканя Певрона схылена підкладала дырва
під кухню Нафтова лямпа з прикрученым кнотом котра стояла на столі давала
слабісінькє світло Феврона была кус глуха і ани не почула як хтоси
вошол до хыжы Добрий вечер Тето голосно повіл Петро Феврона двигла голову
снад кухні О добрий вечер добрій вечер Витай але не познаю хто
то буде Феврона підышла до лямпы підкрутила кніт і в хыжы враз
поясніло А чый ты будеш воячку зацікавила ся Феврона оглядаючы Петра од
ніг до головы То я тето зо сусіднього села цин Ілька і
пай з шолтыства Вертам з фронту а як знате нашы выіхали то
не мал єм де піти і зашол єм до вас А ви
лем самы Ага то ты Пайзын Петрусь Ой Боже мій Боже так
добрі же єс ся здорів вернул і Феврона обняла Петра обцілувала го
і розплакала ся Но сідай сынку розберай ся і сідай Та виджу
тето же сте лем самы одповіл сам собі Петро на своє звіданя
Як видиш сынку сама Дівка з зятьом выіхали Сын з невістом тіж
выіхали красшой долі як повідали сой глядати А ци єй найдут самітны
розшмарены по світі Бо світ сынку великій а мы тепер на нім
як сироты І мене стару нагваряли жебы м з нима іхала Але
як видиш уж стара Кєшка Хотіла бы м ту вмерти на своім
До того моя найстарша дівка наця Не знам ци єс єй знал
бо мало з до нас заходил не вернула іщы з Німеччыны Німчузска
ввезли єй на роботу аж жде си до Бавариі Може верне бо
декотры вертают То буде мала де зайти А може она як верне
тіж буде хтіла поіхати до Росиі Верне тето наця напевно верне потішыл
стару Петро А як ту тепер ґаздуєте біда Петрусь біда Німці як
знаш вшытко забрали Добрі же іщы корову мам Тепер ани погостити тя
не мам чом Ой Боже Боже што сме ся дождали бідкала ся
Феврона Та сідай ближе до стола зараз дам вечеряти компері уж ся
зготовили За хвильку феврона поставила перед Петром миску компери помащеных маслом і
квартове горня машлянкы Но іч Петрусь іч припрошувала застаране тета і выбадже
так бідно виджу тето же вас ціла розкіш Прибувал пожартувати Петро Такой
в вечері уж єм не єл як єм пішол з дому Але
іджте і вы бо я тіж мам і джыня І Петро вынял
з мішка кусок соленой солонины дві мясны консервы высыпал по дві пригорщы
сухары прасуваний чай і пару кісточок цукрю Видите тето же мам што
істи ой виджу виджу же с принюс звійны маєток же в Тебе
тіж розкіш Але лиш тото тепер поле Бержытю боком перевыстанут До свіжо
зготовленых і омащеных компері з машлянком Петра не треба было більше просити
Феврона зо смутным усміхом на твари спозерала як Петро смачніст Може думала
втовды о тым де і што єй діти низка вечеряют Но тето
Боже вам великій заплат за таку гостину смакувало ти Ой іщы як
лем же Што лем же сынку Та видите тето самы як бы
нам така вечеря смакувала коли бы ту были вшыткы Ой так Петрусь
так та што зробиш Такий світ настал розышли ся нашы діти по
світі Такый світ настал повторил Петро як бы сам до себе А
я вам тето хыбаль цілу вечерю взюл обернул Петро бесіду Та цит
Петрусь хоц бы м ти дала і остатню кыршыну хліба і так
бы м была сита Але не бій ся мам іщы комперіхорнятку і
маслянку в каміннячку Не буду голодна сынку А тепер Петрусь усміхнула ся
Феврона і выняла з шафкы маленьку фляшечку тепер выпєме сой по пухарику
за твоє щестливе поверніня і за здоровля тых вшыткых котры внескы сут
далеко од нас Хоц то лем кропка але Обудил ся як сонце
уж зышло Спал коротко бо долго не міг вснути Перед очами пересували
ся сцены з його недолгого але так дорослого жытя Раз был думками
на фронті то зас разом зо свойом родином До того свіже пахуче
сіно на якым неєдну ніч переспал приводило до головы штораз новы думкы
Як зышол спода Феврона уж вывела на пасвиско корову і припяла єй
на долгі припоны накормила куры і приготовила сніданя Петро вмыл ся студеном
водом коло студні вділ чысту хоц небарз білу кошелю бо сам єй
прав студені воді і по сніданю пішол через гору до свого рідного
села Не спішыл ся знал же нихто не крикне з радости на
його появу Привитали го молчачы хыжы з выбытыма выглядами з поотвераныма дверми
Ішол вздолж села як по даякым несамовитым цмонтері Зо села вывітило уж
жытя так дішол на своє подвіря Наоколо хыжы заросло уж травом і
буряном денеде вызерали іщы квіткы засаджены колиси сыстрыныма і маминыма руками Сливкы
і грушкы угынали ся од овочів іщы зеленых голошол Петро помаленькы до
сіны під стрігом стояла велика скриня на зерно сусід Зазріл до середины
Были там решткы вілса перегризеного мышами Наслухувал цидаяка не буде втікати але
мышы тіж вынесли ся з порожніх хыж Потім перескочыл высокій поріг і
стал серед великой ізбы Колиси не была така велика перелетіло Петрови через
голову Його очы затримали ся на зераненій кухні з котрой здерто плыту
і дверцята Старий почорнілый стіл стоял на своім місци Долгы лавы при
двоіх стінах были не рушены На стіні вісіл старий почорнілый образ святого
Миколая Інчы образы родина хыбаль забрала зо собом А Миколая лишыли Може
жебы пильнувал хыжы Коло образу Петро взріл напис з синьом кредком Петре
мы выіхали до Сталиньской области і хай за нами І тото вшытко
звідал ся сам себе Петро сіл на лавку опер голову на стіл
і гірко заплакал Так ту міг сміло собі поплакати нихто не виділ
чытала Олена Дуць Война єст так тяжкым пережытьом котрого не даст ся
забыти Пережыту войну єст чымси найгіршым што може стрітити чловека Послухайме верша
тамтот ґвер што го вам дали Кєд сте з війны вертали няню
жебы ся леґшым здало конаня Тот сам што сте ним прасли як
сухым сухом окобичку гломили наполовину жебы не стрелял більше під немов Лемковины
што сте го скрыли перед незрімым іщым зором моім В выгоні під
убічу похоронили Тамтот ґвер не двиг бы м до ся Не прото
же самоубийців хоронят під плотом а зато же в тиху нічку душу
булячу з тым і далей лемківску Война то барз тяжка тема В
лемківскій літературі часто ся она явит На жаль враз з розвиваньом ся
цивілізациі войны стают ся штораз страшнійшы Не змінят ся лем тото же
іх жертвами сут великы чысла невинных люди Война то всевеликє зло котре
несе смерт терпіня траґедиі Результатами великых світовых воєн остали дітхнены люде на
цілым світі На жаль тоты травматичны пережытя не закінчыли борб фурт на
світі выбухают новы конфлікты в котрых гынут люде Треба ся тому сопротивляти
бо найбільшым щестом єст жытя в мирі там в горли цях на
Висні Мыґлачку Заберают хлопців за воячкій ой ци війте по што з
нас за брат кєд Яс оіхроцкій лем майде по сос нага забрат
да кєд тя єщы своіх роцкій ма Такє серце моє розжале Як
завій зобогниро спецем ґєдзяльсы в <unk> роч мусун носит ґара плін на
бочку ґєси нас рочку мусун носит скара плін на волочку Як я
буду на білю дам ня собі кони каваковати дам я йому злотых
клінців нами дам я йому злоты клінців на мила моя мусит тя
зыха А буде сте моі мила плакати буду тотя дрібний лист писати
дрібний листок на білин Де я буду стоял на дрібный листок де
я буду злеона