Радийочытальня #8 - Птахы
Еп. 08

Радийочытальня #8 - Птахы

•

Опис епізоду

Odcinek „Radyjocytalni“ poświęcono ptakom: ich różnorodnym siedliskom, licznym gatunkom i obecności także blisko człowieka. W audycji pojawiają się recytacje oraz opowieści o sowie, słowiku i innych ptakach, pokazujące je jako ważne motywy w poezji, bajkach i folklorze.

Автоматычна транскрипция

Чытаня то найліпше забава яку выдумали собі люде Чытаня то подорож котра
ниґда ся не кінчыт долга ба вічна подорож в часі котрой стаєме
ся лагіднійшы мильшы і барже чловечы То чытат книжкы жыє два разы
Радийо чытальня Тиша пез книжок єст як тіло без душы Думам то
чытам чытам то єм Книжкы сут товариством котры собі чловек сам доберат
Видам Вас сердечні дорогы слухачы радия ЛЕМ фм Запрашам до выслуханя <unk>
одтинка авдициі Радийочытальня темом котрого будут птахы Птахы мешкают в ріжноракых середовисках
Стрічаны сут на пустинях і степах в лісах на полях луках і
навет в близкым сусідстві чловека Природникы Описали уж веце як <unk> тис
ґатунків сучасных птахів котры приспособили ся до ріжных середовисковых условій Птахы сут
всерадо виджены магістны Послухайме вершыка котрий вырецитує Софія Рутковска бар то пташа
Пресів пташок завилята Бесід дак ос буду рада Тыж де налити ай
пар ну чазну ай Лемковина то єдна з найціннійшых остой птахів в
Польщы Байка сова і сонце то перегляд ґатунків выступуючых на обшырі Карпат
Послухайте Петро Мурянка сова і сонце Соба по ночы гукала спати не
давала сусідам Ніч єдну ніч другу все гуху тай гуху гукало все
тото як біда Сорокы зозулі звыбили кєд чули хупого тупого гуканя Не
спали ластівкы Шпак дрозд перепілкы Без сну ся мучыла іканя Матіці синиці
і драбы астрябы Не годны тіж были заснути Вороблі і плишкы під
беріг під стріжку втурили головы та чути Дотинал уж Сові Шпец співак
в Солові Омерза двінути лем знає Молиґал Юсоків Не гукай дай спокій
Просили і з поля Ісхаів Ущаплі боцаны Вороны хавраны і крукы з
найбільшом пасийом На гонор ся кляли на чест присіхали Же сову роздзьоблют
як жмія Был тіж голос орла Ясову розорву і гыдій по скалах
розсію Та што ж серед ночы Лем совама очы Зо вшыткых із
орла ся сміє Зас ден коли прийде І сонце кєд зыйде уж
совы не видно не чути Як хрущык хоховак під кріков ся схылат
Найдальший зашыє ся кутик О честніст не стоіт світлости ся боіт Найбільшы
єй ворог то сонце Што ж мож і так жыти лем знати
мус конче же другы тиж жыют на світі чытала Наталия Пилагач Послухайме
іщы співанкы о сові т Короле весіля справляла Азуль сестра рады подавала
Заяц прилітує велькыма дарами З ґасом і ґрупами з ґасом і ґрупами
Примійте заяца до свого палаца А коґутску рочку бо з єту дармо
лондили а ґатурскачы налозиле Баран муку меле Уцямірку бере Комарло до носит
блихакі з томіси Асира кусочка хліб до пеца саджа гусак на нюс
сичыт кліб до пеца лічыт Чытжем мамотывы Бо сміх хліб помилил А
медвід басуєцує Птахы часто сут героями байок жолтогрудка інакше Соловій то пташок
котрий славил ся тым же знат прекрасні співати Послухайме як то было
з Соловійом котрий звыл гніздо в Ґладышові Іван Русенко О сел і
Солові Неєден з вас може слышал О репедіі о Ганчові А не
зна деє ґладышів бо му такє не в голові А люты там
доставальны Рідко стрітиш чампыяка Зато всі там музыкальны Всі повідам окрем дяка
Як нароком в Ґладышові Зыл си гніз топтах в Соловіі І співал
си пречудово Зо всіх сторін ся сходили Послухати того півця Аж і
єден осел пришол зда зо смереківця І внет в кряках над парийом
Стрітил осел Соловія тай му хварит Соловію ты маш гарду мельодию Хочу
я ся переконати Ци акурат з нас співати А Соловій як дітина
Нич не хварит лем зачынят Чутню пісню о недолі Як то кого
серце болит Смутно лем то модерато І Алеґро і стакато Як шаляпин
дайме на то Осел слухал спустил хлаву і скупал с легка траву
Одмінил му наш пташына І весело зас зачынат Як бы на клярнети
пискал Іде нота дзвінка чыста І веселы звучны трелі Як весциганьской капелі
Чуты гушлі і цимбалы Присіл вітер на конарах і всі пташкы замолчали
Хто жыл слухал молоды стары А і глухы тіж слухали І наш
осел слухал слухал Наконец опустил уха і повідат Соловію я спів добрі
розумію Співаш незле але нута іщы не єст цілком чыста І до
нашого когута тотя навчыт то артиста І як выйдеш з його школы
Ліпше будеш співал коли Нечнярів к Соловій на солячы слова Лем забрал
манаткы і втюкси Ладышова Чытал як олтутко Ущ раз послухайме Соловія Христина
Соловій то співачка котра в віку єднадцетьох років дознала ся о своіх
лемківскых коренях што як твердит уформувало єй заінтересуваня і музычний смак През
три рокы співала во львівскій Лемковині Єст пілфіналістком украіньской едициі проґраму де
Послухайме єй інтерпретациі пісні під облачком Слова Семан Мадзелян співат Христина Соловій
Потоблацьком Юялір похыленый пташок Слухай вела пташок Жез любовнич то бра не
пива Жез любов Жез любовнич добра не пива Ци та любові єла
од богатана Ци лем може та ондит шапта Хоц бы знаг тым
сеш любили Хоц бы знагтьол про томаштар де Хоц бы знагти Хоц
бы знагтял про томаштар ти Моя мила Тыпы согєдна Фу шт я
люблю медва Дзени назе на бе ди же не мож ния веся
жыти Ей же не же нам мож нияк вестя жыти Горошкам дамно
гороже женя стрит дивка чорно за ньом Аж провинно тым моєнувати еда
даш проминут моє владыя Доблачком діяли залеглі смотела ми моя што то
буде спомы то буде з ними моя то буде з нами Што
буде з нами знали А одкаль птахы знают спіл Може даку нам
пояснит леґенда записана през Василя Хомика Текст тот нашли сме в часописі
для діти Лемківска Ластівочка редаґуваным през Петра Трохановского Василь Хомик як птахы
навчыли ся співати На початку Бог сварил небо і землю Потім сонце
і місяц а потім аж люди і звірів і птахів Пустил вшыткых
по світі люде збудували сей хыжы птахы гнізда звіры лехова Але птахы
не знали співати і послал бо птахів до людскых осель жебы ся
од люди навчыли співати <unk> плетіла під вікно як ґаздыня скрептала горнец
і навчыла ся скрекотати Ворона почула як мати кричала до сына Вій
карх карх і навчыла ся каркати Боцан почул як хлопископ пляскал дещычками
і навчал ся клекотати дзюбом Спакы навчыли ся од пастухів свистати по
поли а зозуля од діти навчала ся кукати куку ку найпізнійше аж
вечером словико прилетіл до саду молоді парі І навчыл ся од дівкы
бас красніньско співати а од хлопця свистати і дьохкати радістно і смутно
так ся птахы од люди навчыли співати З рукописной збіркы віночок для
лемківскых діточок чытала Наталия Белегач Запрашам на музичну перерву а в ній
зас о пташку Послухайме шковраночка співат Мірко Дзюбина дуляровы братя Ус минуло
ярилі то зышол теплий час уж не ходит раді світом уж і
неєдназ Здобраноцкумили мі де є ся мі птас скудію ліж нецутный над
полями твіцу добизбіів З компраноцком мили мі Де єс я мі птаскудию
Ліж нецутний над полями твіцу біспів мір дреля конарикы же не золтили
Сидыл смутком німым криком тугату сут Скобраноцку мили мі де є ся
мі птаску діюж не сут мі над полямент і сут то ви
спів Скобраноцку мили мі де є ся мі птаскудію сутний надполями твій
цурдовий спій О <unk>слав ґадза Облацком сибы моцит з Урбасіром Терньом Крацат
до звам того з Кобраноску Нилимі і не од перхай з моіх
грій Най ся тізду красливе сни вцую за свій спіів Ско браноцку
милимі не одперхай з моіх мрій Най ся тізду красливе сни вцую
за свій спію Ус минуло яретосисо тавлиця уж находит радіс віцомлу з
неєдна скобраноцку милимі де єст ся міль таскудів знецут ми нацболями спіл
Сковраноцку мили мі є ся міль тас кудіів узнесутный над полями і
цурдовых співів уж несутний над полями і цурдовый співзнесутный над полями і
цурдовый співівный над поля і сурдовый співзесутный над цурдовий співів Співаючы птахы
заповідают же зближат ся яр Того рока скорше як все прилетіли шпакы
і цвіркают голосно в поближу нашых хыж Послухайме як співат шпак рецитує
Мартин Рутковскій Василь Хомик шпак фі фінцінці ху ху ху за пстасок
співат так ніт то спак Синичка лишат ся в нашых горах цілу
зиму З охотом прилітує до люди і честує ся солонином або зеренцями
сонечника За кормліня вчас зимы птахы одвдячают ся тым же зідают утяжливы
овады комары і мухы Послухайме коротіцкого вершыка О перхливі синиці Ахнія Барто
синиця не находит в собі місца што за птахто то синеця хоп
шуст хоп шуст іщы дале іщы кус сіла сой лем на минутку
розперпала дзюбом хрудко і на пут зас водвір чытал Михал Родко В
русинковій байці геройком тіж єст Синиця котра як вельо люди дуже бесідує
але мало робит Іван Русенко Синиця Синиця мала птиця Мизерота і холота
Цілому світу розголосила Што буде море палила Од тисяча літ нич не
чул світ О такым чуді Як почули такє диво то в тонт
момент прилетіли вшыткы звіры і пернаты На тот пожар позерати І всі
видры і всі чаплі Як лем могли з собом хапли Таніры ножы
в ідельці наварены на селетці І над морьом такій стиск Шум крик
халас квик і писк Вшыткы пруд вшыткы ждут А на морі нич
не хорит Ані диму тіж не видно Аж синиці было стыдно Ісиниця
дурна птиця не зробила з моря пекла тай зо стидом без гонору
одкаль пришла назад втекла чытала Клявдия Дичко Кєд маме одтинок о птахах
то треба памятати о ансамблю Ластівочка Ансамбль тот єст барз цідений і
отримує вельо ріжных нагорід Ластівочка дождала ся тіж молодшой ґрупы котра назвала
ся Ластівчата Послухайме співанку кукала зуля Букала зозова села цена шукала зола
сіла мою понушку два моянушы Алем село дале замно село не за
Любила єдного правдажуного любила м єдного правдаж жумного Алеся нівале дівчата оньо
Алеся нивале дівчата оньо Коли в співанці явила ся зозуля то послухайме
тіж верша Теодора Доклі Зозуля Теодор Докля Зозуля На высокым буку Зозуля
кукала куку куку так ся повтаряла Я тоту Зозулю барз любил слухати
Свого приятеля рад єм былу тіж брати Месіле під буком на долгым
корены і пречудным звуком были утішены А він ню ся воколо понад
горы верхы завучал прямило враз зо своім егом Тепер уж не чую
ниґда той зозулі бо в чужыні жыв на другій пулкули чытала Павлина
Фыль Зозулі кукают лем на весну Як чуєме зозулю добрі мати зо
собом грошы жебы цілый рік ся нас тримали О весні і зозулях
співат ансамбль Терочка Слова і музика Петро Мурянка На стрічу Лезо зо
<unk> настрічу созывариса крос созой со славеса серебы Вершык о вороблю нашли
сме в збірці творчости молодых авторів з Пряшівской руси Написала го учениця
<unk> класы основной школы Домініка Мандзакова Домініка Манзакова Воробель Сідит собі воробель
на плоті роззерат ся докола по світі його смутне цінчара одзыват ся
зо двора Прийде осінь буде мороз буде туха зима піду я ся
кус охріте горі до комина чытал Михал Родко Не нашли сме ниякой
співанкы о вороблю але послухайте іщы єдной пісні о зозулі Співат ансамбль
Пісня і Танця Кучыра звы Сальва Голубы символізуют любов Послухайме о вірній
аж погріб любовы Анна Хальчак вірна любов Мусіла голпка жаль великый мати
Не ішла з другыма зеранця дзябати Мусіла голпка барз міцно любити Кєд
уж ани воду на мадя купити З голбиці приклад мож на собі
брати Хозна так як она вірно любувати Хто зна так як холупка
за другым зяліти Тот мусіл так праві Як она любити Холбко холупко
тяжко твоі зяли Кєдти ани очка сухы не зыстали Аж по саму
землю головку кунила долгі цяснила водичку не пила Холбиця біла жывота ся
здала з любовы холуку легко змерала Не будеш холко по нас садлі
тати будеме тя з честю вірно споминати Чытала Магда Болех Іж конец
нижньой розцьканой радийочытальні Барз дякуєме за выслуханя авдициі Запрашаме на наступны одтинкы
Призерайме ся птахам якы жыют вокруг нас помагайме ім перетырвати зиму і
тіжме ся іх веселым співом На сам конец послухайме іщы раз історию
нещестливой голубкы самы