Тота істория з єдной стороны вказує нам стремліня чловека до безграничной свободы, ведіня жытя без авторитетів. Але вказує тіж на траґічны наслідкы того, коли чловек выбере жывот далеко од Бога (сын одходит з вітцьовой хыжы), а з другого боку вказує на велику Божу любов, коли принимат отец блудного сына, вертат му чест (пере облечыня) і робит го зас наслідником свого дому. Жебы сме николи не падали на духу про нашы гріхы. Бог є люблячий і одпущаючий, але є ту условя Стану і верну ся.
