Спомний собі Лемку #21 - Анна Горбаль з Бортного
Еп. 21

Спомний собі Лемку #21 - Анна Горбаль з Бортного

Опис епізоду

W odcinku Anna Gorbal z Bortnego wspomina przymusowe wysiedlenie swojej rodziny, transport furmankami i pociągami oraz rozdzielanie ludzi po różnych wsiach. Opowiada też o strachu, nocowaniu pod gołym niebem i bardzo trudnych warunkach życia po przyjeździe.

Автоматычна транскрипция

Ганна Горбель Я уж мам <unk> рік <unk> вересня я родивам ся
Вшытко памятам як пішло войску до села І за годин треба бы
ся выбрати Треба было вшытку лишати треба было На єдну фурманку нам
дали в Єсєнич є вшытко остало а мы мусіли на тоту фурманку
но то малы діти такє лото куреты такє ся вшытко на тоту
фурманку сквало А нас вывєзли нас не пустили на Ґорлиці лем пустили
нас на Ясло то ме на дошницю іхали Там штамту строну Толо
гірше же не можна было хорушыт козяти бо долину єст ці бе
де сє більше взял а там вуглю то безсвіжого безсвятковы без наясло
Но і писали ся бо мусіли ся писати ґаздовей на потяг Ішытко
на потяга на патязі была як на патязі Мальваґо недале Ваґо не
дале е такы Не значыт собовы лем такы ну там заіхали ар
там де си нам давали япесу зу пушту В дорозі раз ма
леж тото Вшытко было такє мізерне вшытко Там на Лождын то нас
місіс дай <unk> родин Штоси такого было єдных дале на Ґаньск а
єдных на Ольштин Арешты пішли на вроцут ту на полудне Потому і
си ділили так же по <unk> пілометрі по <unk> Жебы сме ся
не скупляли жебы сме ся не ботували Відали же же зато же
партизантка ходит і же муся ты партизанткы знищыти товды А так што
мы знали нихто ніч не был виден бо них не был партизанці
ани ницяли Але ґадали сте важні же бы процінны были партизанців до
чого з бороти На і можна было радити нихто не слухал нас
такы были справы І мама плакали і тато плакали треба было свою
хату лише дів То были такє тяжкє Але што бы робити жебы
мур головом то хто ніж не помогло Том ми ся бадували мусіли
і хаті бо нас гнали а Такы приходили што істме дома былиш
рвали што было хызі Но і то не было правды Тост досо
страшні усю чути Но страшні Были сме такы люде такы полізены бальс
Но а вшытко ся перезило бы ся мусіло были сме сквіджены і
і все ся чуєме сквіджены Мы вели выселене аж на Лостіньскє моя
родина і і я Тамна сыр вед далеко Лікы так Вісва І
там ми ночували бы бо то што было робити інчо І плакали
ночували і плакали Было то жаль великє же так можна робити з
людми а на другій ден приходили приходили ле фурманкы там з за
буга то інакше были пыбераны як як нашы фурманкы То нам то
было вшытко тож дивне Є нас розвозили по селах де хто был
приєлени Но А мы были приділере Желізна Гора Аб польска Желізна Гора
<unk> кілометрів было одм переніва Привезли нас Но але на насі хыжі
на насі Е не было ані єдной дахівкы котра была нам призначена
Все было так бо то три раз фронт нам пересох Нож трыпане
вшытко было збито чы не были чого до хыжі ітім такот на
поли як і на як іх в тій хыжі А то ми
доти хыжы неєшли бы о чого ви Тониско Мыквали на Подвірю І
так мычували А там была на стражниця Войскова Польцка войскова Стражниця была
приходили до назво Якыі Біли же мы такы бідны плачеме єй тяжкє
жытя То нас просили были такы што обнимали мі осеред тіж як
люде Е жебы сме не плакали іщы будеме жыти єст ся то
Але мы так уж стратили надію геть же ся нам здало же
той не буде жытя такого як ся належыт бо як нас так
розогнали єст спортного ното єст То єст <unk> кміяк на Вольщын там
до пня Но ме такы велиж безнадійны як то люде Тайме так
ден два Око того огниска нале треба штоси варяти бо треба штоси
істи бо нас была велика родина было нас <unk> осіб Іщы была
така єдна мала што мала лем три рокы дівчата Маленькє то хотіли
істи хоси треба было варити треба діти ні зділати і мысяты това
тамищы Поіли мы там сухого а така діти на то плакало Но
мы там варяли коло того огня І І они нас так Просіли
жебы сме не плакали тей мы коло них так не плакали не
нарікали але было нам тяжко варс і тотажы шоже метритіжня колотого гниска
Е Сідили як циґане Нормальні як циґаны але гнас были хлопці єст
были такы што не женаты Два вернули з Німец а єден што
быв дома то было трьох хлопці но є на стато Тая приходившы
од тызі питал ся Ці медля што робили а вы наразі ніж
не робили выне не знали што робіти маме А він повідат же
треба ходити і зберати дахівку і прикрывати тоту хыжу жебы жебы мы
могли до хыжы войти выяно тошто там мазиєна азі ліє на поле
як є вшыжд Но тоді тоты хлопці Зачали ходити і зберати тот
дахів я бы вас старша но то єм тіж нима ходила і
носила тот дахів на руках енусіли бы ничого мене вели І мы
ходили так же же за пару днів то мегарді уж поприносили і
поприкрывали тоты хлопців онку ся розуміли на діви то І так же
мы прикрыли ту хыжу Мы так ходили і з вікна ни было
ани двері ани ничого не было треба бы вшыткы але дати треба
было зберати жебы в то кузякуси тоту хыжу Пріодіти жебы єм было
куза тепло бы было зимну іщы то были зелены свята перешли то
вылщерцу то мы куз якоси тоту хыжу при ху притепляли і так
сідили І толо вшытко тоты нашы жалі вшытку нижны помогли треба было
но але треба штоси істи треба было штоси варєти но то мы
ходили Довленя было <unk> кілометрів тототы нашы хлопці ходили раз <unk> раз
другій дві раз треті <unk> кілометрів піс <unk> но то треба было
хліба купити а на <unk> осібну куш треба было покупити што треба
І так мы жыли Але потомня мы ся бы довідали же нашы
тамы селяне етіж в такым селі домбро і приходила до нас така
тя знаєме і повідат же ціль мы даде дашто робиме ци так
лем ся плачеме і сідиме га а мы прийдали желізні робине бо
там де мы были тотам неє нич люди такы што Господарят лем
вшыткы такы як мы што привезены бы там од самока были люде
Но є і зє ми не маме де зарабляти А она повіт
так же ніх сут такы люде што іш господарят Полякы котры уж
пер ся там поприходили а суды такы што з ниме зусали і
же там можна ж заробити но тай ме товды тіж одповідают же
Можна єтиж бо то было так сіно посы юж было жнива Мене
выправляли так на жнива Ж я дашто заробила но то якус ходила
єм ся робляла бо я знала я знала такы роботы господарны то
я сноп вязала я уж косяре посили то я уж мола Бы
мы дома робили вшытко то яж знала такє робити но то куд
я зароблял з пару гроші то се было на тот хліб абы
так ін ся не было од них взяти А так же то
далеко было єй не было чым переґестом треба было входити пісе А
там дото є знаємо і наше то тіж было так польовам польовыма
дорогами то тіж было зо <unk> кілометрів Е так ме ся познаюли
з ньом і она дорас приходила ме до ньой Але же она
Добрі нас до радия быку сме могли заробити а хлопці нашы покаль
ремонтували хыжу то ремонтували а по тому пішли до млена до роботы
Но і уж сме так сий побіді давали рады Но і цільо
такого было вшыткого Але то ся во тім думало жебы то недолго
того было жебы ме вернули але ге в ва тім не было
молы а так было же же треба было сідити з не помогу
Вернули ме <unk> Но кілько то было страраня треба было ту ходити
жебы децізию дали но і дале децизию а потім Треба было вшытко
ся старати новак во не на вслідку жебы позволили не так было
легко достати Но як єщы люде мали своі господаркы то мусіли і
тоту худобу брати бы з того жыли та так было мі приіхали
а ту ме не мали Ничо бо Бо нам повідали так тото
осадникы што тубили то нам повідали же тумаці Ніц ту не матє
то ніч не ваш треба было ся купити своє Своі хыжут купити
серед своіх хоц была нале своє і то тоту землю то они
нам перенесли што мы мали мы <unk> гектарів То нам тото перенесли
але треба было в уряді ся старати жебы нам то перенесли од
тамат ту з поворотом нашу важніст Бо де ліпшы были землі погодом
то ам осаникы забрали а мы мали лем попід лісы Але ж
нашы хлопы то не были уж такы дурны Ходили до уряды і
повідали де наше ся діло Было єст то мусит быти ноі І
старали ся о стіліня і то одяжным приділили нашы зялкы Іж нас
Підратувало бо што як бы мали лем попід самы лісы А там
была кєпшска земля а подуму мали тоты што были осадниками І за
нашы были такы штутрьо осталы ос то так хвалик остал Штефан Феленчак
Там горі Ос то Миколай Горбаль Того стало ся но то они
были так разом З нима з тыма осінниками ім вшытко было вільно
бы то они были такы уж сперписуваны на Поляків Но то ж
А нам то не было вільно лем аж по комасаці тою ж
товды пустічкы так было можливже І тове дівы брали пожычкы і мы
ся будували Але тяжка робота біла То мы взяли на хыжы мы
взяли тисячі а на стодол том взяли <unk> тисяч і кілько гроші
треба было вертати на тяжко было будувати і вертати треба было на
на будову грошыв зробити ной барз было тяжко за тоты рокы Але
якоси так люде ся тішыли же ся зіщы домі вернули Яко ся
так памідал же же так самособом ся люди тішыли закладали і жебы
мы мали ксєндза жебы мы мали церков уж такы своім жытьом А
потім мы ся стігали єдна до єдны другых Дем мы стігали ся
бы тоты шты были поділены там на Маленшті потім они просили жебы
іх тіж постігати жебы сме были гкупі так як было давно То
такы были тіж повертали наша родина повертала і ту купузякы повернули бы
то были сусіди І собієна повертали і Собієна і Горбалі Доду повертал
А котры были на Вроцлавскій то тіж як виділи же мы вернули
зо Юсті на то не тіж хотіли довіс вертали но але декотры
ме іщы осадникы меньшу ціну завали А декотры То дерли што могли
як не купити си трудно торіж не матну то так было Таке
было наше право Што Што было зробити Як мы приєхали то То
мы не могли ся рушыти Схыжы бо нижне было наше бы вшытко
Іх осадників котры мали занято Але якоси вшытко ся пежю але же
наші нашы хлопі то были тіж тримали ся так Міцно же вони
ся не давали Бо тот ці видту мій дає і мал коло
себе вони так мали они ся кус бояли тіж же то они
сут як они повідали медже Украінцями незнализ чыми Лемк ци якы але
нас Украінцями звели Но і вони Як виділи же мы поприходили до
Содинами то они мали своі тіж родины і нас не хотіли пустити
на поле з худобом для пух хітіли нас пустити дорваты на поле
Робыла неволя єдным словом Але і вже по стіль бо ім повіли
тоты робітникы тоты урядникы же то уж не єст то бы што
было же вшыткы єднакы сут же уж такы єст тоты што вернули
і тоты што што были ту осудникы же уж не єд діленых
Милийони од того часу але стояли за потічком і цикали єй і
добиткы летіли і было злі Но але вільно было На нас біті
на насі І такы были порядкы То до осадник што мы осіли
тот хвалек Палека сена Бо він мал десятєро діти і уж поділил
то кавалец села праві піл села но то так был же Своіх
поділили што хотіли то робили Але мусіли ме ся змістити Як уж
взял грошы же сме уж запватіли то товды пішол до уряду і
повідал жебы нас з поротом взяли там де сме вели знажеш більше
м нихто не забыл бо сме не мали годкаль взяти А То
Шваґєр Соґінтович якщений они примали іх брат был ксєнджым Iбыв інжынєр Місів
і они пішли до уряду і мали такых колеґів в Ґорлицях што
они з нима ходіли до школы они мали дуже права то нас
дуже ратувало ся они пішли до тых своіх колеґів што ся дочковы
з нима ходіло і вони за нима тримали на уряді і то
мыси товды найліпше давали рады вы бо бы сме си таль не
могли вшытко дати рады Но і визвали того хвалика старого як він
пришол і пові жебы нас з поворотом взяли На жли І такі
з уряду і ся питат Но є ся там панє Хвалік І
єщена єс горба Юшдена Осадніж єст но є Бєща сево бящеґо жебы
сме зараз шли за войз А він повіде А ци пане виділ
Там кодом якє дом як де Джева сом розным там якє джева
Ной шом там пари чев єст Но Але не виділ панты на
котрым бен вісял Так му повізіл А ци пан є Як бы
с пана такту зробил жебы перінодзы од него взял нітжде жывє бы
ся для не бил єщы перонзы од нього взял і я ся
казал му ісь в свят Нож хыба тын хлоп пана повєсі Но
і як того часу як м так повязал то в ноці ся
всерас ся в ночы перевозил до себе бы він мал віцівску хыжыщ
і од того часу ся скінчыло Як урядникы стали на них так
товды уж ся скінчылож не было тоже І мали жебили же то
хлопі нашы том ся не давали Пойдали То было То было таке
смішне Нашы хлопі уж были такы вытерячы же огльо вшытко были готовы
І добиткы ставали вшытко тоту везли Сіну ци зірну а они за
потоком стояли добиткы але то собі міг хлоп быти такє збудуваный Іставали
не давали ся Як виділи же не втічуты втікали сами То така
беавіна ся было І од тотча свіж было спокій моі невільно бюч
Там на заході вышла м замуж Зато горвалят што такій был войовниці
кєм знали мы ся іщы бортного ты г То він знал же
в найзігарді Ґєтиной і ся м подабал і там ся выженыл Приходу
до Вас думю приходил <unk> кільометрів приходил Бісіля мы такє провадили як
дума По свойому не су іх люди на запрашали і так Не
боял стеша жебы по свому робити осіля Не бояли сме ся бо
ми ся ніч не бояли мы такы люди што выяли ж такы
люде были вельстрашены Што што вшытко м лем Робили што Як знам
і робили такє бо што было інакше робити Тір было далеко од
мене дво його родины то было тіж зо двадцет кілометрів бы там
нас поділили І нормальні весіля было так як выдом дост зо мешкали
А там нього дома бо і тіж май мам Але товды єщы
не было церкви не была ся основана выщых польского бралисі Яж спадивого
дякую же памі до поміг вернуті Бы як там яж бым давно
в земли была Бо я тужыла Я іж так тужыла за свойом
стороном за своім селом за церкв што є не было ради мі
Нич там не было цікаве а мі хлоп такій самій был як
Яже же тішыл ся же ся верну на свою вічезміну люде своє
Люде свою Лемківщыну люблят і своі горы люблят і пропаґуват Но гниска
ониж не так бо то бы зарыстало лісами не было нас десят
років то лісы позарыстали Але все такі своє село своє рідны своя
цирков і то чловека тішыт Тото жытя то такє тымчасове што зробити
цика Божавуря Проґрам зрыхтувала Наталия Малецка Новак Дякую за увагу Варсанса