Театр Терка #14 - Я. Дудра, Н. Жылич (чытают діти зо школи в Ґладышові), 25 VI 2014
Еп. 14

Театр Терка #14 - Я. Дудра, Н. Жылич (чытают діти зо школи в Ґладышові), 25 VI 2014

•

Опис епізоду

Odcinek poświęcono dwóm łemkowskim twórcom, Nestorowi Żyliczowi i Jakowowi Dudrze, przy okazji rocznic związanych z ich życiem i twórczością. W audycji pojawia się także zapowiedź wystawy oraz nagrania uczniów szkoły w Gładyszowie, którzy czytają ich wiersze.

Автоматычна транскрипция

Добриден добры вечер милым слухачам лем фм при мікрофоні Наталия Малецка Днешній
Аяк куснетиповий Завандруєме што правда до Ґладышова але не про сам Ґладышів
днес буде о ним было в проґрамі нр <unk> А <unk> одтинок
Аяка буде посвяченый двом особливостям Лемковины Того рока празднуєме <unk> річницю родин
Нестора Жылича і <unk> родин а <unk> смерти Якова Дудры З той
нагоды в Рускій Бурсі од <unk> червця можете обзерати выставу посвячену тым
двом лемківскым творцям а за хвилю почуєте наймолодшых школярів лемківского языка зо
школы в Ґладышові як собі радят з поезийом Якова Дудри і Нестора
Жылича Великє Боже заплат для іх учытелькы пані Варвары Дуць за то
же зрыхтувала школярів з додатковым проґрамом а родичам за тото же згодили
ся жебы іх діти зробили кус більше як є то вымагане А
предовшыткым Дякуєме ученикам за тото же спрібували з успішныма ефектами зміряти ся
з писаным і то кірилицьом неєден дорослий мал бы проблем моментами вцалі
нелегкым словом лемківскых поетів барз ім за тото дякуєме Нашы малы школяре
барз пережывали же буде чути іх голос в радию зато тым барже
запрашам до слуханя Зачнеме од наймолодшой ґрупы яка вчыт ся лемківского языка
Школяре ґладышівской підставівкы запрезентуют вершы Якова Дудри Моє імено семан мам <unk>
років наскові Моє назвиско Міхаловскій Яко а назвиско Ґонком і мам <unk>
років Моє імено Аня А на звиску Михаловска Мешкам в Реґетові Мам
<unk> років Моє Мено Клавдия а назвискодичко мешкам в конечні мам <unk>
років Е Моє мело Як а назвиско Тутко мешкам в Раґятові Мам
<unk> років Моє мено Павлина а назвиско Смеречняк мешкан в Раґєтові мам
девят років Моє мено Бартек на назвиско Тутко Рмешкан в Раґєтові і
мам мам <unk> років Моє імено Милож а назвиско Хрузд мам <unk>
років Імам сестру Веронику Мешкан в Реґітові Моє імено Лука а назвиско
Квочко Мам <unk> років мешкан в Риґітові Моє імено Яко А назвиско
Каминскє Мешкам в Здимі Мам сі <unk> років Моємено полю <unk> назвиско
Михаляк мешкам в реґетори мам єс в рокы Яко дудра Лемковино Ты
Лемковино рідна крайно Я тебе люблю як рідну матір без Тебе жытя
смутно каждого хто хліб за молодьом мусит клядати На Лемковині выгорах Карпатах
там я пенс раз прозрим на очы Там я пенс раз цу
зо суленьку Яр закукала яр на обочу Там мед хорами на Лемковині
там плыне быстро ліченка рока там деревяні низ кій Ати ні я
ся народил у Лемка хлопа Там там я пестила і притуляла моє
наймильфа рідненка мати грудьмы кормила та цілувала І заплакати не хтіло дати
Як я уж підріз зачал ходити ниґде без мене не выходила іде
лем ішла сяди зо собом Да ручку мене за все водила Ци
то до церкви ци то до склепу Ци то вчас весны квітя
зберати або научку в час сінокосів як ішла сугасіно з грабаты Не
хочу собі припоминати тоты розкішне літа молоды але уж трудно не хтяти
з памяти выйти як грыба на сушу з воды В дорослых часах
доля не дала Же тина за все в рідных іздочку З дому
выпхала і в світ пірвала Як вітер з плота суху сорочку Недобри
голод недобри холод На нич найліпше од них і туга хто ся
родил там го все тягне волка до ліса ґаздо до плугы Яков
дудра як было давно Повідали моі дідо як то давно было же
ся Лемкам в нашых хорах на найгірше жыло Хоц был Часом міл
роджай то не бідували во сусідах старий запаса притримували правда же не
каждий ґазда мал стары запасы але были добры люда іщы в тоты
часы І хто мал то допожычыл Зратувал бідного Але люде добрий серця
для свого блізнього яков дудра лемківска весна Задуле від Три над Карпатами
Дыют ден і нич та не перестают Гнут ся смерекы раз з
ялицями Бо новій весні поклон оддают Іхнут ся верхы дерев баш низко
Втішно і покірно долов ся схыляют Бо люба весна так близко близко
І хоры Карпаты уж єй витают Пропале снігы пропали морозы лед ріками
поплинули в море По двірцях стоят хотовы возы а дехто навет уж
в поли ора І кыпит братця в полным ромаху Під тепленькыма очами
сонця При співі дівчат квітя з запаху Спішыт ся ланцьо спішыт февронця
Та з пастушок на пищо лочці ріжны співанкы сой выплякує І хоц
далеко він на толоці а його пісня в село вандрує Мряка з
над села на землю падат Бо взорі сла ясне і тепле сонце
Оно до каждой хыжы заглядат А слібес тото бідне віконце А вселізрана
як на ярмаку Коровы ревут ягнят капечат Качкы квачучы ідут на мулаку
Вкузнисте левы молоты бренчат Квитнут чересні яблоні хрушы Біло ружова тфар показали
Здрава і крипкы всі людскы душы бо ароматів ся напахали Ой горы
Горы Вы нашы Карпаты Якы вы красны якы богаты І яка ваша
лемківска весна Красна весела і барз чудесна Якул Дудра вродил ся <unk>
листопада <unk> ры Был народным лемківскым поетом Скінчыл штоправда лем <unk> клясы
але як на тамты часы не были то лем <unk> клясы а
аж <unk> клясы Дост скоро в молодым віку зачал писати вершы В
рідным селі брал активну участ в культуральным жытю Вельочытал называли ся в
Хома на Фшканшыні мен <unk> років Яков Дутра співайте Лемкы співайте ви
хлопці співайте дівчата Співайте співайте Красной весело Най слухают люде далеко і
близко так што бы почуло ціле наше солобенькым молым темці дорогы дівчатка
напавайте серця своіма піснями і я бы заспівал захрипнятым голосом Там в
рінным селі люби Лемкы з вами розвесельте серця в тых што смутно
годят бо смуткы никому здоровя не дадут вы співы хумор і сяка
веселіст здорове і духа в народі скріпляют знайте о тым хлопці Знайте
і дівівочкы же вы співы і танцю культура і слава они до
вас іщы долгыма віками з гордістю і красом Як тадзя пава Співайте
співайте бая уж не можу бо уж Моі груды з загрипом од
співу лем ногы бы іщы дакус поскакали на обі стороны і в
праву і лікул Михаляк Мешкам в Ретовій мам тринадцет років Якул дудра
правдиве щастя Лемка Вродил я ся на світ хлопом на лемківскым селі
там під гором Кычером над хлопскій постелі Вродил я ся в хлопскій
хыжы в суботу над раном увели ня выльняну плату жебы не вымфаном
О іх хлопы я сой помищестя та і веселости Не мам я
великых клопотів в тій хловій прості Возе пухом ходити і в лісі
рубати як в готелі істи пити на канапі спати Воло просту страву
істи і хлопом ся звати і хлопску гуньку носити і спокійні спати
Наште до дня хлопскє мено ний гунька сухняна познам же хлоп фундамент
до каждого пана В часі І світовой Войны Яков Дудра служыл в
австрийскым войску Был на фронті в Альпах Італиі і Альбаниі Захворіл на
малярию коли вернул на Лемковину мусіл ся долго лічыти Потім занял ся
ґаздівком і гандльом мазю Моє імено Юстина Ан назвиско Михаляк Мам <unk>
років і мешкам в Фладышови Моємено Йоля мам назвиско Ура мешкан з
мериківци і мам <unk> років Яков Дудра пісня осярского Мазяра Дуют вітры
од полудня дуют ден і в ночы а соначко тепле гарде кус
ім до помочы Сходят снігы горнут кригы дорога насихат уж наш лося
із боіска віз на двір выпихат Зберат бочкы кладе на віз тай
во на горлиці Там ладує маз оливу і сма на фабрыці Наладувал
і приіхал іщы за видоку І рыхтує ся в подорож до самого
змроку По пілночы Коло <unk>o<unk>ta прияжены І лосяне уж пращают літочкы і
жены Втерат втерат до запаскы добра жена очы Та лем іхай аж
щастливо богты допомочы Іхат іхат віз за возом Тай лем мости дуднят
Болося не одв віків Ся тым гандльом трудят Не плач жено лем
ту пильной газдівства і діти Бо я іду ся турати по шырокым
світі Ой назмут ся моя жено лем подай мі ручку буде зато
на великден мала Красну Мучку Выселеный разом з родином в <unk> році
до ґожівского повіту яку Дудра пак перенюс ся в околиці Шпроталы а
вкінци до ґюльскобілого повіту де в селі Вільковице побудувал хыжу і ґаздувал
Там тіж вмер <unk> листопада <unk> р Похований остал згідні зо свойом
вольом на цмонтери в рідным Лоси на Лемковині Был дудра найпопулярнійшым поетом
народного напряму Вершы складал іщы в Меджевойну а зачал іх публикувати в
<unk> році на Лемківскій Сторінці украіньской ґазеты Наше Слово де был творчо
присутний аж до кінця свого жытя Публикувал тіж в Карпатскій Руси і
карпаторускых календарях В <unk> р УСКТ выдало збіркы його вершы під наголовком
Уродил я ся хлопом Называм ся Петро Радком Мышком Владышови мам <unk>
років Яковра Добрій ґазда А я Лемко Старий Лемко і жена Лемкыня
Был я давно добрий Ґазда і жена Ґаздыня Як наступил час высняний
поорал я сяде жебы дахто не повідал же Лемкы то дзяди Вшытко
поле якє я мал засіял засадил жебы м выжывю родину та панів
і дядів Орал я і на ґычері на самым вершочку і засіял
Завсе в каждым рочку Оринка вірхняньска з конечной Якы Дудра без хумору
Я єм гнеска хлоп без хумору Бо мам жену гідні хвору А
не знам што ся єй стало Ци єй дашто на ніс спало
Ци ся перестрашыла кота Ци єй вночы страх припер до плота Ци
вночы чорта виділа Ци ся може переіла І не знам што ся
єй стало Бо од вчера іс барз мало і барз мало бесідує
Часто кіхат покашлює Сміяти ся нич не хоче Лем під носом все
штаргоче Звідуют ся што єй болит та она молчати болит І не
знам што з єй радити Бо не хце нич істи бити На
хвороту добры трункы То дал яй кус палюнкы Та не хочу скоштувати
лем мі каже выхлептати Вы ся сусід певно вбили І жену сте
кус побили Ой ні Сусід хоц я пяний то сме не хлопбарз
коханий а хоц і потерезлому то зле не зроблю нич никому Бесідуйте
куміначы Пяны люде всі ледачы Не знают коли што діют зато жены
ім хворіют аліазию писар і Хіли Василиє Другом особливостьом динешнього аяка є
Нестор Жылич В тым році празднуєме <unk> річницю його уродин З той
нагоды в радию Лем фм могли сте уж почути інтервю ведене Демком
Трохановскым о тым творци його творчости з інчым знаменитым лемківскым творцьом Петром
Мурянком Кого тота цикава бесіда о минула най наслухує радийо лем фм
напевно будеме ю іщы повтаряти а тепер уж школяры зо школы в
Ґладышові і Прекрасна патріотична переполнена великом тугом і емоцийна поезия Нестора Жыдича
Маєме но матя Аназиско Куз Ничме з Каматышовном десят років Моє мено
Павлена мам девят років і мешкам в Ґладышові Нестожыч покута яка она
была лемкова на тота а своя была таша од злота Мы были
сме ґаздове мали сме Карпаты тепер по чужыні мусиме букаты Писме ґастоле
мали сме пискеды тепер затумале Пани мішок піде Хоц мка пеі ванний
году та не попали з голоду хоц не смакувала час сом кє
сыця а своя была руска окыця хоц іхыла хысы і голошні Мы
Лощыч не знали Натали оскошні осіну е іхы і хы хыбы зберали
Нигда от нема спат не іхає Не знає сме тоба дідю шанувати
тепер чужых кутах мусме капаты кланит ся Стават деревняны хыжы тепе і
пянках тіщат нашы кыжы райна земли вшыткым нам пообіцювали і тот райны
в рудных кошелях і скаль Все касыньон было петы девлане мусиме сме
діти тепе кузякаме нево смоку было мі нереальны воды тепер покоштуйме з
дощу охороны Не хоті выга цены орати Пишла ся денны Колескы жуваты
так пого нам од <unk> лавы посыпіли нам допомага Што бы нам
было легше тумакы запали В нас гіркы коровы побили рекорды з Хоркова
дорох вер нашы торбы Скаты ся Лемка од кута докута тяжка ітага
тяжка іх покута Називам ся Адам Перегрим мам девят років мешкан в
Мареківцилі тухо моя туга штости наробила мене молодого з кліпкы звалила не
мене єдного цілу Лемковину в Неволю Захналь за Якуповину Была Лемковина сой
землю мала в высокых полянах учівы пасала Русины русаля каждый ріг справляли
наче трав в Креницю вжытків поспішали Оринка вірхняньска з конечной Нестор Жылиць
моя люба Моя люба Лемковино моя ясна зори Ци лазищы я увиджу
Моі милы горы Ци тымати Так як было блез златі шаті Як
коли гуляла в горах мы і діды нашы Ци так само квитнут
квіты в лугах над вічками Грают вціма кольорами Стелят ся корвами Ци
так само свіжий воздух аромат пянит А вода джерельна ліком сім здоровля
хранит Серед моря океана трав і зель пахучых Мы родили ся і
росли убогах дремучых Табы наша славна зміна хлопці і дівчата Квіткы рвали
винкы плели веселы лемчата Моя люба Лемковино покрыта лісами Хотіл бы я
там спочыти в полуняні з квітками Ой де добрі з прадідами Было
бы лезяти А не по чужых краінах марно пропадати Ой ты мати
наша мати што ты учынила Своіх сынів своіх дівок од себе шмарила
Пішли Русины з Безскідів на чужу краіну взяли рам розбити серце латану
турбину В тото Лемко не повірит то не може быти Штоб даколи
рідна мати могла го забити На стале в Бескідах кєрмиш на цілы
Карпаты Коли Лемкы ся повернут до лицівской хаты Як зойдут ся братя
Лемкы На кєрмеш народний то піднесут полний кєлих за свій край свобідний
Придут гео за океана будут з Прясі Ущаны і знат Одры і
знат Іслы Придут з Украіны На народным тым кєрмушу всі іх поголюбит
Руска Мати бо і гона горячо всіх любит Нестор Жылич знаний є
тіж під літературным псевдонімом Любомір Камяньскій Вродил ся <unk> мая <unk> р
в Камяні коли мал штырі рокы вмерла му мама а няньо Димитрий
оженил ся другій раз Уж як делітній хлопец мусіл іти на службу
до Крениці Повело ся му єднак скінчыти основну школу в рідным селі
і ґімназию в Мушыні а пак учытельску семінарию в Самборі Під конец
<unk> років зачал учытелювати на Лемковині Мочи Мешка в Ґладышові і мам
праві <unk> років Несторжылич Лемковина Ярмом знедолена Закута в Кайдани Кырвю ся
заляна і тернином звінчена Побита обдерта збурена спалена Мечом і багнетом в
серце поранена Зочы течут слезы і душа рыдає Бідна Лемковина то не
потонає Была Лемковина як єдна родина Мати любит дівку няньо любит сына
Руснакы Лемкове разом ся любили і в каждій потребі з помочом спішыли
Сильны світа того што си натворили за што Лемка з торбами по
світі пустили Днескій як дід нищый він в світі блукає Сирота в
чужыні нич свого не має І нихто не хоче його зрозуміти І
горе і кривды він мусит терпіти Дайте йому горы рідными Карпаты О
там його місце жыти і вмерати Най він уж не тужыт в
чужыні за нима Най уж не рыдає слезами гіркыма Ци уж не
можете того зрозуміти Што лем ту в Бескідах місце лем кажете Мам
на імено Наталия а назвиско Дзямба мам <unk> років і мешкам в
Ждыні моє імено Александра Ана звиско Скрипак мам <unk> років і Мешкам
Ґладишови Не столжат народний кєрмеш сідит Блянко під смереком та дума думає
Чого він такін нещастний чого доли не має вышмарила його доля зеленых
Бескідів вышмарила його землі дідів і прадідів Ой ти доле нещастна Чого
так зробила Чого Лемків з рідной земли щыла марила Чым же они
провинили чы сут бо нещастна свою матір не любила ци она не
красна Нетли Лемків столітями Чужыну панували Лемків на схід спогядали на волю
чекали кілько горяс звез нещестя Они вытерпіли Як над нима ся зсужджали
мордували били мордували в Талергофі В Березі Картузскій воджували в Пасвєнці на
улицю Ускій Завлады Пюлсудского Нестор Жылич трафил за своі лівицьовы переконаня до
Вязниці потім до войска В <unk> році зас арештували го січовикы Просідил
во вязници в Новым Санчы два рокы В <unk> році повело ся
му втечы Заленів фронту до Галичыны По войні через долгы рокы аж
до <unk> р был учытельом Нестор Жылич вмер в <unk> році в
Водяным Колольова руба лісі Лой горі Шкір Не бери Не бери угоду
Лой сові хочу лем ся го любію любі Тайна то с беріньо
Беріньой волси Берінь беріньой волти воси не бери поро не бери порой
за Na не бери поро не Патріотична лірика жылича то понад <unk>
вершы котры в більшости остали в рукописах Зобраны они сут в двох
рукописных збірках Карпатскы Думкы і Карпатскы сміховинкы Написал тіж оферту на автобіоґрафічных
основах поему За Русь волю і правду написал тіж оповіст з лемківского
жытя Гайниця нарис Никыфор Дровняк і вельо статій про німецку окупацию на
Лемковині Своі творы в маленькій лем части опубликуваны печатал лем в лемкосоюзівскых
выданях в Америці Неможливе головні про русофільскы погляды автора было печатаня іх
так на Украіні як і на лемківскій столінці в Польщы Аня Кузм
з Ґладышова Не сторжыли ч нашы горы Ци вы Лемкы вы Русины
О тым подумали як вы легко нерозважно свій край сте лишали выдумали
же Вас чекат Фортуна во щасти Што там наша Лемковина Камінь і
пропасти Як Русны задумали Лишыти Карпаты То природа ся зачала жалізно плакати
Плачуш сосны і смерекы Плакала ялина І ґуземи ся схылила червена карина
А высокы міцны букы простно зашуміли Вы забили што прадіды свято заповіли
Горне дати боронити свою Лемковину До остатньой каплікырвы Як мати дітину Од
хыж рідных ішли Лемкы По світи букали І лем товды за Бескідом
гірко заплакали І я плачу опакую святу Лемковину люты врах замільшли велику
руіну Потоптале порухали лице облюмували Рускы церкви повалили і порабували Деколисы буйне
жытя такє красне было Там лоґлыє кричат солы бадия ся крыло Заливат
ся серце кровю з великого жалю Жем мя доля одчулила од рідного
краю туга серце мі роззрыват про ту цінну перлу Лечы думком як
в Бескідах Лечы на гобер горбелю О Карпаты нашы горы нашы милы
квіты Ци захоче вас хто другій так як я любити Нестор Жылич
прібувал тіж свого пера в белетристиці писал історичны зарисы занимал ся журналістиком
Ціла літературна активніст Жылича концентрувала ся на жывых і болячых проблемах Лемковины
з явным історичным і автобіоґрафічным підтекстом Што варте підкрисліня своі думкы в
творах выражал Жылич в безпосередній спосіб Были они тіж назначены емоцийныма прагнінями
звязаныма з дольом Лемковины Артистична страна творчости Нестора Жылича глубоко осаджена є
в натуральній фольклорній писменности збогачена великом ерудицийом знаньом істориі і загальном орієнтацийом
в світі Вшытко тото справлят же хоц вершы здают ся просты не
сут наівны вершы мают ясну і зрозумілу форму але далеко ім од
банальности Называм ся Аля Фелегач і Ем з Ґладышова Нестер Жылич Фльоринка
Як Австрия ся розпала хапс горгы пропали вільны народы зітхнули кайданы опали
Угры Чехы Полякы скляли свого владу а Руснакы до Фльоринкы скликали на
раду То народне было віче з цілой верховины і выбрано Руску Раду
уряд Лемковины Світла радіст выселила Бескіды Карпаты уж николи ся не вернут
талергофскы Каты Постал нарід што врагы прилекли до смерти Стал за волно
і свободу од бідний обдерти Постал на річ што віками під ярмом
гнул шыю Мы свобідны мы Руснякы Ідме під Русию Громом Бескід облетіла
радіст превелика Ци чуєте добры люде Своя республика Ярослав Качмарчык Хыляк Громосяк
з Криниці Закликуют зачестати родимой землиці Край знищены Кругом всяди могылы іх
робы Всяде смуток всяди нужда голод бруд голоды Край вікамент недолены Розорвал
кайданы Як же было не радіти свобода настане Нашій хыжы загостила воля
вымрияна Не дивуйте ся што в Лемків лиця заплаканы І з радости
вшыткы винны ворогом прощали Сході мирі сусідами жыти наміряли Та коротко сонце
гріло сітило в Карпатах Не гостила долго воля в лемківскій загатах Леґіоны
пілсудского край поневолили гірше ярмы якы австрийскє на Лемків вложыли Никому было
помочы за Лемками стати І панове Руску Раду шмарили за краты і
жандармы задусили лемківску державу і вывели патріотів на судову лаву Все ж
Фльоринка не загыне памяти народа Ци то скорше ци пізнійше близце нам
свобода А на самконе юж мала несподіванка Каждого місяця Бібліотека Руской Бурсы
в Ґорлицях рекомендує даяку вартістну книжку з лемківского простору В місяци червци
была то книжка Русинко выбрана під редакцийом Петра Трохановского Наймолодшы школяры ґладышівской
школы залюбили ся в русинковых музыкантах і конечні хоц были то уж
остатні минуткы до кінця лекциі хотіли іщы іх Вам дорогы радийо слухаче
представити Владьо Русенко музыканты Было то раз пассайку Уж буде тому пару
літ Як ємчу тоту байку Може то правда може ніт пес осел
кіца і два цицкови телята звычайны собі звірята зышли ся на мітінґале
і задумали заложыти музику пасаіку Порадили ухварили онати ся постарали твоі гужы
і симболы бумбенклярней бас і оркєстра фраза Настроіли інструменты бодай як панічку
святы бесідали собі разом тот передом а тот задом і заграли як
худакы Але вышло ім нияко ай пароль вшытко пля є не малю
Яциту зграненом сяду де зас осле примісят а за тобом ся де
дід де секунд за потом сяд Еєдно теля най ту грат А
тегалко з цимболами сум ся гел і сяд за нами Посідали і
заграли Але пано зазыпало так буде бубер сяде за гушлями та встральнето
за басами І так буде ліпше реку перше гушли а пак саку
пасідали і заграли і зас планно ім выпало лісом лісом Такы лишы
знате кам заслупіл осел сам і зачал ся сварити і кєчати і
радити ушыткого має дост На то вшытко влетіл кот а годакы ся
в стрыли бо думали што то бы але ся внес по свателі
хвалят Косемилий пора дащо бос грамотне штобы сме ся погодили інструменты маме
ноты Не бракує нам охоты Як сам видиш вшытко маме а заграти
не заграме Ако сварит выгудакы Ні вы вшыткы сте борт такы Не
може быти музыкы Де сут самы капельникы Каждий глупий і завзятий каждий
хце дириґувати І хоц не зна єдной нуты то як дурак світом
крути Выдовришла капеля Тра єдного учытеля тра навчыти вас азбукы інструменты взяти
в рукы настроіти і так дале што бы сте як посідали не
суци сте до музикы Не поможут жены крикы своім познал кіфайнуваны отже
наш іже єси на невес сідит баба на колеси Вєрую до Плотока
Скєру і од ввиду на порівны допросы о періждує вшытко дякую Вам
за увагу проґрам зрыхтувала Наталия Малецка а нашых школярів учытелька лемківского языка
Варвара Дуць Дякуєме тем не мам каскыта рітива на была ріти то
буде мы на світаня банну з оповіти я бым звыкавіла та новикы
для дні та нас єла быізді было міні не за Никула ram
ни лем лем лем лем