Театр Терка #7 - презентує Штефан Сухый Енді сідат, 06 VІІI 2014
•
Опис епізоду
To poetycki odcinek Stefana Sukhého poświęcony Andy’emu Warholowi i sztuce malarskiej. W tekście przewijają się motywy kolorów, Pegaza, miasta i drogi twórcy, ujęte w symboliczny, obrazowy język.
Автоматычна транскрипция
Штефан сухий Ендій сідат на машыну вічности коляш Коли Андрия не было
та хромай кінь попарту з праска най копытом черил чорны млякы у
смердячых стайнях Сі не знал же пеґасом буде і з рана до
вечера реготал буді Андйоло Музе рекли же насущна правда скрыта будь у
раю або в питлі Мотарство Безвічных снів проміцянів Бог створил так як
коротнацькы варют ся під панцером і з кістявого корыта Я Енді Варгольс
із Пітсбурґу в котрім земннім пиклі моя правда скрыта Я дал міць
гіпіс прияли го на час і друґісти Най си каждий вынайде в
собі свого хріста І ту енді сідат на чудну шкапину што і
зніс ґрів тоці чареных фар піну укєшене щыцці у гриві фарбічкы в
цаністрі чорне шкатуля серединізвідчком Откыс ся взяло і як збоку надпис Кодак
Моцно приваплива фраірка є фарба Хоц вас на днукашіст даколи не файна
зведе ся до Дидрі де ся з трудиш змоташ світло звізди зліє
драгу у темнотах Дай тівар кры Бы ти звізда не зазевла То
я звізда Енди з сузвіздя Никовой Хто з Ласкы выбухне буде суперноволо
Самам собі сила сама си засвідцю бо часом аймі треба холем мале
світця У ніґорскых люфтах сльозит самі око Акватинты смуґы дисят ня глубоко
А подорожній конех стал ся гацюром крылястым світля высокосных звізд што ниґде
не гаснут Долгу был далеко ген та одразу перелетіл аж на меден
Одвірсаі златой обрушниці по бродвію дико скакал наперед му смішно было потім
ся розплакал надышла на нього омерзеност з міста Скусалягу комары другови до
ціста На власний на Боже трувы блюзґать енді Пеґасове догриво од тругы
Такы то малярі усвий інакшы сте збацят на час рік узлі покы
в собі не учуют Голос материн Коли єм ся сподівала на сына
Андрия часто самі снили несідляны куні же єм на них сіла в
тых літанях духа небесного птаства крыл єм ся обтерла і том Андрий
тяжко Звык іти по земле У якым пристановиску свою куту спустиш такы
в тубі челяднику будут грати цносте на жывотні пути Мене руська віра
і добріст пригнали Такій і мі сын Тремле Сокаш Старосвітскій хоц обманат
чужіх фарб засяля в нім чудне квітя До сіля на Пегасі знова
каждий день учу ся сідати сам Кілько раз мі перескучіл понад власний
плід все є му усыпал вівса златых смів Зато бы не выблід
і не скаправіл Розстреплю з каралюстю на яйцях світлых фарб най яснота
што осмыслит світ Бо одпутен рі трафаретів розум не осліп то не
аеробік рук то зуфалий крик спід воды як світло до тебе годно
а голос на вон не годен Як бы в проповідці побиват ся
енді в добрім і планым світі у фотоколисці людяд му пестры його
фотоді Прийде і до Миколы Старий Край спознатий Корову тів кажеме і
віс і карчолы сам видиш ше тот наш віз то лем такій
возик а в нім запрягнутий не пеґас а коза Свіґы До шкатулько
кудаковит через вічко світ утік За секунды тисяціну баксичка спородит з паперя
дітину Най вам буде моі діти доля апатику Дал вам огень мій
кінь теґас златого копыта Єдный сте мі чорно білы єдномальованы і од
думаня пахняці як квіткы у яні Одлите там ґладицю на бескідскы лукы
і подайте місты мене людьом з краю Рукы Служ было уж дос
До ґалериі вступлят праві перший гості Пс тихо Най наперед Владімір Іліць
пару слов повіз учням з учі ліз Хоц сме учні зуціліся не
пхайте нам доголовы червеного клістя Дз мы не блюдны мы з тых
другых Ах мі з Мерлін в Болоцена в Білим Сілоні ци власным
кілі Я не лін єм нивьорскым бетном підперта з серцьом дворозмірным як
у гербарів вішу о ляску світ прошу замалефу па Шкода хлопців єм
ту лем до піл пасу знята Я корова мальована цім тарцюяц і
малина добрам дойка як єм была Змінил ся довкола світ такых як
я Дниска іт Неєден раз хотіл Енді на машыну до Микови сісти
але сіл на іншу на машыну дічніст В ваґоні смотрит на тых
чудаків іде де бы сіл але місця ніт шаґал під самов пулову
в люфті босий плявал На Андрия надышол четечну сте навал Вы боусатий
дали подайте ся дале Тотсі чуколядову з бандурками єсть іде му на
зліст Дасте і мы істой ман уік Внел вшыткы до сміху тобі
Енді бой дуплювану фиґу Пікассой з трьома тварями медже гольома бабами диіт
козу з желізила фарба молока оцінило сила Встала і з тых єдна
голя і приялася же му буде його вічном дольол Пут до бару
Хрестнак Енді клічут ся на вічне бренди І так сидят попевают взыват
ся веселост сміх они в ваґоні вічности Пеґас за окном попре них
За машыном встигат акурат а на шыі мубелинґат отапара
