Театр Терка #967 - paczisna hodyna 2025 02 05ааа
Еп. 967

Театр Терка #967 - paczisna hodyna 2025 02 05ааа

•

Опис епізоду

Odcinek poświęcono lemkowskiemu językowi i jego roli jako ważnej części dziedzictwa, zamiast materialnych zabytków. Słychać w nim uczniów ze szkoły podstawowej w Gładyszowie, którzy prezentują wiersze, piosenki, zabawy słowne i krótkie własne wystąpienia przygotowane pod opieką nauczycielki Warwary Duć.

Автоматычна транскрипция

называм ся Юстина Михаляк мам десят років і мешкам в Ґладышові повім
Вам вершык Івана Русенкы пануйме своє Лем хто жывий най ся тримат
надіі не тратит Покаль сут нашы Руснакы і Русь наша маты Треба
лем все памятати Што смы і Карпаты то душа і тіло Не
даме іх при слям Божу Не одбере нам ник того не одбере
силом Лем шануйме вшытко своє бо своє то святе Свою віру і
бесіду хоц і небогату Хоц проста наша бесіда то для нас дорога
Молиме ся том бесідом до Господа пога Отец мати бесідуют до своіх
діточок І дитина до родичів як уж малем рочок Бо бесіда в
собі повіст і радіст на душы Вшыткы болі і недолі Аж ся
серце крушыт Шануйме рускы звычаі лемківску одежу штабы од нашого краю знати
было межу Вытайте милы слухачы при мікрофоні Наталия Малецка Днес є кус
інакше як все в середу вечер раз же кусі ся о інчій
порі а два же днес не буде бесіды про материяльну спадковину Лемковины
яку што тыжден вписуєме в субєктивний радийовий реґістер забитків але буде про
інче наше дідицтво і не знам ци на чый важнійше наш рідний
язык Лемківску бесіду Шануваня свого запрезентуют школяре лемківского языка з основной школы
в Ґладышовій Буде вельо поезиі будут співанкы будут тіж словны забавы і
свобідна творчіст молодых учеників піднимана медже лекциями штоси в роді популярных днес
стендапів Але же тема была дост невыховавча як то на стендапы то
почуєте лем малый єй фраґментик сам початок але як бесідували дівчата на
каждій вільній перерві выдумуют новы річы Школярів зрыхтувала учытелька лемківского языка Варвара
Дуць Была то додаткова активніст діти і не было обовязку зголошати ся
до презентуваня лемківской поезиі зато тым більше тішыт же не дост же
більшіст діти ся зголосила то іщы повыберали собі по пару вершів і
барз радо хоц в невеликым стресі Хотіли нагрывати ся до радия зато
горячо запрашам до слуханя Наталия Малецка Называм ся Натака мешкам в Ґладышові
Мам пят років А кем Але арко готек Кукореку там в Корнику
гевкотеку мали кого ткурыкат Будет ґазду і ан чекат Станта горі вына
дворі де приходит так далека а робота на вас чекат Называм ся
Оля Смереч Смеречняк мешкан в Раґєтові мам сме років Акым Олеєр видичка
Выдичко видичко вмеже моє ледко і ужка і очка носит і усточка
і чело і ручкы і нашкымалючкы жебы м была чыста і красна
і здрава бо то я школярка школярочка мала Зылам ся Семон Михал
Міхаловскій мышком в Реґітові Хоцу до другого клясы Ланіня Рымар я уж
хлоп єден рочок єден крочок тілько рочків тілько крочків Кєд прескочу аж
підскочу кріпны хоп я уж хлоп Называм ся Анна Михаловска нашком мам
вісем років Іван гловчак горы нашы Горы нашы горы Стоят як підпоры
Все ся так здавало Жебы небо впало Але горы знают небо підперают
Берут го на плечы а кєд приде вечер небо на них дримат
місяц східку тримат Сідит му до дідня Зерно моя рідна яка ти
височынь Вік не сходиш з очы Теодор Докля найкрасша в сіті Моя
отчызна в Карпатах То прачудна краіна Як царівна в шатах імя і
Лемковина Он найкрасша в сіті Мила сертю мом Мушу о ній снити
думат по свому На Замця Полина Дзямба мешкан з дні і мал
і сем років Тедар Докля лемківскє дівчатко Яма Паолинка бо мам лем
сім рочків бас любил ся вчыти і кохам мамочку Любю тіж братчыка
і цілу родину чорного котика і ляльку Тетилю ниґда ся не встидам
по свому радити вшыткым ту присігам дале так робити Называм ся Магдалена
бо лег мам <unk> років мешкам в ден Мелянія римар вітер і
сонечко <unk> два і трают виют вітри предувают кост і джінят по
кост Оден два о три уж сонечко смотрит кєд пристанут ды оно
зачне жыти Называм ся Павло Михаляк Мам девят років мешкам регетом Серафына
Макый старий котры Єден котрыш старий купил окуляры жебы виділ мышу одтале
до нішу та ни конец біды бо міша не сідит Хоц мал
окуляры то ногы уж стары Іван Русенко треба нам сходы Як пташкам
повітря як рыбам вода так Лемкам потрібна єдніст зі схода Бо вшыткы
зієме в біді недоли ци православный ци грекокатолик Называм ся Павлина Смеречняк
мешкам в реґетовій мам десят років Несторепела Дорохы мі єс дорогый шумлісовий
хроме блискавец в ночний час зо сходом сонця дощы проливны Што до
кісточок мочыли нас Мі єст дорогый край карпатскій гец зо тым вшыткым
што ся в ним марохий край лемківскій і всехо виджу в своіх
смах Называм ся яколтутко нашка в Раґетові мам Вісем років Миколай кочыш
Хмара на вершку тополі Вділа ся хмара на верх тополі Та є
ойчыт плаче слезы по полях гліє розліват плаче і кличе што іж
поможе Хто єй од тамаль здоняти може Так нещестливу Так бым золотом
сам тоты зробил Ком лем бы м міг на місце хмары сивый
і мокрий сонце б м м м м м м двиг Славко
Свободан Марка і стиварила Марка Маленька мамку просила жебы ю мамка дащо
навчыла Солити цукрити кваснети попрети і веля істи фарити Марку маленьку так
мам кавчыла Позерай Марко як роблю діло Солю цукрю квасню попрю і
вера істи варіл Марка маленька з мамком робила вшытко всвячено што треба
было Солила цукрила кваснила поприла і вера істи варила Няньо іл Марку
хвалил мамка іла Марку хвалила котятко іло Марку хвалило а Марка не
іла бо ся барз зморила р дісі назука <unk> дізазу рамку <unk>
ся не дала з лісом предом зо люби памятокы люби памято папаси
Безозори не ступали лем без ся робивали Рыбованя тота лем паси ами
рыбываня тота лем паси совдовы ами одмены васами мамиваняты лекапасыя любы ваня
товекаси Любо васы Любованя топасы На горі У Елея любоватове любова топаси
зберали не сме ся любова любованя товарика паси любованя товарика паси гори
музеа тота нимасы Любо памят тота нипаси Оля Пыле Хач кляса <unk>
Іван Русенко циган Не оре не сіє а іст пє і жыє
Нич не робит як голоден Е як ситий тіж не годен Зимна
ани горяча цигане не чуют Лем собі поідят грают і танцюют А
люде циганам рады і не рады Хоц шумні заграє та дашто і
вкраде Ей Роман Селе ты циганьскій сыну Што волиш Циганку альбо солонину
А циган повідят То добра дівчына А ліпше сало альбо солонина Люблю
чорны очы хварит циганЯнко Але пацятину волю як циганку За селом в
колисці сідят циганята Змерзли посиніли доля іх горбата А циганька пішла в
село рульок выпросити Старий циган грає ґадат Танцуйте же діти Скачут малы
циганята грає циґанчыско Ей весело моі діти Бо мама уж близко Павел
Стефановскій Лемкы Народжены в Карпатах на крылах Руси Спрадіда Горлата в камінній
колысці на вершынах пісен вітром колисаны в білій чорній воды в Уст
і Команчы В лосіл Красным Броді в Старым славяньскым дому з трьома
копулами прогорблены новым сибым тягаром гынут під єднораменным крестом в білых і
червенных світлях рефлекторів Нутят пісню о в крадженій коні о ворогах іх
пастырскых чынів Повроту ключів до фурткы Жадают бы вернути до іконостасу Але
діявол з ангелом ся завзяли і не позваляют І сам Бог до
Лемків плечами Уж лем Михал Крыватий Іры на коню остали з Лемками
Дай ім Боже здоровля і высше місце в іконостасі Хоц на великє
свято бы безборонных хранити завзято Оренка Вірняньска з конечной Іван Рысенко Ґазда
і бандита На ярмарку продолбика Ґазда грицмотика Грошы сховал під пазуху шапку
втягнул ха і голову в дулю в плечы Хотіл ся стеречи жебы
дахто го не познал і не взял пінязі Бо то знате гнеска
Хоц хто по дорога глазит А уж пізно ішол з міста і
нюс злотых ста То ся боял же бандиты Можут го забити І
не ся уж по пути лем на стежку скрутил Але планно мупало
Бо ся уж змеркало Правда Ма уж пів дорогы Но слаб сыно
уж го барз болили ногы а ту треба пильно трах стрілило з
позыжыта Наш гриц ся озерат а пред ним стоіт бандита на грица
позерат Дай перондзы ти Русінє боце смерт ні не Як не оддаш
по доброму за біяк свінє Видит бідак на шыциско же смерт уж
так близко Думат Ліпше грошы оддати як марно вмерати І бандиті так
повідат Виджея бідак смерт не хцу лосы грошы лем тя о єдно
прошу Поім я до свойой жены же м был підстрелений але жена
не да звіри Як не буде в гунці діри Стріляй гунцю аж
ся скурит Жебы вели гудзюри гунька лежыт а ти но лез в
руку пістолет Добже варит старий бандит Ілкнул з фузиі Аж пасвіра з
гунькы летит при тій оказиі Вланно гларит гриц мотыка то за мала
діра Моя стара гырод баба іщы не повірит Стріляй єщы раз а
ліпше Стріляй без пардону Юж не моґе Гварит бандит бо не мам
патронув Што ти не маш патронів ти кривий покрако І давай же
окладати бандиты бучаком Ха ты Фрасе козійсину уж не маш набоіл І
ты думаш же я Руснак буду ся Тя боял Оддай моі грошы
дораз Ти старий хырляку Бо як ні то раз буцяком забю як
собаку А бандита зблід до страху І ониць не питал Смарил грошы
а сам ногы втют нас заджыта Нестор репела волчыско Іде матзим вянишынку
а на дворі ліє Але в него Унка нова та ся ниц
не діє Хыде си так палицьом покус ся підперат Бо ся всякі
з болотиско окєрці оберат Схал бы ся підя ловец скєд ся вече
ріє З рештом єм в уні тепло та най си там ліє
Добрі зже має палицю не буде ся боял Хоц бы дахто за
деревом ци за кряком стоял Хиде далі уж ся змеркло уж цьма
наступила Дома чекат го вечеря може уж выстила Мыслит си і кусцьок
ногі взял спірся тягати Бо ся штоси му закряка яло вказувати газіцює
тристят крякы блистят волці очы А тым часом дишол Максим такой долбочы
Юж до села недалеко Кєбы даяк прити І в страху ся муж
не хце не істи не пити Гиде Максим а волк в боку
Іж очы не спущат Максимиско уж не може бо кут до кат
спущат Уж лем єден крок одділял волк од Максима хоткыл очы а
бодай то та на ним перина І лежыт си на постелі так
як каждой ночы Ниґде не был ани вшынку ани на обочы Дале
пісніл на припецок Тамко тискы сідил і своіма одчысками за Максимом слідил
Іван Рюсенко фраір і фраірка і днес фраіры і фраіркы ходят як
давно на веціркы Лем же днес люди молодых вшытко означат ве для
моды Як ся залюбит базявантку То сой вызначат даде рантку Неска ци
кривий ци горбати Ліворвервер каждий мусит мати Як му хто драсне на
хороні То лам майхром гнет розпоре Чысту попилат курит драми одважний але
за дверями Співат по польскы своє забил Аж ся дилуют стары бабы
І каждий фраір тримат моду Крават завязе під бороду райдкы натягне пат
камашы Такы то тепер хлопці нашы В руках палиця загранична в кішени
ядва пхустка слідна шапка на бакєр з фантазийом Лем не зачынай з
том бестийом Бо хлоп горячий як сірничка але в голові січка А
фраірка тіж як сірка дівка туста і набита Мещы має як копита
Великы кісны і незграбны Зато паньчохы ядвабны злоты зубы гладка дзера роби
дока до фраєра Декодшыренся аж бридко Моі стели видно вшытко груды шию
і лопаткы Адрес в квіткы або вкрадкы ґлюза чыста непелина і Кокарда
темно синяшкы <unk> Павель Стигоношкє то болит То бой панове коли та
тіж за плечами цигат мотуз самой ґалды сам нисто не докінця початок
пізні низто не стієн віват і птах Лемка не заспіват і хой
не заспіват Хоц бым мати мила панове то бы сте з нами
зобили запас то ліва а яны камі Дут мі на лоле дашеш
ся можоли панове то болі Аня Куз Ґладышова Стефанія Трохановска Лем небо
над нами наше Лем немо над нами наше што нам го предкы
спадку лишыли Забрала нам вода потічкы лісы нам вышуміли лем небо над
нами наше а мы ци направду люде іщы ся кус подільме і
неба над нами не буде Іван Русенко ґазда в діді Єдному ґазді
в нічну пору злодіє віз до Коморы І вшытко вкрали што ся
дало полотно муку хліб і сало айс корову зо стайни а з
кучы взяли паця За Боженкам наш ґазда што нанч його праца Нетка
пришли кумова приятеле сусіде і радят якым способом ґазду ввести з біды
І повідат кумюрком Не треба было бесідувати што сте такій богатий злодіє
бы не знали і не окрали Але там гларит ваня Не было
бы такой страты Як бы были в облаку краты Не влізли бы
воры до коморы Ту забраз слово сват мацканич і гварит Вшытко на
нич не поможут ни замкы ни крати Лем ся доброго рахувати Моя
сулка мащенята Можете собі взяти Ліпше для сусіда выгоды зробити Як дусити
або топити Ґазда на вшыткых позерат і слухат бідак рад не рад
бо вшыткы рядят Хто тілько може а ділом нихто му не поможе
Не сторепела о пиш вшытко Жыла давно Лемковина Співали Бескіды Поґ не
пришла зла година Поґ не пришла біда зо свойом мітлом горестном і
гет од Ославы Подумаєц безжалізно Лемків вымітала О спомниме о тым горю
і не забывайме в якым жару нашы горы шуміли пращарно Як мусіли
выіждати Лемкы з осел своіх та сльзами злочувати рідны своі дворы Рідны
дворы і порогы нивы і цмонтеры На далекых тых дорогах што іх
во світ вели Оповідай свом злотым Опиш ж на папері геть о
вшыткым правдом О тым сутным і веселым Най чытают най же знают
де тоты Бескіды Яка тота Лемковина де жыли прадіды Опиш вшытко о
тым краю опиш о праведні Опиш тугом слез мыжральом В дивний суд
душевний Най чытают най же знают што ім треба знати І най
тото поважают што єст для ніс святіст Не тота святіст жытьова што
єст низка в світі Але тота народова чыйой бы сме діти Миколай
Буряк кляветник і Змия Як уж кляветник і Змия долго ся нажыли
Разом ішли уж до пекла і так ся вадили Котре старше в
пеклі буде і за якы гріхы Котре більше буде мати пекерной потіхы
Тоту з ваду почул шатан стал змию судити Бо она магла чловека
лем з близка вкусити І за тото ты не можеш в пеклі
старшом стати Треба было і подальше люди покусати Кляветника тіж осудил так
як належало Його язык кусал дальше як сме і не жало Зато
я му дал похвалу і таку потіху Же стане в пеклі старшым
бо ма більше гріху І за тото му засудил пекельну заплату Же
навикы уж нарікат на долю прокляту Росла собі сверболузка серед ліса мала
Хоц в березі над парийом а біды не знала Єй коріня ся
вертіли до купы каміня никому не заведжала Была сой ґаздыня Нераз маю
як заквитла вкрыла ся ружами прилітали пчолы чмелі цілыма роями А і
нектар як ся хтіло барз барз долго жыти То лем треба было
три раз покус наще вжыти То зас зимом як докола было всяди
біло червеницкы сферболузок для птахів старчыло Сверба лості пасувало било і долиця
Прикрашала тоту дебрю як чугу кітиця Нихто не знал як вросла тота
чут порода Ци чари засіяли ци матір природа Ниґда на то не
жуграла же є часом наще Лем секвитла каждой яры Штораз чудні краще
Лем раз ішол таты ґазда з мотиком на плечах Аже не был
добрым ґаздом не знал ся на річах Взявы копал сверболузку і в
саді садил А як земльом юж присыпал так си до ній радил
Тымашрос дика ружо Де я то мі кажу підліют тя загноют тя
І людям покажу Як ся робит здичкы щупку шляхетной породы Буде ж
мала добру землю під достатком воды А яблоны як яблони обертли сусіду
Же є дирка же ма колькы а на листку гниду Сохне сохне
сфербоуска на ніч і выгоды Она тужыт своім серцьом до гірской природы
Меля Пелегар з Ґладышова Іван Трусенко з Синиця Синиця Мала птиця Мезорота
і холота цілому світу розголосила што буде море палила Од тисяча літ
нич не чул світ о такым чуді Як почули такє діло то
в тот момент прилетіли вшыткы звіри і пернати На тот пожар позерати
і всі видры і всі чапли Як лем могли з самом гапли
таніры ножы видельці наварены на середці і над морьом такій стиск Шум
крик галас квык і писк вшыткы пруд вшыткы ждут а на морі
нич не горит ани диму тіж не видно Аж синиці было стыдно
і синиця дурна птиця не зробила з моря пекла Тай зо встидом
без гонору одкаль пришла назад втекла Миколай Буряк Душычка Раз його мост
на реліґіі научали діти Же на землі душу людску не мож навідіти
Але гварит мале ланьо Я уж виділ душу Як його мост мі
не вірит та повісти мушу Як ме рано на пастиско вівці выганяли
То його мощ через вікно душу выпущали І потигы іх варили Уж
ід душычко ід а як вечер буде за здобя прит Я душычку
добрі виділ і выдає мі ся же то она певно была з
залоды Марися Называм ся Ася Семанецка Іван Русенко Деревце Засадил Лемко Деревце
Почал підливати Жебы скорше му выросло жебы овоць мати а сусіды зависливы
зависливы люде Повідали же овоцю з деревця не буде бо то земля
до ничого пістна камениста А деревце не даст плодів ани залід триста
А деревце собі росне і квітя пустило Пришло літо пришло Спаса овоц
зародило а зых люди тото хризе бозлы люде такы як видите під
деревцьом скідникы хробакы Несту репела не ганьте ся Як ся мате сестры
братя Вы там вессердечні През тот папі поґадати хцу з вами конечні
Дай вам Боже щестя здравля бы сте гойно жыли І словечка слого
ниґда бы сте не забыли Неганьпте ся сестры братя лемківского слова дітям
його прищіпляти як ногы до стола треба іщы зналенькости Пак будете рады
Як внук буде Вам старосне По лемківскых радил І вид додне такі
словом Найже літ знают в світі Же бесідом прадідовом варят Вашы діти
Іже Лемко был і буде бо ся ним народил Тай він такій
тищ як люде Як інчы народы будте зравы шытчу щестя родино лемківска
не ганьте ся свойой мови в гордині вітцівской ни як гаця до
пула пує як стосине семного то єст з нима Но так але
як сусили так Діст такємо такє тускє присима єла такє мурачкове Нє
Вы таком так дюкува лемківскій ЕP Як мате віс тові першы бухе
І потім мате слава тот три печы буквы вісла А ци до
рай на тенту а те ні То єст зеску в коасан котрый
співат е і гра То єна ту єст на дворі не пу
Нє ся рестореме полярта Граме на тым хусті То сут маменту Карпат
Ліця Польщы Ваша То сут тото бівы Еты єст принеша вкапівку на
шыю ЕС Нє з Лимым так О та як мате курути єй
задок Зо Енетивна назва од Na Можеме літати і маче маше Ліхаме
і выдал до <unk> добра Е Косо ліхат радо Хро Ні ні
хоц то свого Ясі насыламе Свясовси на тіж Жыво Буде даме тото
вправлял то єст то не хоц Росим до слави о тото А
ні Зірє соскєнты присліды доранка в тотах То є такє маля зо
Мараків Як єст курат Віпешы як єст чашак віпешы куча Як єс
ту ту Лемшеном Е тото так ся крупа дає коной яганьчок Но
поражом верба моя во В тій скоро Єсоткый звяків і білы Там
я такі дорноты Маіт паство орґа от лішені тер авірка ся робит
в руси голе свя літоф не го Дє нам тот спач Де
місце лідо Яр мате вона Нє мателя єр мате флет дві бесіду
льорека Дєсм вписуєме ся до нього Маряника То єст місцевіст як материявір
тоты чойропямот ґалея То єст ту о такы така крокы в де
зрефу на нарадне Тыст як мале як кура Гетя стоє Нє єм
Вітлюют ся з яєц єдно Єдно дво Але То єст іде товды
полуден полу не То єст хоты коты не повинна над хыжом маме
не політимо ін то косименьом о Білиі свято в Котрым і медию
Як оде різанка три хыпы три першы Ты єсте кєдиванкы Есто іде
лем по них Ти з резерньом вшыткым маме Така червенате пасы доципат
ся губа Елтай Ти з дума міва тя і апівскє мате О
коле то виціо Ей Ані то не пышовичом єк мате загій тот
вічы букыфта як мате пас тотю пешы За паса Е Добы з
Монте Берези з Гора і тамты гор на Совій Горі Зобыра што
хыжы Но град ЕСбыла свою тя костю павель хмы Тец місяц тотых
сувакациі Што місяц місяц котрец зачынає радиция Ефет уврат тестві буйко мряка
дела руха То єст імя Ґмувіна або тото то я то єст
хотелефоле на сдры очкы Ні Ни не гра лавочкы Ни Добра я
єст то єст хлопец а я дівцина кількота но там дівцина Але
Єст моеду цида Не дочыка Нє Талей міся Де бага Кого Тыст
єст гора єст тіхіхоха Леа Воді вас Хоробит ні есі осіб Як
ся гуляти мож на або де славом аж ні тацюма танцю там
там Е то моя дела єст єст колега То чыта ся коля
Є єсош то єст коля єс Пошла меша мо Єсата перша єст
Я Ні колеш ня так Вадиме я розви Як хоц докусут Весли
там сі там Дума пацетыты носят одне робитіж Ізнимане днес автокы віздили
на колі то некотефальне стпріян Коме <unk>ene <unk>ene зодрема в тым Фін
кроти та Писали тоты та котры не зробит коли та што сато
ґастру казы Называм ся Клявдиякбур мам десят років і мешкан в Ждыні
Повім Вам вершык Івана Русанкы Собакы горі з селом самым смерком Ідут
два сусіды бесідуют комбінуют як ту выйти з біды Аж ту нахлос
поза плота выскочыла псів голота обступили нашых сватів і давай берегати ры
ры р гав гав ры ры гры ры тяв тяв Єден сусід
бере колик ближе купсом іде Але другій го стримує Дай спокій сусіде
Та я уж знам псів натуру шкода зачынати Ци маш колик або
нема Се будут брехати Ліпше іти в свою страну спокійно по пути
Одидеме пари кроків псів не буде чути І одышли а за хвилю
Псы великы і малы Уж не лают уж всі перестали І медже
людми трафлят ся такы Злы і завзяты Як псы собакы Вы всі
іх знате і я іх знаю На бодай кого вирчат і лают
А чоловек мудрий на них не зважат Низ ся не гніват ни
не ображат лем своє робит все ведля плянул а псы поврешут і
перестанут Называм ся Єстера Михаляк мешкам в Ґлантішові і мам десят років
Повім Вам вершык пані Вайсєхова Івана Русенкы Наша пані Войцєгова баба мудра
і богата І была бы баба шумна а леп сякіс куст брюгата
На глудобных з горы смотрит на бідаків все ся дує Бо пінязи
ма як смітя прятіш ма склеп і гандлює Уж не схылит ся
повідат Бо єй дусит в брісі сало На двох креслах завше сідат
Бо єдного і за мало Істи бодай што не може Лем макарон
з винным сосом Кармендалі з мармелядом А на омлет крутит носом Три
раз з року забє паця має шынку солонину Сама смажыт сий коклеты
люде зідят студенину Всі іх варят проше пані бо куст паньска єст
прибрана І на поле уж не ходит І спит долго аж до
рана Має хыжу крыту бляхом Окрем кухні три покоі Лем спати іде
зо страхом Бо чогоси все ся боіт Хоц в єй дверях по
два замкы Хоц три псы сут на ланцугах Як лем дахто дітхне
клямкы войцього вадора слухат Ци ся злодій не добиват Ци не ламе
в склепі краты Ей бо єст там дос вшыткого было бы што
на віст брати Лейцягова то русначка бо до церкви часом ходит Але
наша Руска Доля цілком єй нич не обходит Матост гроша на лякєркы
на креп дешын маркізету Але нема войцюва два золоты на ґазету Циі
дахто завидує дайте спокій шкода труду Бо хто мазат ту сте тіло
душу планну ма і худу Не треба і заздростити то єй претіж
не зашкодит што єй не хце богатити то най до ней уж
находит Петро Мурянка Сова і сонце Сова по ночы гукала спати не
давала сусідам В ніч єдну в ніч другу все угу тай гугу
Гукало все тото як біда Сорокы зозулі свыли Кєд чули глупого тупого
гуканя Не спале ластівкы шпак дрозд перепількы Безну ся мучыла іканя Матці
синійці і дрябы а стрябы Не ходне тиж нияк заснути Вороблі і
плішкы Під беріг під стріжку Втулили головы зачути Дотынал уж сові шпец
співак салові Омер за двінути лем знає Молиґаль Юсоків Не гукай дай
спокій просили і з поля ізгаю Ущаплі боцаны вороны хавраны і крукы
з найбільшом пасийом на гонор ся кляли на чест присігали Же сову
роздзьобют як смия Был тіж голос Орла Ясову розорву і гет єй
по скалах розсіл Та што ж серед ночы Лем сова ма очы
Зо вшыткых і з орла ся сміє Зас ден коли прийде і
сонце кєд зыйде Уж совы не видно не чути Як хрущык хыхоляк
Під кріков ся сховат В найдальший зашыє ся кутик Очестніш не стоіт
світьости ся боіт Найбільшы єй ворог то сонце Штож мож і так
жыти лем знати му сконче Же другє тиж жыют на світі Майме
Александра Скрипак Мам <unk> років мешкам в Ґладишові і ходжы до четвертой
клясы Александер Духнович мамко куп ми книжку Мамко мамко кух ми книжку
тинту папіря і табличку бо я піду до школы Вчети ся поволи
Повітают же во школі Діти знают добру долю знают красні співати част
каждому дати Я бы вшытко хтіла знати і часто ся справувати Куф
ми мамко книжку хоц лем таку маленьку Называм ся Павлина Скрипак мам
десят років і в мешкам в Варшові ходжу до <unk> клясы Іван
Головчак усміх од усміху друга родит ся промінно в грудях як на
гушлях Радіст грат родинно На полянах роснут квіткы кольорово В синім небі
вечер квітне малиново Дзюрчат так потокы Як форте піяно В темно синій
ночы видно нибы рано Од усміху того жытя все свіжыє Зато так
на світі мило ся нам жыє Моємено Магдана Кузмич мам десяток і
мешкан в Ґладышові Іван Лусенко што там на весні Пишла весна чудесна
пишла весна весела ож маєла селеніст по містечках і селах теєтіла на
крылах теєтіла сітами тюва земечку зуженыма устами засвівала по лісах зачеча в
потоках това дітоцям усміх ясний шырокый това веселіст ова чудесні Чым за
такы дамкы одтячыме ся весні Фниколай по як діка Касавиця Наша діка
Касавиця бетавала лем же собі куза того Мужа выберала она собі выберала
хлопця молодого і же він лем єй любил а більше никого Жебы
был урядником ето з металями А кашы іма выпханы злотом туарами Вшыткы
хлопці ішы до ней о руку просити Бо ся вшыткым потапала ішы
ся женити Нам же она паадниця дуже выбеала Котры до ней тихо
дега бы задавала Єд собі выбеала вшыткым доганяла і не было все
і хотця жебы го выбела Бо єден был сам великій а другій
санавый На голові малы сыну на мужа нездале Деті не маючыс сыне
гем воласы усты Нич не робы в кочмі сідил а касяні пусти
четвер того не любила полби паінку Наві собі інчу глядат немене за
жінку і не могла сой выбати акіняли Хопці уж єй не любили
бо єй заничмали Нихто то єй уж не ходил хлопці не хотіли
бо іш нашій касавиці воси сивіли так перш ік за роком аж
настала біда чеж вкінци ся видала за старого діда Пето майка штохто
іс матрадик ісметик вавіка оішкы сяяче капусту попехато пішка конец цвакат конец
вілсик смакує цика беат кіску лем ся писує янятка кісятка скубит команичку
кльочкы на ціп ціп летят до пшеничкы клечкы мал колку гым цаятаж
тіщыт кіт молоко липат мяу міям дайте іщы а ви што видіти
найбальш любите Знам сам в Лемку мужуєте за сята а минтю в
той сейну ЛАТА Называм ся Наталия Дзямба мам єденадцет років мешкан в
Ждыні Янко Фейса моя дражка Проста єс мі дражко моя дражко неміряна
Все ся Тобом тішыл буду хоц єс занедбана Мила єс мі боєм
сміло завше Тобом ходил З Тебе ниґда дражко моя зийти не был
ходен все світило натя дражко тепле сонце з неба Просто єс мі
все родила там де было треба Дати кади квитла правда і любов
і схода І правдивий мир і щестя мойого народа Твоім слідом ся
рушыл Давно як матіцкій Кєд мі крочок прудкій жывый іщы был лехідкій
Хоц мі твоє остре скаля Не раз докучало Моі ночы лем по
тобі рівно все крачали Зато ся ху тобі тераз так щыро озылам
Тоту свою пісню милу Я од серця спілам Най мі она вічно
жыє по тій рівны бродит А мі нарід твоім слідом мила моя
водит Іван Русенко Лемковина Каменисты путы і потокер влучы верезовы дебры і
лісы дремучы Кычеры высокы поляны зелены промастны розтокы Зрубы пороснены А школы
маленькы хыжы деревня діточкы босенкы люде застараны Темно в хыжы Смутно смотят
і кони на стінах Коло песа бранчат мухы хусы куры в сінях
Кус де браза сто долом На купі чатина Біда смотрит через выгляд
ото Лемковина Я роду ся твоім сыном Доля моя бідна Та люблю
Тя Лемковина Моя мати рідна І хоц земля наша бідна Доля занедбана
Не забудут моі очы Ниґда гірскых ночы Але серце не забуде покаль
жыти буде Бо цим ходем позабити Нашу гірску красу і смеречкы і
поляне Де ся уці пасут І черниці і яфиры Яходы малины Вербоже
не забуду них да Лемковины Шумят лісы грают пісні Гей за давны
вікы А яличкы ся кланяют смереком столітні Хмары плынут понад горы тихынько
як хуси понад горы понад ліси Іс Карпатской Руси Од дя чола
уж города През гуменне пріясів плынут ху на милы хмары звіздочком од
нашых Ідут дале хущавници през татряньскы турні през шляхтову Білу Воду гет
аж ху о струны Аліс шумит пісню співат і слухают хмары О
поли о прошльой славі о часах старых Там в Ростоці видно село
далеко пред нами Мали хыжкы стару школу під бляхом корчмы Сонце сіло
за кычеру і вітер уж стихат Ліс спокійний пред вечером І легко
оддихат розапат місяц зышол ди генька на селі Лем здалека чути граня
циганьской капелі Я Вас люблю як і своі цигане Романе вас холодных
і обдерты і поневераны Не мате свойой отчызны ниґди не признаны лем
любите нашы хоры Бідуєте з нами і бідне стелы худакы без землі
без роду як я люблю ваше граня і вашу свободу перу два
Муситы просим поблим любле едикация прав маркы адвойраты Або мекір ойстер востє
фойт Ям ся на реферос ограду Петрай буде була витней оль полі
зас мой мопаца єны совіспо культурой тосмолі до молидо ци Лемка медже
буду двос Лутничом <unk> высестеры за мож ой тайця веролі <unk>эпну сут
волисі Называм ся Яля Урам мешкансмериківци і лам десят років Тевдозий Дроздяк
Мудра сова Зухына Сова летіла до Котола і так міцно загавкала А
сон прервала Астряп в нервах выкликує Престань бій доту гукати Бо тя
роздру нафалати Мудра сова ся сміяла а стрябови так ґадала Жебы то
был білый ден Але серед ночы нич а стряве не підскочыш Нич
не буде з твоі злости бо не видиш мя в темности Мудра
Стова ся сміяла іщы раз сой загукала гу ху хуловец і Команичка
Росла в Поли Команичка така трава невеличка Хто єй не зна ту
в Карпатах Хто не косит што не пасе Прецівшытко аж ся трясе
Над і смаком пребогатым Вітер віял і засіял Серед поля кущ дя
дівця Кудну кущык понад трави бо натура ци фактура Конец кінцьом ріснут
даван над травичком Гелсом в поли команичком Явядовец промавляти Кєд уж выріс
впяв ся в гору Яв травичку провчувати Як ты роснеш зуймаш корін
видиш траво мар на траво не так долго потырвало А я шумлю
і як шумлю Я уж війт над тым валало А травичка команичка
Так ядуйцю з душом хварит Зменгоцкій даг і госен бо мій листок
все одросне Хоцме скубыт цапы стары серед дущы і підросткы Но з
Тебе яка корист же лем шумиш же лем колеш А поза тым
видиш брате Я там смотрю на ялиці на карпатскы красавиці Якы они
тугы міцны Здає ся безсмертны вічны а кєд нима буря тохне не
раз шумний вершок зорве Ем Хома Борех ме в там Ждыні мам
єднадцет років Іван Головчак з слова гір Я в бесіду Нашу даде
сте почули знайте добры люде горы єй вродили Кажде наше слово право
ма звінити оно є зврожене Лемків єселити Оно світ людству доказати мусит
Святу справедливіст нижде не задусит Оно буде жыти землю овесняти Каждий вер
то отец Адолинка матир Нихто нам зо серця слова не вышмарит В
них єст оген духа такий што аж парит Слова землі нашой дорогы
нам звукы они нам співали брали нас на рукы Розумлі с В
стайнях іх навет коровы Тілько Єсвы В тых словах Ласкій тай любовы
Сут бесіды нашой слова специфічны Они як документ голосят нам вічно Сме
ся вродили вырастали в горах же сме автохтоми як сусенкы в борах
то нам нароком словец знесотворил они древні звукы Сивірскє агоры не маю
Не маю не маю Але з мати Ятий набрати Бі другій на
брати Бі другій на брате Дос буде москы Бесяна земна мале не
єсме зо скы сте назван го селі тримали сам тепер на самы
сте остали налізате ф на самы сте гостали Ава залев Доведе дорогы
наци днеска порядны опіно А залем Дя де свім єст мера Мара
повіте на што сам якы посвояли Кестерме Євера лечкы Ґрадесьови і стоі