Пробачте, же-м Вас ословив дорогый Александре, але писати писмо, і ословльовати Вас „отче Духновіч“, бы мі пришло менше особне. І я Вам хочу написати аж барз особнo, хоць сьме ся ниґда не стрітили. Того року минать 150 років од часу, коли сьте умер і я не знам, ці Вам од втогды дахто написав. Якбач ніт. Зато єм днесь вырішыв написати я. Жебы сьте знали, што з Вашым народом. По тім, што сьте умерли, вельо справ помінило ся. Вельо справ было про Русинів смутных.
